Евенпул творить історію, сенсація від Фосса. Підсумки ЧС-2022 з велоспорту

Тобіас Фосс: закономірна сенсація

Ще в прев'ю чемпіонату світу-2022 ми писали про те, що через далекий переліт і акліматизацію в Австралії можливі сенсації. Причому чекали їх більшою мірою саме від розділки, яка відбулася в перший день чемпіонату – до групової гонки, яка закривала програму світової першості, фактор акліматизації мав відійти на другий план.

Саме так і сталося. У гонці з роздільним стартом ми отримали максимально несподіваного чемпіона – і це при тому, що розділка за своєю природою вид, який не сприяє несподіваним результатам. Однак тут сенсація трапилася, причому дуже гучна, і нічим, крім кращої акліматизації, перемогу Тобіаса Фосса пояснити було неможливо.

Так, Фосс не перший відносно несподіваний чемпіон світу у розділці в історії (а індивідуальні гонки проводяться на ЧС лише з 1994 року), але несподівані перемоги Майкла Роджерса, Берта Грабша чи Василя Кирієнка були зумовлені насамперед слабким складом учасників. Тут нічого подібного не було – на старті були майже всі топові роздільники, хіба що за винятком Воута Ван Арта.

За послужним списком на момент завоювання золота Фосс – беззаперечно найслабший в історії чемпіон світу у розділці. Так, загалом норвежець вважався і вважається дуже талановитим багатоденником – такий ярлик на переможців Тур де ль'Авенір вішається автоматично. Однак топовим роздільником Фосс ніколи й близько не вважався. Про що говорити, якщо у нього за кар'єру жодної перемоги у розділках на гонках Світового туру!

Боротьба за золото вийшла надзвичайно напруженою: Ремко Евенпул, який показав третій результат, програв переможцю лише 9 секунд. Частково це можна пояснити незвично короткою дистанцією як для розділок на ЧС – лише 34,2 км.

А ось Штефан Кюнг з величезною перевагою продовжує утримувати лідерство в номінації «найневезучіший роздільник епохи». До золота цього разу йому не вистачило лише трьох секунд, і подібне у нього відбувається далеко не вперше на титульних турнірах. До золота на чемпіонаті Європи цього року йому не вистачило менше секунди, ще менше відокремило його від бронзи Олімпіади-2020 у Токіо. І це далеко не повний перелік.

Лише сьомим із відставанням у 56 секунд став Філіппо Ганна, який перемагав у розділці на двох попередніх чемпіонатах світу. Проте нинішній сезон у італійця виходить помітно слабшим, і врятувати медаллю мундіалю його не вдалося. На першій половині дистанції Ганна був у боротьбі за перемогу, проте згодом різко встав.

Евенпул творить історію

Але, звичайно, головною стравою чемпіонату світу була чоловіча групова гонка. Втім, яскравої та цікавої боротьби грандів на ній не вийшло – впевнену та домінуючу перемогу здобув Ремко Евенпул.

Втім, здобув її бельгієць у очній боротьбі не з іншими топ-фаворитами, а гонщиками другого ешелону. Приблизно за 70 км до фінішу від пелотона зуміла відірватися досить велика група, в якій, крім Евенпула, з топ-фаворитів не було нікого. При цьому наздоганяти цю групу по суті не було кому: своїх представників (причому саме в множині) мали майже всі топ-збірні – Бельгія, Італія, Франція. Проблема лише в тому, що у французів та італійців там опинилися гонщики другого ешелону, які змагатися з Ремко не могли.

Закінчилося все це досить прозаїчно: з цієї групи Евенпул поїхав в атаку разом з Олексієм Луценком, і під час передостаннього подолання підйому Маунт Плезент легко й невимушено скинув його і кинувся по перемогу, лише нарощуючи свою перевагу над переслідувачами, як це було наприкінці липня на Класиці Сан-Себастьян.

Звичайно, можна говорити про те, що в очній боротьбі з іншими грандами все могло б скластися по-іншому, але маємо те, що маємо. Цей успіх – ідеальна комбінація і неймовірної індивідуальної сили Ремко, і тактичної перемоги збірної Бельгії, яка залишила поза грою всіх основних конкурентів. Форма Евенпула у другій половині нинішнього сезону вражає: він був у вогняних кондиціях ще наприкінці липня на Сан-Себастьяні, потім виграв Вуельту та зумів дотримати топову форму до чемпіонату світу. Майже два повні місяці на піку, незважаючи на далекий переліт до Австралії – це дуже потужно.

Евенпул творить історію. Він став лише четвертим гонщиком в історії, який за один сезон виграв Гран тур, Монумент (перемога на Льєж-Бастонь-Льєж у квітні) та групову гонку чемпіонату світу. До нього це вдавалося лише таким абсолютним легендам, як Альфредо Бінда (1927 рік), Едді Меркс (1971) та Бернар Іно (1980). Компанія, опинитися в якій мріє кожен велогонщик.

Парад дурниць Ван Арта

Для іншої суперзірки збірної Бельгії, Воута Ван Арта, чемпіонат світу склався невдало. І винен він у цьому насамперед сам. Почалося все з того, що Ван Арт відмовився від участі у розділці, де мав чудові шанси на перемогу. Так, зрозуміти цю відмову можна було бажанням зосередитися на груповій гонці і не витрачати сили на розділку.

Але, по-перше, тепер на чемпіонатах світу перерва між розділкою та груповою гонкою не три дні, як раніше, а цілий тиждень. По-друге – дистанція була скромною, лише 34,2 км. Невже проїзд 34 км за тиждень до групової гонки міг якось позначитися на свіжості Воута? Звичайно ж, ні. На стані того ж партнера Ван Арта по збірній Бельгії, Евенпула, не позначився зовсім.

А ще одну дурість Воут здійснив вже на фініші групової гонки, і сам у ній зізнався. Група, з якою поїхав більш ніж за 70 км до фінішу Евенпул, мала розіграти між собою срібло та бронзу. Але це формування надто захопилося спринтерськими іграми, і пелотон, в якому їхали майже всі топ-фаворити, таки встиг наздогнати їх. Срібло дісталося Крістофу Лапорту, бронзу господарям чемпіонату, збірній Австралії, приніс Майкл Меттьюз.

Ну а Ван Арт фінішував четвертим, хоча на папері як спринтер він сильніший і за Лапорта, і за Меттьюза. Сам Воут після фінішу зізнався, що спринтував не на повну силу. Він не знав, що групу Луценка та компанії наздогнали і був упевнений, що спринтує за місця у другому десятку. Ось вам і краса гонок без радіозв'язку.

Тактична невдача збірної Франції

Про те, що перемогу Ремко Евенпула було здобуто багато в чому завдяки тактичному успіху збірної Бельгії, вже було сказано вище. Головними, хто програв у цих тактичних іграх, можна назвати збірну Франції. Триколірні вийшли на старт із Жуліаном Алафіліппом у статусі капітана – він захищав чемпіонські титули 2020 та 2021 років. Однак одним Алафіліппом пул претендентів на медалі у збірній Франції не обмежувався – тут вам і Лапорт, і Валентен Мадуас, і Бенуа Конефруа.

Але у вирішальний відрив нікого з них французи делегувати не змогли. Триколірні переграли самі себе: делегувавши у цей відрив трьох своїх представників (Ромена Барде, Флоріана Сенешаля та Кентена Паше) вони були впевнені, що у них усе йде добре. І байдуже, що ніхто з цієї трійці і близько не був готовий нічого протиставити Евенпулу. І не протиставив у результаті.

Адже той же Лапорт був готовий відмінно. Саме він забрав спринт із пелотону за друге місце. Срібло – результат дуже гідний, але це було срібло без найменших варіантів взяти золото. А ресурси поборотися за перемогу справді були.

Великі проблеми Ван дер Пула

Головна подія чемпіонату світу-2022 у Вуллонгонгу, на жаль, сталася за межами траси. У ніч перед стартом групової гонки у скандал вляпався один із топ-фаворитів, Матьє Ван дер Пул. Він намагався заснути у своєму номері готелю, однак у цей час у коридорі шуміли і кілька разів стукали до нього у двері номера дві дівчинки – 14 та 13 років віку.

Нідерландець, очевидно, нервувався перед надважливою гонкою, і відреагував дуже різко. Матьє вийшов із номера і вступив у конфлікт із дівчатами. Справа дійшла до рукоприкладства: одна дівчина впала на підлогу, друга вдарилася ліктем об стіну. На місце інциденту приблизно о 10:40 вечора прибула поліція, яка заарештувала Ван дер Пула.

У відділенні поліції гонщик пробув до 4 години ранку, після чого у нього забрали паспорт та випустили під заставу. Як після такого можна показати щось у гонці – сказати складно. У Ван дер Пула і не вийшло: він зійшов з дистанції вже через 30 км.

Після цього спливли й інші подробиці: виявилося, що того вечора Матьє почав відчувати симптоми застуди (чи коронавірусу?) і разом зі своєю дівчиною був ізольований від партнерів по збірній Нідерландів.

Так чи інакше проблем на свою голову Ван дер Пул заробив чимало. У вівторок на нього чекає суд, і, кажуть, за австралійським законодавством на нього чекає 6 тижнів позбавлення волі. Провальний сезон на дорогах і такий кошмар під кінець із судом і, ймовірно, в'язницею – після такого удару оговтатися зірковому гонщику «Alpecin Fenix» буде складно. Але про спортивне майбутнє Ван дер Пул ще встигне подумати. А зараз – шукати тямущих адвокатів і намагатися вибратися з цієї історії з мінімальними втратами, зокрема психологічними.

Update: Буквально напередодні публікації матеріалу засідання суду по справі Ван дер Пула таки відбулося – воно було перенесене з вівторка на понеділок. Нідерландцю таки вдалося відбутися відносно легко: штраф у 1500 доларів та заборона на в'їзд до Австралії на три роки. Ван дер Пулу повернули паспорт, він може покинути Австралію будь-якої миті.