Свавілля чи ні? Як Челсі плює на правила фінансового фейр-плей

Головним обурювачем спокою у січневе трансферне вікно 2023 року виявився лондонський «Челсі». На підписання семи повноцінних новобранців, а також оренду Жоау Феліша з «Атлетіко» «сині» витратили 288 мільйонів фунтів, що перевищує трансферні витрати 78 клубів із Франції, Іспанії, Німеччини та Італії, які сумарно у перший місяць поточного року виклали за новачків близько 190 мільйонів фунтів.

Усього ж з моменту зміни власника «Челсі» витратив на підписання нових футболістів понад 500 мільйонів фунтів – абсолютно фантастична сума, яка не вкладається в головах не лише низки вболівальників, а й експертів, котрі серйозно аналізують тенденції ринку світового футболу.

Існує думка, що нове керівництво «Челсі» може виявитися настільки некомпетентним у справах футболу, що порушить вимоги правил фінансового фейр-плей (ФФП), встановлених УЄФА, за виконанням яких головний управлінський футбольний орган континенту стежить з усією суворістю, періодично роздаючи покарання то одному, то іншому із когорти тих, хто провинився.

Але «Челсі», ймовірно, не потрапить під жодні санкції з боку УЄФА. Це тільки зі сторони може здатися, що «сині» плювати хотіли на норми ФФП. Насправді ж, лондонський клуб використовує практично всі методи, які не є забороненими. Як відомо, у цьому і проявляється законність дій – повна свобода у рішеннях та підходах до роботи, але з урахуванням усіх чинних обмежень.

До яких хитрощів вдалися у «Челсі», щоб настільки привільно почуватися на ринку?

1. Придбання новачків у розстрочку

Власне, у цьому питанні в «Челсі» не вигадали нічого нового. Лондонський клуб, ведучи переговори про перехід до своїх лав нових футболістів, просто навчився бути переконливим у тому аспекті переговорів, який стосується розбивки платежів на частини. Це дозволяє не перевантажувати трансферний бюджет в один із фінансових років, що набагато простіше відбивається на звітності, яку перевіряють емісари з УЄФА.

Наприклад, трансфер Енцо Фернандеса з «Бенфіки» обійшовся «Челсі» у 107 мільйонів фунтів. Але це повна сума, яку «сині» зобов'язалися виплатити португальцям із розбивкою на шість платежів. Одразу «Бенфіка» отримала від «Челсі» 40 мільйонів фунтів, а решту суми розбито на однакові транші, які «сині» переведуть на рахунки «орлів» у терміни, записані в трансферній угоді.

Цей нехитрий спосіб дозволив «Челсі» вільніше почуватися на ринку, й де-факто уникнути одномоментних виплат космічних сум, а перепланувати їх на майбутнє. Натомість, головний тренер «синіх» Грем Поттер, який поки що не демонструє топових спортивних результатів із командою, але користується цілковитою довірою з боку власника Тодда Боелі, отримав у розпорядження саме тих гравців, довкола яких може вибудовувати свій довгостроковий проект у клубі. А той факт, що Поттер – це майстер у стратегічній роботі на перспективу, ні в кого в англійській Прем'єр-лізі сумнівів не викликає.

2. Підписання довгострокових контрактів

З приходом у «Челсі» Боелі лондонський клуб став не тільки дуже активно поводитися на трансферному ринку, буквально перебиваючи пропозиції конкурентів грошима, а й узяв на озброєння політику підписання довгострокових контрактів із новими футболістами.

Яскравим прикладом останньої тези є нещодавні угоди «синіх» щодо купівлі вінгера «Шахтаря» Михайла Мудрика та центрбека «Монако» Бенуа Бадьяшиля. З українцем лондонський клуб підписав контракт на 8,5 років, а із французом – на 7,5. Після цього багато хто встиг звинуватити босів Челсі у тому, що цей клуб знайшов хитру лазівку, щоб розподілити витрати на гравців та їхню заробітну плату на більш тривалий, ніж стандартні п'ять років, термін.

Насправді, «Челсі» нічого не порушив, а просто намагається амортизувати виплати, щоб зрештою максимально збалансувати клубні доходи та витрати на майбутнє (наприклад, 88 мільйонів фунтів за Мудрика при розподілі на 8,5 років контракту в середньому приблизно обійдуться «Челсі» у 10 мільйонів фунтів на рік, а це цілком посильна сума для клубу з точки зору обслуговування зобов'язань). Важливо також розуміти, що кожен клуб повинен дотримуватися місцевого та міжнародного законодавства про працю, а тут між низкою країн Євросоюзу та Великобританією є серйозна відмінність. Наприклад, у більшості чемпіонатів країн ЄС стандартним лімітом терміну трудової угоди вважаються 5 років, в Іспанії – 6 років, а ось на Туманному Альбіоні жодних обмежень щодо цього питання немає, і цією вигідною для себе деталлю й скористалися в «Челсі».

Інше питання, що «сині», укладаючи дуже тривалі контракти з новими футболістами, ще й набагато більше ризикують, аніж ті клуби, які обмежуються 5-річними угодами. Досить згадати деякі останні провальні трансфери «Челсі», щоб зрозуміти, як надовго прирікає себе клуб виплачувати зарплату футболісту, який не зміг розкритися у його лавах. Приклади Лукаку, Дрінкуотера чи Бакайоко тут більш ніж показові.

Щоправда, продовжувати робити щось подібне й надалі «Челсі» вже навряд чи вдасться. В УЄФА вже поскаржилися клуби з інших асоціацій, що спонукало головний футбольний орган континенту заявити про початок перегляду низки вимог щодо ФФП. Очевидно, вже найближчим часом клубам буде наказано укладати контракти таким чином, щоб термін амортизації по виплатах за новачків не перевищував п'яти років.

3. Нещодавні успіхи та послаблення вимог

2021 рік виявився досить успішним для «Челсі», особливо якщо брати до уваги результати на континентальній арені. «Сині» стали тріумфаторами Ліги чемпіонів та виграли Суперкубок УЄФА. Ці два трофеї принесли лондонському клубу загалом близько 120 мільйонів фунтів доходу. В результаті трирічні фінансові звіти Челсі значно покращилися, і це є однією з ключових причин, чому зараз клуб досить вільно почувається на ринку, не турбуючись про серйозні претензії з боку УЄФА.

Getty Images/Global Images Ukraine

Крім того, нещодавно УЄФА дещо послабив правила щодо витрат на трансфери, зарплати та виплату комісійних агентів. Якщо раніше дозволялося пускати на ці цілі не більше 70% від доходів плюс прибуток від проданих футболістів, то у сезоні-2022/23 та 2023/24 може йтися про 90%, з поетапним зниженням за два роки до тих-таки 70%, але вже із сезону-2025/26. Це також можна оцінювати як свого роду лазівку, надану УЄФА тим клубам, у яких вміють, скажімо так, творчо сприймати реальність.

Щоправда, певні ризики для «Челсі» таки існують. Цього сезону доходи «синіх» не відповідають витратам, а тому клуб може зіткнутися із серйозними проблемами та претензіями з боку інспекторів від УЄФА щодо виконання норм ФФП. Особливо критично для «Челсі» стоятиме питання потрапляння до Ліги чемпіонів на наступний сезон, а забезпечити виконання цього завдання Поттеру та його підопічним буде вкрай непросто, оскільки поки що «сині» засіли в середині турнірної таблиці й досить сильно відстають від топ-4.

Ще одним шансом на успіх може стати чергова перемога у Лізі чемпіонів. В поточному розіграші «сині» вийшли до плей-оф, де на стадії 1/8 фіналу зіграють із дортмундською «Боруссією». Пройти цього суперника «синім» цілком під силу, а ось подальше просування турнірною сіткою буде серйозно залежати від жереба…