Фарс замість цирку. Чому УАФ не змінить ситуацію з орендованими в УПЛ

19 листопада в українській Прем'єр-лізі відбувся, можливо, доленосний матч між одеським «Чорноморцем» та київським «Динамо». Гра завершилася з рахунком 6:1 на користь підопічних Мірчі Луческу, який напередодні поєдинку добродушно дозволив зіграти проти «біло-синіх» усім орендованим у київського клубу гравцям. Щоправда, у стартовому складі «моряків» у результаті не опинилося чотирьох найбільш маститих футболістів, які мають постійний контракт з «Динамо» і тимчасово грають за «Чорноморець», в особі Кучерука, Кадірі, Смирного та Цитаїшвілі, але це вже дрібниці і, так би мовити, тонкощі процесу.

Наступного дня ситуацію прокоментував директор з футболу «Шахтаря» Даріо Срна, котрий заявив, що йому та іншим керівникам «гірників», мовляв, вистачило і 20 хвилин поєдинку між «Чорноморцем» та «Динамо», щоб зрозуміти правильність своєї позиції – проти донеччан орендовані гратимуть ніколи не будуть. Думка Срни з цього приводу цікава, перш за все, з тієї причини, що «Шахтар» має свій клуб, в якому перебуває величезна кількість запозичених футболістів – «Маріуполь».

У результаті в УПЛ ми маємо наче дві різні позиції («Динамо» дає зіграти орендованим «Чорноморцем» гравцям проти себе, а «Шахтар» не дозволяє зробити цього «Маріуполю»), але, по суті, обидві вони буквально геть-начисто просочені чимось із галузі циркового мистецтва. Те, чим займаються кияни та донеччани – це банальне окозамилювання, яке не має нічого спільного з футбольним фейр-плей. Через це ми й маємо такі результати: «Маріуполь» – «Шахтар» – 0:5, «Чорноморець» – «Динамо» – 1:6. Так і хочеться запитати: хто більше, панове?

Про те, що подібна порочна практика геть-начисто вбиває престиж вітчизняного чемпіонату як в очах своїх уболівальників, так і за кордоном, за останні кілька років не міркував, мабуть, лише лінивий. І ось нарешті, здається, назріла реакція головного футбольного органу країни – за неофіційною інформацією, УАФ планує вже з нового сезону ввести в УПЛ ліміт на кількість орендованих в один клуб футболістів. Особливих подробиць з цього питання поки немає, але, відверто кажучи, воно вже настільки перезріло, що певною мірою навіть не бачиться актуальним.

Ні, на перший погляд обмеження кількості орендованих – це безперечне благо, адже ми більше не побачимо по 15-16 футболістів «Динамо» або «Шахтаря» (наступного сезону до них теоретично міг би додатися ще й амбітний «Металіст») у складі одного клубу, а «Чорноморець» чи «Маріуполь» будуть змушені вибудовувати якіснішу кадрову політику, не маючи легких шляхів у вигляді «шефської допомоги» від киян чи донеччан, відповідно.

Втім, райдужно та приємно все, як найчастіше буває, виглядає в нас лише на папері. На практиці ж українські вболівальники та шанувальники УПЛ з-за кордону ризикують побачити битву юридичних хитрощів, одна з яких буквально лежить на поверхні і раніше дуже активно застосовувалася у нашому футболі. Мова про нібито «повноцінні» контракти гравців із грандів з клубами на кшталт «Маріуполя» чи «Чорноморця». Щось подібне в УПЛ уже практикувалося тими ж «гірниками». Наприклад, «Шахтар» ще за часів Мірчі Луческу віддавав Рустама Худжамова до «Маріуполя» вільним агентом, а потім, коли «гірникам» потрібен був резервний воротар, негайно повертав кіпера собі, причому також вільним агентом. Аналогічна ситуація була і, скажімо, з Русланом Фоміним, котрий у лютому 2018 року за рішенням Паулу Фонсеки був підписаний «Шахтарем» з «Маріуполя» за нерозкритих умов угоди, але, найімовірніше, трансфер відбувся на безкоштовній для «гірників» основі.

Тому обходити ліміт на орендованих футболістів вітчизняні гранди навчилися задовго до його запровадження, яке навіть не факт, що врешті-решт відбудеться. Адже це лише одна з можливих схем. Ще можна подумати над субарендами тощо. Як показує практика, немає таких регламентних норм, які за бажання не можна було б обійти, причому зробивши це юридично грамотно і красиво. Навіть ліміт на легіонерів так чи інакше в нашому чемпіонаті ті ж «гірники» навчилися обходити за допомогою натуралізованих виконавців – Марлоса та Жуніора Мораеса, хоча останній поки що через травму не може допомогти команді Де Дзербі.

У зв'язку з цим дуже не хотілося б, щоб чемпіонат України ще більше перетворювався на ігрища юристів та, як казав Кварцяний, кібернетиків. Звичайно, прагнення зробити УПЛ конкурентнішою і чеснішою – це крок у правильному напрямку, але важливо дуже грамотно прораховувати всі варіанти, щоб на виході не отримати ще більшої проблеми, ніж наявна. Однак, чи є введення ліміту на орендованих беззаперечно правильним рішенням? Не факт.

Ймовірно, куди простіше прописати в регламенті УПЛ норму, котра забороняє клубам, які віддають своїх футболістів в оренду, якимось чином обмежувати (у тому числі через економічні умови контрактів) їх участь у тих чи інших матчах. Однак подібна умова може бути розцінена як втручання в контрактну роботу клубів, але з іншого боку, правила будуть однакові для всіх, і скаржитися на них навряд чи буде етично.

Але і це не найголовніше. Клуби зі сфери впливу «Динамо» чи «Шахтаря» в українському футболі, на жаль, були, є й, напевно, будуть. Все тому, що наша ліга нерентабельна з точки зору економіки, а тому її життєздатність підтримується багато в чому через штучні методи роботи. Тому за бажання обійти можна буде практично будь-який бар'єр – наприклад, розповісти про травму як у ситуації з Цитаїшвілі, якому номінально Луческу дозволив вийти на поле проти «Динамо», але фактично грузин цього так і не зробив. Сумніви щодо справжньої причини неучасті Гіо у матчі виникли самі по собі, а ще більше посилилися після інтерв'ю Сергія Кравченка, який після матчу відверто визнав, що причина перенесення матчу з Одеси до Києва зовсім не у міфічних проблемах зі стадіоном «Чорноморець», про що розповідала офіційна версія. При цьому, слід зазначити, що і «Шахтар» через «невідкладні роботи» на стадіоні в Маріуполі виїзний матч проти команди Остапа Маркевича проводив у Ковалівці.

Ось так і живемо. Цирк у нас відбувається буквально на кожному кроці, а у прагненні щось змінити, УАФ ризикує просто перетворити ситуацію на фарс. Якщо зараз у нас в лізі існують номінальні заборони на участь орендованих футболістів проти своїх «материнських» клубів, то із запровадженням ліміту ми просто отримаємо ситуацію, за якої футболісти не виходитимуть на поле за тренерським рішенням, через мікротравму, отриману напередодні, або ж просто від «запалення хитрощів». Зрештою, подібне так само не карається з точки зору регламентних норм, як і те, що відбувається нині. Ми просто ризикуємо підмінити одні поняття на інші. А це і є фарс, профанація, імітація – потрібне виберіть самі, або продовжіть логічний ряд на власний розсуд…