Угіс КРАСТІНЬШ: «Ми підняли нашу планку на небачену поки що для нас висоту»

Упродовж двох тижнів увага українських шанувальників спорту була прикута до Польщі та Словенії, де проходив чемпіонат світу з волейболу серед чоловіків. Вперше після 1998 року серед найкращих збірних планети виявились і українські волейболісти. У групі А вони посіли друге місце, програвши на старті Сербії 0:3, а потім перемігши Туніс 3:0 та Пуерто-Ріко 3:1. У матчі 1/8 фіналу наші хлопці завдали поразки Нідерландам 3:0, після чого у чвертьфіналі у завзятій боротьбі поступилися одним із господарів турніру словенцям на їхньому майданчику 1:3. В підсумку збірна України посіла найвище у своїй історії 7 місце на світовому форумі, а в рейтингу Міжнародної федерації волейболу (FIVB) піднялася на 16-у позицію, до якої досі ніколи не дотягувалася. Завдяки такому успішному виступу на чемпіонаті світу українці тепер візьмуть участь у кваліфікації до Олімпійських ігор 2024 року.

Безумовно, одним із головних творців прогресу збірної України є її нинішній наставник Угіс Крастіньш, з яким ми поговорили через кілька днів після фінального матчу Італія – Польща. Наш наставник особисто був присутній на тій грі, і саме з неї ми почали розмову.

– Це був чудовий поєдинок, і він повністю виправдав статус фіналу чемпіонату світу, – почав Угіс Крастіньш. – Обидві команди показали волейбол найвищого рівня. Тут було все: швидкість, потужні подачі та удари в атаці, надійна гра в обороні, на блоці і так далі. Зрозуміло, не обходилося без помилок, але на тлі такого чудового волейболу вони просто не помічалися. Поляки краще розпочали зустріч за підтримки величезної 11-тисячної армії своїх уболівальників та виграли першу партію. Однак італійці зуміли витримати такий колосальний тиск і змогли повернути гру у свій бік. Це було просто приголомшливо. Італія вкотре довела, що вона на сьогоднішній день справді найкраща у світі.

- Ви маєте на увазі успіхи італійських збірних різного віку цього року?
- Так, звичайно. Адже попереду ще й жіночий чемпіонат світу, де збірна Італії також буде серед головних претендентів на перемогу. Тож навіть повторити таке унікальне досягнення (нагадаємо, що окрім чоловічого чемпіонату світу, у 2022 році Італія виграла жіночу Лігу націй та здобула 4 титули на чемпіонатах Європи різних вікових категорій від U-17 до U-22 – прим. І.З.), найближчими роками навряд чи комусь вдасться. Ми вже з Вами про це говорили влітку, так що не повторюватимуся.

– А матч за третє місце сподобався?
- Він теж був високого рівня, але тут явно було видно фаворита - збірну Бразилії. Особливо мені сподобалося, як бразильці діяли у захисті. І цей чинник був одним із головних в їхній перемозі. Плюс, звісно, впевнена гра у нападі, з використанням різних комбінацій.

– Тепер давайте перейдемо безпосередньо до збірної України. І, перед тим, як поставити чергове питання, хочу подякувати Вам і всій команді за успішну гру на цьому чемпіонаті світу. Всі ви дійсно принесли нам величезне задоволення, особливо в цей складний для країни час. А тепер до питань. Якщо чесно, сподівалися, що збірна України пройде так далеко?
- Насамперед, дякую за слова подяки, ми дуже намагалися виступити якнайкраще. Я хочу сказати, що протягом всієї підготовки до чемпіонату світу ми постійно відчували підтримку. Від Федерації волейболу України, від наших зарубіжних колег та партнерів, які допомагали нам проводити збори, та, звісно ж, від українських вболівальників. Ми просто не могли їх підвести. Щодо наших планів на чемпіонат світу, де і тренерський склад, і всі волейболісти були абсолютними дебютантами, то ми спочатку хотіли вийти з групи. А коли зуміли це зробити і потім в 1/8 фіналу здолали сильну збірну Нідерландів, зрозуміло, що вже налаштовувалися на перемогу в матчі зі Словенією. Але, на жаль, поки що такого суперника обіграти не вдалося. Тим паче, на його майданчику за підтримки рідних трибун.

- До матчів плей-оф ми ще обов'язково повернемося, а зараз давайте поговоримо про ігри у групі. Ви стартували поєдинком із Сербією, командою, з якою не раз зустрічалися протягом останніх років на чемпіонатах Європи. Чи можна сказати, що тут ви мали право на поразку, враховуючи, що з основними конкурентами ви повинні були грати пізніше?
- Ні, так не можна казати. Це все-таки чемпіонат світу і від результату кожного матчу, а іноді навіть кожної партії може залежати ваша подальша доля. Ми були готові до важкої гри та до того, що перед нами на майданчику одна з найсильніших збірних світу. Був, звичайно, у нас свій план і в якийсь момент ми були близькими до того, щоб він спрацював. У нас навіть було три сетболи в першій партії, але тут і дався взнаки досвід сербів, якого вони раніше набули на таких турнірах і в таких відповідальних матчах. На жаль, ми не зуміли скористатися сприятливою ситуацією та сет віддали. Тим не менш, я хочу відзначити, що і в двох наступних партіях команда грала на хорошому рівні, просто суперник того дня все ж виявився сильнішим за нас.

- Матч із Тунісом для збірної України вже ставав ключовим, адже лише перемога залишала вам шанси на продовження боротьби за вихід із групи?
– Ми знову готувалися до важкого матчу. Я хочу сказати, що минули ті часи, коли до команд з Африки ставилися, м'яко кажучи, не зовсім серйозно. Зараз навчилися грати у волейбол скрізь і на будь-якому континенті можна зібрати конкурентоспроможний колектив з 14 високого зросту гравців. До речі, у Тунісі два центральні блокуючі вище двох метрів, ще кілька волейболістів за 195 см. До того ж деякі гравці мають досвід виступу у закордонних клубах, в тому числі у сильних чемпіонатах. А ще ця збірна має тренера з Італії, який намагається прищепити своїм підопічним сучасний стиль гри. До середини першої партії на майданчику була рівна гра, але наприкінці нам вдалося зіграти вдало на блоці, провести результативні атаки та зламати опір суперників. Далі вже було легше і ми довели справу до необхідного позитивного результату.

- Третя гра на турнірі була проти Пуерто-Ріко. На той час збірна України вже практично вийшла у плей-оф. Але ми не побачили в діях наших гравців якоїсь розслабленості. Хіба що не вийшла перша партія. Вірно?
- Збірна Пуерто-Ріко характерна тим, що під час будь-якого турніру вона додає і додає. Ось і до нашого матчу вона підійшла у кращому стані, ніж на старті чемпіонату. Тож спочатку на майданчику була рівновага, і до того ж у першій партії не пішла гра у нашого діагонального Василя Тупчія. Довелося вносити деякі корективи. Добре, що Євген Кісілюк, який вийшов на заміну, явно підсилив нашу команду. Після цього вже перевага перейшла до нас, і ми завершили матч перемогою з рахунком 3:1.

- В підсумку збірна України посіла друге місце у групі та вийшла до 1/8 фіналу на команду Нідерландів, у якій вже на цьому чемпіонаті світу феєрив діагональний Німір. За три матчі групового етапу він набрав 85 очок. Чи був план щодо його нейтралізації?
- По-перше, збірна Нідерландів, це не лише Німір. Тут зібрані дуже сильні гравці, які представляють найкращі клуби Європи. А по-друге, Нідерланди постійно беруть участь у найпрестижніших турнірах і за рейтингом FIVB майже постійно входять до першої десятки. У якийсь період ця збірна навіть була на 5 місці. Щодо Німіра, то, звичайно ж, план був, і він спрацював. Взагалі, говорячи про матч із нідерландцями, хочу сказати, що це був, мабуть, один із найкращих поєдинків збірної України за останні роки. Все у нас виходило і в атаці, і в прийомі, і на подачі. Хлопці просто провели гру на одному подиху, вигравши впевнено без шансів для суперників, які, чесно кажучи, були просто деморалізовані. Таке буває, хоч і не завжди, як того хотілося б тренеру.

- І, нарешті, гра зі Словенією. Мало того, що суперник грав вдома, та ще й відпочивав на два більше.
- Щодо відпочинку одразу хочу сказати, що цей фактор взагалі не мав жодного значення. Ми встигли нормально відновитися після матчу з Нідерландами, тому ніякої втоми у гравців не було. А ось грати на майданчику опонентів, яких дуже активно підтримували тисячі вболівальників, справді було складно. До речі, ми прибули до Словенії ще до початку матчів 1/8 фіналу, тому вдалося відвідати гру словенців із Німеччиною та поринути у ту атмосферу. Але все ж таки одна справа дивитися з трибуни і зовсім інша брати безпосередню участь у грі. Хлопці вдало розпочали матч і впевнено виграли першу партію 25:18. Проте, як і в матчі з Сербією, далася взнаки відсутність у нас досвіду проведення подібних відповідальних матчів. Був момент, коли у другій партії ми, відігравши два сетболи, зрівняли рахунок 24:24. Якби нам удалося повести за партіями 2:0, все могло б завершитися зовсім інакше. А так ми зупинилися на стадії чвертьфіналу.

- Угісе, давайте поговоримо трохи про персоналії. У цьому турнірі в збірній України було видно кістяк команди, її основний склад. На його плечі випав практично весь тягар п'яти матчів. Заміни Ви проводили рідко. Чому?
– Почну з того, що ми довгий час награвали цей склад. І, на нашу тренерську думку, він виявився вдалим. Чотири гравці, можна сказати, мали стабільні місця. Це догравальники капітан команди Олег Плотницький та Ілля Ковальов, центральні блокуючі Юрій Семенюк та Максим Дрозд. Через травму Дмитра Вієцького, який не зміг взяти участь у чемпіонаті світу, діагональний у нас був лише один Василь Тупчий. Загалом він зіграв на високому рівні, особливо в іграх плей-оф. Щодо зв’язуючого, то турнір починав Юрій Синиця, але потім його вдало замінив Віталій Щитков і далі він вже грав постійно. Гравців позиції ліберо ми взяли на чемпіонат одразу трьох – Гордена Брову, Дениса Фоміна та Дмитра Канаєва. І хоча перші двоє старші за віком і більш досвідчені за Канаєва, саме Дмитро тут став основним гравцем, вигравши конкуренцію у партнерів. Як я вже казав раніше, дуже допоміг нам у грі з Пуерто-Ріко Євген Кісілюк. У інших волейболістів справді було або мало ігрового часу, або вони взагалі не виходили на майданчик. Але я вдячний кожному з них: Тимофію Полуяну, Олегу Шевченку, Володимиру Остапенку, гравцям ліберо, про які я щойно згадував, оскільки вони теж пройшли з нами весь підготовчий період, тренувалися на повну силу, як кажуть, у поті чола, і були готові за першої необхідності увійти до гри.

- Збірна України за підсумками чемпіонату світу здобула право грати у кваліфікації до Олімпійських ігор 2024 року. Вам вже щось відомо про те, де і коли це буде?
- Поки що ні (посміхається). Потрібно трохи відійти від цього турніру. Тим більше, що нинішнього року збірна України збиратися разом більше не планує. А далі будемо дивитися, готувати нові плани. Ми підняли планку на небачену поки що для нас висоту, тому треба відповідати цьому рейтингу і за можливості ще й підвищувати його.

- Але, як нам відомо, відпочити у Вас після чемпіонату світу не вийди. Чи не так?
- Да ви праві. Я залишаюся тут у Польщі і вже з командою «Барком-Кажани» зі Львова будемо готуватися до нашого прем'єрного старту у чемпіонаті цієї країни, а саме, у найелітнішій Плюс-Лізі. Але про це давайте поговоримо за кілька днів.

- Згоден. Ще раз велика подяка за чемпіонат світу та бажаємо Вам та Вашим командам подальших успіхів.

Продовження інтерв'ю з Угісом Крастіньшем, як вже з головним тренером ВК «Барком-Кажани», читайте на нашому сайті найближчим часом.