Як Польща стала джерелом футбольних талантів

В кінці минулого сезону у складі «Роми» дебютував 19-річний талановитий півзахисник Нікола Залевський. Спершу він вийшов на останні 15 хвилин в поєдинку Ліги Європи проти «Манчестер Юнайтед», і забив м'яч сильним ударом з правої з меж штрафного майданчика, а за кілька днів зіграв в кінцівці проти «Кротоне» в Серії А, відзначившись результативною передачею на Борху Майораля.

Залевський - хлопчина, який виріс неподалік від Риму і перші кроки у футболі починав робити в академії «Роми». Втім, коли мова зайшла про вибір футбольної національності, Нікола віддав перевагу виступам за Польщу - країну походження його батьків. Історія Залевського добре описує стан справ в польському футболі: нині існує міцний зв'язок між Італією та Польщею, і це дає велику надію на світле майбутнє для «біло-червоних».

Напередодні старту на Євро-2020 зі збірною Польщі на батьківщині пов'язують серйозні очікування. Вони не є фаворитами, але йдуть відразу за командами першого ешелону, такими як Бельгія, Іспанія, Португалія, Франція, Англія, Німеччина та Італія. На груповій стадії «біло-червоним» належить зіграти з Іспанією, Швецією та Словаччиною, та навряд чи комусь із цих команд буде просто в дуелях з поляками, хоча б тому, що жоден тренер не захоче вигадувати шляхи по роззброєнню зіркового форварда Роберта Левандовськи, який наколотив безліч голів за «Баварію» в сезоні-2020/21 і завоював «Золоту бутсу». Але Левандовськи аж ніяк не єдиний, з ким пов'язують надії вболівальники збірної Польщі. У «біло-червоних» підібрався гідний колектив, здатний замахнутися на хороший результат на Євро-2020. В якійсь мірі це навіть виглядає дивним, тому як польська Екстракласа - недостатньо конкурентний за європейськими мірками чемпіонат, але гравці, які зібрані під рукою у Паулу Соузи, в більшості своїй виступають в зарубіжних лігах.

За останні півтора десятиліття Польща продемонструвала декілька поколінь гравців відмінної якості. Ветерани досягли топового рівня: мова про Левандовськи, Піщека, Крихов'яка, Щенсни, Блащиковськи. Але їхній талант не впав з неба, а клуби Екстракласи продовжують і по сей день випускати зі своїх академій безліч хороших футболістів, що передбачає системний розвиток молоді. Багато хто з юних талантів потім опиняється у топових клубах континенту, й продовжує свій розвиток, приносячи користь збірній Польщі. На чемпіонаті світу 2006 року в заявці «біло-червоних» було тільки п'ять футболістів, які представляли топ-5 європейських чемпіонатів. На Євро-2020 таких у поляків вже 17!

Розвиток польського футболу за останні 15 років, на думку експертів, безпосередньо пов'язаний з економікою. У той час, коли більшість країн Європейського союзу досить болісно пережили кризу в 2007-2008 роках, Польща завершила цей відрізок навіть з позитивними показниками в економіці. У 2009 році економіка ЄС показала падіння на 4,5%, а полякам за цей період вдалося продемонструвати зростання на 1,6%, і до пандемії коронавірусу ця країна щорічно закінчувала економічний рік з позитивними показниками. У 2013 році Bloomberg й зовсім визначив економіку Польщі, як «найбільш динамічну у Європі». Позитивні тенденції, безумовно, допомогли нашим сусідам краще розвивати футбол, який також уникнув грандіозних криз і мав можливість до поступового зростання.

Важливим аспектом є і вступ Польщі до Європейського союзу, який відбувся у 2004 році. Цей фактор зробив польських футболістів більш привабливими, ніж раніше, з огляду на існуючі в більшості ліг континенту обмеження на гравців, які не мають паспорт країн ЄС. Важливо й те, що поляки, на відміну від тієї ж Угорщини, Хорватії, Словенії, Словаччини або Чехії, можуть похвалитися хорошою демографією. В їхній країні проживає близько 40 мільйонів мешканців, а це значно збільшує шанс «виловити правильну рибку в футбольному ставочку».

Географічне положення Польщі також варто враховувати, якщо ми говоримо про стрімкий футбольний розвиток цієї країни. Місцеві гравці куди ближчі за менталітетом до провідних чемпіонатів континенту, ніж таланти з умовної України, які часто стикаються з проблемою адаптації. Втім, незважаючи на спільний кордон з Німеччиною, в останні роки все більше поляків вважають за краще перебиратися в Італію. Для багатьох польських хлопчаків можливість пограти в Серії А бачиться втіленням дитячої мрії, тому як цей чемпіонат є в країні більш популярним, ніж німецька Бундесліга.

Не випадково в сезоні-2019/20 Польща займала третє місце за кількістю своїх представників серед всіх легіонерів в Серії А. З 19 футболістами поляки поступалися тільки Бразилії (41) та Аргентині (25). І нехай в сезоні-2020/21 тенденція трохи змінилася в бік зменшення (в Серії А грало 10 поляків, що є 8-ю позицією серед усіх легіонерських діаспор), глобально ситуація залишається такою, як і раніше.

Для багатьох клубів Серії А польський ринок за останні роки також став все більш й більш цікавим. Справа в тому, що скаутингові служби в Європі розвиваються семимильними кроками, і все більше уваги приділяється навіть найбільш незначним лігам. При цьому, за найбільш продуктивними лігами (чемпіонати Бразилії, Аргентини, Нідерландів, Бельгії) стежать ще ретельніше, і найбагатші клуби з Англії, Іспанії та Німеччини легко перехоплюють гідних кандидатів у більшості італійських команд. Тому представники Серії А змушені освоювати нові ринки, і польська Екстракласа виявилася для них підходящою альтернативою. Тільки за останні роки можна згадати досить вдалі трансфери Зелінськи, Скорупськи, Пьонтека, Дронговськи та інших.

Інвестиції, що надходять від європейських клубів, допомагають економічному розвитку Екстракласи, і з кожним роком суми стають все більшими й більшими. Не дивно, що три найдорожчих вихідних трансфери у польській лізі датовані останніми чотирма сезонами, і мова заходить вже про 6, 7 і навіть 10 мільйонів євро. Якщо раніше польські клуби погоджувалися відпускати своїх талантів в юному віці, то зараз воліють притримати футболістів ще на рік-два в першій команді, щоб потім продати за вищою ціною. Це, в тому числі, дозволяє зробити місцевий чемпіонат більш конкурентоспроможним та підвищити його загальний рівень, і такий підхід, ймовірно, зможе принести ще більші дивіденди польському футболу в найближчі кілька років.

Польський футбольний союз також не стоїть осторонь, а намагається спрямовувати розвиток місцевого футболу в потрібному напрямку. Еталонна фігура - Збігнєв Бонек, який є чинним босом організації, і кар'єра якого також безпосередньо пов'язана з Італією. Багато в чому завдяки йому в Польщі зараз відбуваються процеси щодо вдосконалення системи дитячо-юнацького футболу. Після проведення фінальної частини Євро-2012 спільно з Україною, країна отримала потужний поштовх для розвитку футболу. Однак функціонери вчасно зрозуміли, що кількох сучасних стадіонів і баз недостатньо для якісного зростання всієї системи, а тому в Польщі почали зводити сучасні центри, де отримали можливість грати і тренуватися десятки молодіжних команд, з яких клубні академії часто і черпають талантів.

Щоб пристосуватися до нових реалій, в 2013 році Польський футбольний союз став біля витоків створення Центральної молодіжної ліги - змагання, розділеного на три вікові категорії: до 15, до 17 і до 18 років. Вони проводяться між 32 різними командами, і ця система повинна координувати напрямок розвитку всіх академій в країні. На сайті ФІФА, зокрема, ініціатива про створення цього турніру описана наступним чином: «Вплив Центральної молодіжної ліги на розвиток футболу в Польщі відбувається двома шляхами: по-перше, вона допомагає поліпшити якість молодіжного футболу, організовуючи змагальний процес у трьох вікових категоріях, що дозволяє гравцям підвищувати свій рівень в баталіях з однолітками з усієї країни. Крім того, вона також допомагає тренерам юнацьких та молодіжної збірних краще відстежувати і виявляти таланти на ранніх стадіях, викликаючи тих під національні прапори».

Але розвиток молодих гравців заради галочки для Польського футбольного союзу нецікавий. У Екстракласі існує правило, згідно з яким, починаючи з сезону-2019/20 в кожній команді на поле повинен виходити як мінімум один вихованець академії клубу. Це дозволяє логічно завершити розпочатий ланцюжок, коли клуби повинні виховувати молодь з метою подальшої інтеграції її в першу команду. Більш того, в нижчих лігах існують економічні бонуси клубам, в яких молоді гравці проводять найбільше часу на полі за підсумками сезону.

Тому останні успіхи польського футболу, й зокрема, вихід національної команди до фінальної частини Євро-2020 (континентальні першості поляки не пропускають з 2008 року) не є випадковістю. Важливо й те, що в березневих матчах кваліфікації на ЧС-2022 в заявці польської команди було відразу дев'ять футболістів, які народилися після 1 січня 1998 року, а в фінальну заявку на Євро-2020 потрапило шість таких гравців. Останній фактор говорить про те, що коли в Польщі настане черга для зміни поколінь, то, якщо навіть в команді не виросте ще один гравець, якого за рівнем можна буде порівняти Робертом Левандовськи, то як мінімум в середньому загальна якість футболістів буде незмінно рости.

Що стосується Євро-2020, то в 2018 році оглядач Financial Times Саймон Купер висунув цікаву гіпотезу, що нинішній розвиток польського футболу йде за аналогічним сценарієм з грецьким, іспанським або португальським, коли національні збірні цих країн в результаті домагалися перемог на континентальних турнірах. Звичайно, уявити собі збірну Польщі переможцем Євро-2020, навіть з Левандовськи у складі, нині надзвичайно складно, але насправді, за належного рівня розвитку системи молодіжного футболу в країні, цей момент дійсно може стати лише питанням часу.