Чому Шахтар Де Дзербі гірший за Шахтар Каштру

«Шахтар» на зимову перерву пішов у статусі лідера УПЛ та команди, яка грала на груповій стадії Ліги чемпіонів. Тобто у глобальному сенсі півріччя начебто можна занести «гірникам» до активу. Але це лише у глобальному сенсі. Бо якщо брати зокрема, нюанси, дрібниці – а істина (та й диявол теж) – саме в них, то перша частина цього сезону буде пофарбована, на мою думку, для донецької команди не в помаранчеві, а насамперед у чорні кольори. Нижче спробую пояснити, чому так вважаю.

***

Все пізнається в порівнянні. Особливо показові ситуації в «Шахтарі» за «пізнього» Каштру та «раннього» Де Дзербі. Португалець свій другий сезон на чолі «гірників» закінчував виключно «всупереч», а не «завдяки». Луїш втратив підтримку не лише «сенаторів роздягальні» - насамперед Тайсона, а й керівництва клубу – в особі Срни, частково Палкіна та й президента – чого вже там. На стику 2020/2021 років «Шахтар» як ніколи раніше потребував нових, серйозних трансферів. І це розуміли та усвідомлювали всі, не лише Каштру. Але нових гравців тренер не одержав. Отримав лише нові «метастази», якими заражав усю команду Тайсон. В самий потрібний момент від португальця відвернулися гравці, а менеджмент не підставив плече. Розмірковували приблизно так: Каштру вже не оговтається, але нижче за друге місце все одно не опуститься. Тому нехай закінчить сезон і валить на всі чотири боки. Можливо, в ситуації, що склалася, у Палкіна щось там ворушилося глибоко всередині – все-таки саме Сергій Анатолійович привів цього тренера на зміну Фонсеці, але без підтримки згори, та й знизу теж, це «ворушіння» було приречене на поразку.

Читайте також: Довбик виріс в класного форварда. У нас з’явилася альтернатива Яремчуку

У підсумку все поразкою і закінчилося. Луїш Каштру пішов тихо, майже непомітно. Начебто й не було виходу до півфіналу Ліги Європи, ніби й не було двох перемог над мадридським «Реалом» та виходу до євровесни із «групи смерті». Каштру не вмів себе подавати, не вмів себе захищати. Він програв «роздягальню», а прямого контакту з президентом клубу у нього не було навіть у «хлібні» часи.

Підозрюю, що в даному випадку мене запросто можуть запідозрити у симпатії до цього тренера. Поспішаю запевнити, що особливої ​​симпатії до тренера Луїша Каштру в мене не було. Більше того, вважаю, що в тодішніх проблемах «Шахтаря» вина тренера була дуже суттєвою (якщо брати у відсотковому відношенні, то, на мій погляд, цифра 80 буде доречною). Адже правда: хто тобі винен, що ти не вмієш знаходити контакт із футболістами, що ти не можеш на рівних говорити з керівництвом. Загалом, якщо ти слабкий на такому високому рівні, чекай, що у разі лиха від тебе відвернуться всі. Абсолютно всі.

Каштру виявився таким: від нього відвернулися всі. Але в даному випадку потрібно вести мову не тільки про Каштру та його профільні й особистісні характеристики, але і про його підопічних. І про його керівництво. Здебільшого його оточення виявилося флюгерами. Я не говорю, що це смертельний гріх. Я говорю лише про те, що людині просто не допомогли, тому що не захотіли йти на дно разом із нею.

***

Награвшись у «португальський вектор», донецький клуб вирішив змінити, досить різко, курс. Так і виник Де Дзербі. Багато хто думає, що головну роль у запрошенні італійця до «Шахтаря» зіграв Срна. Але це не зовсім правда. Точніше, це неправда: головну роль відіграв Карло Ніколіні, який повернувся до клубу восени минулого року. Повернувся на роль помічника Даріо. Так ось, саме Карло, який є першим тренером Роберто Де Дзербі і має, за чутками, прямий контакт із РЛА, і переконав тренера «Сассуоло» переїхати до України. Але це я відволікся.

ФК Шахтар. Роберто Де Дзербі

Мені зараз складно стверджувати, чи по-справжньому претендував хтось із італійських (та й інших європейських) грандів на наставника «Сассуоло». Мені здається, що якби так, то до нас він не поїхав би. Проте поїхав. Спокусився на перспективний проект. І ясна річ, на не менш спокусливі умови. За чутками, зарплата Де Дзербі – вдвічі вища, ніж була у Каштру.

Здавалося б, яка тут різниця: Каштру очолив «Шахтар» після роботи у не найкрутішій «Віторії», а Де Дзербі – у не найкрутішому «Сассуоло». Але різниця виявилася величезною. Фактично, між двома цими вихідними джерелами - непереборна прірва. Луїш приходив до нас як кіт у мішку – мовляв, таку граючу команду не зіпсує будь-який «фізрук», а ось Роберто приходив уже як «тренер-новатор, який змінив до невпізнання серію А».

Я в даному випадку не хочу пащекувати і зубоскалити. Можливо, як тренер Де Дзербі справді на голову вищий за Каштру. Але вибачте, особисто я цього поки що не побачив. Крім того, що італійцеві спочатку запропонували серйозніші умови, йому відразу ж купили одразу трьох гравців. Повністю готових для основи. Про подібне Каштру не міг і мріяти.

Проте вболівальники «Шахтаря» після таких трансферів, після приходу «новатора» мали право мріяти про прорив команди, про її вихід на нову якість. Нічого подібного не сталося.

Я зараз не хочу розмірковувати на тему – скільки потрібно часу для того, щоб перебудувати команду, прищепити їй своє тренерське бачення, поставити гідну гру, зрештою. Не хочу розмірковувати передусім у контексті «Шахтаря». Тому що в даному контексті ці та подібні міркування – другорядні. Бо треба давати результат одразу. І гру – теж. Ну а як інакше, якщо у команди бюджет – більший, аніж разом у всіх клубів УПЛ, та й у Лізі чемпіонів вона завсідник. Тут треба показувати себе в режимі «з корабля на бал». Тим більше, отримавши і нову кров на сорок мільйонів і заручившись тотальною підтримкою.

***

Але на виході є досить неприваблива картина. В УПЛ «гірники» випереджають свого єдиного конкурента, який не може собі дозволити і третини того, що дозволяють собі донеччани (у фінансовому плані) на два очки. Очний поєдинок між конкурентами за чемпіонство закінчився непоказною нічиєю. Тобто в УПЛ новаторські ідеї Де Дзербі поки що не спрацьовують так, як могли б: «олдскульна» тактика Луческу – анітрохи не гірша. Та й «залізобетонна» тактика Юрія Гури – також.

Йдемо далі. У першому раунді кваліфікації ЛЧ (для себе першому) «Шахтар» пройшов «Генк». Пройшов без особливих запитань. Чи це потрібно ставити в заслугу Де Дзербі? Навряд чи, адже бельгійський віце-чемпіон як колектив на голову нижчий за віце-чемпіона України. А далі був «Монако», який пройшли чистою випадковістю. Ось ця випадковість, чи удача – це точно не досягнення Роберто. Це, якщо хочете, заслуга «історичної пам'яті», «ДНК клубу»: футбольний Бог часто на боці заслуженіших, титулованіших.

Про гру в групі чемпіонської Ліги і говорити нічого: провал найповніший. Може, нинішні «Реал» та «Інтер» справді сильніші, ніж торішні, але ж «Шериф»! «Шериф», Карл!!!

ФК Шахтар. Роберто Де Дзербі

Отже маємо таке: на внутрішній арені виграно Суперкубок – мало кому потрібний трофей, який не має турнірної складової. Перемогти «Динамо» у рамках чемпіонату не вдалося. Команда дуже некомфортно почувається, коли не вдається забити швидкий гол. І коли грає проти «автобусів». Натомість, володіння м'ячем стало для команди нав'язливою ідеєю. Не можна назвати проривом і впровадження у склад молоді, адже Мудрика, Судакова, Трубіна, Сікана та інших почав ставити ще Каштру. Де Дзербі активно впроваджував лише Траоре та частково Бондаренка, але цих гравців у португальського наставника не було під рукою. А ось ті хлопці, які робили різницю у Каштру - Тете, Додо, Соломон, - у Де Дзербі «забуксували». Правий фланг, де грали перші двоє, взагалі за статистикою став найдирявішим.

Про міжнародну арену і говорити нічого. Потрапили до ЛЧ, молодці, звісно. Але вони там мають бути за визначенням. А те, як зіграли у групі – нижче за критику. Тому що навіть найменшого позитиву не було.

Тож у глобальному сенсі – все добре. Але якщо прибрати весь цей «бріолін», всю цю італійську безбашену метушню/гру на публіку, то хорошого поки що практично немає. Я не хочу сказати, що Де Дзербі після всього цього має бути звільнений. Я лише хочу сказати, що Каштру був звільнений у дуже схожій ситуації. І якщо італієць залишився, і, швидше за все, отримає хороші гроші на трансфери вже зараз, влітку його команда повинна стати чемпіоном і виграти Кубок. І, звичайно, має нарешті стати українським «Сассуоло». Чи ким там її бачить Роберто.

Інакше – точно аріведерчі.