Підтримати українських військових та людей, які постраждали через війну

Італія
| Оновлено 02 листопада 2022, 07:41
17492
15

До 125-річчя легендарного клубу: символічна збірна Ювентуса всіх часів

1 листопада найпопулярніший клуб Італії відзначає своє 125-річчя

| Оновлено 02 листопада 2022, 07:41
17492
15
До 125-річчя легендарного клубу: символічна збірна Ювентуса всіх часів
ФК Ювентус

З нагоди славного ювілею блогер sport.ua склав символічну збірну «б’янко-нері» всіх часів.

Ой, яка ж сила-силенна зірок світової величини пройшла в різночасся загартування в складі «Старой Синьйори»! Тут тобі й мультиволодар «Золотого м’яча», й лідери «Скуадри Адзурри», й найкращі воротарі на Апеннінах, й улюбленці італійської нації, й іноземці, які свого часу дошкулили збірній Італії, і навіть українець родом із Луганська. Природньо, що скласти збірну із най-най-най – завдання не з легких, адже так чи інак до одинадцятки не ввійдуть чиїсь улюбленці, які, втім, залишили в історії «Зебр» куди менший слід, ніж відданіші «Синьйорі» особистості. Та спробую.

Отже, попряму ймо разом біло-чорною туринською дорогою часу й згадаймо ковалів слави «Старої Синьйори».

В епіцентрі шторму!

Воротар: Джанлуїджі Буффон (народився в 1978 р.).

Вибір голкіпера, власне, зводиться до питання: Буффон чи Дзофф. Поміркувавши, зробив свій вибір на користь чинного воротаря «Парми». Джанлуїджі захищав кольори «Юве» два десятки років, зігравши в складі цієї команди заледве чи не 700 матчів. Власне, за цим показником він поступається лише рекордсмену всіх часів «ювентіні» Алессандро Дель П’єро. 10 чемпіонських титулів завоював Буффон у складі «Старої Синьйори». Що два роки туринської кар’єри на нього чатувало чемпіонство! Із десяток разів за ювентійської каденції його визнавали кращим воротарем року в Італії, а тричі – в Європі. Міжнародна федерація футбольної історії і статистики визнала Джанлуїджі кращим воротарем ХХІ століття, а також кращим стражем воріт першого десятиліття нашого сторіччя. І ще невеличкий штрих: у багатій нагородній колекції Джанлуїджі є медаль за перемогу в серії В з «Ювентусом» – справжній раритет, адже топголкіпери нечасто грають у других за силою національних дивізіонах. «Мені цікаво бути в епіцентрі шторму!» – наголошує Ель Буфф у своїй автобіографічній книзі «№1». Влучно, годі й казати!

Звісно, й Діно Дзофф заслуговує на доброслів’я. І він є чемпіоном світу, як Буффон (та, на відміну від того, має ще золоту медаль чемпіона Європи). Проте грав Папа Діно за «Юве» впродовж 11-ти років (близько пів тисячі разів виходив на поле в формі цього клубу), а національних чемпіонств має 6. Хай там як, а будь-який тренер світу був би щасливий від вибору між Буффоном і Дзоффом (йдеться, звісно, про їх найкращу форму). Головним болем цю дилему я би не назвав, хіба що додав би перед цим словосполученням слово «приємним».

Викладачі оборони в Гарварді

Захисники: Антоніо Кабріні (народився в 1957 р.), Джорджо К’єлліні (народився в 1984 р.), Гаетано Ширеа (1953–1989), Леонардо Бонуччі (народився в 1987 р.).

Розмірковуючи щодо позиції на полі для Антоніо Кабріні, все ж таки вирішив не обмежитися суто захисними функціями. Уродженець Кремони зчаста закривав весь лівий фланг, граючи більшою мірою в півзахисті, ніж у захисті. Обсяг роботи, виконуваний Антоніо, колосальний. Вельми результативний, як для номінального захисника: забивав трохи частіше, ніж у кожній десятій грі за «Юве». Ну, й безперечно, не так багато футболістів у світі можуть похизуватися повною колекцією клубних євронагород, адже Антоніо в складі «Юве» вигравав і Кубок чемпіонів, і Кубок Кубків, і Кубок УЄФА, й Суперкубок УЄФА, й Міжконтинентальний кубок. До того ж, у чорно-білій смугастій формі Кабріні 6 разів ставав чемпіоном Італії. А назагал «Ювентусу» Антоніо віддав 13 років. Все склалося в Кабріні й у національній збірній: зокрема він став кращим молодим гравцем мундіалю-1978 і чемпіоном світу-1982! Неоднораз, до речі, виводив «Скуадру Адзурру» на поле з капітанською пов’язкою (вперше її приміряв у 1983 р., а частіше надягав уже в другій половині 1980-х).

Джорджо К’єлліні та Леонардо Бонуччі, на думку Жозе Моуріньйу, могли би «викладати оборону в Гарварді». Ті слова славнозвісного тренера як оцінка ігрових чеснот цих двох бійців, лавреатів Euro-2021 (2020) й до того ж віцечемпіонів Euro-2012. 9 разів (поспіль!) К’єлліні тріумфував із «Старою Синьйорою» в серії А (і що важливо: ще однораз – у серії В). Тричі його визнавали кращим захисником Італії. Бонуччі виграв 8 чемпіонств у «Юве» (повторенню досягнення К’єлліні завадило короткотермінове відрядження Лео до «Мілану»). А в 2016 р. 191-сантиметровий уродженець Вітербо став гравцем року в серії А. Розташую К’єлліні в центрі захисту лівіше, адже він шульга, а Бонуччі правіше. А починав футбольну кар’єру свого часу Бонуччі, до речі, на позиції атакувального півзахисника, інколи грав і чистого форварда. Та було це задовго до того, як він уподобав біло-чорне «ювентійське» вбрання. Бонуччі в складі символічної збірної бодай якась реабілітація для сьогодення – не надто вдалого періоду для «Зебр».

Додам, що К’єлліні ледь не першим із зіркових футболістів публічно підтримав Україну, вранці 24 лютого написавши в своєму Інстаграмі: «Мої думки та моя солідарність з українським народом!»

Чистильник – традиційна роль на полі для чемпіона світу-1982 Гаетано Ширеа. Та, на відміну, від багатьох колег по амплуа, він не вирізнявся агресією, надміром жорстокості на полі, через що дістав прізвисько «чарівного чистильника». Й у нього, як й у Кабрін, в колекції містяться всі можливі міжнародні клубні висоти з «Юве», а чемпіонств навіть більше – 7. На жаль, доля Ширеа склалася трагічно: легендарний оборонець загинув у 36-річному віці в Польщі внаслідок автокатастрофи. В пам’ять про нього було засновано премію, якою пошановують гравців, старших від 30 років та яких можна назвати взірцем достойної поведінки та чесної гри. К’єлліні, до речі, став лавреатом такої у 2019 р., а Алессандро Дель П’єро в 2008 р.

Хто міг би ще претендувати на місце в захисті символічної збірної «Юве»? Фабіо Каннаваро, звісно, одразу спадає на думку. Чи не головний архітектор тріумфу «Скуадри Адзурри» на мундіалі-2006 (футболку з усміхненим Каннаваро, що тримає в руках чемпіонський кубок, придбану тогоріч у США, я коли-не-коли надягаю і досі), володар «Золотого м’яча»-2006, менше з тим, не зробив великого внеску в звитяги саме «Ювентуса». В складі «б’янко-нері» він провів лише чотири роки, а головною клубною командою для Фабіо була все ж таки зіркова «Парма» кінця 1990-х – початку 2000-х. Та й у мадридському «Реалі» Канна зіграв цілком зіставну з іграми за «Юве» кількість матчів. Чиро Феррара (його всі звали Неаполітанцем за місцем народження), Андреа Барцальї (на прізвисько Скеля, або просто Барц), Клаудіо Джентіле (в нього нікі достоту зловісні – Каддафі, або Вбивця) зробили вагомий внесок в історію «Ювентуса». Та все ж жоден із них не зміг сягнути позначки в 300 матчів за «Синьйору», на відміну від тих, хто ввійшов до мого варіанта «символічних збірників». Помітним на поле був і височенний центрдеф Серджо Бріо на прізвисько Сталь, який – парадокс – був незамінним в «Юве» в 1980-ті, та водночас практично не грав за національну збірну.

Кращі рими для Платіні

Півзахисники: Джузеппе Фуріно (народився в 1946 р.), Павел Недвед (народився в 1972 р.), Мішель Платіні (народився в 1955 р.).

На місці опорника розташую Джузеппе Фуріно. Ця легенда «б’янко-нері» на прізвисько «Капітан Лють», або просто Фурія, як на мене, незаслужено мало згадується в контексті успіхів «Старої Синьйори» в 1970-х – 1980-х рр. Можливо, через те, що він не надто багато матчів зіграв за національну збірну. Натомість відданість «Синьйорі» Фуріно зберігав цілих 15 років, вигравши за цей час 8 чемпіонських титулів, Кубок УЄФА та Кубок Кубків. Фуріно – 5-й у списку гравців, що провели найбільше матчів у складі туринського гранда. Маючи зріст лише 167 см, Беппе вмів передбачувати дії суперників, зчаста стаючи на їх шляху й беручи своє завдяки швидкості ухвалення рішень та ігровому інтелекту. Про значущість цього гравця для «Зебр» свідчить промовистий факт: у першій половині 1980-х лише Фуріно й Платіні на клубній базі жили в окремих номерах, інших «ювентіні» того часу селили по двоє в номері.

Що сказати про Павела Недведа? Коли в тебе конкурент за місце в команді, хай і символічній, сам Зінедін Зідан, то аргументи на свою користь слід підшукувати надто ретельно. Отже, чому саме Недвед? Топовий Зідан – «реаліст», натомість топовий Недвед – «ювентіно». Так, Зідан – володар «Золотого мяча»-1998 – «ювентіно». Однак найпочеснішу футбольну особисту відзнаку він дістав більшою мірою за гру в збірній Франції і світове чемпіонство. Натомість «Золотий м’яч» Недведа-2003 – це все ж таки визнання його успіхів саме в клубі. Між Зіданом і Недведом в «Юве» – різниця в сотню матчів на користь чеха. Та й командою свого життя Зідан завжди вважав «Реал» (не «Бордо» й не «Ювентус»), а Недвед якраз «Юве» (не «Лаціо»). Формально й у Недведа, й у Зідана по два чемпіонства з туринцями. Та все ж фактично Недвед провів чотири чемпіонські сезони, а два скудетто «Юве» позбавили через скандал Кальчополі. Ну, й чех залишився працювати в «Ювентусі» й по закінченні ігрової кар’єри. Проте нині в Італії дедалі частіше твердять про фініш топменеджерської кар’єри Недведа у «Старій Синьйорі». Й ніяк не йде в мене з голови фраза, кинута під час переходу Зідана з «Юве» до «Реалу» босом «б’янко-нері» Джанні Аньєллі: «Він більше розважав нас, ніж приносив користі». Сперечатися, звісно, можна, та ось про Недведа-гравця подібного з вуст «ювентійських» наднамників не лунало. Й ще: мій символічний варіант потребує гравця саме для правого флангу півзахисту, а в Недведа, на відміну від Зідана, досвід гри на цій позиції є. Зінедін натомість інколи грав на позиції лівого півзахисника.

Якщо й Недвед, і Зідан одноразово здобували «Золотий м’яч», будучи гравцями «Ювентуса», то Мішель Платіні як «ювентіно» тричі поспіль ставав лавреатом почесної відзнаки! Саме тому на цій позиції я надав перевагу французу над Роберто Баджо (один «Золотий м’яч» у Хвостика під час туринської каденції, та більшою мірою Робі є легендою не одного клубу, а всього італійського футболу, адже, крім «Юве», захищав кольори ще 6-ти апеннінських клубів). Як писав Платіні в своїй автобіографічній книзі «Життя як матч», «прізвище Платіні краще римується з Кабріні чи Россі, аніж із таким прізвищем, як Далгліш». А Джованні Трапаттоні, відзначаючи гру свого підопічного в одному з туринських дербі, казав: «Саме такий Платіні нам і потрібен. Більш гострий, більш всюдисущий, проте винахідливий, як Платіні». Майбутній президент УЄФА виграв у складі «Ювентуса» Кубок чемпіонів, Кубок Кубків, Суперкубок УЄФА, Міжконтинентальний кубок і два скудетто. Кубка УЄФА не вистачає до повного комплекту! Однак характеризував себе як футболіста вельми скромно: «Я – простий гравець, що перебуває на службі в команди… Трудівник футболу». Багато що про значення, яке надавали в Турині трансферу Платіні, й про зацікавленість в якнайкращих гравцях для свого клубу президента й водночас легенди клубу на футбольному полі Джамп’єро Боніперті свідчить такий факт: напередодні трансферу під час приватного візиту Мішеля до Турина особисто Боніперті кермував Ferrari, відвозячи француза з аеропорту до клубного офісу. Он як!

Охоплені пристрастю

Нападники: Джамп’єро Боніперті (1928–2021), Роберто Беттега (народився в 1950 р.), Алессандро Дель П’єро (народився в 1974 р.).

Пропоноване мною тріо для нападу здатне, як на мене, завдати гарту будь-яким захисним мурам супротивників.

Роберто Беттега – третій бомбардир «Юве» всіх часів, і саме йому я віддаю перевагу перед Паоло Россі, якщо ми твердимо саме про «б’янко-нері». Зірка чемпіонату світу-1982 феєрив у збірній на двох мундіалях, однак за «Ювентус» пограв лише впродовж чотирьох сезонів (навіть у «Віченці» Паоло зіграв більше матчів). А от Беттега за 14 років виборов у складі «Ювентуса» 7 скудетто, Кубок УЄФА та однораз титул кращого бомбардира серії А. Двічі посідав заохочувальне 4-те місце в голосуванні за «Золотий м’яч». Як функціонер цей корінний туринець є вельми суперечливим персонажем, проте збірна, хай і символічна, складається все ж таки з гравців, а не з функціонерів. Ігровими (та аж ніяк не людськими, адже конкуренти «Ювентуса» зчаста звинувачували Беттегу в бажанні важитися на чуже добро!) чеснотами Беттега заслужив у ній місце.

Алессандро Дель П’єро й Джамп’єро Боніперті – два рекордсмени «Зебр» на всі часи за кількістю забитих голів за «Юве». Алекс до того ж зіграв більше за всіх матчів у біло-чорній футболці! Боніперті – ванклабмен, який віддав «Ювентусу» 15 років як гравець і майже 20 років як президент. За часів його президентства «Стара Синьйора» стала законодавцем футбольних мод як на Апеннінах, так і в Європі. Не дивно, що під час скандалу Кальчополі вже в ХХІ ст. тифозі «Юве» вимагали «повернення до старих-добрих часів президентства Боніперті». Боніперті 5 разів ставав чемпіоном Італії, ще однораз кращим бомбардиром серії А. Дель П’єро скудетто вигравав 6 разів, здіймав над головою Кубок чемпіонів, однораз став кращим бомбардиром серії А. І ще: в Пінтуріккьо є на перший погляд малозначущий, натомість красномовний титул – кращого бомбардира серії В. Він свідчить, може, не стільки про ігрові чесноти форварда (справді, захисники в серії В не такі майстровиті, як дивізіоном вище), скільки про його людські якості й відданість «Зебрам»: у біло-чорних кольорах хоч до серії В! Ну, й Дель П’єро ще й чемпіон світу, про що так само не варто забувати.

«Подейкують, що достотний чемпіон – це геніальність і нехтування правилами. Я вважаю себе спортсменом, який поважає правила. Водночас не заперечуватиму, що кілька геніальних голів я забив», – пише Дель П’єро в своїй автобіографії «Моє життя на футбольному полі й поза ним». Ці слова, як на мене, якнайкраща самохарактеристика Пінтуріккьо. Водночас й іронічна, й влучна-влучнісінька, як його удари зі стандартів.

«Футбол – це пристрасть, мрія… щось більше, ніж гра…» – виснує Дель П’єро в своїй книжці. Й справді, пристрасть завжди вирізняла найкращих форвардів «Юве». Й Паоло Россі (як писали про нього: «Його темперамент дорівнював його жаданню перемоги»), й Давід Трезеге (забив найбільше голів серед іноземців «Юве»), й володар «Золотого м’яча»-1961 Омар Сіворі, й чемпіон світу-1934 Феліче Борель, що набив свого часу впродовж лише одного сезону більш як 30 голів за «Ювентус», й П’єтро Анастазі, або Петруццо, або Білий Пеле, й малюк-технар Франко Каузіо – всі вони з пристрастю атакували ворота суперників, раз по раз вигадували якісь головоломки для захисників і наколотили силу-силенну голів у ворота опонентів «Старої Синьйори».

Де починаються великі історії?

Головний тренер: Джованні Трапаттоні (народився в 1939 р.)

А очолити таку зіркову команду, як на мене, міг би Джованні Трапаттоні. Саме його на Апеннінах кличуть «архітектором історичної величі «Юве»». Трап здобув для «Синьйори» всі можливі єврокубки й Міжконтинентальний кубок, а також шість скудетто й два національні кубки.

Наведу ще одну цитату з книжки Дель П’єро: «Великі історії починаються повсюдно, навіть там, де ти їх не чекаєш». 125 років тому батьки-засновники «Ювентуса», студенти з ліцею Massimo d’Azeglio, певно, й у найсміливіших мріях не уявляли, чим стане через роки їхнє дітище. «Нареченою Італії» абикого не назвуть. Так, справи в нинішнього «Юве» не найкращі як у національному чемпіонаті, так і в єврокубках. Та потенціал гравців, тренерський хист Массиміліано Аллегрі, шалена пристрасть галасливих численних тифозі, зрештою, мають вилитися в прогрес і на футбольному полі. Хай які чисті голи анульовувала би ВАР-Феміда (скандальний матч із «Салернітаною», коли судді наВАРили, не зарахувавши гол через те, що один із захисників команди, що оборонялася, чомусь не потрапив до кадру), та все одно «б’янко-нері» лупатимуть сю скалу.

Із круглодаттям, «Синьйоро»! Повертайся на звитяжні стежини!

Олексій РИЖКОВ

Джерело Sport.ua
Оцініть матеріал
(86)
Повідомити про помилку

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть

Налаштувати стрічку
Налаштуйте свою особисту стрічку новин
Коментарі 15
Введіть коментар
Ви не авторизовані
Якщо ви хочете залишати коментарі, будь ласка, авторизуйтесь.
ss2000
Зидан тоже довольно долго играл за Юве . А как же Заваров ?
Viacheslav
Дякую за статтю. було приємно читати.
Анатолій Йоник
Де Зідан?
porylych
мабуть, можна було б згадати й Бонека
KIPR ALECS
В принципе согласен..кроме позиций Каморанези и Р. Баджо
Умник
О боже это позор какой то.
Где Чиро Феррара?
Где анжело ди ливио.
Где мауро камморонези?
Где Алессио Таккинарди?
Я болела Милана, но очень уважаю сеньору.
Великий клуб. 
Gargantua
день рождения не был на праздник похож....
aka_MIK
Интересно, сколько лет автору, 100? ))
OKs100
Забыли про Роналду. Более звездного форварда у Ювентуса никогда не было.