ГОРУНА: «Жодним чином не хотів применшити жертву наших героїв»
Український каратист спробував ще раз пояснити свою позицію
Український каратист Станіслав Горуна пояснив свій пост в підтримку стрибунки у висоту Ярослави Магучіх, яка обіймалася з Марією Ласіцкене, яка тримала прапор ОКР.
«Хочу прояснити контекст дискусії, яка розгорнулася в попередньому пості.
Своїм дописом я хотів зупинити потік негативу, який пішов на 19-річну Ярославу Магучіх. Насправді мені це вдалось, бо весь негатив перейшов на мене))
Що ж, завдання виконано. А тепер давайте спробуємо поговорити нормально.
Є спорт як сфера функцій держави, і є спорт як діяльність атлетів і тренерів.
Для мене спорт: спортзал, напрацювання техніко-тактичних завдань, покращення фізичних кондицій, підготовка і виїзд на змагання, тренувальні збори, спаринги, харчування, зважування, виступи, перемоги. Цьому процесу я віддаю себе і свої сили. Впевнений, що і 19-річна Ярослава Магучіх також. Там немає місця навіть для існування політики, тим більше, там немає умислу впливати політично, використовуючи спортивну впізнаваність.
Спорт, як сфера функцій держави - це справи державні, тут не те, що є місце політиці, це і є політика. Це те, що працює навколо безпосередньої спортивної діяльності, те , що її забезпечує. Це імідж і престиж держави, це справа функціонування Міністерства спорту та інших профільних державних і комунальних структур та організацій. Це як міжнародні відносини, так і внутрішні відносини Мінспорту з федераціями. Це зарплати, призові і стипендії. Це діяльність цілого держапарату.
Це площина, в якій я не працюю. Це не те, чим займаюсь я, чи Ярослава Магучіх, чи Олег Вєрняєв, чи будь-який інший діючий спортсмен.
Привітання на п’єдесталі суперниць/суперників обіймами - це звичний ритуал у всіх видах спорту у всіх країнах. Це традиційний прояв поваги.
Я, власне, на цьому і наголошував, але більшість побачило лише заголовок «спорт поза політикою» і почали трактувати за своїми вподобаннями.
Міжнародна арена - це наслідки складної щоденної роботи атлета. І поведінка атлета на міжнародній арені також регламентована. Особливо, коли атлет представляє рідну державу - він як ніколи мусить поводитись ввічливо і коректно щодо інших атлетів, тренерів чи функціонерів. Церемонія нагородження спортсменів - це традиційний ритуал, під час якого відбувається урочиста фіксація результатів змагань. Є писані і неписані правила поведінки атлетів на подіумі. Ярослава Магучіх все зробила, як від неї очікувалось. А ігнорування інших атлетів на подіумі більше б розцінювалось як негідна поведінка спортсмена.
Я усвідомлюю всю складність і гіркоту подій останніх 8 років. Я жодним чином не хотів знехтувати чи применшити жертву наших бійців, наших героїв, на благо і захист України! Я вдячний їм, що маю можливість займатись улюбленою справою і також приносити користь і перемоги нашій державі!», - написав Горуна у фейсбуці.
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ
«Металург» Запоріжжя не приїде на поєдинок проти «Хуста»
Досвідченим центральним захисником цікавиться «Металіст 1925»
-------------------------------------------------------
Тобто Магучіх вся в тризубах, синьо-жовтому, взяла в руки національний прапор - політичний символ держави України, - і пішла сміючись обіймати і цілувати капітана збройних сил РФ, головнокомандувач якої напав на нашу державу, і вбив понад 14тис. українців??
Це і є "імідж і престиж держави"?
Кремлевская пропагандистка Ольга Скабеева заявила, что украинскому чемпиону Олимпийских Игр в Токио Жану Беленюку небезопасно возвращаться в Киев.
По словам Скабеевой причиной стал победный танец Беленюка после финальной схватки.
"Знатоки народных танцев подозревают, что Беленюк дал не традиционного украинского гопака, а пустился в мос-кальскую присядку. На родине могут возникнуть вопросики... В Киев Беленюку возвращаться небезопасно", - заявила пропагандистка.
Кирилл Данильченко
1 год ·
С вот этими объятиями (закутавшись во флаги и строго вне политики), надо понимать тонкий момент. Это как раз государственная политика РФ. У меня были товарищи - куча фото детей в вышиванках, родом из села, где хрущи над вишнями и фамилия соответствующая. Уже три года как в Сургуте. В этом году гражданство получила жена, а муж вид на жительство. Есть фото ребенка старшего в форме Юнармии РФ. Если бы совпал возраст - могли бы еще и встретиться на короткий миг где-то на Донбассе. У нас сосед общий без глаза остался под Редкодубом, а чувак гайки крутит на СТО на российском севере. За польскую зарплату.
Но зато ипотеки льготные, ковидные выплаты, программы подъемные переезжающим. Все хреновое как на постсовке, но оно есть. Борьба за людей, за кадры, за рынок газа, за то куда бригада плиточников поедет - в Вену или в Москву. Потому что люди, а не станки или территории в 21 веке приносят добавленную стоимость. Поверьте, если бы мы закупили "Спутник" в РФ - они бы усрались, но поставили. Сколько там бы в сутки россиян - 700 или 800 умерло в Кремле было бы монопенисуально. Еще родятся россияне в Дагестане и Татарстане. Но нам поставили бы. Ибо от "одного народа" и "поссорили американцы" до паспорта РФ полшага.
Поэтому негодованием в ФБ тут не обойтись - тут нужна государственная политика и идеология. Ибо уже понятно, что можно ловить в Мариуполе "Смерчи", а потом рвать глотку на концерте российского артиста. Или носить погоны и обниматься с капитаном ВС РФ. Трудно провести параллели. Между Яндекс такси, концертами, "вне политики", паспортизацией ОРДЛО и приходами "Смерчей". А они есть. Несколько лет уже идет со стороны РФ процесс высасывания рук и мозгов из Украины. Мы же продолжаем отвечать на него рефлекторно и догонять. Сами пытаясь нащупать грань где заканчивается политика. А как в любом тоталитарном государстве она за поребриком везде. Штрафы за оскорбление хлеба, сроки за посты в социалке и дела против блогеров гарантируют это.
===