Василь КАРЛЕНКО: «Маємо подякувати Бринзаку за багаторічну плідну працю»

Провідний тренер збірної України з біатлону Василь Карленко висловив свою думку про провал на Олімпійських іграх 2022.

«Шановні колеги, друзі, небайдужі до українського біатлону! Маємо подякувати президентові Громадської організації «Федерація біатлону України» Бринзаку Володимиру Михайловичу за багаторічну плідну працю, виважене та об’єктивне інтерв’ю щодо підсумків участі збірної команди України у ЗОІ 2022 в Пекіні, стратегічних та поточних проблем щодо розвитку біатлону в Україні.

Як і багато хто з Вас, поділяю його позицію, оскільки починаючи з 1984-1991 років та з 1992 року по цей час ми завжди були поруч. Нас завжди гуртувала ЄДНІСТЬ. Саме тому в складних ситуаціях, на хід яких можна було впливати, ми завжди перемагали.

У різні роки розвитку українського біатлону та правління Федерацією В.М.Бринзаком було багато чорних дірок, які неможливо було залатати лише розумом чи бажанням. Тоді (1992-1998) пріоритет у розвитку біатлону належав державі, яка у сфері фізичної культури та спорту багато в чому керувалася пост-радянськими постулатами.

Читайте також

Володимир БРИНЗАК: «Після змішаної естафети все пішло шкереберть»

Цей потяг поступово призупинявся за наслідками економічних проблем: 1 проблема - були роки, коли резервний спорт практично не фінансувався, а це означало, що ми робили крок уперед, але й 2-4 кроки назад, адже поповнення національної команди було щільно зумовлено вчасною підготовкою резерву; 2 проблема - відсутність достатнього обсягу коштів для придбання якісної спортивної форми, інвентарю, зброї, набоїв, мастильних матеріалів; 3 проблема – відсутність повноцінного доступу до сучасних медичних та біологічних технологій, як приклад ЗОІ 2002 в Солт-Лейк-Сіті, що проводилися в клімато-географічних умовах аналогічних Пекіну (за винятком сприятливої температури зовнішнього середовища) та на яких виникла проблема із захворювання українських біатлоністів на американський грип. Цю проблему частково врегулювала українська діаспора, що придбала відповідні препарати, які змушені були приймати усі члени команди та які стримали розповсюдження захворювання в команді. Дійсно, це не КОВІД-19, не було відсторонення від участі у змаганнях, але, на мій погляд, ці препарати негативно вплинули на функціональний стан спортсменів; 4 проблема- в транспортному забезпеченні, тоді команда пересувалася на одному мікроавтобусі, придбаному нинішнім президентом; 5 проблема – кадрова, що зумовлена недостатньою кількістю тренерів, медичного та технічного персоналу.

Зазначені проблеми з певною непередбачуваною періодичністю супроводжують команду й до цього часу. Водночас хочу зазначити, що з обранням у 1998 р. президентом Федерації біатлону України В.М.Бринзака докорінно зменшився вплив зазначених проблем, завдяки чому докорінно змінилася система організаційного, фінансового, методичного, кадрового сприяння Федерації щодо розвитку біатлону та підготовкизбірних команд, яка працює ефективно до цього часу та унаслідок якої багато із вищезгаданих проблем усуваються не лише оперативно, а й миттєво. Відтепер команда здобуває достатній обсяг фінансування, не чекає тендерів для придбання сучасних лиж, черевиків, набоїв, ефективних відновлювальних препаратів, технічного, медичного та наукового обладнання, тощо.

Завдяки такій комплексній роботі під його керівництвом ми згуртувалися та найкраще в історії українського біатлону виступили на зимовій Олімпіаді 2014 року. Крім того, упродовж 24 років українські біатлоністи та біатлоністки на офіційних міжнародних змаганнях здобули 429 медалей, починаючи від Європейських зимових олімпійських фестивалів до зимових Олімпійських ігор (таблиця в фото після статті - прим.ред.). Були й невдалі роки, що зумовлені перш за все недостатньою увагою регіонів до розвитку виду спорту та підготовки резерву.

При цьому, якщо з розвитком виду спорту ще можна примиритися та готуватися на закордонних базах, що також не найкращий підхід, про що неодноразово заявляли вітчизняні спортсмени, то прогалина лише в один рік з підготовки необхідного резерву уповільнює процес поповнення медального гаманця на 2-4 роки. Доречі, два олімпійських цикли без медалей зумовлені перш за все непередбачуваними комплексними обставинами. У цьому контексті кадрове супроводження підготовки збірної команди у поточному та наступному олімпійському циклах потребує спеціального вивчення.

Федерація біатлону України, що має статус «Національна» виконує усі повноваження, що передбачені у Договорі про співпрацю з Мінмолодьспортом. Зокрема, за ініціативою президента та державної підтримки створюється сучасна матеріальна база (біатлонний комплекс «Буковель»), удосконалюється стан діючих спортивних споруд. Приведено у відповідність до вітчизняного законодавства структуру Федерації, зокрема утворено обласні Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Київська, Полтавська, Тернопільська (регіональна та обласна), Харківська, Чернігівська, Сумська та м. Києва Федерації біатлону, яким надається всебічна підтримка, що впровадження сталого фіксованого членства.

Саме тому, за підсумками олімпійського чотириріччя необхідно обговорити наявні проблеми підготовки, зробити грунтовні, а не поквапливі висновки (як після закінчення ЗОІ 2002 в Солт-Лейк-Сіті), не шукати винуватців, сформувати такий концептуальний підхід щодо побудови підготовки національної команди на усіх рівнях, який відповідатиме сучасним тенденціям розвитку біатлону, наявним методичним, організаційним, фінансовим, кадровим можливостям національної команди з урахуванням практичного досвіду роботи провідних тренерів світу й України та умов проведення ХХV зимових Олімпійських ігор 2026 року в м. Мілан», - сказав Карленко.