Буффон у 45 ньюсмейкер знову!

28 січня легендарному чемпіону світу Джіджі Буффону виповнюється 45. Проте він не поспішає вішати бутси на цвях, а навпаки: продовжує радувати прихильників своєю грою.

Дехто скаже: майстерність Буффона з роками лише розквітає. Мовляв, погляньте на його нещодавній кубковий матч у складі «Парми» проти «Інтера», коли ветеран дістав найвищу оцінку серед гравців своєї команди, яка зіграла проти одного з лідерів серії А на його полі цілком пристойно.

Інший зауважить: опісля на Буффона чекав провал у грі серії В проти «Барі», де він із партнерами по команді чотири рази капітулював перед аж ніяк не найстрашнішим нападом «півників». Відтак і дістав від оглядачів абсолютно всіх ресурсів найнижчу оцінку серед усіх учасників матчу, причому з величезним відривом. Приміром, sofascore.com оцінила дії Джіджі в 5,5 бала; передостаннє місце, до речі, посів центральний захисник пармезанців угорець Ботонд Балог, й те його дії оцінили в 5,8 бала. А на гру з «Перуджею», в якій «Парма» горіла бажанням реабілітуватися за нищівну поразку від «Барі», чемпіон світу опинився поза заявкою. «Джалло-блу», до слова, ту гру без Буффона у воротах виграли насухо – 2:0.

Коли гравець у такому віці припускається помилок (як казав один вітчизняний тренер про хиби голкіперів, «витворяє витвори»), то, природньо, починаються теревені про те, що, мовляв, час йому вже йти, варто дати дорогу молодим і т. ін. Пригадую, що ці розмови про Буффона тривають уже чи не з десяток років. Та менше з тим, щойно вляжеться курява після невдалих ігор, і він віднаходить у собі можливості знову вбитися в снагу й демонструє всі грані своєї майстерності. Гра Буффона проти «Інтера» на «Джузеппе Меацца» (50-та, до речі, для легендарного кіпера на цьому стадіоні, впродовж усього матчу тифозі «нерадзуррі» вигукували непристойності на його адресу – знач, усе ще бояться Майстра!) послугувала йому непоганою рекламою та актуалізувала чутки щодо його переходу до «Мілана». Подейкують про можливий контракт за схемою 0,5 + 1. Водночас агент гравця Сільвано Мартін каже, що в його клієнта ще два роки контракту з пармезанцями, й, якщо «Парма» здобуде путівку до серії А, то чом би й Буффону, власне, не продовжити грати в складі «хрестоносців»? Однак це відбудеться лише в разі, якщо «Буффон матиме впевненість, що буде на вершині».

Як на мене, «Парма» для нинішнього Буффона – ідеальний варіант для продовження кар’єри. «Кроч'яті», може, й не хапають зірок із неба, проте мають амбіції (і можливості) принаймні повернутися до серії А. У пармезанців – американські власники, які добре розуміються на промоушені. Відтак наявність у складі титулованого майстра, хоча й такого, який вибився в роки, – це чудова реклама клубу як бізнес-проєкту. Позитивного іміджу додає і постійна участь Джіджі в різноманітних благодійних клубних акціях, які широко висвітлюють медіа всієї Італії. В українському контексті можна зокрема згадати торішню квітневу зустріч Джанлуїджі з хлопчиком-воротарем Владиславом – біженцем з України, який десь в інтерв’ю зізнався, що Буффон є його кумиром. Джіджі миттєво відгукнувся, зустрівся з родиною хлопця, подарував тим купу сувенірів і позитивних емоцій, запросив на матч «Парми» проти «Комо» тощо. В зустрічі, до речі, взяв участь і президент «Парми» Кайл Краузе.

ФК Парма

«Дженоа»? «Командою свого серця» назвав її колись сам Джіджі. Проте мені складно уявити, що його кар’єрний шлях добігатиме кінця в складі «дженоані». «Мілан»? Усе ж таки, як на мене, навряд чи. «Ювентус»? О, тут цікавіше. У «Старої Синьйори» знову проблеми. Пониження в класі виключати не можна. Й у такій ситуації символи клубу виявляють свої чесноти. А те, що Джіджі є одним із символів «б’янко-нері», сумнівів немає. «Ми раптом виявилися прив’язаними до ганебного стовпа», – так згадує Буффон попередній скандал з «Юве» – «Кальчополі». Проте далі Джіджі пояснює свої мотиви залишитися в проблемному «Ювентусі»: «Мені, в принципі, до вподоби починати все спочатку. Це – новий виклик… Першим сказав, що залишусь… Так відчував, і все… Не міг повернутися спиною до мільйонів уболівальників «Ювентуса». І я зробив правильний вибір. Вибір Джіджі». Зрештою, тоді великий кіпер не прогадав, за великим рахунком. А як воно буде тепер? Чи стане снаги в Буффона продовжувати? Адже всі бадьорі заяви його агента були датовані добарійським періодом. А невдача на не позбавленому легендарності 60-тисячному стадіоні «Сан-Нікола» в Барі (туди на матч із «Пармою» завітало 17 282 глядача, що порівняно з попереднім двобоєм «півників» проти «Дженоа», де було 48 887 уболівальників, – мізер, а саме публіку Буффон колись назвав найкращим спомином про серію В – йдеться про часи, коли він грав там у складі «Юве») все ж таки може спричинити невеселі думи. Як на мене, гра Джіджі проти «Барі» витончила вікно контрактних можливостей 45-річного кіпера на нитку. Та були в нього вже матчі, в яких він достоту важив кар’єрою: що в клубі, що в збірній. Менше з тим, щоразу повертався і ставав якщо й не краще, то принаймні виходив на стабільно високий рівень. І от ця його здатність дати крутька в найпроблемніший момент і дала змогу Буффону зустріти 45-річчя в статусі чинного гравця.

Щодо Буффона зринають у пам’яті його дебют у складі «Скуадри Адзурри» в засніженій столиці Імперії Зла (закоцюбнути від холоду там було куди простіше, ніж не пропустити), неабияка його майстерність, виявлена на мундіалі-2006 й зокрема в матчі проти українців, програш з «Юве» у фіналі Ліги чемпіонів «Мілану» з вирішальним голом Андрія Шевченка в серії пенальті. З роками Ель Буфф перетворився на такого собі гартованого життям і футболом бувальця, який знає, де вовк, а де лисиця й водночас із абсолютно голлівудською посмішкою потискає руку суперникам та щиро обіймає їх як до, так і після матчів. А коли його питають, хто краще – він чи якійсь його молодий колега, завжди відповідає: «Звичайно…» Далі підставляє прізвище кіпера, з яким газетярі просили порівняти Буффона. Вже ким-ким, а порожнісіньким вихвалякою його аж ніяк не назвеш. І водночас не звинуватиш Джіджі в криводушності.

У своїй автобіографічній книжці Ель Буфф пише: «Іноді я сумую за спокійним життям, як за рідкісною, дорогою квіткою. В такі моменти все, чого ти зазвичай намагаєшся уникати, раптово утворює в душі величезну дірку. В такі моменти деякі фрази, які ти завжди вимовляв важко або навпаки – з посмішкою задоволення, стають правдою. Болючою правдою. Від якої нікуди не втекти». Буффон полемізує із самою Мерилін Монро, яка колись сказала: мовляв, «краще плакати в «Роллс-Ройсі», ніж у переповненому трамваї». На думку великого голкіпера, людина може вийти з переповненого трамваю й щось змінити, поліпшити, докласти більше снаги, а тим, хто рюмсає в дорогій автівці, складно подолати кризу, адже вони сягнули вже заледве чи не всіх жаданих меж, і навіть не знають, що можна ще поліпшити, відтак і надії не має. Суперечливе твердження? Може, й так. Утім, хай там як, а Буффонів сум щоразу нетривалий, а надалі знов – у вир спортивної боротьби. Й він по праву підсумовує: «Я повернувся. Я знову Джиджі. Джіджі Буффон». «Я не відчуваю себе дорослим, – зізнавався Буффон кілька років тому в одному з інтерв’ю. – Хтозна, може, я закінчу грати в 65…»

Із круглодаттям, Джіджі! Многая літа, зокрема й у футболі!

Олексій РИЖКОВ