Шахтар Донецьк: футбольний клуб, який рятується від війни

Sport.ua продовжує знайомити своїх читачів з авторськими текстами та замітками, що виходять в іноземній пресі на тему війни, яку кляті рашисти розв'язали на території України. На черзі – матеріал видання Deutsche Welle, в якому міститься погляд іноземних журналістів на сучасну історію донецького «Шахтаря», який не має можливості грати у рідному місті з досить далекого 2014 року.

Останні вісім років український футбольний гранд «Шахтар» (Донецьк) був безпритульним, ведучи кочовий спосіб життя у своїй власній країні. Після повномасштабного російського вторгнення майбутнє клубу, який представляє Донбас, залишається незрозумілим.

Коли 24 лютого російська армія розпочала наступ на Україну, захисник донецького «Шахтаря» Микола Матвієнко спав поряд із дружиною та дитиною в Києві.

«Я почув вибухи за вікном, і ми одразу схопилися», - згадує футболіст збірної України. «Усю ніч, що залишилася, ми провели в машині, поки не отримали повідомлення, що Київ атакований, і нам потрібно їхати».

У великодні вихідні «Шахтар» мав зіграти проти київського «Динамо». Усього два очки розділяли команди, які посідали перші два місця в таблиці української Прем'єр-ліги, коли змагання було припинене через вторгнення, але зараз ніхто з гравців про це взагалі не думає.

Замість того, щоб намагатися збільшити своє лідерство у чемпіонських перегонах, «Шахтар» проводить серію товариських матчів у рамках «Global Tour for Peace» («Глобального туру за мир»), щоб зібрати гроші для української армії та жертв війни.

У першій грі, програвши 0:1 лідеру грецької ліги «Олімпіакосу», Матвієнко та його товариші по команді вийшли на поле у ​​футболках із назвами міст, які прийняли на себе основний тягар першого нападу росіян: Маріуполь, Ірпінь, Гостомель, Миколаїв та інші.

«Ми хочемо, щоб назви цих місць були відомі у всьому світі», - каже Анатолій Трубін. «Я досі не розумію, як може відбуватися така війна у ХХІ столітті, в якій люди гинуть щодня – у країні, яку я люблю і де я виріс».

Тур продовжився ще однією поразкою з рахунком 0:1 від «Фенербахче» у Стамбулі у вівторок, після чого будуть інші матчі, у тому числі проти «Хайдука» зі Спліту, який відбудеться в Хорватії.

Але Матвієнко та воротар Трубін звикли до виїздів. «Шахтар», як і ще одна відома команда УПЛ «Зоря» з Луганська, грає далеко від дому з того часу, як у 2014 році на сході Донбасу вибухнула війна.

Мої мрії змінилися

«Мені було 17 років, і я щойно повернувся потягом з літніх канікул», - згадує Матвієнко. «Наступного дня залізничної станції практично не було, і нас евакуювали до іншого міста». Але станція була не єдиною ціллю.

Стадіон «Шахтаря», абсолютно нова «Донбас Арена», профінансований на суму у 176 мільйонів євро українським олігархом та президентом клубу Рінатом Ахметовим, був відкритий у 2009 році в присутності колишнього президента України Віктора Ющенка та співачки Бейонсе. Це був п'ятизірковий стадіон УЄФА на Євро-2012, який збирав по 40 тисяч глядачів на трибунах у сезоні-2012/13.

Але він постраждав від обстрілів, коли у 2014 році розпочалися бойові дії, як і нещодавно відкритий Донецький міжнародний аеропорт, який став ареною двох великих битв між українськими військами та прокремлівськими сепаратистами.

Щодо «Шахтаря», то команда переїхала на захід країни, граючи перед приблизно 7000 таких же вигнаних уболівальників спочатку у Львові, а потім вже у Харкові. З 2018 року «Шахтар» грає у Києві, де гравці жили та тренувалися весь цей час. Але це не їхній дім.

«Будучи підлітком, я ходив на «Донбас Арену», і я завжди мріяв зіграти на цьому чудовому стадіоні», - зізнається Матвієнко. «Ми всі віримо, що одного разу знову гратимемо там у футбол».

«Мої мрії змінилися», - каже Трубін. «Я просто хочу, щоб до України повернувся мир. А потім я хочу зіграти у Лізі чемпіонів із «Шахтарем» за повної «Донбас Арени».

Людина, котра стоїть за Шахтарем: Рінат Ахметов

Незважаючи на труднощі, донецький «Шахтар» досяг значних успіхів на полі, зокрема виграв 13 чемпіонських титулів в Україні, поступаючись за цим показником лише київському «Динамо», у якого 16 чемпіонств.

У 2020 році кочові «гірники», названі так на честь багатих родовищ вугілля на Донбасі, вийшли до півфіналу Ліги Європи – змагання, яке вони виграли у 2009 році, коли здолали у фіналі бременський «Вердер» і стали європейським тріумфатором.

Своїми успіхами «Шахтар» багато в чому завдячує одній людині: власнику Рінату Ахметову, колишньому професійному боксеру та одному з найбагатших людей України зі статком у 7 мільярдів євро, котрий очолив клуб у 1996 році. З того часу він інвестував у клуб понад 1,5 мільярди євро, врятувавши «Шахтар» від банкрутства і зробивши його одним з елітних членів футбольної Європи.

За Ахметова «Шахтар» приділяв особливу увагу бразильським гравцям, витративши майже 300 мільйонів євро на таких гравців, як Фернандіньо (зараз у «Манчестер Сіті»), Фред (зараз у «Манчестер Юнайтед») та Дуглас Коста (пізніше виступав за «Баварію» та «Ювентус»).

Ми більше не гратимемо проти російських команд

Після російського вторгнення 13 бразильцям, котрі мають контракти із «Шахтарем», вдалося втекти з країни, деякі з них провели два тижні у підвалі київського готелю зі своїми сім'ями. Війна змінила все.

Читайте також

Шахтар втратив свою головну фішку. Доведеться шукати нову

«Вчора помер один з наших співробітників, тренер молоді», - повідомив практично на початку військових дій генеральний директор «Шахтаря» Сергій Палкін. «Його вбило уламком російського снаряда. Росія вбиває українців. Припиніть це божевілля!»

Окрім війни, смерті та руйнувань, «Шахтар» має зіткнутися з іншими проблемами, як тільки – і якщо – буде відновлено мир і футбол продовжиться.

На початку березня ФІФА дозволила іноземним гравцям з України розірвати контракти та приєднатися до нових клубів на наступний сезон. Чи буде у «Шахтаря» повний склад на наступну кампанію, поки що неясно.

Однак ясно одне: «Ні, ми більше не гратимемо проти російських команд», - зазначає Матвієнко. «Світ має зрозуміти, що це геноцид. Ці люди мають бути ізольовані».

Матіас Брук, Deutsche Welle (Німеччина)