Перший французький суперклуб, улюбленець Люка Бессона, тренер із яйцями

Незважаючи на високу результативність та чудову гру у перших сезонах в Бергамо, півзахисник збірної України Руслан Маліновський так і не став своїм в «Аталанті». Чому так склалося – про це ми говорили раніше. Тепер настав час поговорити про «Марсель» - французький клуб, де продовжить кар'єру 29-річний футболіст.

Як було

«Марсель», або «Олімпік Марсель», можна сміливо називати першим французьким суперклубом. Зоряна година «біло-блакитних» - початок дев'яностих років минулого століття. Тоді клуб очолював запеклий французький бізнесмен Бернар Тапі.

«Марсель» завдяки щедрим фінансовим впливанням нового господаря зумів перетягнути на свій бік майже всіх місцевих іменитих гравців. Плюс до всього – міг собі дозволити купувати зірок рівня Феллера, Уоддла, Франческоллі, Бокшича, Пеле (Абеді).

З 1989 до 1992 року «Олімпік» чотири рази поспіль ставав чемпіоном Франції. У цей час марсельці гриміли і на міжнародній арені – у Кубку/Лізі чемпіонів.

Перемога саме в «Вухатому» кубку була для Тапі жаданою мрією. І водночас нав'язливою ідеєю, заради якої він робив усе. І навіть більше.

У 1990 році «Марсель» зупинився за крок від фіналу Кубка чемпіонів. У наступному сезоні Тапі тріумфував: його підопічні таки пробилися до фіналу головного єврокубка, але поступилися «Црвені Звєзді». Проте 1993-го Кубок (тоді вже Ліга) чемпіонів підкорився «Марселю»: у фіналі французи здолали «Мілан».

Getty Images/Global Images Ukraine

А ось далі почалися проблеми. Надбанням громадськості став факт договірняку між «Марселем» та «Валансьєном» у Лізі 1 у 1993 році.

Розслідування відбулося блискавично. Факт дачі хабаря футболістам «Валансьєна» було доведено, і «Олімпік» відправили до другого дивізіону французького футболу. УЄФА теж не залишився осторонь, дискваліфікувавши марсельців з усіх єврокубкових змагань.

Бернар Тапі опинився за ґратами.

Ось так закінчилася золота ера «Марселя».

Після поневірянь у другому дивізіоні та відході практично всіх зіркових гравців, «Марсель» дуже довго приходив до тями. Повернутися в еліту французького футболу йому сяк-так вдалося. Але повернутися в еліту футболу європейського – вже ні.

Після того краху провансальці виграли лише один титул: чемпіонат Франції у 2010 році. До речі, під керівництвом свого колишнього гравця та капітана Дідьє Дешама.

На євроарені «Марсель» іноді може собі дозволити «пошуміти». Але вже не в головному континентальному змаганні, а «поверхом» нижче. Марсельці тричі виходили у фінал Кубка УЄФА/Ліги Європи, але у всіх випадках зазнавали невдачі.

Як є

Проте навіть кризовий «Марсель» привертав увагу не лише своїх божевільних (у всіх сенсах) уболівальників, які практично повністю заповнювали «Велодром» (стадіон команди; за показником відвідуваності «Марсель» впевнено лідирує в місцевому чемпіонаті), а й іменитих гравців і тренерів.

А ще він приваблював знаменитого французького режисера Люка Бессона, який зняв культовий серіал «Таксі», де не раз є прямі відсилання до футбольного клубу «Марсель».

Навіть після такого суворого бана в «Олімпіці» грали такі зірки, як Раванеллі, Лечков, Каскаріно, Блан, Кепке. Перші (або знакові) кроки у професійному футболі у цьому клубі робили Пірес, Насрі, Дюгаррі, Дрогба, Рібері.

Загалом, після повернення із «забуття» клуб із Марселя все одно залишався серйозною силою та привабливим проектом. Але все одно залишався у тіні. Спочатку – «Ліона», тепер ось – «ПСЖ».

Головні досягнення в чемпіонській Лізі – лише тричі потрапляли до групового етапу.

Минулий чемпіонат Франції команда провела відносно успішно: друге місце, слідом за незаперечним гегемоном («ПСЖ»). «Марсель» автоматично потрапив у груповий етап ЛЧ, проте там виступив невдало: останнє місце (у компанії з «Тоттенхемом», «Айнтрахтом» та «Спортінгом»).

Творцем успіху провансальців минулого сезону багато хто називає аргентинського наставника Хорхе Сампаолі. На «Велодромі» на нього дуже розраховували. Проте харизматичний тренер розійшовся у поглядах на футбол із керівництвом клубу та несподівано ретирувався.

Деякі гравці (зокрема Пайєт, Жерсон, Ундер) у конфлікті зайняли сторону колишнього тренера. Але «смуті» вдалося покласти край у зародку. Новий наставник команди Ігор Тудор виявився вельми суворою та принциповою людиною, своїм авторитетом «придушивши» розкольників. Ну, не дарма цього тренера Артем Мілевський називав «мужиком із яйцями».

Твіттер Марселя. Ігор Тудор та Руслан Маліновський

У підсумку Тудору вдалося навести лад у колективі: когось із «протестантів» він відправив додому (Жерсон), а хтось отримує мало ігрового часу (Пайєт та Ундер). І це чудова новина для Маліновського, адже перераховані вище товариші – прямі конкуренти українця за місце в основі.

Цьогорічний сезон «Марсель» почав вдало, і зараз посідає третє місце, поступаючись лише «ПСЖ» – парижан уже навряд чи вдасться наздогнати, але другий «Ланс» можна спробувати на дистанції переступити.

Досить високе місце «Марселя» у табелі про ранги викликано дуже вдалим стартом у Лізі 1: сім перемог та дві нічиї у стартових дев'яти поєдинках. Щоправда, далі почалися проблеми, але на даний момент, здається, вони вирішені: команда виграла п'ять останніх поєдинків чемпіонату.

Тон у «Марселі» минулого сезону (та й цього теж) задавали відомі гравці. Насамперед треба говорити про справжню легенду клубу – ветерана Димитрі Пайєта. Також на провідних ролях були турок Ченгіз Ундер, чилієць Алексіс Санчіс, португалець Нуну Тавареш та два французи – Жордан Верету та Матео Гендузі.

Як буде

Головне питання на даний момент: чи впишеться в схему нового тренера Руслан, чи він адаптується в новому колективі, чи приймуть його вболівальники.

На останнє запитання можна сміливо відповідати вже зараз: уболівальники українського півзахисника прийняли тепло. У першій грі за «Марсель» – проти «Труа» – фани «біло-блакитних» аплодували будь-якій дії Маліновського. Після гри він подарував їм свою футболку.

Що стосується відносин із новим тренером та новою ігровою схемою, то й у цьому плані не повинно бути проблем. Як було сказано вище, Тудор – людина принципова, але справедлива. Про нього приємно відгукувався не лише Мілевський, а й ще один наш знаковий футболіст – Селезньов, з яким Ігор працював у турецькому «Карабюкспорі».

Тудор дуже хотів отримати Маліновського ще в минуле трансферне вікно. Тоді не вийшло. Але з другої спроби зрослося. Отже, якщо тренер має особисту зацікавленість у гравцю, ігровий час тому забезпечений.

Проте в даному випадку потрібно розуміти, точніше, відчувати, що таке «Марсель».

Твіттер Марселя

А нинішній «Марсель» - це практично некерований хаос, коли клуб та команду кидає то в жар, то в холод. Приклад із несподіваним демаршем Сампаолі – тому яскраве підтвердження. А пам'ятаєте, як розлючені вболівальники не так давно атакували клубну базу?

За останній рік команду залишили такі відомі гравці, як Суарес, Манданда, Стротман, Бакамбу, Радоньїч та багато інших. І далеко не всі – з власної волі. Тож стверджувати, що Маліновський обов'язково всидить на цьому «вулкані» – як мінімум необачно.

Але, якщо взяти до уваги початкові позиції – довіру та особисту зацікавленість тренера, ідентичну з «Аталантою» ігрову схему «Олімпіка» (3-4-2-1), травму прямого конкурента за місце в основі (Аріта) та похилий вік ще одного (Пайєта), перспективи для українця вимальовуються дуже й дуже непогані.

І якщо він скористається своїм шансом, то зможе надовго втриматися на «вулкані, що діє».