Успіх чи провал? Як Україна виступила на Євробаскеті

Чемпіонат Європи-2022 для нашої збірної завершено. Вісім найкращих команд турніру продовжать розбірки за континентальну корону, серед них могла б бути й Україна, але, на жаль, не склалося. І це дуже прикро. Подвійно прикро, що шанс на такий турнірний прорив був дуже хорошим. Коли ще в 1/8 фіналу українські баскетболісти вважатимуться фаворитами за букмекерськими котируваннями?

З іншого боку, наша команда план на Євробаскет виконала. Погодьтеся, чи багато шанувальників синьо-жовтих впевнено розраховували на безапеляційне місце у топ-16 до старту чемпіонату? А скільки таких лишилося після поразки в Ісландії? Реальною стелею для України бачився вихід до стадії плей-оф у непростій боротьбі за нього зі збірними Естонії та Великобританії. І цю планку вдалося взяти з запасом.

В цілому ж дуже складно цілісно оцінити збірну України на Євробаскеті. Начебто, як і завдання виконали, та на шляху ще й зі всіма авторитетними збірними зіграли гідно, Італію взагалі обіграли. Але у своєму головному матчі на турнірі поступилися, перебуваючи в статусі фаворитів, звівши нанівець більшість успіхів на груповому етапі. Спробуємо рухатися покроково за шляхом підопічних Айнарса Багатскіса.

***

Стартову гру проти Великобританії було виграно без жодних варіантів. Головний аутсайдер Євробаскету нічого не зміг протиставити нашим баскетболістам. По суті, за допомогою цього матчу українці просто вкотилися в турнір і взяли свою законну перемогу.

Далі йшов значно більш складніший поєдинок з Естонією. Такою ж мотивованою та налаштованою лише на перемогу. Поєдинок був ключовим. У всіх відношеннях. Можна довго розповідати про те, що українцям у цій грі пощастило. Що естонці значну частину матчу виглядали впевненіше (не плутати з поняттям «виглядали краще»). Що вперше українці вийшли в рахунку на останній хвилині матчу, але ці два набрані очки від Іллі Сидорова, найменшого в нашій команді, який найшвидше на паркеті відреагував на летаргічний сон естонського бігмена, відокремили для нас на Євробаскеті успіх від провалу. Збірна України вже після двох стартових турів на 99% забезпечила собі вихід із групи. Так, десь пощастило, але команда Айнарса Багатскіса у тому матчі своєю працею, енергією та вогнем в очах заслужила на посмішку долі.

fiba basketball. Ілля Сидоров приніс перемогу над Естонією

У третій грі групового турніру проти збірної Італії успішний виступ українців продовжився. Спочатку все складалося, як і на два тижні раніше в Ризі. Хороша перша половина, але відчувалося, що Італія грає з запасом. Проте, наша команда провела роботу над помилками. Спочатку «синьо-жовті» не дали апеннінцям включити на повну котушку їхній улюблений швидкий баскетбол, затягли опонента у свою гру, змусили робити важкі кидки в атаці і максимально напружуватися в захисті, а в четвертій чверті взагалі добили збентеженого суперника. Команда Айнарса Багатскіса того вечора була чудова і саме після цього матчу, а не після двох стартових перемог, переважній кількості шанувальників команди захотілося щось більшого, ніж просто оформленого виходу з групи.

Матч проти греків, незважаючи на підсумкові –20, наша збірна також провела нормально. Одні з основних претендентів на перемогу в турнірі на сім очок програли нам першу половину, а у третій десятихвилинці зірковому Яннісу довелося включати якщо не максимальні свої обороти, то дуже близькі до них. Найкраще про цей матч скажуть два факти – перший, що тренер еллінів частину свого тайм-ауту в першій половині присвятив особисто Ісуфу Санону і напхав самому Яннісу, а другий, що сам зірковий грек залишався на майданчику, коли доля матчу вже була практично вирішена.

Остання гра проти Хорватії не так сильно запала у вічі, але і в ній наші свої локальні завдання вирішили. Нехай і не без впливу вибору хорватського тренерського штабу та дій Бояна Богдановіча наприкінці (яких вже, до речі, спортивна фортуна покарала за надмір хитрощів).

fiba basketball. Матч проти Хорватії став найкращим на турнірі для Володимира Геруна

Але це проблеми балканців, а для нас фінальний свисток означав, що ми завершили груповий турнір на другому місці у своєму секстеті. Одразу за греками і обігнавши Хорватію та Італію. І вийшли до 1/8 фіналу не на Сербію, а на Польщу з Поніткою та Слотером в якості основних зірок. Відчуйте різницю з Євробаскетом-2017, коли нам дісталися (чи правильніше сказати, ми дісталися) збірній Словенії з Лукою Дончічем та Гораном Драгічем.

Гру з Польщею треба було просто виграти. Це був двобій для історії. Перемога в ньому дозволяла б українській команді повторити свій найкращий результат часів Майка Фрателло. Навіть якби збірна зробила за матч сорок втрат і реалізувала 25% усіх кидків, але цього вистачило для вікторії, вона заслужила б на похвалу. Так само як будь-яка продемонстрована якість гри не могла служити нам виправданням у разі поразки. На жаль, ми поступилися.

Суперник не уявляв собою нічого особливого. У них було кілька сильних лідерів, а у нас більш глибший ростер, вищий загальний рівень баскетболістів, перевага під щитом та інші бонуси. Ми були фаворитами у букмекерів та сторонніх уболівальників, але поляки нас переграли. У нас явно не полетіли триочкові і чомусь саме на них ми збилися в четвертій чверті, коли часу на гонитву за суперником ще було достатньо. Десь не допрацювали, десь не закинули своїх кидків, десь дали полякам відчути кураж. Всі ці проміжні і, на перший погляд, незначні моменти, які за фактом виявляються вкрай важливими і роблять результат у грі приблизно рівних суперників. Дуже шкода, бо перемога справді могла стати історичною. Україна залишила б за спиною такі баскетбольні країни, як Сербію, Литву, Туреччину, але не вийшло.

***

Можливо, багато хто зі мною не погодиться, але не хочеться виділяти когось із наших гравців ні на гіршу, ні на кращу сторони, занурюватися в статистику, оцінювати роль у команді. Усі, хто виходив на майданчик в синіх та жовтих майках заслуговують на добрі слова. Усі боролися, старалися, билися, у парубків горіли очі. І навіть Дмитро Скапінцев, який майже весь Євробаскет просидів на лавці, встиг нав’язати боротьбу Яннісу Адетокумбо. Так, не у всіх все виходило, хтось провів чемпіонат нижче свого рівня, а окремі гравці не закинули такі важливі кидки, але українські баскетболісти віддали себе повністю на паркеті.

fiba basketball. Дмитро Скапінцев протиі Янніса Адетокумбо

Щодо нашого тренерського штабу зрозуміло далеко не все. Коли команда програє рівному під силу колективу, то така поразка найчастіше саме тренерська. Та й окремих питань, зокрема щодо ротації гравців, також вистачає. Але все одно всім, хто причетний до нашої команди, необхідно сказати спасибі. На жаль, Айнарс Багатскіс не зміг стати в історії українського баскетболу поряд із Майком Фрателло, він залишився поблизу Євгена Мурзіна. Але суто тренерську перемогу над Італією з вогняним тайм-аутом від нашого керманича ми пам'ятатимемо ще довго. Цікаво, яке рішення прийме латиський наставник щодо подальшої роботи на чолі збірної України. Втім, найімовірніше, він його вже прийняв.

Незважаючи ні на що, варто подякувати нашій збірній за виступ на Євробаскеті. Особисто мені воно подарувало багато емоцій, здебільшого позитивних. Ми увійшли до числа шістнадцяти найкращих команд континенту. Що вже дуже добре. Проте апетит приходить під час їжі, а вийшло, що наших вболівальників на цьому турнірі можна порівняти з голодними туристами, які опинились у незнайомому місці та зайшли до нового як для себе кафе. А наша команда шеф-кухарів, добряче нагодувавши їх основною стравою у вигляді гри на груповому турнірі та подальших надій на стадію плей-оф, замість очікуваного усіма солодкого десерту подала дрібно нарізаний кислий лимон. Але це життя, в ньому подібне також буває.