Степан КІНАШ: «Головні старти сезону у мене ще попереду»

В італійському місті Мартелло цими днями проходить перший етап юніорського Кубка IBU з біатлону. Вже на початку змагань українських вболівальників порадував 19-річний харків'янин Степан Кінаш. Спершу він став другим в індивідуальній гонці, а потім у складі збірної України отримав бронзову медаль в естафеті.

Я зателефонував Степанові, коли у нього був день відпочинку, і попросив поділитися враженнями про перші старти сезону. Тим більше, що він у нього раніше відбувся дебют в дорослому Кубку IBU. Цікаво, що сам спортсмен був приємно вражений такими результатами.

– Чесно кажучи, я такого від себе не очікував, – каже Степан Кінаш. - По-перше, я не знав, як буду почуватися в умовах високогір'я. А, по-друге, дуже багато суперників для мене були незнайомі. Крім того, тренери постійно нагадували мені, що основні старти для мене, швидше за все, пройдуть у січні та лютому наступного року, коли відбудуться чемпіонат світу та чемпіонат Європи з біатлону серед юніорів. Тим приємніше було здобути ці дві медалі в перших двох гонках на цьому етапі юніорського Кубка IBU.

- Степане, перед тим, як поговоримо про нинішні нагороди, пропоную повернутися в кінець листопада, коли тренери збірної України запросили тебе на дорослий етап Кубку IBU до шведського міста Ідре. І в першій же гонці у спринті ти заробив свої дебютні очки в загальному заліку, хоча стартувало 134 учасники. Які враження залишилися після дебюту на дорослому Кубку IBU і чи допомогла участь в ньому для завоювання нагород на юніорському етапі?
- Враження найпозитивніші, особливо у психологічному плані. Як Ви вірно помітили, я вперше виступав на такому турнірі, де було дуже багато по-справжньому сильних біатлоністів і у яких за плечима вже мав досвід участі не лише в етаппх Кубку IBU, а й Кубку світу. Тільки тут я зрозумів, що це зовсім інший рівень. Чемпіонати України серед дорослих, де я вже брав участь, та міжнародні турніри – це зовсім різні речі. Зрозуміло, що у нас старші теж біжать швидко та стріляють влучно. Але, на мій погляд, на українських стартах ті спортсмени, які входять до складу першої національної збірної, і так виглядають сильніше за інших, тому їм немає необхідності викладатися повністю. Тут же всі намагаються показати свій максимум і працюють із повною віддачею з першого до останнього метра дистанції.

Тепер щодо відповіді на питання, чи допомогла мені участь в дорослому етапі, як підготовка до юніорського. Звісно, так, допомогла. Для мене виступи на Кубку IBU взагалі стали першими змаганнями після навчально-тренувальних зборів. І те, що я потрапив до очкової зони, ще й показав другий результат серед інших українських спортсменів – це було для мене приємною несподіванкою. Адже, головне завдання полягало в тому, щоб добре пробігти та впоратися з вогневими рубежами. Я думаю, що його виконав, а все інше – невеликий бонус. Додам, що наші тренери теж були задоволені моїми результатами, і тому перед Італією у мене з'явилася якась додаткова впевненість і в самому собі, і в наших наставниках.

- До речі, з ким із наших тренерів ти проходив збори та готувався до сезону і хто допомагає тобі вже тут у Мартелло?
- Цього сезону я тренуюся під керівництвом Миколи Миколайовича Зоца, він є головним тренером команди Б збірної України. А на юніорському етапі Кубку IBU з нами працюють головний тренер Роман Васильович Лейбюк, а також Олексій Миколайович Петренко, Дмитро Володимирович Івасенко, Олег Валерійович Меркушин, Валерій Сергійович Лєсніков та Валентина Євгенівна Шевченко. Всі вони нас опікують, готують інвентар, допомагають порадами та ведуть по дистанції. Так що всім їм велика подяка та вдячність.

- Підготовка лиж у наш час – це один із найважливіших аспектів успіху біатлоніста. Як у тебе з цим, все гаразд чи є якісь нарікання?
- Нарікань жодних немає. Люди професіонали та готують інвентар дуже ретельно. Єдине можу сказати, що на дорослому Кубку IBU мені біглося трохи легше.

– Тепер давай перейдемо безпосередньо до юніорського етапу Кубку IBU. В індивідуальній гонці тобі дістався номер 52, тобто приблизно в середині всіх учасників. Що думав перед стартом та які були орієнтири?
- Можу зізнатися, що я не думав ні про медалі, ні про п'єдестал, ні про те, щоб потрапити до топ-10 чи топ-20. Був зосереджений лише на своєму результаті. Дуже хотілося пробігти у своєму темпі та точно стріляти. З приводу номера я спочатку трохи засмутився, тому що мені подобається стартувати в першій чи другій групі. Як мінімум, сподівався на стартову позицію у першій тридцятці. Але потім я зрозумів, що все це на краще, бо всі реальні претенденти на медалі стартували або неподалік від мене, або вже за мною. Ще раз дякую нашим тренерам, які мене вели трасою й повідомляли необхідну інформацію. В результаті на фініші мене зумів випередити лише німецький біатлоніст Лодль. До речі, його номер був 95 і коли він вирушав після четвертого вогневого рубежу, то програвав мені приблизно 15 секунд. Але те, що його тренери вже знали мій результат і постійно підганяли його, гадаю, що допомогло йому вийти на перше місце.

- Взагалі, важка була гонка? І як тривали хвилини очікування, коли на дистанції залишалися головні претенденти на призові місця?
- Гонка була дуже важкою. Я виклався на всі сто відсотків і сильно втомився. Скажу так, висота 1800 метрів про себе нагадала вже на другому колі. Тому після фінішу я хвилин п'ять приходив до тями. А ось очікування завершення гонки, навпаки, для мене було досить спокійним. Зазвичай хвилююся, переживаю, а тут я був абсолютно спокійним. Мені гонка вдалася і вже це мене тішило.

- Звичайно, зробити всі нулі на чотирьох вогневих рубежах – це справді гросмейстерський результат. Тим більше що ти виявився єдиним учасником, хто закрив всі мішені. А раніше щось подібне було на великих міжнародних турнірах?
– Ні, це вперше. До цього мій найкращий результат в індивідуальній гонці був із двома промахами. До речі, на дорослому Кубку IBU, який ми сьогодні вже згадували, у спринті я теж відстріляв чисто, що також є моїм найкращим досягненням на міжнародних стартах. Це означає, що працюємо з тренерами у правильному напрямку.

- Перейдемо до естафети. Втома після індивідуальної гонки відчувалася?
- Почну з того, що всі були у рівних умовах. І, звичайно, та індивідуальна гонка не могла пройти безслідно. Але ми спортсмени маємо бути готовими до подібних навантажень. Естафету наша збірна почала дуже здорово і троє хлопців – Віталій Мандзін, Дмитро Грущак та Роман Боровик – пройшли свої етапи дуже сильно, передавши естафету мені першими. Проте на стрільбі лежачи я не зміг вчасно зробити поправку на вітер, зробив багато промахів та зайшов на штрафне коло. Хоча, якщо брати по купі куль, то вони всі були поруч.

- Після фінішу естафети чого більше було - досади від того, що не змогли взяти перше або друге місце, або радість від бронзової медалі?
- Напевно, 50 на 50. Зрозуміло, що було прикро за те коло штрафу, за помилки на стрільбі, та й хід у мене був не дуже добрим. Але, з іншого боку, медаль є медаллю і це добрий результат для збірної України. Тим більше, що наші юніори давно вже не мали нагород на подібних турнірах. Отже, всі були задоволені тим, що ми потрапили на п'єдестал пошани. Дякуємо хлопцям та тренерам, які підтримали мене. Потрібно далі працювати, щоб добиватися ще більшого.

- Попереду тут в Італії ще багато гонок – спринт, змішана естафета, одиночна змішана естафета, суперспринт. Де плануєш брати участь?
- Насамперед, це як вирішать тренери. Але я думаю, що одну чи дві гонки мені доведеться пропустити. Враховуючи, як важко даються тут дистанції, і плюс до всього я єдиний із нашої команди, хто пробіг ще чотири гонки на дорослому Кубку IBU. Тренери все це прораховують та визначають склад на ту чи іншу гонку.

- Після юніорського Кубку IBU в Буковелі пройде чемпіонат України серед дорослих? Там ми тебе побачимо?
- Так, звичайно. Ось тільки, на яких дистанціях, знову-таки вирішуватимуть тренери, адже пік моєї кращої форми, як я вже казав, повинен бути в січні-лютому.

- Спасибі, Степане, що знайшов час на інтерв'ю та подальших успіхів!
- Я зі свого боку хочу подякувати всім українським вболівальникам, які нас підтримують на різних змаганнях. Намагатимемося ще порадувати їх вдалими виступами цього зимового сезону.