БОНДАРЕНКО: «Емоції викликав українсько-польський прапор. Мало не заплакав»

Півзахисник «Шахтаря» Артем Бондаренко в інтерв'ю польським журналістам розповів, як живе донецький клуб під час війни:

«У нас дуже хороша команда, і навіть більше. Кожен із нас знає, за кого ми граємо. Не думаю, що будь-якому українському спортсмену треба шукати додаткову мотивацію, повірте. Кожен із нас добре знає ситуацію в країні. Усі знають, як важко зараз в Україні. Ми хочемо подарувати українським уболівальникам позитивні емоції – про це ми думаємо, коли вибігаємо на поле. Кожен воює на своєму фронті, і все це для того, щоб світ не забув про Україну і не звик до війни.

Багато часу ми проводимо у роз'їздах. Так, це справді втомлює і потребує багато часу. Є складнощі з поїздками та навіть із відновленням після матчів. Їздимо переважно автобусами, іноді навіть не повертаємося з Варшави до Києва. Ми вже відвідали кілька польських аеропортів. Ми, звісно, не скаржимося, адже справжню трагедію переживають інші.

Повітряна тривога? Хоч би як це звучало, до всього можна звикнути, навіть до таких жахливих речей. Щоразу, коли я йду на гру, я сподіваюся, що під час гри не буде сирен. Однак, якщо це відбувається, зустріч переривається, і ми всі йдемо в укриття, у безпечне місце. Тоді я намагаюся залишатися зосередженим і не відволікатися, не думати занадто багато. Іноді в одному матчі буває кілька перерв, а в іншому – жодної. Як пощастить.

Читайте також:

Артем БОНДАРЕНКО: «Мудрик у захваті від того, що отримав у Лондоні»

Під час війни суспільство було дуже згуртованим. Сьогодні ми бачимо речі по-іншому. Я думаю, що війна дуже швидко змусила всіх подорослішати. Ми подорослішали швидше.

Олімпійські ігри – унікальний захід, у якому кожен спортсмен представляє свою країну. Тому я не розумію, як можна допускати росіян до участі у змаганнях такого значення. Не можу знайти ані пояснення, ані причини. Я думаю, що кожен українець, кожна розумна людина бачить, що відбувається.

Моя увага одразу привернула дві речі – не лише у Варшаві, а й у Польщі загалом. По-перше, наскільки милі та щирі поляки. Друге – що у Польщі багато українців. Я хотів би краще дізнатися про Варшаву та інші міста, але як турист. Я чув, що є багато чудових місць.

До речі, хочу висловити подяку «Легії» за те, що вона надала нам свою тренувальну базу. Це дуже зручне місце для роботи з відмінними тренувальними майданчиками. Ми також чудово почуваємося на стадіоні «Легія». У нас велика підтримка з боку українців та поляків. У матчі з «Реалом» ситуація була відмінною. Дуже сильні емоції у мене викликав українсько-польський прапор. Було близько до сліз, я мало не заплакав».