Юрій ЧЕБАН: «Багато веслувальників зараз у лавах ЗСУ захищають країну»

Дворазовий олімпійський чемпіон, екс-головний тренер збірної України з веслування на байдарках і каное Юрій Чебан розповів про емоції перших місяців повномасштабної війни, волонтерську роботу, міжнародну підтримку та роботу НОК України та Міністерства молоді та спорту України.

— Юрію, зараз у всіх українців на вустах одна тема — війна. Розкажіть, будь ласка, якими були ваші перші дні повномасштабної війни?
— Ніколи в житті не подумав би, що можна настільки зненавидіти собі подібних, а ще й настільки близьких за ментальністю, за духом людей, своїх географічних сусідів — росіян. На початку повномасштабного вторгнення росії на територію України, чесно кажучи, перебував у шоковому стані. Мені знадобилось декілька днів для того, щоб осмислити ситуацію та зрозуміти, що робити далі.

— Чи морально складно було займатися своєю основною діяльністю у перші місяці російського вторгнення?
— З перших місяців повномасштабної війни і до сьогоднішнього дня я зі своїми друзями-однодумцями поринули з головою у волонтерську діяльність та допомогу людям, які цього потребують. Для більш ефективної роботи ми з давніми товаришами по веслуванню Сергієм Безуглим і Олександром Голубовим створили благодійний фонд «Олімпійське Коло». Сергій керує фондом, знаходячись безпосередньо в рідному Миколаєві, який останнім часом під постійним вогнем. Допомагаємо і військовим, і мешканцям Миколаївщини, які цього потребують, і переселенцям. А Саша, як і багато спортсменів країни, зокрема веслувальників, зараз боронить Батьківщину в боротьбі з рашистами.

— Тренерська робота та турбота про підопічних допомагали відволікатися та концентруватися на роботі?
— Моя тренерська діяльність зараз знаходиться на паузі, тому що моїх послуг не потребує нове керівництво Федерації каное України та новий-старий головний тренер національної збірної команди України Ігор Нагаєв. Таким чином, вся робота зі своїми спортсменами і організація проходить дистанційно.

— На вашу думку, зараз перемоги українських спортсменів стали ще важливішими?
— Як і кожен українець, спортсмени-веслувальники зараз думають про війну і про те, коли вона закінчиться. Багато спортсменів своєю можливістю виступати на змаганнях завдячують нашим ЗСУ і присвячують свої перемоги бійцям. Я думаю, що це найкращий показник мотивації спортсменів та їхньої вдячності.

— Чи стикалися ви з тим, що представники вашого виду спорту не змогли продовжувати тренуватися та доєдналися до лав ЗСУ?
— Звісно, є багато веслувальників, які зараз у лавах ЗСУ захищають нашу країну від ворожого наступу. Я не буду перераховувати всіх бійців, але їх багато і, якщо це технічно можливо, ми з ними контактуємо та пропонуємо свою підтримку та допомогу від нашого благодійного фонду.

— На щастя, ми бачимо чисельну підтримку України з боку міжнародних спільнот, в тому числі у сфері спорту, вас здивувало єднання навколо України?
— Так, спортсмени бачать, а найголовніше, відчувають підтримку міжнародної спільноти. З перших місяців війни наша організація вивезла та сховала від цих жахливих подій більше 180 людей, серед яких більшість дітей-спортсменів, мами та їхні тренери. Наших спортсменів люб’язно прийняли у португальських містах Понте Де Ліма та Вілла Нова Де Мільфонтеш, італійському Турині, болгарському Відіні, польському Ольштині, чеському Рачіце, французькому Ліоні та інших містах Європи. В більшості країн програми закрилися, і наразі практично всі вже повернулися до України. В очікувані повернення залишились тільки ті, кому нікуди повертатись, чиї міста знаходяться під постійним вогнем.

Велика подяка дружнім країнам за допомогу, яку вони надали юним атлетам, ми у боргу перед ними. За домовленістю з міжнародною федерацією каное, за допомоги місцевих організацій, національна збірна команда довгий час перебувала в Румунії,  молодіжна - у Болгарії. Звісно, не можу не сказати про наших друзів з Канади, які також прийняли безкоштовно всю українську команду під час чемпіонату світу у Галіфаксі.

— Дуже багато олімпійців зараз розкидані по всьому світу, де тренуються та виступають. В плані допомоги їм велику роботу робить НОК України, який спілкується і зі спортсменами, і з Федераціями з інших країн. Ви, як в минулому олімпієць, що скажете про допомогу атлетам прямо зараз?
— Національний олімпійський комітет відіграє важливу роль та займає дуже велику частину у спортивному житті кожного спортсмена, і не тільки олімпійця. У мирний час роботу НОК України можна побачити на всіх інформаційних українських платформах, але, на мою думку, у воєнний час із зрозумілих на те причин, все виглядає не так, як, можливо, хотілось би більшості людей, які звикли до яскравих івентів від НОК України та мотивуючих промов Сергія Бубки.

Тим не менш, створений у воєнний час «Фонд Солідарності» під керівництвом Сергія Назаровича робить все можливе для того, щоб забезпечити та створити умови для українських спортсменів. Я особисто звертався до Сергія Бубки за допомогою у повернені спортсменів, вивезених у перші місяці війни, і ця допомога була отримана.

— Проте не всі в українському спорті бачать цю підтримку…
— Так, я бачу критику, яка з’являється в бік голови НОК, але для мене критика існує як мотивуючий фактор, який може вказати на якійсь недоліки у роботі, звісно, якщо критика містить конструктивний характер та об’єктивність. Те, що я бачив у Facebook та деяких ЗМІ — ніяк не стосується професійної діяльності спортивного керівництва країни та більше походить на політичне замовлення. Люди, які живуть своїми думками та дійсно хочуть розібратись у ситуації, можуть знайти фактаж та інформацію про актуальну діяльність будь-якої організації.

Наприклад, Міністерство молоді та спорту України забезпечує безперебійне фінансування виступів збірних команд та водночас домовляється за підготовку збірних команд за кордоном за рахунок приймаючих країн.  НОК України, у свою чергу, займається питанням забезпечення етапів підготовки до Олімпійських ігор-2024, зокрема відбору на Європейські ігри-2023. Також велика робота іде через гуманітарний штаб НОК України, який очолює Олена Говорова. НОК України допомагає і спортсменам, і людям, які того потребують, по всій країні.

І це далеко не все чим займається спортивне керівництво в особі Вадима Гутцайта та Сергія Бубки, але це те, про що я знаю особисто.

— Наостанок, як гадаєте, після нашої перемоги, яка обов’язково буде, український спорт та спортсмени стануть ще сильнішими?
— Я не знаю, якими будемо ми, яким буде спорт за місяць, або пів року, але точно можу сказати, що ми вже не такі, якими були до війни. Ця війна змінила нас та наступні покоління назавжди, повернула хід історії, в минулому дружніх народів, у безповоротно протилежних напрямках.

Вадим АНДРЕЄВ