Послідовник Бринзака. Що треба знати про нового голову ФБУ – Івана Крулька

14 листопада 2022 року в українському біатлоні нарешті настали зміни, на які так довго чекали вболівальники і всі, кому небайдужий головний зимовий вид спорту!

Саме такими словами хотілося б розпочати текст, присвячений результатам виборів президента Федерації біатлону України. Виборів, які вперше за багато років пройшли не «для галочки», а справді були дуже конкурентними. Але, на жаль, дуже схоже, що зміни на краще поки не передбачаються, оскільки Дмитро Підручний програв Івану Крульку.

Підручний, думаю, представлення не потребує. Капітан збірної України досяг головного успіху в історії чоловічого вітчизняного біатлону, ставши у 2019 році чемпіоном світу в гонці переслідування. А ось Крулько для багатьох – нове обличчя. Але, як не дивно, саме він отримав підтримку більшості делегатів.

На відміну від Підручного, Крулько не представив програму до виборів, хоч і Дмитро зробив це запізно. Не робив новий президент і жодних заяв. Словом, делегати обирали «кота в мішку», адже більшість із них отримали уявлення про кандидата безпосередньо перед процедурою голосування. Дивно, але така стратегія призвела до розгромної різниці у розподілі голосів: за Крулька проголосували 58 осіб, Підручний отримав підтримку лише 31 делегата.

Хто ж такий пан Крулько? Давайте розбиратися.

Акредитаційний скандал

Мабуть, уперше у більш-менш широких спортивних масах про Крулька заговорили в 2020 році. Тоді під час чемпіонату світу, який проходив в італійському Антхольці, майбутній президент ФБУ, перебуваючи на змаганнях у складі української делегації, «випадково загубив» свою акредитацію. А «знайшов» цю акредитацію Алєксандр Каспєровіч, особистий тренер скандального російського біатлоніста з допінговим минулим Алєксандра Логінова.

У ФБУ спочатку безглуздо намагалися виправдатися. Мовляв, Крулько того дня вже не перебував в Італії, хто міг передати чужу акредитацію російському тренеру – незрозуміло. Однак згодом Володимир Бринзак зізнався, що особисто вирішив допомогти своєму старому другу, незважаючи на війну, яка тривала на той момент уже довгих 6 років, хоч і в «гібридному» форматі.

«Що поганого я зробив із Каспєровічем? Логінов, між іншим, одружився з українською спортсменкою (колишньою біатлоністкою Марією Кручовою - прим. Sport.ua), у них народилася дитина. Сашко – добрий хлопець. Він мав неприємності, пов'язані з допінгом, але нікому не відомо, що сталося насправді.

З Каспєровічем, який виступав за Новосибірськ, ми ще наприкінці 70-х років разом бігали на змаганнях спортивного товариства «Буревісник». Ми знайомі понад 30 років. Що поганого у моїй допомозі другу, якому росія не зробила акредитацію? Розумію, наскільки спортсмену важливо, щоб поряд був тренер. Логінов був єдиним претендентом на медалі у збірній росії.

І річ тут навіть не в росії і не конкретно в Каспєровічі. Якби до мене звернувся з таким проханням умовний тренер Словаччини чи Словенії, я зробив би так само, бо це по-людськи. Та й не одні ми такі. Французи були оштрафовані за таку історію. У нас при цьому не приїхала одна людина, акредитація була вільна», – говорив Бринзак в інтерв'ю «Главкому».

До речі, нині Каспєровіч, він же друг (сподіваємося, колишній?) Володимира Михайловича, обурюється через усунення російських та білоруських спортсменів від змагань, а російсько-українську війну, під час якої наші чорноземи удобрили понад 82 тисячі рашистів, у стилі пропагандонів називає «спецоперацією».

«Іншого розвитку подій ніхто не очікував. Усунення наших та білоруських біатлоністів мали продовжити. Хоча незрозуміло, до чого тут спорт та спецоперація», - сказав Каспєровіч у вересні.

Також російський тренер зізнавався, що подібну допомогу від української федерації отримував далеко не вперше. «Як виникла ідея з українською акредитацією? Та яка ідея? Завжди так було. Це не перший випадок».

Був представлений майбутнім президентом задовго до виборів

Крім акредитаційного скандалу, розповісти про зв'язки Крулька з біатлоном особливо нема чого. Ходять чутки, що на конференції Міжнародної спілки біатлоністів (IBU) у Зальцбурзі, яка проходила у вересні, Крулько входив до складу української делегації. І вже тоді окремим членам IBU його представляли як майбутнього керівника Федерації біатлону України, незважаючи на те, що на той момент він ще не висував своєї кандидатури на вибори.

Якщо абстрагуватися від біатлону, то Іван Крулько побудував успішну політичну кар'єру. У 2014 році його було обрано народним депутатом України за списками партії «Батьківщина». У Верховній Раді чиновник працює досі.

На просторах інтернету нескладно знайти декілька скандальних історій, але оскільки доказів їх правдивості немає, докладно переказувати ці чутки немає жодного сенсу. Кожен за бажання може знайти цю інформацію та зробити для себе висновки.

А поки що Крулько готується замінити Володимира Бринзака в кріслі керівника біатлонної федерації і вже розповів про свої найближчі плани в короткому інтерв'ю виданню Tribuna.com.

«Першим віце-президентом обрано Андрія Дериземлю, відомого біатлоніста з Чернігівщини. Це самодостатня людина із величезним авторитетом у біатлоні. Ось цю прогалину, що я не бігав у біатлоні, але є хорошим менеджером, я доповню людиною, яка в біатлоні все життя.

Крулько не прийматиме одноосібних рішень. Це робитиме колектив, який складається з президії та виконкому. І з нашої конференції. А моє завдання – впроваджувати ці рішення у життя», – сказав Крулько після своєї перемоги на виборах.

Не піддається сумніву той факт, що Крулько є бізнес-партнером Бринзака. Оточення колишнього президента ФБУ не приховувало, що хоче бачити наступником Володимира Михайловича саме Крулька, а не Підручного. І зацікавленість ця полягала не лише в словах, а й у діях. Зокрема, хтось висунув кандидатуру Олени Білосюк, яка, очевидно, мала відібрати частину голосів у іншого кандидата-спортсмена. Але олімпійська чемпіонка не стала пішаком у чужій грі та знялася незадовго до конференції.

Чи будуть зміни?

Навряд чи варто розраховувати на будь-які зміни у структурі українського біатлону після перемоги Крулька. Ба більше, є побоювання, що Бринзак, який відмовився навіть від посади почесного президента ФБУ, як мінімум, матиме величезний вплив на політику нового голови організації, а як максимум – взагалі де-факто може продовжити керувати федерацією від імені Крулька. Чи так це насправді, або ж це просто безглузда фантазія автора цих рядків, – покаже лише час. Але зараз все виглядає саме так.

До речі, проходила конференція «при замкнених дверях». ФБУ не оголошувала акредитацію преси на захід, а допущено було лише чотирьох лояльних до керівництва організації журналістів. «Непроханих гостей» охорона не пускала. Володимир Бринзак пояснив це пізньою подачею заявок, хоча якихось дедлайнів не було встановлено, оскільки й акредитації як такої не було. Такі вибори президента повністю суперечать поняттям «відкритість» та «прозорість».

Крулько обраний президентом на 4 роки. Дуже хочеться вірити, що Підручний за цей час удосконалить свою програму, отримає підтримку більшості делегатів і, як наслідок, таки досягне свого.

Головне, щоб за цей час рівень біатлону в Україні не встиг остаточно досягти дна, від якого дуже непросто буде відштовхнутися.