Кривбас – це про яскраву обгортку. Результати в цьому форматі не важливі

Вже після чотирьох турів УПЛ вирушила на тритижневу паузу. Але навіть такого короткого відрізку «Кривбасу» вистачило, щоб розчарувати.

Будь-якій іншій команді є за що чіплятися. «Рух» три тури виглядав дуже погано, але вистрілив хет-триком Таллеса та перемогою над «Зорею». «Ворскла» і зараз нижче в таблиці, але полтавці хоч регулярно забивають, а середня кількість пропущених м'ячів зменшиться, як тільки Дмитро Різник набере форму, а команда зрозуміє дуже оригінальну тактику Віктора Скрипника.

У «Кривбаса» ж нуль голів та одне очко. Нагороду за найкращі м'ячі команди у серпні та вересні не розіграно, а монтажера попередньо номінували на «Оскар», адже йому нарізати фільм «Голи «Кривбасу» під керівництвом Юрія Вернидуба».

Що ж пішло не так?

Кривбас - переважно політичний проект

Віце-президент та головна публічна особа криворізького клубу Артем Гагарін зробив чудову кар'єру шоумена. Цього не відібрати, толк у видовищі він знає. «Кривбас» знімає яскраві відео, які високо оцінюють фахівці. Клуб активний та відкритий у соцмережах. Продовжить влаштовувати ефектні шоу на трибунах, як тільки глядачі на них повернуться – віримо, що це буде вже скоро.

Питання лише у тому, скільки тут від футболу, а скільки – від політичного проекту, старт якому дали у серпні 2020 року. «Кривбас» максимально швидко пройшов шлях від Другої ліги до УПЛ, але на кожному з цих етапів відставав від «Металіста». Щоправда, ці два клуби не були реальними конкурентами, місць для підйому на наступний поверх вистачало для всіх. В УПЛ для «Кривбаса» легких суперників або навіть тих, хто апріорі поступається в класі, поки не видно. Можна говорити, що «Кривбас» наразі просто повернувся...

Кадрові рішення керівництва підтверджують, що криворіжці ніби виправляють попередні помилки. Що влітку 2021-го, що влітку 2022-го з команди йшли десятки гравців та приходили десятки гравців. Та й тренери змінюються. Геннадію Приходьку минулого сезону дали 10 турів, щоб довести, що він може бути успішним за межами Другої ліги. З Олександром Бабичем у червні не стали продовжувати контракт – не дуже схоже, що цим фахівцем були задоволені. І ось після поразки від «Вереса» у четвертому турі вже й Юрій Вернидуб вимовляє: «Якщо керівництво скаже… Хоч у мене контракт. Потиснули один одному руки і пішли далі. В житті все буває».

Втім, у швидку відставку переможця мадридського «Реала» не віриться – не дарма ж із такою помпою його запрошували.

Можливо, віра у Юрія Вернидуба була сліпою

Чимало експертів перед стартом сезону пророкували «Кривбасу» якщо не місце в зоні єврокубків, то хоча б боротьбу за топ-5. Паззл начебто складався ідеально: фінансово міцний клуб, успішний тренер. Юрій Вернидуб максимально підняв свій футбольний авторитет перемогою над мадридським «Реалом» на «Сантьяго Бернабеу» - навіть Лобановському таке не вдавалося. Він повернувся в Україну і пішов її захищати у перші ж дні після початку повномасштабної агресії з боку імперії зла, чим довів свій патріотизм.

Але, якщо повертатися до футболу, то перемозі над «Реалом» незабаром рік виповниться. З того часу Юрій Вернидуб якщо когось і обігравав в офіційних матчах, то лише суперників з чемпіонату Молдови. Якщо заглибитися, то в «Зорі» у нього були як сильні українці (вистачить згадки про Маліновського, Караваєва і Петряка), так і легіонери (Шуньїч, Болі, Бонавентуре). «Шериф» у принципі будувався на іноземцях.

А який склад у Вернидуба в «Кривбасі»? За середньою вартістю за версією Transfermarkt криворіжці посідають 10-те місце в УПЛ. Але в чому така принципова різниця між футболістом, який умовно оцінюється у 229 тисяч євро та у 167 тисяч євро, як у «Минаї»?

Не Юрій Вернидуб влаштовував чистку складу («Кривбас» залишили 18 футболістів влітку), але якось не віриться, що ростер заповнювався без його згоди. Серед новачків чудово знайомі тренеру Віталій Вернидуб, Дмитро Хомченовський та Євген Опанасенко, які поки що команду не витягли.

ФК Кривбас. Юрій Вернидуб

Чиста правда, що три місяці – недостатній термін, щоб побудувати міцний колектив. Але три місяці – цілком достатньо, щоб колектив хоч щось показував на полі. Гра ж «Кривбасу» розмита так само, як малюнок акварельною фарбою, що потрапив під зливу.

У Сергія Лавриненка в «Інгульці» чи Володимира Шарана в «Минаї» гравці точно апріорі не кращі, ніж є у розпорядженні Юрія Вернидуба. Але тут таки треба враховувати, що Лавриненко давно працює зі своєю командою, а Шаран на Закарпатті – із зими. У схожих умовах із Вернидубом опинився Роман Григорчук, який у січні-лютому награвав один склад, а влітку залишився майже без легіонерів. І ось у «Чорноморця» хоча б є два голи і два очки. Вже краще, ніж зараз у Вернидуба у «Кривбасі».

І це навіть не хочеться згадувати, як Юрій Миколайович не зміг впоратися зі своїми емоціями під час матчу з «Колосом» – просто з поваги до його громадянської та людської позиції.

Є сумніви щодо мотивації гравців Кривбаса

Перед паузою криворіжці програли «Вересу». Схоже, підхід до стимулювання своєї команди у Рівному більш актуальний для УПЛ, ніж той, що є у «Кривбасі». Невисокі зарплати, але солідні преміальні за очки – і одразу на полі видно, хто більше хоче перемогти.

«Кривбас» не виглядає командою, чиє самолюбство сильно зачеплене невдачами. З приводу мотивації футболістів великі сумніви були ще рік тому – так-так, мова про те саме легендарне відео, коли ультрас погрожували фізичним покаранням гравцям за регулярні візити до кальянної.

View this post on Instagram

A post shared by Povoroznyuk Dmytro (@povoroznyuk_dmytro)

Чи можна бути впевненим, що у порівнянні з вереснем 2021 року «Кривбас» у плані мотивації став принципово іншим?

Ігор ЯСЛІК