Дентіньо в Шахтарі: банка, гроші, два голи

Влітку 2011 року донецькому «Шахтарю», як здавалося тоді, вдалося провернути черговий топовий трансфер. За 7,5 мільйонів євро з «Корінтіанса» в Україну прибув молодий та неймовірно перспективний нападник Дентіньо. Це був час, коли «гірники» ще намагалися підписувати тих, хто вже показав себе у Бразилії, але ще достатньо юних виконавців, через що «Шахтарю» здебільшого доводилося значно переплачувати.

Дентіньо до переїзду до «Шахтаря» встиг стати однією з молодих зірок «Корінтіанса», а сам Пеле видавав співвітчизнику серйозні аванси. Зокрема, найкращий футболіст в історії (як мінімум це твердження залишається коректним, якщо ми говоримо про Бразилію) говорив, що Дентіньо – це другий найсильніший футболіст із його батьківщини після легендарного Роналдо. Це був гравець без слабких сторін – із чудовою технікою, точним та непередбачуваним ударом, гарною швидкістю. Словом, «Шахтарю» пощастило, тим більше, що за Дентіньо тоді активно полювали «Арсенал», «Ювентус», «Бенфіка» та деякі інші клуби Європи.

Подейкували, що підписати Дентіньо хотіли й багаті азіати, але сам футболіст відмовився їхати в цей регіон, демонструючи амбіції проявити себе саме в Європі. Трансфер до «Шахтаря» для вихованця «Корінтіанса» виглядав правильним рішенням – команда як раз виграла Кубок УЄФА і була на слуху в Європі, Мірча Луческу рясно вирощував одного топ-бразильця за іншим, а тому ризиків провалитися для Дентіньо в Донецьку начебто і не було.

Але на виході все склалося зовсім не так. У «Шахтарі» Дентіньо провів трохи більше десяти років, протягом яких виграв масу трофеїв, але відіграв лише 197 матчів у рамках усіх турнірів, відзначившись скромними 29 забитими м'ячами та 16 результативними передачами. Через півтора року після покупки «гірникам» навіть довелося відпустити Дентіньо в оренду до «Бешикташа», але й там бразилець провалився, через що навіть голодні до гравців із подібними зірковими профайлами турки відмовилися від можливості викуповувати легіонера.

Формально Дентіньо не зумів виграти конкуренцію в інших гравців ні за Мірчі Луческу, ні за Паулу Фонсеки, ні за Луїша Каштру. Тому недивно, що й за Роберто Де Дзербі майбутнього у бразильця в клубі вже не було, а тому з ним попрощалися після закінчення терміну дії контракту. По суті, Дентіньо став такою собі бразильською версією Василя Кобіна – гравця, який пересидів більшу частину часу в резерві, і має важливих трофеїв у «гірницькій» кар'єрі ледве не більше, ніж по-справжньому значущих матчів у своєму особистому активі.

ФК Шахтар. Алан Патрік та Дентіньо

Щоправда, на відміну від Кобіна, Дентіньо ще й заробляв значно більше. Тому, відмовившись свого часу їхати в Азію, бразилець все одно не обдурив долю – вибудувати кар'єру в Європі, як Вілліану чи Фернандіньо, цьому вихованцю «Корінтіанса» так і не вдалося, проте великі гроші від нього нікуди не ділися.

Навіщо «Шахтар» взагалі так довго утримував Дентіньо, якщо було видно, що віддачі від цього бразильця зовсім небагато? Ця історія, мабуть, пов'язана із війною на сході нашої країни, через яку «гірники» були змушені перебазуватися до Києва. На якомусь етапі в клубі, нагадаємо, відмовилися від підписання дорогих новобранців, а тому утримувати наявні активи було єдиним логічним рішенням. Дентіньо на той момент був уже адаптований до українських реалій, хоча навряд чи вболівальники «Шахтаря» забули епізод, який стався влітку 2014 року, коли після спарингу із «Ліоном» одразу кілька футболістів відмовилися повертатися до України, вимагаючи відпустити їх до інших клубів. Серед бунтарів тоді знайшлося місце і для Дентіньо.

Через два роки «Шахтар», продовжуючи відмовчуватися на трансферному ринку, вважав за краще продовжити із Дентіньо контракт ще на п'ять років, завдяки чому бразилець і затримався в Україні на трохи більше аніж десятиліття. «Гірникам» було важливо мати бодай мінімальний кадровий баланс, щоб продовжувати відповідати базовим для українського футболу показникам футбольного благополуччя – брати участь у Лізі чемпіонів, конкурувати за перемогу у чемпіонаті, намагатися успішно виступати на єврокубковій арені.

Згодом, коли в «Шахтарі» таки зрозуміли, що без підсилення ззовні більше навряд чи вдасться утримуватися на такому високому рівні, Дентіньо став у стані «гірників» таким собі «першим другом» для молодих бразильців, яких донеччани виписували з Південної Америки у неймовірно ранньому віці. Якщо Тайсон, Марлос та Ісмаїлі допомагали «гірникам» бути успішними на футбольному полі, то Дентіньо насамперед відповідав за роботу в роздягальні – він допомагав адаптуватися, «брав під крило», що через його характер було для бразильця зовсім нескладно. Недивно, що той же Тете розповідав, що найбільше в «Шахтарі» він серед бразильців спілкувався з Дентіньо, хоча сам по собі молодий «гірник» зовсім не справляв враження дуже відкритого хлопця, а тому для його адаптації в Україні було дуже важливо мати під боком саме таку людину, як Дентіньо.

На футбольному полі Дентіньо переважній більшості вболівальників запам'ятався, мабуть, лише парою забитих м'ячів. Звичайно, у ворота мадридського «Реала». Перший він поклав у легендарному львівському поєдинку ЛЧ-2015/16, коли гості перестріляли «гірників» у захоплюючому матчі – 4:3. Другий м'яч Дентіньо у ворота «Реала» вже став переможним для «Шахтаря» - на початку грудня минулого року бразилець забив «бланкос» у Києві, а команда Луїша Каштру здобула другу в рамках одного розіграшу Ліги чемпіонів перемогу над «Реалом» (2:0).

Загалом на єврокубковій арені за «Шахтар» Дентіньо відзначився аж… трьома забитими м'ячами! Крім двох, відправлених у сітку воріт «Реала», бразилець забивав ще турецькому «Кайсеріспору» (4:0) у Лізі Європи-2016/17. Погодьтеся, це замало, як для гравця, якого Пеле називав спадкоємцем «Зубастика» Роналдо. Втім, Дентіньо, напевно, це розуміє й сам.

У свої 32 роки Дентіньо перебуває на фінішній прямій у футболі. У Бразилії подейкують, що універсальний півзахисник (подібний опис ігрової позиції став для Дентіньо, мабуть, найбільш логічним за час виступів у «Шахтарі») найближчим часом планує повернутися на батьківщину, де розгляне варіанти. Передбачалося, що повернути досвідченого гравця забажає «Корінтіанс», але поки що рідний для Дентіньо клуб навідріз відмовляється домовлятися зі своїм вихованцем. По-перше, багато хто із числа уболівальників нарікає керівництву на відверто провальну статистику гравця у «Шахтарі». По-друге, Дентіньо доведеться платити хороші, за мірками Бразилії, гроші, на які він, очевидно, навряд чи заслуговує.

Але навіть якщо Дентіньо не вдасться перед футбольною пенсією як слід «грюкнути дверима», він все одно ризикує залишитися на батьківщині відомою у медійному середовищі фігурою. Вся справа в тому, що дружиною екс-хавбека «Шахтаря» є відома тамтешня модель Дані Соуза, яка, за оцінками багатьох друзів родини Дентіньо, вирішує чи не переважну більшість проблем, що виникають на їхньому життєвому шляху. Говорячи простіше – Дентіньо так і залишився великою дитиною, яка довгий час балувалася грою у футбол, де в нього все йшло по накатаній. У «Шахтарі» його проблеми вирішувалися адміністрацією, у сім'ї – дружиною. Що-небудь ще доводити собі бразилець, мабуть, так і не вважав за потрібне.

Дружина Дентіньо: бразильська Іра Морозюк, або Дівчина з важкою долею 

Навіть на тлі своєї дружини життя у Дентіньо не було таким складним – ані в Бразилії, ані в Україні. Можливо, погане вивчення особистісного чинника для цього бразильця й ​​стало головним провалом селекції «Шахтаря», який завадив Дентіньо досягти висот, а «гірникам» отримати ще одного топ-чарівника м'яча в історії. У нього все просто складалося так, як мало. Точніше, як влаштовувало. Долати додаткові складнощі для цього було просто не потрібно. Навіть у ситуації з Тайсоном, який на якомусь етапі почав конфліктувати з Луїшем Каштру, Дентіньо не виявився здатним щось змінити, й чимось допомогти команді. Для всіх він був просто «сорочка-хлопцем» - веселим, товариським, але таким, котрий категорично уникає проблем.

Що ж, мабуть, і добре, що час Дентіньо у «Шахтарі» завершився. У команді Де Дзербі, як мінімум зовні, немає місця для зайвої «ванілі», якщо італієць справді намагатиметься зробити з неї бойовий та амбітний колектив для вирішення більш серйозних завдань, ніж два голи «Реалу» за десять років.