14 центуріонів Євро: всі капітани збірних, які вигравали чемпіонат

Виграш чемпіонату Європи - одне з найбільших досягнень в кар'єрі будь-якого футболіста. Цінність цього трофею зростає в рази, якщо врахувати, що розігрується він лише раз на чотири роки, і з 1960-го, коли був проведений перший турнір, перемогу в ньому святкували тільки десять команд.

За весь час головний континентальний футбольний трофей над головою піднімали 14 капітанів різних збірних. Про те, хто, коли і за яких умов святкував завоювання престижного титулу, ми і пропонуємо згадати сьогодні.

Ігор НЕТТО, капітан збірної СРСР на Євро-1960

uefa.com

У прем'єрному розіграші чемпіонату Європи з футболу в 1960 році, який відбувся на полях Франції, участь взяли чотири збірні - СРСР, Чехословаччини, Франції та Югославії. За «золото» в результаті у вирішальному матчі зіграли радянські та югославські футболісти, а перемогу відсвяткувала команда СРСР з рахунком 2:1.

Півзахисник Ігор Нетто, який всю свою кар'єру на клубному рівні провів у московському «Спартаку», був капітаном і однією із ключових фігур тієї радянської команди. За чотири роки до чемпіонату Європи разом з Нетто футбольна збірна СРСР виграла «золото» на Олімпіаді в Мельбурні, а всього на міжнародному рівні Ігор продовжував виступати до 1965 року. Примітно, що на ЧС-1962 навколо Нетто стався випадок, який, як прийнято вважати, чудово характеризує характер і моральні якості цього футболіста. У матчі проти Уругваю радянські футболісти відправили м'яч у ворота суперника, але зробили це через дірку в сітці з зовнішньої її сторони. Арбітри гол зарахували, однак Нетто пояснив їм, що м'яч був забитий не за правилами, завдяки чому взяття воріт відмінили, а гра все одно завершилася перемогою СРСР з рахунком 2:1, але з питання її справедливості вже ні у кого не могло виникнути претензій.

Ферран ОЛІВЕЛЬЯ, капітан збірної Іспанії на Євро-1964

uefa.com

Олівелья, котрий грав на позиції захисника, мав величезний авторитет в іспанському футболі, а тому був обраний капітаном команди на Євро-1964. За збірну Іспанії Ферран грав з 1957 по 1965 роки, але всього провів лише 18 поєдинків, чого вистачило для того, щоб завоювати титул чемпіона Європи в 1964-му.

Всю свою клубну кар'єру Олівелья провів у рядах «Барселони», будучи корінним каталонцем і не бажаючи змінювати команду. Всього за «блаугранас» провів тринадцять сезонів, двічі вигравши чемпіонат Іспанії, чотири рази - Кубок Іспанії і тричі - Кубок ярмарків, який є прабатьком Кубка УЄФА, що згодом трансформувався в Лігу Європи.

Джачінто ФАККЕТТІ, капітан збірної Італії на Євро-1968

uefa.com

Цей захисник є одним з найкращих лівих оборонців в історії італійського та європейського футболу. У 1968 році саме під його керівництвом збірна Італії завоювала перший і поки єдиний свій титул чемпіона Європи, хоча згодом команда ще двічі добиралася до фінальних матчів, проте обидва рази поступалася суперникам (Франції в 2000-му та Іспанії в 2012-му). Успіх на Євро-1968 також став для Італії багато в чому подарунком долі, оскільки у півфіналі вони зіграли внічию зі збірною СРСР (0:0), а фіналіста турніру в підсумку визначав жереб. Факкетті банально зробив, як виявилося, правильну ставку на сторону монетки, й удача йому посміхнулася більше, ніж капітану радянської команди Альберту Шестерньову. У фіналі Італія також не змогла одразу обіграти Югославію (1:1). Знадобився другий матч, в якому апеннінці все-таки домоглися тріумфу (2:0), й залишили континентальне «золото» в своїй країні, де і проходив розіграш фінальної частини чемпіонату.

На клубному рівні Факкетті всю кар'єру провів за «Інтер». У стані міланців відіграв вісімнадцять сезонів, протягом яких взяв участь в 634 поєдинках, що є третім показником в історії «нерадзуррі». З «Інтером» Факкетті чотири рази ставав переможцем Серії А, а також двічі піднімав над головою Кубок європейських чемпіонів.

Франц БЕККЕНБАУЕР, капітан збірної ФРН на Євро-1972

uefa.com

Один з найкращих футболістів в історії світового футболу, захисник Франц Беккенбауер, який ключові роки клубної кар'єри віддав мюнхенській «Баварії», допоміг збірній ФРН в 1972 році виграти свій перший титул чемпіона Європи. На тому турнірі, який проходив в Бельгії, німці здобули дві перемоги - в півфіналі над господарями з рахунком 2:1, а у фіналі над збірною СРСР з рахунком 3:0. Чотири голи збірної ФРН з п'яти на тому турнірі провів чудовий Герд Мюллер, який нині в свої 75 років доживає залишок днів у будинку для літніх людей, страждаючи від хвороби Альцгеймера.

Що стосується Беккенбауера, то за два роки після тріумфу на Євро-1972, Франц підняв над головою й Кубок світу, який також зуміли завоювати німці. Крім того, серед значущих трофеїв в кар'єрі цього захисника варто виділити чотири «золота» Бундесліги та три перемоги в Кубку європейських чемпіонів. Завершивши кар'єру гравця, Беккенбауер якийсь час попрацював тренером, зумівши привести німців до фіналу ЧС-1986, а також до перемоги на ЧС-1990.

Антон ОНДРУШ, капітан збірної Чехословаччини на Євро-1976

У 1976 році чемпіонат Європи проходив на полях Югославії, а його тріумфатором стала збірна Чехословаччини. У півфіналі ця команда з рахунком 3:1 у додатковий час обіграла Нідерланди, а у вирішальному поєдинку зіграла внічию 2:2 зі збірною ФРН, обігравши німців у серії пенальті. Капітаном збірної Чехословаччини на тому турнірі був захисник Антон Ондруш, який в поєдинку проти Нідерландів відзначився голом та автоголом, а у фіналі став одним з тих, хто реалізував післяматчевий 11-метровий у серії.

На клубному рівні Ондруш довгий час грав за рідний братиславський «Слован», але на початку вісімдесятих зумів вирватися в Західну Європу, підписавши контракт з «Брюгге». Незабаром захисник перебрався до Франції, де провів більше сотні матчів за «Тонон», а закінчував грати в швейцарському «Білі».

Бернард ДІТЦ, капітан збірної ФРН на Євро-1980

uefa.com

Чемпіонат Європи 1980 року, який проходив на полях Італії, став першим, участь у фінальній частині якого прийняли не чотири, а вісім команд. У матчі за «золото» грали дві команди, що зайняли перші місця в своїх групах. Ними стали збірні ФРН та Бельгії. У підсумку перемогу в турнірі з рахунком 2:1 відсвяткували німці, капітаном яких на цьому змаганні був захисник «Дуйсбурга» Бернард Дітц.

На клубному рівні Дітц дванадцять років кар'єри віддав «Дуйсбургу», перш ніж у 1982 році перебрався в «Шальке», де відіграв до моменту прощання з професійним футболом ще п'ять років. Втім, його головним і, по суті, єдиним значущим трофеєм залишився саме титул чемпіона Європи, здобутий в 1980 році на полях Італії.

Мішель ПЛАТІНІ, капітан збірної Франції на Євро-1984

Розіграш фінальної частини Євро-1984 відбувся у Франції, а місцева команда на чолі з чудовим Мішелем Платіні стала тріумфатором турніру. Атакувальний півзахисник, який на той момент вже був представником «Ювентуса», став автором відразу 9 забитих м'ячів на турнірі, й до цього дня утримуючи цей рекорд за собою. Примітно, що Мішель забивав в кожному з п'яти проведених французами на Євро-1984 матчів.

У 1984 році Платіні також виграв титул кращого бомбардира Серії А, став чемпіоном Італії, а також завоював престижний «Золотий м'яч», який вигравав тричі поспіль (1983, 1984 і 1985). Всього за збірну Франції Платіні провів 72 поєдинки, в яких забив 41 гол.

Рууд ГУЛЛІТ, капітан збірної Нідерландів на Євро-1988

uefa.com

Гулліт, який в 1988 році був гравцем «Мілана», був одним з найяскравіших та найуспішніших футболістів своєї епохи. Крім ексцентричної зовнішності, його на полі виділяла також фантастична техніка. На чемпіонат Європи 1988 року Гулліт поїхав в якості капітана збірної Нідерландів, й зумів привести команду до першого і поки єдиного для неї тріумфу на Євро.

Збірна Нідерландів посіла друге місце в своїй групі, а потім в півфіналі змогла обіграти команду ФРН (2:1). У вирішальному матчі нідерландці зустрічалися зі збірною СРСР, якій програли на груповій стадії (0:1), але в фіналі змогли взяти реванш (2:0) завдяки м'ячу Гулліта, а також фантастичному пострілу ван Бастена. Всього за збірну Нідерландів Гулліт провів 66 матчів, записавши на свій рахунок 17 голів. Завершив міжнародну кар'єру Рууд в 1994 році.

Ларс ОЛЬСЕН, капітан збірної Данії на Євро-1992

uefa.com

Ларса Ольсена складно назвати відомим за європейськими мірками футболістом, хоча в рідній Данії він є тим, про кого забувати не прийнято. У складі «Брондбю» захисник виграв шість чемпіонських титулів в країні, але на Євро-1992 поїхав в якості футболіста «Трабзонспора». Що правда, на тому чемпіонаті Європи данців взагалі не повинно було бути, якби не історія навколо відсторонення Югославії, але це тема для іншої розмови.

На Євро-1992 Данія посіла друге місце в групі, слідом за Швецією, але попереду Франції та Англії. Потім у півфіналі данці в серії пенальті пройшли Нідерланди, а у вирішальному поєдинку сенсаційно здолали збірну Німеччини (2:0), вперше в історії ставши чемпіонами Європи, й дозволивши Ларсу Ольсену підняти над головою найцінніший футбольний трофей в його кар'єрі.

Юрген КЛІНСМАНН, капітан збірної Німеччини на Євро-1996

uefa.com

У 1996-му Клінсманну було вже 32 роки, і він наближався до завершення своєї кар'єри гравця. На турнірі, який відбувся на полях Англії, Юрген отримав капітанську пов'язку, оскільки травмованим опинився Лотар Маттеус. До того ж, на тому змаганні вперше участь брали не вісім, а вже шістнадцять команд, які змагалися за титул найсильнішої на континенті. Німеччина вийшла в плей-оф із першого місця в групі, а потім послідовно на шляху до «золота» пройшла Хорватію та Англію, а у вирішальному матчі виявилася сильнішою за Чехію (2:1). Клінсманн на Євро-1996 забив три м'ячі, поступившись в гонці бомбардирів лише її переможцю Алану Ширеру, на рахунку якого виявилося 5 голів.

У 1997 році Клінсманн перебрався з «Баварії» в «Сампдорію», потім ненадовго повернувся в «Тоттенхем», після чого фактично завершив кар'єру, хоча в 2003-му ще трохи пограв за американський «Оріндж Каунті Блу Стар». Нагадаємо, що крім «золота» на Євро-1996, Клінсманн зі збірною ФРН вигравав чемпіонат світу в 1990 році.

Дідьє ДЕШАМ, капітан збірної Франції на Євро-2000

Getty Images/Global Images Ukraine

Чемпіони світу-1998 збірна Франції виграли й наступний після мундіалю розіграш чемпіонату Європи 2000 року. Чудова команда, в рядах якої виблискували Зідан, Вієйра, Анрі, Блан, Тюрам, Трезеге, Бартез та інші, з капітаном Дідьє Дешамом вийшла в плей-оф з другого місця в групі. Після цього французи з однаковим рахунком 2:1 обіграли Іспанію, Португалію та Італію, причому дві останні команди - в додатковий час. У фіналі проти італійців перемогу Франції й зовсім приніс «золотий гол» Давида Трезеге (тоді існувало правило, за яким овертайм припинявся відразу після того, як забивала одна з команд).

Як футболіст Дешам провів за Францію 103 матчі, в яких забив 4 м'ячі. Після завершення кар'єри гравця в 2001 році, Дідьє став тренером, а з 2012-го очолює збірну Франції. На ЧС-2018 «триколірні» знову змогли тріумфувати, однак на Євро-2020 команда Дешама-тренера не змогла повторити успіх команди Дешама-капітана.

Теодорос ЗАГОРАКІС, капітан збірної Греції на Євро-2004

Getty Images/Global Images Ukraine

Турнір в 2004 році проходив у Португалії, а в його фіналі зійшлися господарі проти вкрай прагматичної команди Греції, яка стала головною сенсацією всього змагального процесу, зумівши послідовно усунути зі свого шляху в плей-офф Францію та Чехію. Примітно, що з Португалією Греція грала й на груповому етапі Євро-2004, обігравши тоді суперника з рахунком 2:1. У фіналі матч між добре відомими один одному опонентами був ще більш прагматичним, а перемогу в ньому грекам приніс єдиний м'яч Ангелоса Харістеаса.

Капітаном тієї збірної Греції був Теодорос Загоракіс, який більшу частину своєї кар'єри провів на батьківщині, хоча ненадовго виїжджав до Англії (в «Лестер») та  Італії (в «Болонью»). Всього на рахунку Загоракіса 120 матчів і 3 забитих м'ячі за збірну Греції, а після завершення кар'єри він обрав шлях функціонера та політика. Нині Загоракіс є депутатом Європарламенту від Греції, а також президентом Грецької федерації футболу.

Ікер КАСІЛЬЯС, капітан збірної Іспанії на Євро-2008 та Євро-2012

Getty Images/Global Images Ukraine

Збірна Іспанії стала першою командою в історії, якій вдалося виграти два чемпіонати Європи поспіль. Вперше в цій серії та вдруге у своїй історії «червона фурія», капітаном якої на той момент був Ікер Касільяс, виграла континентальний турнір у 2008 році (прем'єрна перемога іспанців, нагадаємо, відбулася в далекому 1964-му), який проходив на полях Австрії та Швейцарії. Тоді у фіналі піренейці обіграли Німеччину з рахунком 1:0. А ось захистити титул чемпіона Європи Іспанія змогла на Євро-2012, який відбувся в Польщі та Україні, коли у вирішальному поєдинку розбила Італію з рахунком 4:0.

Getty Images/Global Images Ukraine

Ікер Касільяс був капітаном «червоної фурії» на обох тих чемпіонатах Європи, а міжнародну кар'єру завершив у 2016 році. За рік до того Касільяс перейшов з рідного для нього «Реала» в «Порту», ​​де грав аж до 2019 року, після чого переніс на тренуванні інфаркт, а через рік оголосив про завершення кар'єри. На рахунку Касільяса величезна кількість титулів, але найважливішими серед них є, звичайно ж, перемоги зі збірною Іспанії - на двох чемпіонатах Європи, а також на чемпіонаті світу в 2010 році.

Кріштіану РОНАЛДУ, капітан збірної Португалії на Євро-2016

Getty Images/Global Images Ukraine

Напевно, кар'єра Кріштіану Роналду була б не настільки феноменальною (хоча куди вже крутіше?), якби він в 2016 році зі збірною Португалії не став чемпіоном Європи. На минулій континентальній першості буквально все говорило на користь команди Франції, яка, до того ж, була ще й господаркою турніру. У фіналі «триколірні» вважалися фаворитами проти Португалії, яка ще й втратила Роналду через травму вже на 25-й хвилині. Однак завдяки м'ячу Едера на 109-й хвилині саме португальці відсвяткували перемогу (1:0), а Роналду підняв настільки важливий і заповітний для нього трофей над головою.

На Євро-2020 Роналду вже встиг увійти в історію розіграшів чемпіонатів Європи, як найкращий бомбардир фінальних частин. На рахунку Кріштіану 14 голів, і побити цей рекорд найближчим часом буде непросто навіть Антуану Грізманну, котрий продовжує грати та на рахунку якого 7 забитих м'ячів. До того ж, не можна виключати, що Роналду постарається зіграти і на Євро-2024. Тоді йому, що правда, буде вже 39 років, але те, наскільки португалець тримає себе в формі, свідчить, що для цього гравця немає нічого неможливого.