Джеко: Едін за всіх

Прізвиська Едіна Джеко вельми промовисті – «Гігант із Сараєво», «Боснійський діамант», «Лебідь», «Маленький Коллер», «Вовк». І його називають чи не рекордсменом за кількістю ніків серед балканських футболістів. Цей факт можна пояснити різногранням футбольного таланту Джеко й достоту його футбольною багатоликістю.

***

Втрати боснійців на чергову сесію збірних вельми відчутні – своїй національній збірній не в змозі допомогти зокрема й Міралем П’яніч, і Раде Круніч. Проте в чудовій формі перебуває, ймовірно, найвідоміший боснійський футболіст у світі – Едін Джеко. Відпрацьовувати йому доведеться і за себе, й за тих хлопців. Однак, попри свої 35, Едін усе ще відзначається неабиякою снагою. Власне, перехід у такому поважному футбольному віці до клубу, який є чинним чемпіоном Італії, – пряме свідчення цьому. Хай і вільним агентом. Актуальна ціна лідера боснійської збірної, на думку аналітиків сайту transfermarkt.de, не зависока – лише 4 млн євро (саме за таку суму молодий Едін перейшов чотирнадцять років тому з чеського «Тепліце» до німецького «Вольфсбурга» й, до речі, за вартістю він нині лише 4-й гравець національної збірної Боснії), а були ж часи, коли трансферна вартість боснійця сягала 32 млн євро! Менше з тим, у перших семи матчах за «Інтер» у серії А Джеко забив 6 голів. Таке досі виходило лише в Роналду-Зубанчика аж минулого століття! А Corriere dello Sport у захваті від нинішньої форми Джеко задається питанням: «І де Лукаку?» Популярне видання просто стверджує: «Пара Джеко – Лаутаро ефективніша за пару Лукаку – Лаутаро». Сміливо? Може, й так, але ж принаймні поки що відповідає дійсності.

***

Народився Джеко 1986 року в постолімпійському Сараєві. В ранньому дитинстві пережив війну в Боснії. Батько Мідхат, який сам колись грав у футбол у нижчих югославських дивізіонах, конче прагнув зробити із сина вправного футболіста. Едін є вихованцем сараєвського «Железнічара», й у 17-річному віці дебютував у великому футболі в футболці цього клубу. Однак уже 19-річним він покинув батьківщину, поїхавши до Чехії. Протекцію хлопчиську склав відомий чеський тренер Іржі Плішек, що недовго попрацював у «Железнічарі». Завдяки цьому фахівцю Едін фактично спіймав добру грінку! Чеські клуби «Тепліце» й «Усті-над-Лабем» – перший зарубіжний досвід Едіна й водночас справжній трамплін для переходу на новий щабель. Боснійський мусульманин на берегах Біліни одразу заходився забивати, причому робив це так різнопланово (й головою, й правою ногою, і лівою, й дальніми ударами, й після запеклої боротьби у штрафному майданчику), що німецька бундесліга просто не могла не зацікавитися талановитим і фактурним (193 см!) хлопцем. Проте перед цим Джеко став перед вибором… національної команди. Річ у тім, що головний тренер його чеського клубу «Тепліце» Властіслав Маречек працював за сумісництвом і другим тренером чеської молодіжки й зробив своєму талановитому вихованцю пропозицію щодо зміни громадянства на чеське. Маречек (попри смертельно небезпечну хворобу, він сумлінно виконував свої професійні обов’язки, однак здолати недугу не зміг і невдовзі пішов із життя в 41-річному віці), підтриманий колегами з тренерського штабу, гарантував місце в молодіжній збірній своєї країни, а згодом, на думку наставника, Джеко цілком міг би вибороти й місце в національній збірній Чехії. Проте чобіт не вшили ті чеські шевці: Едін відмовився, адже, за його словами, був упевнений у тому, що виклик у національну збірну Боснії не за горами. Так, власне, й сталося.

А щодо клубної кар’єри, то прийшов час змінити чеську лігу на потужнішу – німецьку. Чеснотами «Маленького Коллера», як стали називати Джеко в Чехії, зацікавився «Вольфсбург» і виклав за боснійця, як уже зазначалося, 4 млн євро. Фелікс Магат, що тоді будував цю команду, відгукувався про боснійського крем’язня компліментарно: «Працює хлопець на повну. Гратиме!» Отже, з 2007 р. починається одіссея Едіна найсильнішими лігами світу, яка триває дотепер, наче сон очевидь! Він бачив багато світу й достоту різних борщів скуштував. Й у «Вольфсбурзі», й у «Манчестер Сіті», й у «Ромі» він швидко, що називається, з копита вскач виявляв своє бомбардирське обдаровання. Скрізь демонстрував просто дива адаптації! Тому запорука – природні здібності до мов, адже, крім рідної, Едін розмовляє чеською, англійською, німецькою, італійською.

Перехід в «Інтер» минулого літа аж ніяк не схожий на пенсійне заслання. Він одразу почав забивати, зокрема київському «Динамо» в товариській зустрічі. Іронія долі: Джеко з дитинства вболівав за «Мілан», захоплювався грою Андрія Шевченка, а зрештою, черговий етап кар’єри пов’язав із головним антагоністом «россо-нері».

***

Дужень із Сараєва має нечасте поєднання футбольних чеснот: високий зріст, пристойну швидкість, чудову техніку, агресію, неегоїстичну вдачу та суперсабистість. Щоправда, від останнього визначення сам Боснійський діамант не в захваті. Менше з тим, суперсабом він став ще в часи «Манчестер Сіті», мало не щоразу забиваючи після виходів на заміну. Ще одна важлива риса Едіна – вміння адаптуватися практично під будь-який ігровий стиль, адже він ставав і кращим бомбардиром серії А, й виборював першість у змаганні голеадорів у німецькій бундеслізі, добре себе почував в англійській прем’єр-лізі та в східноєвропейських чемпіонатах.

Ну, а щодо збірної – окрема розмова. Забивати за Боснію Джеко почав із першого свого матчу – в червні 2007 р. проти збірної Туреччини. Й вдало робить це дотепер. У вересні 2014 р. в грі проти Ліхтенштейну Джеко надів капітанську пов’язку в збірній (принагідно забив гол, до речі) і звідтоді здебільшого капітанствує. У нинішньому відборі Едін розписався у воротах чемпіонів світу – французів. А назагал забиває практично раз на два матчі за Боснію. Кращий його матч за збірну? Ну, на рахунку Едіна були хет-тріки – потерпали, зазвичай, скромні збірні на кшталт Ліхтенштейну чи Андорри, а от серед численних дублів Лебедя відзначу його постріл дуплетом у ворота збірної Бельгії у 2009 р. Тоді в Джеко виходило практично все!

Впродовж усієї кар’єри Джеко демонстрував неабияке вміння швидко відновлювати колишній рівень після травм і хвороб. Найхарактерніший приклад – перенесений боснійцем у листопаді минулого року коронавірус і виняткова результативність Едіна в грудні в футболці «Роми». «Болонья», «Аталанта», «Кальярі», «Сампдорія» настраждалися тоді від Боснійського діаманта! До речі, в грудні в Джеко незрідка майже ідеальна форма. Так, свого першого сезону в бундеслізі далекого вже 2007-го Едін впродовж останнього місяця року відзначався голами в трьох поспіль матчах за «Вольфсбург», а, приміром, у 2012 р. за три дні до новоріччя на його рахунку пам’ятний дубль у ворота «Норвіча» у футболці «Манчестер Сіті».

Зазначу, що Джеко не належить до тих форвардів, які залежать від півзахисників. «Інтеріст» може й власноміць створити момент для себе, що однак не скасовує його чесноти як командного гравця. Одне слово, головна ударна снага Боснії перебуває, схоже, в оптимальній формі, й, аби впоратися з нею, українським оборонцям слід докласти максимум зусиль. Достоту диявольська сила криється в цьому форварді: на сьогодні на клубному рівні цього сезону він провів на полі 666 (!) хвилин і забив 6 голів!

Феномен успіхів вікових, гартованих життям гравців в Італії жартома назвали «повстанням стариганів». Можна, звісно, простежити відповідну тенденцію, проаналізувати причини цього явища назагал, однак у випадку саме з Джеко, думаю, не останню роль відіграло воєнне дитинство хлопця. Вже в ніжному віці він побачив, що називається, і лози, й верболози. А такі люди, зазвичай, у дорослому вже житті не пробавляються жебраним хлібом. Боснійський кремез усього, що має, домігся завдяки наполегливій праці й відчайдушному бажанню бути кращим. Кращим у найсильніших лігах світу!