Крах Шиффрін, тріумф і провал Ліндвіка у Пекіні. Підсумки лижного тижня

Стрибки з трампліну

Старти тижня:

Субота, 12 лютого

Олімпійські ігри-2022, великий трамплін HS 140, особистий турнір, чоловіки

Понеділок, 14 лютого

Олімпійські ігри-2022, великий трамплін HS 140, командний турнір, чоловіки

Тріумф та провал Маріуса Ліндвіка

Після тріумфу на 95-метровому трампліні Рьою Кобаясі підходив у статусі головного фаворита і до змагань на великій споруді. Маріус Ліндвік на середньому трампліні реалізувати свій потенціал сповна не зумів, у тому числі через важкі погодні умови – лише сьоме місце.

Після першої спроби на великому трампліні норвежець йшов другим. І хоча Кобаясі він програвав лише 2,2 бали, здавалося, що шансів обійти японця в нього не дуже багато. Але фантастичний за якістю стрибок у другому раунді таки приніс Ліндвіку олімпійське золото.

У командних змаганнях збірна Норвегії також була серед топ-фаворитів. Ліндвік, як і Халвор Егнер Гранеруд, здавалися залізобетонними локомотивами, які тягтимуть команду вперед. Проблемними ланками здавалися Роберт Йоханссон і особливо Даніель Андре Танде: він після пізнього прильоту до Пекіна знову підтвердив своє реноме «короля тренувань», який провалюється в основних змаганнях.

Але абсолютно несподівано явним баластом норвежців виявився Ліндвік: він привніс у командну скарбничку на 16 очок менше, ніж Танде, і ще більше програв Гранеруду та Йоханссону. У результаті Норвегії лише 0,8 бала не вистачило до подіуму – четверте місце. Переможцям скандинави програли 20,6 бала: якби Ліндвік відстрибав за команду на рівні особистого турніру, норвежці не просто опинилися б на подіумі, а й цілком могли б перемогти.

А золото командного турніру у запеклій боротьбі зі Словенією виборола збірна Австрії. Варто зазначити, що заключні змагання пекінської Олімпіади у стрибках проходили за дуже нестабільних вітрових умов: вітер часто різко змінював напрямок навіть під час стрибків сусідніх стартових номерів. І не виключено, що саме мінливий вітер вирішив результат дуелі на користь збірної Австрії.

Йдеться насамперед про третю групу, де Ян Хьорль змагався проти Тімі Зайца. І австрійцю двічі дісталися набагато вигідніші умови, ніж словенцю: поправки на вітер -0,6 та +1,2 у Хьорля проти +9,0 та +11,4 у Зайца. У результаті австрієць у третій групі за дві спроби за таких вигідних умов, незважаючи на мінусові компенсації, сумарно виграв у Зайца 22,9 бала.

Звичайно, прикро за словенців, які закономірно вважалися головними фаворитами перед стартом, але не змогли перемогти. Але загалом нинішня Олімпіада для словенців вийшла найуспішнішою в історії: золото у жіночих змаганнях та у міксті.

Ну а збірна Австрії виграла командний турнір на Олімпіаді втретє у своїй історії – після 2006 та 2010 років. Тепер австрійці наздогнали за цим показником лідерів, збірну Німеччини, яка має також три перемоги (1994, 2002 і 2014 роки). Штефан Крафт таки завоював свою першу олімпійську медаль у кар'єрі, і одразу золоту, а 36-річний Мануель Феттнер взагалі покидає Пекін із золотом та сріблом – про таке він, мабуть, не міг навіть мріяти.

А щодо німців, то після оглушливого провалу на середньому трампліні спочатку здавалося, що щось схоже на них чекає і на К-125: тренування у виконанні Бундестіму були дуже слабкими. І лише в останніх тренувальних спробах лідери команди, Маркус Айзенбіхлер і Карл Гайгер, зуміли підібрати ключики до цього трампліну. Гайгер в особистому турнірі виборов бронзу, а Маркус замкнув топ-5.

Бронзу підопічні Штефана Хорнгахера взяли і у командному турнірі. Звичайно, дві бронзи навряд чи можна вважати провалом, але й назвати такий підсумок Олімпіади для Німеччини успішним теж не повернеться язик. Хорнгахер не дуже добре підготував команду до Ігор, і німці провели свою найгіршу Олімпіаду з часів Турину-2006. З тією лише різницею, що тоді Бундестім перебував у глибокій кризі, а тепер приїхав у статусі найсильнішої збірної світу.

Враховуючи невдачу і на Турне чотирьох трамплінів, зараз для керівників німецької федерації цілком актуальним постає питання доцільності продовження співпраці з Хорнгахером. Хоча можливостей реабілітуватися в кінці сезону у нього буде достатньо: тут і польотний чемпіонат світу, і боротьба Гайгера за Великий кришталевий глобус, і можлива перемога в Кубку націй. Так чи інакше, два головні старти сезону збірна Німеччини до активу собі занести не може, і це вже факт.

Гірські лижі

Старти тижня:

Вівторок, 8 лютого

Олімпійські ігри-2022, супергігант, чоловіки

Середа, 9 лютого

Олімпійські ігри-2022, слалом, жінки

Четвер, 10 лютого

Олімпійські ігри-2022, комбінація, чоловіки

П'ятниця, 11 лютого

Олімпійські ігри-2022, супергігант, жінки

Неділя, 13 лютого

Олімпійські ігри-2022, гігантський слалом, чоловіки

Провал Шиффрін, золото для Влхової та Гут-Бехрамі

Від Мікаели Шиффрін перед стартом нинішньої Олімпіади чекали боротьби за золото у чотирьох дисциплінах із п'яти особистих – особливих шансів на медалі зірковій американці не давали хіба що у швидкісному спуску. У будь-якому з інших видів Шиффрін не була таким беззаперечним фаворитом як і слаломі у найкращі роки, але у когорту основних претендентів входила.

І виступ Шиффрін на Іграх у Пекіні перетворився на оглушливий провал. У гіганті вона зійшла вже у першій спробі, не встигнувши провести на трасі й 10 секунд. Через два дні Шиффрін стартує у слаломі і… ситуація повторюється! Очевидно, що проблеми Мікаели – насамперед у голові, хоч і на специфічний пекінський сніг скаржилося дуже багато спортсменок.

З третьої спроби, в супергіганті, Шиффрін таки вдалося дістатись фінішу, але лише дев'яте місце – явно не той результат, яким американка могла б бути задоволеною і який можна було б назвати реваншем за попередні невдачі. Поки що Мікаела – явний кандидат на звання головного провалу всієї Олімпіади, і шанси уникнути цього «почесного» звання лише два: швидкісний спуск та комбінація. Хоча, враховуючи форму і, насамперед, психологічний стан Шиффрін, віриться у її реванш на другому тижні Ігор у Пекіні слабо.

Після гіганта здавалося, що проблеми з поточною формою і у ще однієї суперзірки – Петри Влхової. Вона, на відміну від Шиффрін, до фінішу дісталася, але лише 14-ю за відсутності явних грубих помилок. Перша спроба Петри в слаломі була схожою на її виступ в гіганті - тільки восьмий результат.

Однак на другій трасі Влховій вдалося зробити вражаючий рейд і завоювати золото. При величезній кількості успіхів словачки в слаломі на Кубку світу в неї до цього не було жодного чемпіонства у своїй коронній дисципліні на титульних стартах, тому навряд чи хтось заслужив на цю перемогу більше, ніж вона.

Розриви в слаломі врешті-решт вийшли просто мікроскопічними: перше і п'яте місця розділили всього 0,22 секунди. Срібло завоювала чемпіонка світу в слаломі Катаріна Лінсбергер, для якої цей сезон вкладався невдало. Бронза у Венді Холденер, яка знову була близька до великої перемоги, але знову зупинилася лише поряд. Лідер після першої спроби Лена Дюрр та словенка Андрея Слокар у підсумку програли Влховій зовсім мало, але залишилися без медалі.

У супергіганті настільки ж довгоочікуване і закономірне золото, як і Влхова в слаломі, завоювала Лара Гут-Бехрамі. Ще рік тому зіркова швейцарка вважалася хронічним невдахою титульних стартів, не маючи у своєму послужному списку жодного золота. Проте після двох перемог на торішньому чемпіонаті світу у Кортіна д’Ампеццо вона здобула і нагороду найвищої проби на Олімпіаді.

Хоча, варто сказати, зробити це було не так складно, як могло б. Про невдачу Шиффрін вже писалося вище, провалила супергігант і збірна Італії. «Скуадра Адзурра» повністю домінувала в цій дисципліні у нинішньому сезоні на Кубку світу, вигравши 6 з 7 стартів. Федеріка Бріньоне, яка за відсутності Соф’ї Годжі вважалася головним фаворитом супергіганта, стала в підсумку сьомою – і це найкращий результат серед італійок. Що стосується Годжі, то вона минулого тижня вже прилетіла до Пекіна, але в підсумку вирішила пропустити супергігант - всю ставку буде зроблено на швидкісний спуск.

А ось Петра Влхова достроково залишає Пекін. У неї запалення сухожилля в лівій гомілці, і в комбінації вона не виступить. Хороший шанс для Шиффрін таки завоювати золото на нинішній Олімпіаді.

Одерматт не пішов стопами Шиффрін

Марко Одерматт приїхав на Олімпіаду в Пекіні в якості нової суперзірки чоловічих гірських лиж, і явного претендента на золото у двох своїх улюблених видах – гігантському слаломі та супергіганті. Проте перший шанс на золото швейцарець не використав – у супергіганті він зійшов із дистанції.

І в цей момент багатьох відвідала думка: чи не піде Одерматт пекінським шляхом Мікаели Шиффрін? Чи не стане замість зірки головним розчаруванням Олімпіади? Відповідь на це запитання мав дати недільний гігант. І зрештою Одерматт зі шляху Шиффрін звернув, завоювавши заслужене золото.

І зробити це, варто визнати, було дуже непросто. Після першої спроби Марко захопив лідерство, але розриви були мінімальними: вся топ-5 вмістилася в 0,19 секунд. Але в результаті головна загроза золоту Одерматта прийшла з-за меж топ-5. Жан Краньєц після першої спроби посідав лише восьме місце і програвав швейцарцю 0,78 секунди. Однак у другій спробі словенець видав просто якийсь космічний заїзд, випередивши поточного лідера, Рівера Радамуса, на той момент, на 1,4 секунди!

Вже тоді було зрозуміло, що це заявка на медаль. А коли після Краньєца один суперник за іншим почав програвати йому по півтори секунди або взагалі сходити з дистанції, стало страшно вже за Одерматта. Жан пройшов усіх, і лише швейцарець міг зупинити його на шляху до перемоги. І у Марко це вийшло: ціною титанічних зусиль він зберіг 0,19 секунди з переваги в 0,78 секунди.

Те, які феноменальні заїзди видали Одерматт і Краньєц, усвідомлюєш, коли бачиш їхній відрив від усіх інших: 1,15 секунд між другим і третім місцем. Бронзу завоював Матьє Фавр. Француз перервав цілу традицію: на попередніх трьох Олімпіадах золото в гіганті брали чинній на той момент чемпіони світу в цій дисципліні, Матьє ж завоював лише бронзу.

А ось Алексіс Пінтуро став лише п'ятим, і, з урахуванням попередніх провалів у супергіганті та комбінації (11-те місце та схід відповідно), у нього є дуже реальні перспективи покинути Пекін із порожніми руками. Шанс уникнути цього залишився лише один – це слалом, хоч і у це віриться слабо. Але, варто зазначити, якщо оглушливий провал Шиффрін став несподіванкою, такий виступ Пінтуро цілком читався за його результатами в нинішньому сезоні.

Повертаючись до супергіганта, там перемогу здобув Маттіас Майер. Третя Олімпіада в кар'єрі австрійця – і на кожній з них він бере золото, і тим самим входить до найуспішніших олімпійців в історії гірських лиж. Здавалося б, у цьому виді спорту немає такого поняття, як підводка до ЧС/Олімпіади, але Майер, схоже, вміє та любить це робити. Лише бронза у супергіганті на рахунку Александера Омодта Кілде. Після цього він завоював ще й срібло у комбінації, але без золота навряд чи цілком задоволений своїм виступом у Пекіні.

А виграв комбінацію Йоханнес Штрольц, і назвати це очікуваним результатом язик не повернеться. Але австрієць несподівано добре пройшов швидкісний спуск, а потім видав у слаломі перфоманс рівня своєї сенсаційної перемоги в Адельбодені в січні. Красива історія: 34 роки тому на Олімпіаді в Калгарі золото у цій дисципліні завоював рідний батько Штрольца.

Історія красива, але самі змагання у комбінації виглядали сумно. Останніми роками інтерес до цієї дисципліни різко падає, її виключили із програми Кубка світу, і, як наслідок, у Пекіні на комбінацію заявилися лише 27 осіб, причому третина з них – представники екзотичних для гірських лиж націй. І Міжнародній лижній федерації (ФІС) настав час щось із цим робити: або виключати комбінацію і з програми чемпіонатів світу та Олімпіад, або якось працювати над її відродженням.

Лижні гонки

Старти тижня:

Вівторок, 8 лютого

Олімпійські ігри-2022, спринт, вільний стиль, чоловіки/жінки

Четвер, 10 лютого

Олімпійські ігри-2022, розділ, 10 км класикою, жінки

П'ятниця, 11 лютого

Олімпійські ігри-2022, розділ, 15 км класикою, чоловіки

Субота, 12 лютого

Олімпійські ігри-2022, естафета, 4х5 км, жінки

Неділя, 13 лютого

Олімпійські ігри-2022, естафета 4х10 км, чоловіки

Сундлінг – героїня тижня

Цьогорічний тиждень на Олімпіаді у жінок-лижниць стартував із конькового спринту. І вже на стадії кваліфікації Йонна Сундлінг просто розгромила суперниць, зумівши привести майже 6 секунд найближчій переслідувачці Розі Бреннан. На стадії плей-оф шведка підтвердила свою перевагу над суперницями і дуже легко дісталася фіналу.

У вирішальному забігу Сундлінг також не залишила шансів конкуренткам, втікши від них задовго до фінішу. Пропустивши старт сезону через травму руки, Сундлінг підійшла до Олімпіади просто в космічній формі і була на голову сильнішою за всіх суперниць. Срібло завоювала ще одна шведка, Майя Дальквіст, хоча її шлях до фіналу був досить непростим та непереконливим.

Швеція знову підтвердила свою тотальну перевагу над іншими в жіночому спринті. І це при тому, що пропускає нинішній сезон Лінн Сван, яка до травми була найсильнішою у шведській команді: «Тре Крунур» взагалі могли зайняти весь подіум! А так бронза дісталася зірковій американці Джесіці Діггінс. Для чемпіонки Пхенчхана-2018 у командному спринті це перша у кар'єрі особиста медаль на Олімпіадах.

Але спринт був не останньою гонкою цього тижня, в якій Сундлінг вразила. Саме її у збірній Швеції поставили на останній етап естафети. Загалом, варто визнати, що пекінська реальність дуже серйозно перекроїла передстартові розклади у боротьбі за медалі у цій дисципліні: у ряду топ-збірних сильні лижниці явно не потрапили у форму на Олімпіаді.

Стосується це насамперед Фріди Карлссон, від якої чекали боротьби на рівних із Терезою Йохауг у дистанційних гонках. Але молода шведка не виправдала надій, і провалила навіть свій етап в естафеті. На останній етап Сундлінг вирушала із 21-секундним відставанням від подіуму – про перемогу вже ніхто не мріяв.

Йонна зуміла відіграти це відставання від Рагнхільд Хаги та Крісти Пармакоскі, і розібратися з ними на фініші. Бронза – це, звичайно, не золото, на яке у Швеції небезпідставно розраховували перед Олімпіадою, але принаймні Сундлінг зробила все, що могла і навіть більше, і врятувала команду від провалу.

А ось врятувати Норвегію виявилося нікому. Під кінець першого етапу у зіткненні з Патріцією Ейдукою з Латвії впала Тіріль Уднес Венг. Без цього інциденту Норвегія, звичайно, все одно не була б ні першою, ні другою, але могла б таки завоювати бронзу. Не вразила на своєму етапі Тереза ​​Йохауг, якій не вдалося суттєво скоротити відставання від дуету лідерів. Збірна Фінляндії також не показала свого максимуму, але пов'язано це, насамперед, із досить сумнівною розстановкою на етапах.

Ну а у боротьбі за золото команда РОК обіграла головну сенсацію – збірну Німеччини. Ці дві команди від’їхали вже на першому етапі. Юлія Ступак пішла у ранню атаку, яку під кінець зуміла закрити Катеріна Зауербрей.

Фінішер естафети РОК, Вероніка Степанова, прийняла естафету з 5-секундним відставанням від німкені Софі Крель, але майстерно розправилася з нею на останньому колі дистанції. Черговий дуже сильний виступ 21-річної екс-зірки юніорських чемпіонатів світу, яка по праву може вважатися одним із головних відкриттів цього сезону.

Неймовірно цікавою вийшла боротьба у розділці. Багато уболівальників скаржаться на те, що гонки з роздільним стартом не дуже привабливі з точки зору телевізійного перегляду. Але цього разу гонка була максимально інтригуючою: лише 0,4 секунди розриву в боротьбі за золото та 0,1 – у битві за бронзу.

Головним конкурентом Терези Йохауг у боротьбі за перемогу була Кертту Нісканен, що після її виступу в скіатлоні та слабкої форми Фріди Карлссон нікого не здивувало. І досвідчена фінка, яка в нинішньому сезоні переживає свою другу молодість, була дуже близька до сенсації, вигравала 10,8 секунд у Йохауг після 2/3 дистанції, але втратила всю перевагу на останніх 3,2 км дистанції.

Схожою за сценарієм була битва за бронзу між Крістою Пармакоскі та Наталією Непряєвою. Ще за 1,4 км до фінішу фінка вигравала 8,2 секунд, але росіянка видала дуже потужний фінішний відрізок. Проте, якщо Йохауг таки зуміла зробити камбек, то Непряєвій 0,1 секунди не вистачило для медалі.

Фріда Карлссон розділку провалила – лише 12-те місце та відставання в 1 хвилину та 21 секунду від Йохауг. Юна шведка поки що – головне розчарування Олімпіади-2022 у лижних гонках. І, за великим рахунком, у неї залишилася лише одна гонка, щоби реабілітуватися – це марафон на 30 км вільним стилем в останній день Ігор. Питання участі Карлссон у командному спринті за такої поточної форми не актуальне, хоча перед Олімпіадою виглядало досить реалістичним.

Норвегія розчаровує на Олімпіаді

Стартова гонка чоловічої програми Олімпіади, скіатлон, вийшла для збірної Норвегії провальною, і багато хто пов'язував це з труднощами акліматизації – а якщо це так, то надалі самопочуття норвезьких лижників мало покращитися. І це дійсно сталося, але прогрес вийшов не дуже стрімким, і збірна Норвегії, як і раніше, виглядає помітно слабшою за свій звичний рівень.

У коньковому спринті Йоханнес Клебо після свого провалу в скіатлоні таки завоював золото, але переконливою перемогу норвежця не назвеш. Тоді здавалося, що Йоханнес переміг скоріше не завдяки, а всупереч своїй поточній формі, проте бронза в розділці через два дні стала демонстрацією того, що Клебо все-таки в повному порядку.

А ось про його партнерів по команді цього не скажеш. У спринті ніхто з норвежців компанію Клебо в фіналі не склав, а в розділці не потрапили до топ-10 ні Пол Голберг, ні Ерік Вальнеш. Знову четвертим став Ханс Крістер Холунд.

Усе це відбувалося на фоні успіхів ОКР. Після золота в скіатлоні Олександр Большунов взяв срібло в розділці, здогадавшись пропустити особистий спринт. А бронзу у спринті завоював Олександр Терентьєв, який вважався суперперспективним спринтером, але у класиці, де він ефектно переміг Клебо на відкритті сезону в Руці. У коньку ж у нього виступів такого рівня до Олімпіади не було. Схоже, Терентьєв – справді нова зірка спринту, яка найближчими роками на рівних боротиметься з Клебо на коротких дистанціях.

Так чи інакше, лакмусовим папірцем стану команд Норвегії та ОКР мала стати недільна естафета. І вона таки підтвердила враження, що російські лижники до Пекіна підготувалися краще. Вже на першому етапі Олексій Червоткін створив своїм партнерам по команді солідний запас 27 секунд над Норвегією. Схожий сценарій вже був на торішньому чемпіонаті світу в Оберстдорфі, але тоді партнери Червоткіна ще більший гандикап розбазарили. Цього разу Олександр Большунов на другому класичному етапі примножив зусилля свого партнера, а після цього на коньку ОКР упевнено довів справу до перемоги.

Створений Червоткіним запас першому етапі – це «заслуга» зокрема і Еміля Іверсена. Норвежець проводить відверто невдалий сезон і його путівка на Олімпіаду викликала багато питань. Участь в естафеті – тим більше, але тренерський штаб збірної Норвегії все ж таки зробив вибір на його користь.

Були сумніви щодо одного з етапів і в ОКР – щоправда, не щодо першого, а щодо останнього. У результаті вибір було зроблено на користь Сергія Устюгова, а не Артема Мальцева. Звичайно, можна сперечатися з приводу того, чи це справедливий вибір за суто спортивним принципом, але те, що такий видатний лижник, як Устюгов, все ж таки не залишився без олімпійського золота в кар'єрі – справедливо.

Хоча в нього самого, схоже, меланхолійний настрій. Після особистого спринту він заявив, що «прос*ав» свій шанс потрапити в естафету, і що ще 4 роки до наступної Олімпіади його організм точно не витягне. А після завоювання золота Устюгов сумував через те, що він, мовляв, це золото не завоював, а отримав у подарунок від партнерів по команді. Марафон Сергій також бігти не планує, хоча лишається в Пекіні в ролі запасного. Загалом, враховуючи настрій Устюгова, не виключено, що ця золота естафета стане останньою гонкою у його кар'єрі.

Ну і, звичайно, не можна не відзначити перемогу Іво Нісканена у класичній розділці. Тут усі чекали напруженої боротьби між фіном та Большуновим, і те, наскільки впевнено Нісканен цю боротьбу виграв, вразило. Третя Олімпіада у кар'єрі Іво – і, як і гірськолижник Майєр, на кожній з них він бере золото. Причому щоразу в іншій дисципліні: у 2014 – командний спринт, у 2018 – марафон, і тепер ось розділка. Варто відзначити, що свій етап в естафеті Нісканен також пробіг феноменально, відігравши на 10 км цілих 38 секунд у Большунова. Проблема тільки в тому, що він отримав естафету від Рістоматті Хаколи на відставанні 1 хвилини і 47 секунд від лідерів.

Двоборство

Старти тижня:

Середа, 9 лютого

Олімпійські ігри-2022, HS 106/10 км, особистий турнір

Вінценц Гайгер: так стають легендами

Двоборцям довелося чекати на перший медальний старт на Олімпіаді аж до 9 лютого. Складно назвати ще хоч один вид спорту на Іграх у Пекіні, який би настільки ж серйозно постраждав від коронавірусу, як двоборство. Позитивні тести здали домінатор двоборства останнього олімпійського циклу Ярл Магнус Ріїбер, найтитулованіший двоборець в історії Ерік Френцель, його партнер по збірній Німеччини Теренс Вебер та естонець Крістьян Ілвес, який у нинішньому сезоні закріпився на елітному рівні.

З одного боку, відсутність Ріїбера робила перший медальний старт у двоборстві набагато більш відкритим з точки зору боротьби за перемогу, з іншого, через ослаблений склад учасників не повернеться язик сказати, що цього старту чекали з нетерпінням. Однак у результаті змагання подарували дуже цікаву боротьбу та просто космічну за сценарієм та емоційністю розв'язку гонки. Але все по порядку.

Виграв стрибкову спробу Рьота Ямамото, проте через вкрай слабкий рівень японця в лижній гонці ніхто його в якості претендента на медалі не розглядав. У підсумку Ямамото фінішував 14-м – це навіть гірше, ніж можна було очікувати з огляду на те, що запас після стрибків у нього був солідний.

Трьома головними претендентами на медалі вважалися німці Йоханнес Рідцек та Юліан Шмід, а також австрієць Лукас Грайдерер, які стартували приблизно через 40 секунд після Ямамото та утворили групу, яка працювала досить ефективно та дуже швидко не лише наздогнала, а й пройшла японця наскрізь. Імовірність того, що це тріо буде проковтнуте наступною групою, в якій опинилися такі сильні лижники, як Вінценц Гайгер, Ілкка Херола, Йорген Гробак та передстартовий топ-фаворит Йоханнес Лампартер, становила приблизно 50%.

На перших 2/3 гонки ймовірність того, що група Лампартера та компанії втрутиться у боротьбу за медалі, стрімко знижувалася – їхнє відставання зростало, і в певний момент досягло 35 секунд. Здавалося, що медалі розбере трійця лідерів. На останньому колі дистанції з неї випав Юліан Шмід.

Молодий німець приємно здивував своїм рівнем стрибків – як у тренуваннях, так і в основному турнірі. На початку нинішнього сезону його спеціалізація помітно змістилася у бік лижних гонок, де він був одним із лідерів за чистими швидкостями. Пізніше 22-річний німецький талант додав на трампліні, але ціною регресу в гонці. І на Олімпіаді ця тенденція проявилася ще очевидніше. Шмід не лише відстав від Рідцека та Грайдерера, але і пропустив групу переслідувачів – восьме місце у підсумку.

А попереду Рідцек на передостанньому підйомі скинув Грайдерера і, здавалося, кинувся своїм третім (і другим особистим) олімпійським золотом у кар'єрі. На те, що відбувалося у групі переслідувачів, мало хто звертав увагу.

А дарма: там Вінценц Гайгер очолив групу і почав неймовірними темпами наближатися до дуету лідерів. А на останньому пагорбі перед виїздом на стадіон німець видав просто космічну атаку в гору, і, немов стоячих, пройшов і Рідцека, і Грайдерера, і кинувся за золотом. Фантастична за своїм драматизмом розв'язка, можливо, найкраща в історії лижного двоборства. Такі перемоги не забуваються, а їх автори назавжди стають легендами.

До останнього намагався зачепитися за Гайгером Йорген Гробак, і він завоював срібло. Грайдерер, на відміну від Рідцека, зумів знайти друге дихання і взяв бронзу, випередивши партнера по команді Лампартера. Рідцек, який був лише за 100-150 метрів від перемоги, мотивації боротися за бронзу в собі не знайшов, і фінішував лише п'ятим. Йоханнес у 2015 – 2018 роках був одним із найсильніших двоборців світу, проте весь наступний олімпійський цикл для нього ознаменувався дуже серйозним спадом у результатах. Перший особистий старт у Пекіні ледь не дав йому здійснити красивий камбек на вершину після глибокої кризи в кар'єрі, але, враховуючи рівень готовності Йоханнеса, на великому трампліні у ного знову будуть шанси поборотися за медалі.