Коноплянка в Краковії: крок назад, щоб потім зробити два кроки вперед

Якщо чесно – несподівано. Не те, що Коноплянка пішов із «Шахтаря» – про це ствердно говорили ще восени, а те, куди саме прийшов. «Краковія», при всій повазі до цього польського клубу та його головного фаната – покійного Папи Римського Івана-Павла ІІ – типова «темна конячка». Причому, швидше, темна, ніж конячка: команда в Екстраклясі в останнє десятиліття зірок з неба явно не хапає. Та й нинішнього сезону не виблискує: восьме місце. Несподівано…

Проте певна логіка в цьому переході таки є. Про логіку нового клубу Коноплянки говорити найпростіше. Нещодавно почитав коментарі вболівальників «Краковії», та й нейтральних польських фанів, то там суцільний єлей. «Другий Роббен», «гравця такого рівня у нас ніколи не було», «про нашу команду тепер гуде вся Польща» і багато-багато подібного.

Хоча, водночас, тамтешні вболівальники, віддаючи належне майстерності українського вінгера, наголошують і на його слабких сторонах. А саме – на підвищеній травматичності, відсутності ігрової практики та досить «поважному» віку. Проте, так чи інакше, практично всі сходяться на головному: трансфер – справжня бомба для чемпіонату Польщі. Це – по-перше. А по-друге – влітку, коли закінчиться термін орендної угоди, Євген, на думку вболівальників, не захоче себе «продовжувати» ще на рік і залишить клуб.

В принципі, і з емоціями, і з аргументацією вболівальників найстарішого польського клубу, який, втім, був помітним на місцевій футбольній ниві лише в першій половині минулого століття, можна легко погодитися. «Краковія» - не просто середняк чемпіонату Польщі, а середняк банальний. З усіма витікаючими обставинами (у новому столітті «Краковія» відзначилася лише перемогою у Кубку Польщі у 2020 році). Тобто, не бореться за медальні місця, не має солідного складу, не має хорошої фінансової допомоги, не грає в єврокубках (виняток – два останні сезони, коли «червоно-білі» пробували грати в Лізі Європи: вилітали в першому ж кваліфайнраунді). І ось у цю «дірку», вибачте, хоча місто Краків – справжній польський діамант – і перебрався футболіст, про якого кілька років тому важко було навіть мріяти. Хіба це не диво для «Краковії»!?

До речі, Олексій Дитятьєв, колишній захисник «Олімпіка» та «Ворскли», який нині захищає кольори «Краковії», теж емоційно заявив, що до кінця не вірив, що футболіст такого рівня перейде в цей колектив. Загалом, там майже ейфорія з приводу приходу іменитого українського півзахисника.

***

Зрозуміти логіку самого футболіста буде складніше. Причому практично з усіх поглядів. «Дніпро», «Севілья», «Шальке», «Шахтар» і тепер «Краковія» - гра явно на зниження. Якби наприкінці цього списку був «Галатасарай» або «Дніпро-1», тоді можна було б сказати, що, мовляв, «коло замкнулося». У тому сенсі, що, в першому випадку, ветеран, що був у бувальцях, пішов второваним шляхом у пошуках благополучної футбольної пенсії, а в другому – що повернувся туди, де, власне, і починалася його професійна кар'єра.

Але обидва ці варіанти відпали зразу. Конкретно «Галатасарай», наскільки відомо, не планував підписати Коноплянку цієї зими. До того ж, у турецькому футболі зараз не найсприятливіша фінансова ситуація (принаймні, там набагато гірше, ніж рік-два тому). Тому їхати туди, в якийсь «Коньяспор», – не комільфо. З «Дніпром-1» варіант не зрісся хоча б тому, що «Шахтар» заборонив Євгенові переходити до будь-якого українського клубу саме зараз, тобто до закінчення терміну його контракту з «гірниками» (до цього літа). З австрійським ЛАСКом щось там не зрослося, хоча Коно справді туди хотів. Був варіант із угорськими «Фехерваром» та «Ференцварошем», але туди не захотів уже сам футболіст. Ще говорили про інтерес грецького ПАОКу - але сьогодні цей варіант ще більш стрьомний, ніж чемпіонат Туреччини.

Загалом, варіантів знайти новий клуб для Євгена саме зараз було раз, два та й усе. На відміну від нинішнього літа, коли у Коноплянки закінчився б термін угоди з «гірниками», і він міг спокійно, як вільний агент, перейти в той же «Дніпро-1». І «Шахтар» не міг би за визначенням ставити будь-які умови.

ФК Краковія. Євген Коноплянка

Проте Коноплянка таки наважився вийти із «зони комфорту» і перебратися в «зону ризику» саме зараз. Нагадаю, що у «Шахтарі» він отримував близько 150 тисяч доларів на місяць, а на новому робочому місці його місячний оклад буде приблизно в десять разів меншим. Тут він міг собі дозволити без проблем займати місце на лаві для запасних і отримувати серйозну платню, там доведеться реально «корячитися» заради «кишенькових» грошей. Заради чого це все? Навіщо такий ризик, коли можна було б у «Шахтарі» і здоров'я поберегти, не граючи (Де Дзербі на нього остаточно не розраховує), та й банківський рахунок без напружень збільшити більш ніж на півмільйона доларів. Але Євген свідомо обирає інший шлях. Більш важкий. Більш громіздкий, більш проблемний. І вже точно менш прибутковий.

***

На мій суб'єктивний погляд, причина такого імпульсивного рішення може бути лише одна – бажання закінчити футбольну кар'єру не в проблемній у всіх сенсах Україні (особливо у світлі останніх політичних моментів), а в досить спокійній та доглянутій Європі. Мені здається, Коноплянка, насидівшись вдосталь у лазаретах та лавках у «Шальке» та «Шахтарі», розуміючи, що найкращі роки вже далеко позаду, а якщо об'єктивно розібратися, то роки ці пролетіли якось мимохіть, повз, просто захотів зробити такий собі «дембельський акорд». Тобто, піти гарно. На досить високій ноті. Паралельно осівши десь в затишному куточку біля теплого моря чи Альп.

«Краковія» не дуже підходить під описану вище душевну та побутову нірвану, але місто справді гарне, та й футбол там люблять і ходять на нього. А якщо Коноплянці вдасться добре проявити себе, то влітку від нього умовний ЛАСК, «Брюгге» або «Базель» нікуди не подінуться. З його ім'ям та менеджерськими здібностями його агента можна буде виторгувати цілком комфортне місце під сонцем. Це зараз бачиться як крок назад. Але якщо все зростеться, потім точно можна буде зробити два кроки вперед. Отримавши під завісу фільму і гарну картинку за вікном котеджу, та й можливість потішити власне, не балуване останніми роками, его, пристойним рівнем. А будинок під Києвом нікуди не подінеться, якщо що.

Якщо ж я у зв'язку з цим не помиляюся, то логіка Коноплянки в даному контексті ще вища, ніж у «Краковії» та її фанів. А от якщо помиляюся… Ну, в такому разі Євген Коноплянка – не тільки найнерозкритіший талант свого покоління, а й найзагадковіший.