Сім висновків після матчу Фенербахче – Динамо

«Фенербахче» був фаворитом. І у першому поєдинку, і особливо у другому. Але перемогло все одно «Динамо». Команда Луческу вже гарантувала собі єврокубкову осінь – вона матиме як мінімум групу Ліги Європи. Але може бути і група Ліги чемпіонів, якщо вдасться успішно пройти ще два раунди. Але зараз – не про те, що буде, а про те, що було. Висновки за гарячими слідами поєдинку на «Шюкрю Шарачоглу».

1. Не все геніальне – просто, але…

Луческу не змінював стартового складу після першої гри. Власне, міняти не було чого. Румунський тренер зі зрозумілих причин зараз не має особливої ​​можливості для ротації. Тому він спирається на тих, хто є. І хто готовий ліпше за інших.

План на гру був зрозумілий: витримати стартовий тиск суперника, не пропустити, особливо на перших хвилинах, і огризатися в контратаках. Можемо впевнено сказати, що план спрацював. З бажаного втілилося дуже багато. Якщо взагалі не все.

Обов'язково потрібно похвалити за витримку та мудрість динамівського тренера, за терпіння, волю та характер – динамівських футболістів. І ще обов'язково – футбольного Бога. За нашу удачу.

2. Фарт був на нашому боці. Але ж щастить сильнішим

Вже на десятій хвилині господарі відкрили рахунок - Валенсія протягнув м'яч лівою брівкою, протаранивши Забарного, і віддав передачу на дальню штангу на Кінга, який заштовхав м'яч у ворота. Але суддя скасував гол, побачивши порушення на Іллі.

Перегляд епізоду чіткої аргументації у будь-який бік не дає. В даному випадку, на мій погляд, можна трактувати і на користь сторони, що захищається, і на користь нападу. Італійський рефері вважав, що Валенсія порушив правила проти нашого захисника. Приймаємо це трактування від щирого серця.

Далі був чудовий удар Кахведжі зі штрафного – розумника Бущана підстрахувала штанга. І визначальний в усіх відношеннях момент – вилучення Юксека на початку другого тайму.

3. Вилучення зламало гру господарів та заклало фундамент для перемоги гостей

Будемо відвертими: у рівних складах динамівці майже нічого не створили біля чужих воріт. Але варто було Іратті за другу жовту картку вилучити Юксека, як відразу ж гра перевернулася з ніг на голову.

У даному випадку треба вести мову не про якесь подвійне трактування епізоду за участю Юксека та Буяльського. Ні, тоді суддя вчинив повністю за буквою закону: турок зарядив ззаду по ногах українця, зачепивши паралельно і м'яч, і відразу ж отримав справедливу винагороду.

Тут річ у іншому. Очевидно, результат поєдинку був би іншим без цього вилучення. У рівних складах наш віце-чемпіон мав дуже мало шансів. А от коли отримали чисельну перевагу, одразу полегшало дихати. Насамперед тому, що у «Фенера» виявилася зяюча дірка в центрі поля. «Залатати» її команді Жезуса так і не вдалося.

4. «Фенербахче» теж заслужив на втішні слова, але команда ще «сира»

Скажу, може, парадоксальну річ, але, на мій погляд, «Динамо» - більш зіграна і досвідчена команда, ніж «Фенербахче». Незважаючи на всі свої очевидні проблеми, «біло-сині» змогли зберегти і свій кістяк, і свою гру. Чого точно не скажеш про «канарок». Безумовно, це їхні проблеми, але ж ми повинні бути об'єктивними…

Об'єктивність у тому, що Жезус грав проти «Динамо» у режимі «з корабля – на бал». Стару конструкцію португалець начебто як і зламав, але нову ще не збудував. Його «Фенербахче» - це підбір хороших гравців, але цілісної картини ще немає. І немає ще оптимальних кондицій – це було видно і наприкінці першого тайму, коли команда помітно втомилася після швидкого старту, і особливо після вилучення Юксека.

Супернику обов'язково потрібно віддати належне за бажання зрівняти рахунок – і вони таки досягли свого, але в овертаймах наші були сильнішими. І не лише тому, що мали на одного гравця більше.

5. Бущан

Тут усе зрозуміло. Коли в тебе в команді є такий воротар, можна не особливо перейматися безпекою воріт. Бо ворота під надійним наглядом. Єдиний мінус - помилка на виході, коли Солої зрівняв рахунок в матчі.

Жора був найкращим у «Динамо» у першому поєдинку, а у повторному матчі і зовсім став героєм. Крім взятого пенальті, Бущан здійснив ще як мінімум три стовідсоткові сейви. Однозначний респект.

6. Порадував динамівський півзахист, розчарував Бесєдін

Вже по грі в Лодзі було видно, що в порівнянні з міжсезонними поєдинками, в яких багато динамівців були схожі на власну тінь, почався повільний прогрес. Шапаренко, Сидорчук, Буяльський – ці хлопці потихеньку почали набирати кондиції. Зустріч у відповідь підтвердила цю тенденцію.

За великим рахунком, особливих «особистісних» претензій до динамівців після гри в Стамбулі бути не може. Адже переможців не судять: хоча б тому. А якщо так, дякую всім за терпіння, характер і волю до перемоги.

Але ось гра Бесєдіна ... Вибачте, у що саме грав Артем, і чому він нічого не зробив - для мене це велике питання. Біда, що на даний момент він у лінії атаки фактично безальтернативний.

7. Своєчасні заміни від Луческу

У першому поєдинку динамівський тренер зволікав із замінами. Тому що хоч і можна було міняти багатьох, але випускати на матч було практично нікого. А ось у другій зустрічі румун дуже оперативно та прозорливо підійшов до цього питання.

Вихід Ваната все ж таки винесемо за дужки – це вимушена заміна наприкінці першого тайму. Якби Вербич був готовий продовжувати гру, Влад вийшов би, у кращому разі, пізніше. А ось решта пертурбацій – дуже вдалі.

Шепелєв і Гармаш однозначно посилили динамівські дії в середині поля та атаці. Караваєв взагалі став героєм поєдинку (поряд із Бущаном). Потрапив у «ноти» й Вівчаренко, на рахунку якого вирішальний асист.

Загалом, як виявилося, «Динамо» навіть у нинішніх екстремальних умовах має і хороший резерв, і можливість маневру, і командний клас. Та й фарт поки що за нас.

Сподіватимемося, що всього цього добра буде достатньо, щоб обіграти «Штурм».