Гра в рулетку. Чому Дніпро-1 ризикує, вимагаючи за Довбика велику суму

Артем Довбик став одним з найбільш знакових гравців українського футболу у році, що минає. Незадовго до фінальної частини Євро-2020 йому вдалося дебютувати в національній збірній, якій саме точний удар Довбика приніс таку жадану перемогу в додатковий час над шведами (2:1) у 1/8 фіналу європейської першості. Наступного ранку Артем, безумовно, прокинувся знаменитим. Поки що тільки на теренах України, звичайно, але для багатьох професійних футболістів і ця вершина назавжди залишається непідкореною, а тому успіх Довбика у 2021-му варто виділяти без жодних застережень.

• Довбик виріс в класного форварда. У нас з’явилася альтернатива Яремчуку

Недивно, що на тлі стрімкого злету популярності Довбика інтерес до нього ледь не одразу почали приписувати обом українським грандам – «Динамо» та «Шахтарю». Причому так вже співпало, що нині і кияни, і донеччани мають серйозні проблеми з позицією центрального нападника, куди Мірча Луческу не від хорошого життя змушений ставити універсала Гармаша, а Роберто Де Дзербі – номінального вінгера Фернандо.

Однак у «Дніпрі-1» влітку вирішили не поспішати з продажем Довбика, вважаючи, що на цій справі можна як слід заробити у майбутньому. І поки боси «дніпрян» виявляються абсолютно правими – їхній ключовий форвард з 14 забитими м'ячами у 17 поєдинках є найкращим голеадором першої частини сезону УПЛ, маючи також відмінний показник середньоматчової результативності в 0,82 м'ячі, що більше, аніж у Фернандо (0,71), Циганкова (0,61), Буяльського (0,56) та багатьох інших, і поступається лише майже космічній цифрі буркінійця Траоре (0,86), який на старті сезону встиг наколотити у ворота суперників 6 м'ячів у 7 матчах, а потім отримав серйозну травму та надовго вибув із гри.

Власне через пошкодження Траоре «Шахтар» у середині осені називали ключовим претендентом на Довбика. Проте зараз ситуація виглядає таким чином, що Артема у стані «гірників» не буде. Так само як і в «Динамо», яке, за чутками, не менш активно цікавилося форвардом через особисту симпатію до його гри з боку Мірчі Луческу.

Справа в тому, що «Дніпро-1» виставив надто високу ціну на свого бомбардира. Буквально напередодні почесний президент клубу Юрій Береза ​​заявив, що про продаж Довбика він готовий домовлятися з потенційними претендентами, але мова не повинна йти про суму меншу аніж 10 мільйонів євро. І ось тут, здається, «дніпряни» серйозно ризикують, бо є ціла низка факторів, які говорять не на користь такої стратегії поведінки.

Перш за все варто розуміти, що «Дніпро-1» і сам Довбик орієнтуються не на український, а на європейський трансферний ринок. Форвард нещодавно заявив, що йому імпонує чемпіонат Італії, де він і хотів би продовжити свій кар'єрний розвиток. На Апеннінах є низка клубів, яких не злякати цінником у 10 мільйонів євро, однак в Серії А практично завжди дуже обережно підходять до покупки потенційних талантів не з чемпіонатів топ-5. І в цьому одразу ж проявляється перший мінус Довбика – Артем зовсім не має досвіду єврокубкових виступів (не рахувати ж таким вісім хвилин у Лізі Європи в складі данського «Мідтьюлланда» у 2019-му?), а 6 матчів за збірну України, в яких форвард реально провів на полі лише 131 хвилину - це дуже мала вибірка для серйозного аналізу справжніх можливостей гравця. Тому платити 10 або більше мільйонів за Довбика за таких умов може лише хтось надто відчайдушний чи ризикований, а таких на трансферному ринку Італії та Європи з кожним днем ​​із зрозумілих причин стає дедалі менше. Куди перспективнішим для більшості команд середньої руки Серії А (а гранди нині навряд чи зацікавляться Довбиком все через ту ж відсутність у нього досвіду виступів на топ-рівні) виглядає приклад «Фіорентини», котра відшукала й придбала за 2 мільйони євро в Сербії Душана Влаховича, оціночна вартість якого зараз становить 50 мільйонів.

Другий момент, який говорить не на користь надто високої вартості на Довбика, полягає в тому, що Артем проводить, по суті, свій перший дуже результативний сезон в українській Прем'єр-лізі. До цього в елітарному дивізіоні вітчизняного футболу форвард «Дніпра-1» ніколи не забивав більше 6 м'ячів, а тому нинішній сплеск результативності цілком може виявитися лише яскравим фрагментом, за яким цілком може статися спад. Скільки таких випадків у світовому футболі знає історія? Величезну кількість! Тому стабільність – це поки що також не та риса, за рахунок якої «Дніпро-1» може сміливо «навертати» суму за Довбика, не боячись прогадати.

Сам «Дніпро-1» на європейській арені також поки що не виглядає загартованою одиницею, з якою з легкістю захочуть вести справи імениті й багаті клуби. Тим більше, якщо реально відкидати шлейф справжнього «Дніпра», котрий нині спочиває десь на околицях історії. По суті, «спортклубівці» ще навіть не дебютували у єврокубках, а тому реальний рівень цієї команди, завдяки якому можна хоч якось оцінювати й рівень самого Довбика, залишається загадкою для переважної більшості європейських скаутів та клубів.

Та й самому Артему влітку наступного року виповниться вже 25, а це дуже солідний вік за європейськими мірками. Згадуваному вже Влаховичу, наприклад, у січні буде лише 22, а він уже бентежить уяву багатьох кількістю забитих м'ячів у поточному розіграші Серії А, маючи фактично аналогічний середньоматчовий показник результативності, як у Довбика в УПЛ – 0,8. Але порівнювати всерйоз рівень чемпіонатів Італії та України, мабуть, навіть не варто. Так що від Артема у Європі, якщо він туди всерйоз збирається, чекатимуть результату миттєво, враховуючи його вік та потенційний цінник. Чи буде готовий до цього Довбик і чи не буде йому потрібен звично тривалий для українських легіонерів період адаптації – питання, яке також навряд чи додає вістів Артему та «Дніпру-1» у трансферних переговорах з європейськими колегами…

Прагнення «Дніпра-1» виручити якнайбільше за Довбика пояснюється ще й тим, що за неофіційною інформацією 50% економічних прав на форварда, як і раніше, належать «Мідтьюлланду», а це означає, що половина суми від продажу Артема дістанеться клубу з Данії. Отже, від потенційних 10 мільйонів «спортклубівці» зможуть «відкусити» лише 5, і рівно у стільки Довбика зараз оцінює портал Transfermarkt.

До речі, остання ситуація ще більше схиляє до версії про те, що у «Дніпрі-1» дуже ризикують, коли намагаються максимально накрутити ціну на Довбика у спробі виручити якнайбільше від своєї неповної частки в трансфері. Все тому, що щось подібне не так давно вже відбувалося у вітчизняних реаліях, причому на одному боці переговорів також був клуб УПЛ, а на іншому – низка представників Серії А. Звичайно ж, ми ведемо мову про довготривалі перемовини «Динамо» з «Сампдорією», «Дженоа», «Салернітаною» та «Удінезе» по Владиславу Супрязі. У тій ситуації кияни ніяк не могли скласти ціни своєму перспективному футболісту, намагаючись заслужити «кращий шматочок», оскільки частину суми мали б віддати «Дніпру-1».

Чим закінчилася мильна опера з переїздом Супряги на Апенніни? Нічим. Форвард залишився в Україні, абсолютно загубився у «Динамо», й нині за нього ніхто не запропонує і 5 мільйонів євро, не кажучи вже про 10 мільйонів, які, за чутками, не надто приваблювали босів «біло-синіх» влітку, адже останні розраховували отримати близько 15-20 мільйонів.

Але, на відміну від «Динамо», нинішній «Дніпро-1» ще не може вести переговори з позиції сили та власного авторитету. Молодому дніпровському клубу тільки належить заробляти трансферні вісти на континенті, а тому вдала угода щодо Довбика вже зараз могла б стати чудовим першим кроком. Втім, як показує практика, в українських клубах із самого початку завжди воліють включати режим «золотої клітки» для своїх найкращих кадрів, відпускаючи останніх до Європи або реально за нечувані гроші, або роблячи це через кілька років за значно менші суми, коли починаються проблеми з контрактами футболістів, або ж з їхньою самовіддачею на полі чи якістю виступів...