Як Дніпро-1, Металіст та мільйон за Кучера виставляють УПЛ на посміховисько

Новина про ймовірну колаборацію «Дніпра-1» та «Металіста», безумовно, як мінімум здивувала, якщо не вразила, переважну більшість футбольних уболівальників та фахівців на минулому тижні. Харківський проект, що здавався неймовірно амбітним, через війну та проблеми в інвестора опинився у вкрай важкому економічному становищі, через що вимагав екстрених заходів з порятунку.

Дивно, але «чіп і дейлом» для «Металіста» виступив клуб, який, за ідеєю, мав би стати головним опонентом для харків'ян в УПЛ – «Дніпро-1». Так, це не той славетний «Дніпро», з яким колишній не менш славетний «Металіст» бився на вітчизняних просторах у часи розквіту українського футболу, але самі по собі футбольні Дніпро та Харків – це історія набагато більше про принципове суперництво, аніж про співчуття та взаємодопомогу.

Яскравою ілюстрацією того, що потенційна колаборація «Металіста» та «Дніпра-1» віддає саме елементами співчуття, якщо навіть не деякого «схематозу», а зовсім не економічними чи спортивними чинниками є крайня інформація про суму відступних, яку заплатять «спортклубівці» харків'янам за перехід головного тренера Олександра Кучера. За даними журналістів, йдеться про 1 мільйон доларів – саме така клаусула прописана в контракті нинішнього керманича «Металіста» з його клубом.

39-річний Олександр Кучер лише два роки тому завершив активну професійну кар'єру футболіста. Буквально одразу ж він опинився «під крилом» Євгена Краснікова у футбольному проекті під назвою «Метал», який і став підґрунтям для повернення з небуття «Металіста».

У «Метал» із самого початку інвестувалися серйозні для команди такого рівня кошти, що дозволило харків'янам буквально проскочити Другу лігу та швидко опинитися у Першій, де їх і наздогнало історичне перейменування або навіть, як це подавалося в пресі, відтворення бренду «Металіста». Головним тренером команди залишився Кучер, хоча в журналістському середовищі тоді й пліткували про можливі інші кандидатури. Але Олександр Миколайович, маючи під рукою неймовірно потужну основу, легко і невимушено вів «Металіст» до виходу з Першої ліги до Прем'єр-ліги, статися чому у повноцінному вигляді завадила лише російсько-українська війна.

Логічно, що «Металіст» рішенням керівних органів українського футболу був підвищений до УПЛ на сезон-2022/23, а для Кучера наставав період перших серйозних перевірок. Як не крути, але у Другій та Першій лігах «Метал», а потім і «Металіст» настільки серйозно переважали переважну більшість своїх опонентів, як з точки зору організації, так і з точки зору кадрів та фінансування, що вести розмови щодо тренерського генію Олександра Кучера навряд чи доводилося. Просто з погляду на об'єктивні чинники, а не якогось там упередженого ставлення до молодого тренера.

Потрібно розуміти, що Олександр Кучер для українського футболу на даний момент – це насамперед прославлений екс-центрбек «Шахтаря» та збірної України. Саме у ролі футболіста Кучер зарекомендував себе і заслужив безумовні шану та повагу. Як тренер Олександр Миколайович – це така собі непрочитана книга. Що чекає наприкінці – невідомо, і якою виявиться сюжетна лінія розповіді – теж…

Але зрештою фахівця без суттєвого досвіду беруть у команду, яка візьме старт у єврокубках. І якщо подібне рішення ще можна розглядати просто як бажання ризикнути з боку інвесторів дніпровського клубу, то сума компенсації не піддається жодній економічній та спортивній логіці. Власне, про спортивну частину ми вже поговорили, коли констатували відсутність суттєвого досвіду на топ-рівні та взагалі вкрай нетривалу професійну тренерську кар'єру Кучера, а тому зараз трохи більше зосередимося на фінансовому аспекті.

Якщо довіряти інсайдам, то перехід Кучера коштуватиме «Дніпру-1» 1 мільйон доларів. Звісно, ​​сторони вільні самі узгоджувати абсолютно будь-яку суму угоди, яка здається їм підходящою, що і є ознакою економічної свободи. Проте банальної логіки ніхто не скасовував. Навпаки, у бізнесі існує маса різних аналітиків, котрі опрацьовують до дрібниць всі фактори, щоб максимально точно розрахувати ризики та прийнятний обсяг інвестицій у той чи інший проект.

Якщо відходити від абстрактних роздумів до фактів, то можна згадати один із небагатьох прикладів, коли український клуб отримував відступні за відхід свого тренера. Йдеться про перехід Паулу Фонсеки із «Шахтаря» до «Роми», який стався влітку 2019 року. Тоді, як розповідав президент «гірників» Рінат Ахметов, донеччани отримали від римлян 1,5 мільйони євро у вигляді компенсації, причому в контракті португальця була прописана клаусула у 5 мільйонів, яку «Ромі» вдалося знизити більш ніж утричі внаслідок переговорів.

Фонсека йшов у «Рому», яка мала зіграти в Лізі Європи, як абсолютний тріумфатор внутрішніх українських змагань. Португалець за три роки із «Шахтарем» виграв сім трофеїв – три чемпіонства, три Кубки та один Суперкубок країни. І в результаті був оцінений клубом з топового європейського чемпіонату, який мав зіграти в Лізі Європи, у 1,5 мільйони євро.

Олександр Кучер також йде у команду, яка має зіграти в Лізі Європи, причому зі стадії плей-оф кваліфікації, а не одразу з групового турніру. Проте «Дніпро-1» - це поки що далеко не топовий клуб, навіть по українським міркам, а сам Кучер, на відміну від Фонсеки після «Шахтаря», не має серйозних тренерських досягнень. Але в результаті за перехід Олександра Миколайовича дніпряни платять лише у півтора рази менше (знехтуємо відносно незначною курсовою різницею між доларом та євро), ніж колись «Рома» за Фонсеку. При цьому не торгуючись!

Про що це каже? Правильно – про те, що в українському футболі справедливим ринком, як і раніше, навіть не пахне. Тут просто є добра воля інвесторів, які вирішують свої завдання та прокручують своє «кіно». 1 мільйон доларів за Кучера – це одна із частин фінансової допомоги, яку боси «Дніпра-1» погодилися надати «Металісту». Тому що 39-річний фахівець і близько не коштує таких грошей, а є лише прийнятною фігурою для Євгена Краснікова, котрий перебирається до табору дніпрян.

Але навіщо влаштовувати такий маскарад? Так, формально «Дніпро-1» та «Металіст» проводять абсолютно логічну угоду – дніпряни викуповують у харків'ян контракт потрібного їм тренера, виплативши рівно ту суму, проти якої сперечатися жоден із клубів не в змозі через контрактні обставини. Але ж всі розуміють, що Кучер-тренер поки що й близько не коштує 1 мільйона доларів відступних. Чому б у такому разі інвесторам «Дніпра-1» просто не надати «Металісту» довгострокову безвідсоткову позику чи взагалі не подарувати потрібну для існування в УПЛ наступного сезону суму грошей у вигляді безповоротної допомоги? Принаймні, це виглядало б куди благородніше й не виставляло б усю УПЛ на посміховисько.

З урахуванням того, що колаборація «Дніпра-1» та «Металіста» набирає обертів, найближчим часом можна очікувати й на інших, відверто кажучи, нелогічних з економічної та спортивної точки зору угод між сторонами. Наприклад, умовної оренди Танковського за 2 мільйони доларів при оціночній вартості контракту гравця, яку дає портал Transfermarkt, у 440 тисяч... Смішно? Аж ніяк, адже у Танковського-футболіста, на відміну від Кучера-тренера, в активі навіть є матчі у Лізі Європи. Цілих чотири!

Загалом зрозуміти і навіть прийняти потенційну співпрацю між «Металістом» та «Дніпром-1» у реаліях, що склалися, безумовно, можна. І, ймовірно, навіть потрібно, якщо говорити про те, щоб якомога більше футбольних брендів залишалися на плаву. Однак, якщо ми хочемо дійсно рухатися у напрямку кращих європейських зразків, потрібно відходити від формалізованих відносин, що склалися всередині футбольної системи, котрі, до того ж, ще й вельми погано тхнуть. Інакше, коли в українському футболі розпочнеться період бурхливого відновлення, ми ризикуємо побачити, як за перехід чергового тренера із дворічним досвідом роботи на нижчому рівні в УПЛ готові активувати клаусулу на рівні тієї, яка прописана у контракті в Хосепа Гвардіоли, а черговий український талант-тінейджер оцінюється в таку ж суму, як Кіліан Мбаппе.