Угіс КРАСТІНЬШ: «В Золотій Євролізі розраховували на інший результат»

Кілька днів тому завершився фінальний етап «Золотої Євроліги» 2022 серед чоловічих команд. На превеликий жаль для українських вболівальників, наша збірна не лише залишилася без нагород цього престижного турніру, а й не змогла потрапити до Кубка претендентів, щоб далі поборотися за путівку до Ліги націй. І ось через деякий час набираю телефон головного тренера збірної України Угіса Крастіньша, щоб поговорити з ним про підсумки виступу нашої команди у «Золотій Євролізі».

– Угісе, тижня вистачило для того, щоб емоції трохи вщухли від двох поразок у «Фіналі чотирьох» чи продовжуєте переживати?
– Тренерська доля така, що довго переживати не доводиться. Звичайно, всі ми розраховували на інший результат, принаймні хотіли грати у фінальному поєдинку. Тим більше, що шанси ми мали великі. До того ж, перемога у півфіналі вже гарантувала нам участь в Кубку претендентів, а це шанс вперше спробувати пробитися до найпрестижнішої для волейболістів Ліги націй. Але на жаль. Все було в наших руках, та ми не скористалися сприятливою ситуацією. Тепер треба трохи відпочити і вже думати про майбутні турніри.

– Дві поразки у Хорватії після шести перемог поспіль у груповому етапі стали несподіваними та дуже болючими для наших вболівальників. Хоча обидва матчі Ваші підопічні програли у боротьбі з рахунком 2:3. Що можете сказати про ті невдачі?
– Це були абсолютно різні матчі. У півфінальній грі зі збірною Чехії для нас все складалося благополучно до кінця третього сета. Ми повністю контролювали ситуацію на майданчику, грали впевнено та розкуто. Ведучи за партіями 2:0, у третій дозволили суперникам піти у невеликий відрив. Потім вирівняли становище, навіть вийшли вперед. Але наприкінці сету припустилися кількох помилок і програли 23:25. Далі збірна Чехії, натхненна успіхом, заграла сильніше, а у нас гра просто розладналася, після чого повернутися до неї хлопці так по-справжньому не змогли. Отак ми програли найважливіший для нас поєдинок. Наступного дня в матчі за 3 місце все вийшло з точністю до навпаки. Ми дуже важко входили до нього, поступаючись майже за всіма статтями у двох перших партіях. Потім зробили деякі перестановки, повернулися до гри з трьома догравальниками й зуміли взяти два наступні сети. Більш того, мали матчбол на тай-брейку, але й тут втратили перемогу. Спочатку наш гравець торкнувся сітки, потім, коли м'яч летів в аут, навіщось почали його чіпати і програли ще одне очко. Були інші помилки, що зрештою коштувало нам бронзових медалей. Одним словом, «Фінал чотирьох» більше розчарував, аніж порадував.

– Якби повернутися до підготовки нашої збірної до «Золотої Євроліги», Ви б щось змінили?
– З огляду на сьогоднішні реалії і те, що в Україні вже п'ятий місяць триває війна, нам гріх на щось скаржитися. Федерація волейболу України зробила все можливе, щоб усі гравці, які могли б нам допомогти, прибули вчасно до місця навчально-тренувального збору. Були у нас також контрольні матчі з хорошими суперниками, тож практично все, що планували, ми виконали.

– У підготовчий період та в матчах групового етапу в команді були відсутні кілька волейболістів, які раніше залучалися до збірної. Маються на увазі Єрещенко, Терьоменко, Вієцький, Діденко та Василь Тупчій. Щоправда, двоє останніх потім грали у фінальному турнірі. З чим була пов'язана їхня відсутність?
– Причини різні. Хтось заліковував травми, інші не змогли відновитися після важкого сезону тощо. Якщо ж говорити загалом, то гравців високого рівня та справжніх професіоналів, які мають досвід виступу у великих міжнародних турнірах, у нас не так багато, тому відсутність когось із них, звичайно ж, не може пройти безвісти. Тим не менш, ми граємо тими волейболістами, які є у нашому розпорядженні. Це збірна країни. І скаржитися на відсутність того чи іншого гравця я не буду.

fvu.in.ua

– На груповому етапі збірна України усі матчі провела на майданчиках суперників. То були додаткові складнощі?
– Додаткові складності були насамперед із календарем наших ігор. Адже за десять днів нам довелося провести 6 матчів. І це з урахуванням перельотів – з Хорватії до Іспанії, а згодом до Данії. Тому хочу подякувати всім хлопцям та тренерському штабу за те, що вони витримали такі труднощі і в цей період досягли позитивного результату, тобто всі шість матчів виграли. Весь час до фінального етапу продовжували працювати і готувалися до відповідальних поєдинків. Але не вдалося виконати поставлені завдання.

– У «Фіналі чотирьох», на Ваш погляд, були явні фаворити?
– Ні, всі чотири команди були приблизно однакового рівня. Адже недарма всі вони входять до числа 16 найкращих у Європі. Тому кожен міг перемогти кожного та особливих несподіванок тут чекати не доводилося. Взагалі я хочу сказати, що перемогти на престижних турнірах і в Європі, і у світі з кожним роком стає все складніше. Взяти, наприклад, збірну Данії, з якою ми зустрічалися у групі. В обох матчах ця збірна чинила нам такий серйозний опір, що у кожному з них зуміла відібрати по одному очку. Якщо брати за рейтингом, то Україна зараз на 10-му місці, а Данія лише на 33-му. І таких прикладів можна навести чимало.

– Під час трансляції матчів із Хорватії, здалося, що на фінальному турнірі було дуже мало глядачів. Чи так було насправді?
– Ви маєте рацію, глядачів справді було зовсім мало. Не знаю, з чим це було пов'язано. Можливо, якби грали у Загребі, а не у місті Вараждін, було б інакше. Але можу сказати точно, що вболівальники з України на трибунах були присутніми, за що їм велика подяка від команди.

– Ще одне питання стосується фінансової складової національної збірної. Всім відомо, що за перемогу чи високе місце у престижному турнірі покладаються непогані призові гроші. Яке значення наразі це має для Вас та Ваших підопічних?
– Якщо чесно, то це питання для нас завжди стоїть не те що на першому чи другому місцях, а образно кажучи, на десятому. Граючи за національну збірну, я впевнений, кожен волейболіст мріє передусім про престиж своєї країни. Про те, щоби на честь його перемоги грав державний гімн країни. З іншого боку, будь-які призові для України в цей період були б не зайвими, оскільки багато спортсменів, тренерів та просто громадяни країни роблять пожертвування до фонду допомоги Збройним Силам України.

– Турнір «Золотої Євроліги» ви, напевно, розглядали ще й як один із етапів підготовки до чемпіонату світу, до старту якого залишилося приблизно два місяці. З цього погляду, що можете сказати?
– Як тільки ми дізналися, що братимемо участь у чемпіонаті світу, звичайно ж, розуміли значення Євроліги. Так, це справді був дуже важливий етап у підготовці до світового форуму. І те, що ми виграли шість матчів поспіль у групі, говорить про нашу конкурентоспроможність. З іншого боку, дві поразки у «Фіналі чотирьох» змушують задуматися і гравців, і тренерів про те, що боротьбу треба вести до останнього розіграшу м'яча, ні на хвилину не розслабляючись. Покарання йде миттєво.

Читайте також

Михайло МЕЛЬНИК: «Не хотіли, щоб на ЧС нас допускали без боротьби»

– Ви маєте на увазі, що слабких суперників на чемпіонаті світу не буде?
– Так, саме це я хочу сказати. Нехай вболівальників не вводять в оману назви країн деяких учасників майбутнього чемпіонату, яким чомусь наперед відводять роль аутсайдерів. Якщо вони відібралися сюди, то грати вони вміють, причому на найвищому рівні. Візьмемо групу А, де буде представлена збірна України. Фаворитами тут, безперечно, є екс-чемпіони Європи волейболісти Сербії. Але якщо взяти команди Тунісу та Пуерто-Ріко, то вони незмінно виступали у фінальних турнірах на чотирьох попередніх чемпіонатах світу. Їхні провідні волейболісти грають у сильних клубах різних континентів, тож у волейбол навчилися грати скрізь. Приклад із Данією я навів трохи раніше. А тепер дайте подивимося на нинішню Лігу націй. Хто міг би подумати, що Китай обіграє триразових олімпійських чемпіонів збірну Бразилії з рахунком 3:0? Є ще ціла низка інших несподіваних результатів. Тому треба дуже серйозно готуватись до гри з кожним суперником. Слабких команд на чемпіонаті світу точно не буде.

– Ви вже спланували підготовку збірної України до чемпіонату світу?
– Зрозуміло. До 11 липня у хлопців йде відновлювальний період, який відбувається в Естонії. Далі команда переїжджає до Латвії, де ми пробудемо до 30 липня. А вже після цього вирушимо до Польщі та саме там продовжимо підготовку. Перший матч чемпіонату світу ми проведемо 26 серпня зі збірною Тунісу.

СEV

– Чи будуть зміни у складі нашої збірної порівняно із Золотою Євролігою?
– Кардинальних змін не буде. Хіба що можуть стати на заваді травми або якісь інші обставини. Звичайно, намагатимемося додати кілька волейболістів, які з різних причин не були задіяні в Євролізі. Загалом плануємо взяти на перший збір 18 гравців. Докладніше з остаточним складом визначимося наприкінці липня – на початку серпня.

– Угісе, на завершення нашої бесіди давайте трохи поговоримо про клубний волейбол, адже Ви продовжуєте залишатися головним тренером львівського «Баркому-Кажани». Чи правда, що наступного сезону цей український клуб має намір провести у польській «Плюс Лізі»?
– Так, правда. Практично всі питання щодо цього узгоджені. У Лізі виступатимуть 16 команд і одним із учасників буде «Барком-Кажани». Наскільки мені відомо, презентація українського клубу у Польщі має відбутися в липні. Тож одразу після чемпіонату світу перейду на цей турнір. Хоча я і зараз постійно підтримую зв'язок із тренерським штабом львів'ян, погоджуємо усі деталі навчально-тренувального процесу.

– А як бути із чемпіонатом України? В ньому Ви плануєте взяти участь?
– Керівництво нашого клубу працює і у цьому напрямі. Сподіваюся, що всі питання будуть узгоджені і цілком можливо ми візьмемо участь у фінальному етапі чемпіонату України.

– У багатьох шанувальників волейболу викликало здивування, що «Барком-Кажани» не заявився до єврокубків сезону 2022-2023 років. Адже львівський клуб багато років поспіль репрезентував Україну на міжнародній арені. Чому так сталося?
– Ми подивилися календар ігор польської «Плюс Ліги» і дійшли висновку, що навантаження для гравців тут буде досить велике. Усі 15 суперників дуже хорошого високого рівня, прохідних ігор, як раніше було з чемпіонатом України, тут, звичайно, не буде. Тому вирішили цього сезону повністю зосередитися саме на чемпіонаті Польщі. А далі вже подивимося, як усе буде і потім прийматимемо інші рішення.

– Щоб Ви побажали українцям та всім шанувальникам волейболу нашої країни у цей непростий для всіх нас час?
– Насамперед миру, щоб війна в Україні завершилася якнайшвидше і перемогою українського народу. Щоб в країні знову можна було б скрізь безпечно грати у волейбол та інші види спорту. А вболівальникам терпіння та надії. Ми докладемо всіх зусиль, щоб якнайчастіше радувати українців нашими перемогами та успіхами. Слава Україні!