Владислав Супряга в Сампдорії: шанс на перезавантаження

…Чотири роки тому, у липні 2018-го, юнацька збірна України (U-19) у блискучому стилі виграла груповий етап фінальної стадії чемпіонату Європи, перемігши французів та турків та зігравши внічию з англійцями. До речі, збірні Франції та Англії на той момент – два останні чемпіони Європи цього віку. Та й турки були досить міцним горішком.

Проте, не маючи зірок першої величини, як ті ж англійці чи французи, саме команда Олександра Петракова вийшла у півфінал. Там вона зустрілася із Португалією. І була нещадно бита – 0:5. Після матчу тренер «синьо-жовтих» назвав дві головні причини поразки: втома наших гравців, оскільки ротація фактично не проводилася – всі чотири матчі зіграли майже одним і тим же складом, і травма провідного форварда Владислава Супряги, який залишив поле вже на 11-й хвилині.

ОФІЦІЙНО. Супряга став гравцем італійської Сампдорії

Незважаючи на поразку, гра збірної України на тому Євро залишила приємне враження. Причому не лише на Батьківщині. У символічній збірній турніру, складеній УЄФА, місце єдиного форварда зайняв Супряга.

Вже тоді на Владислава звернули увагу багато європейських клубів. Здебільшого – італійські. Зокрема, СПАЛ надсилав тоді офіційну пропозицію «Дніпру-1» стосовно купівлі Супряги – пропонував один мільйон євро. Але «дніпряни» свого найкращого нападаючого тоді не відпустили на Апенніни, бо збиралися зірвати на цьому трансфері справжній джек-пот. За словами тодішнього наставника команди з Дніпра Михайленка, Супрягою активно цікавилися обидва вітчизняні гранди, і на цьому інтересі клуб намагався «зрубати» добрий куш.

У підсумку Супряга в серпні того ж таки, 2018-го, перейшов до «Динамо». Нібито за шість мільйонів євро. Відверто кажучи, в таку високу як для наших внутрішніх трансферів суму не дуже тоді вірилося. Та й тепер не віриться. Ще більше. Але суть не в цьому. А в тому, що Супряга перейшов тоді, за його словами, в команду своєї мрії.

СК Днепр-1. Владислав Супряга святкує хет-трик в ворота Динамо

«У команді мрії» не склалося. Незважаючи на статус «наймолодшого дебютанта в чемпіонатах України», «першого футболіста київського клубу, який народився у 21 столітті та зіграв за основний склад». Після невдалого дебюту в Лізі чемпіонів – проти «Аякса», коли «біло-сині» не пройшли до групового турніру, тодішній наставник динамівців Хацкевич якось різко перестав довіряти Супрязі. Настільки перестав, що наступного сезону кияни повернули футболіста назад у «Дніпро-1». В оренду.

У рідній команді Влад змінився. І апофеозом цього ренесансу став його хет-трик у ворота «Динамо», яке так і не стало рідним. Після цієї феєрії було зрозуміло, що «столичні» повернуть свого форварда. І що Луческу, який прийшов до «Динамо», і який як ніхто вміє працювати з молоддю, відкривати таланти чи давати їм другий шанс, зможе запалити іскру в згаслому таланті. Таланті, який став чемпіоном світу серед двадцятирічних.

***

Потрібно визнати, що спочатку Луческу давав шанс Супрязі. Він випустив його у своїй першій грі на чолі «біло-синіх» – проти «Олімпіка». І той забив. Згодом забив «Львову», вразив ворота «Гента» у кваліфікації ЛЧ. А потім як відрізало. Головна чеснота Влада – швидкість – нікуди не поділася, але вміння реалізовувати моменти перетворилося на кричуще невміння. Ті три голи так і залишилися єдиною динамівською радістю уродженця Одеської області.

Через «відсутність присутності» Влад, за словами його оточення, із завидною регулярністю піддавався нападам депресії. Не додав йому моральної стійкості й розрив з близькою подругою, яка залишила його заради ровесника з «Шахтаря». Фактично, молодий хлопець із нестійкою психікою залишився віч-на-віч зі своїми проблемами. І кожен новий вихід на поле, кожен новий незабитий м'яч із найвигіднішої ситуації вганяв його все глибше в прострацію. Шансів на реінкарнацію у «Динамо» практично не залишалося. І не тільки тому, що Влад виявився не найсильнішого калібру. А ще й тому, що у Києві його використовували трохи не так, як у «Дніпрі-1» чи у збірній Петракова.

Луческу потрібен був форвард штрафного майданчика, який вміє зачепитися за м'яч, поштовхатися з суперниками, забити в один дотик. Команда, яка грає переважно через фланги, вимагала саме такого нападника. Супряга ж – класичний «спринтер», який вміє грати при великій кількості вільного простору, коли можна просто втекти від опонентів. Такого формату гравець дуже важливий у командах, які сповідують захисний стиль, гру другим номером. Тому хлопець і був дуже доречним і в Дніпрі, і в збірній України.

Тому, до речі, його, починаючи з 2018-го, дуже хотіли ангажувати італійські клуби середньої руки. Про СПАЛ було сказано вище. Ще був предметний інтерес з боку «Болоньї» та «Дженоа». Постійно тримала Влада на «радарі» й «Сампдорія». І ось відбулося: клуб із Генуї взяв Супрягу в оренду до кінця нинішнього сезону. З правом викупу.

***

Особисто мені здається, що у цій історії всі три сторони можуть зітхнути з полегшенням. У нинішньому «Динамо», тобто за Луческу, Супряга за визначенням не стане гравцем основного складу, адже має дещо інший профайл. Та й просто він втратив віру в себе. Хлопцю обов'язково потрібен був струс, перезавантаження. І він це має отримати у новому клубі, у новій країні, у новому місті. «Сампдорії», яка веде боротьбу за збереження елітної прописки, зараз дуже потрібен футболіст із чудовою швидкістю, який вміє відкритися та вибігти у відрив. Мені здається, всі ці якості Влад не втратив. Іншими словами, «Сампа» зараз – це як «Дніпро-1» роки три-чотири тому: гра в одного форварда, на контратаках, на утримання рахунку. Дуже проста тактика, в якій Супряга повинен почуватися більш-менш комфортно. До того ж, атака генуезців - дуже вікова: Габб'ядіні вже тридцять років, а Куальяреллі - 39. Супряга на їхньому тлі - справжній молодик, який обов'язково дасть фору в швидкості.

Читайте також: Що не так з «трансфером» Супряги в Італію

Обов'язково треба згадати і тренера «Сампдорії». Нещодавно команду очолив Джампаоло. Марко повернувся до колективу, в якому працював з 2016-го до 2019-го року. Він відомий за роботою в італійських командах «середньої руки», хоча було у нього і відрядження до «Мілана» - в 2019-му. Щоправда, невдале. Тим не менш, на Батьківщині цей алленаторе вважається майстром своєї справи, справжнім кризовим менеджером, який вміє знайти підхід до футболіста. Можливо, синьйору Джампаоло вдасться зробити те, що не вдалося зробити Луческу – знайти підхід до тонкого душевного «механізму» Супряги. І Влад знову почне забивати та розвиватися. А там, дивися, і до головної збірної країни повернеться. Тим більше, що очолює її «його» тренер.

Загалом, Супряга отримав відмінний шанс, хай і не в команді, що хапає зірки з неба, «перезарядити» батарейки, забути про колишні невдачі і знову почати повноцінно грати у футбол. Адже йому лише 21 рік, ще все попереду. Влад не може цього не розуміти. Можливо, він навряд чи коли-небудь виграє «Золотий м'яч», як колись це зробив ще один український форвард в італійській команді, але він не настільки «дерев'яний», щоб вважатися збитим льотчиком.