Динамо: справи плачевні, перспективи туманні

Поразку «Динамо» у першому турі групового турніру Ліги Європи від «Фенербахче» особисто я сприйняв із розумінням. Ще коли ці дві команди грали у кваліфікації іншої Ліги – чемпіонської – склалося стійке враження, що команда Жезуса сильніша за команду Луческу.

Сильніша трохи, зовсім небагато. Але сильніша. І якщо в першому випадку динамівцям, крім волі і характеру, допомогла (від слова дуже) і удача, то в другому випадку, без супутньої Фортуни для «біло-синіх», «канарки» просто взяли своє. Грубо так узяли, негарно. Але, за великим рахунком, заслужено.

Але на гру проти АЕК Ларнака у мене були інші плани. І очікування. Незважаючи на впевнену перемогу команди з Ларнаки у недавньому протистоянні з «Дніпром-1», у мене не склалося враження, що кіпріоти вищі за класом «дніпрян». Просто тоді команда Кучера була, очевидно, «розібраною». Та й новачок-голкіпер дивував постійно. У «Динамо» ж – збитий склад, наддосвідчений тренер, та й загальний рівень виконавців, якщо бути об'єктивним, все одно вищий.

ФК Динамо

Побачене в краківському поєдинку неприємно вразило. Мені здалося, що «Динамо» ніби продовжує грати проти «Львова»: команда чеберяє по полю пішки, прискорюється лише час від часу, командної швидкості взагалі немає. І якщо львів'ян за такої гри вдалося перемогти – насамперед тому, що суперник виявився виразно невигадливим, то зараз план на гру «біло-синіх», якщо він взагалі був, не спрацював.

Можна, як Дубінчак, нарікати на важке поле, можна, як Луческу, - на грішність суддівської бригади та ВАР, але всі ці аргументи, які могли б зіграти на користь тих, хто програв, за інших, набагато красивіших обставин, зараз виглядають відвертими відмазками.

Відмазками передусім тому, що «Динамо» не заслужило на перемогу. Точніше так: не награло. Якщо винести за дужки скасований гол Буяльського, то з позитиву можна згадати хіба що шалений удар Сироти. І все.

***

Перед грою динамівський наставник в чергове – вже вкотре – нарікав на складність логістики. І на травми Шапаренка та Бущана. Але водночас заїкнувся про те, що треба перемагати опонента.

Складнощі «пересування» у конкретному випадку треба сприймати як належне, адже вся країна зараз пересувається у подібному ритмі. Навіть ще гірше. Але, здається, ні динамівський тренер, ні його підопічні так не вважають. Жаль, коли так.

Шкода, що вибули на тривалі терміни Жора та Коля. Це справді втрати: і для «столичних», і для збірної України, якій зовсім скоро грати вирішальні матчі Ліги Націй. Але, знову ж таки, у даному випадку дозволю собі претензії на адресу динамівського керівництва, що не зробило зовсім нічого в міжсезоння, щоб хоча б якось зміцнити команду. Впевнений, і ніхто мене не переконає в зворотному, що це можна було зробити. Навіть малою кров'ю. Чому не зробили – ну, мабуть, увірували у зіграність та професіоналізм команди, кваліфікацію та везучість тренера.

Команда на повірку виявилася дуже вразливою. Як той глиняний колос, вона звалилася за першого ж серйозного «шухера». Нова кров її б добряче підбадьорила. Але її практично не виявилося в наявності. Так, Кабаєв «на прапорці» прийшов на проблемну позицію, але діру в атаці так і не заклеїли. Вибачте, але придбання на тому ж «прапорці» якогось Парріса – це спроба в будинку, що горить, замінити фіранки.

ФК Динамо. Мірча Луческу

Тепер про тренера. До дій Мірчі Луческу у матчах проти «Фенербахче» (у першому випадку) та «Штурму» особисто у мене як уболівальника претензій не може бути за визначенням. Так, нюанси були – на кшталт невчасних (на мій погляд) замін, але підсумковий результат усі ці та інші нюанси перебив.

Але що далі в ліс – то очевидніші «негаразди». Крім крику Мірчі на тренерському містку – і на адресу суддів, і у бік своїх підопічних – не видно, щоб він своєчасно вносив корективи у гру. В останніх шести іграх його команда грала, наче з чистого аркуша: може, мабуть, якось.

Щодо останнього поєдинку – проти АЕК – то до незрозумілої тактики додалася і незрозуміле зволікання щодо замін. Чого він так відверто «тягне гуму»? Ті, хто на заміні, ще гірші? Але ж гірше просто бути не може!

***

І ще. Здається, що фарт, удача, чуйка - назвіть, як хочете, - просто покинули Містера. У нього майже завжди в арсеналі був такий аргумент, який за інших рівних обставин грав на його користь. Зараз, схоже, пані удача вирішила поміняти прописку.

І одразу впало все. Типу згорів сарай – гори й хата.

Якщо ця вітряна пані не повернеться до сивочолого динамівського керманича, його команді доведеться дуже і дуже складно. І «по життю», тобто впродовж усього сезону, і особливо нинішньої Ліги Європи, де чекає спарка з сильнішим, ніж до цього, опонентом.

Я розумію, що зараз звільняти тренера – не дуже вдалий момент. У сенсі для Суркісів. Тому що в такому разі вони просто перекладуть свою провину на чужі плечі, і це буде дуже показово і негарно. Тим більше, що за словами Ігоря Михайловича, він абсолютно довіряє своєму тренеру.

А якщо так, доведеться пересовувати «ліжка». Тобто «перетрушувати» склад. Склад, який втратив віру у непогрішність тренера. І іскру в очах.

Мені відверто шкода «Динамо» у ситуації, що склалася. Але вони самі у ній винні.