Ребров в ОАЕ: Засуджувати складно, зрозуміти важко

Не АЕК, не «Фенербахче», не збірна України. І тим більше - не «Тоттенхем». Успішний український тренер угорського «Ференцвароша» Сергій Ребров нарешті зробив свій новий вибір. І вибір цей - на користь «Аль-Айн» із Арабських Еміратів.

Вибір для багатьох несподіваний, будемо відверті. Якщо акумулювати воєдино всю цю «несподіванку», то отримаємо наступне: перед суто спортивним інтересом Ребров віддав перевагу інтересу фінансовому. Дійсно, з боку ситуація виглядає саме так. Річний оклад Сергія Станіславовича у «Фраді» був близько двох мільйонів євро на рік (з урахуванням бонусів), на новому робочому місці - близько чотирьох мільйонів на рік. Тобто, як мінімум в два рази більше. І це, якщо вірити інсайдам, без бонусів. Подейкують, що в разі вирішення турнірних завдань - перемога в чемпіонаті - виплати Реброву збільшаться. Та й сезон в Еміратах коротший буде через кліматичні особливості (стартує в середині вересня, закінчується в середині травня). Так що правда, виглядає саме так, що 47-річний тренер поїхав на Близький Схід саме за «довгим» нафтодоларом.

Однак давайте не будемо поспішати з однозначними висновками. Тому що в даній ситуації не все так просто.

***

Почнемо з самого початку. Точніше, з «Ференцвароша». У Реброва з будапештським клубом був ще рік за контрактом - до літа 2022-го. Але залишатися в команді і далі українець не захотів. На те було багато причин, і головну з них зараз вже і не визначиш. Тут все відразу. З одного боку, після трьох поспіль чемпіонств, виходу в групу Ліги Європи, а потім і в Лігу чемпіонів, і без того неквола самооцінка Сергія Станіславовича істотно піднялася. Його дійсно ледь не боготворили тамтешні вболівальники. Але ось з клубним керівництвом «Фраді» відносини були далекими від ідеальних. Спочатку ці відносини були цілком робочими. Але чим більше Ребров вигравав з «Ференцварошем», тим більше росли апетити тренера. А паралельно з апетитами росли ревнощі клубного керівництва: мовляв, чому всі лаври тренеру, адже ми теж при справі.

Після того, як Ребров вивів свою команду в Лігу чемпіонів і здобув третє поспіль «золото», він фактично уперся в стелю. Більшого досягти з цією командою він апріорі не міг, нових сильних гравців йому не обіцяли. Як і не обіцяли підняти платню.

Разом з тим найближче оточення тренера не скупилося на щедрі компліменти: мовляв, після Ліги чемпіонів ти зараз будеш нарозхват. Пора валити.

В принципі, інтерес європейських клубів до персони українського тренера чемпіонів Угорщини дійсно був. Але, як виявилося, інтерес поверхневий, не предметний. Проте, Сергій твердо вирішив піти: мовляв, гірше не буде, адже за будь-яких розкладів робота знайдеться.

І в зв'язку з цим його складно звинувачувати. Швидше можна зрозуміти. Після Ліги чемпіонів і трьох поспіль виграних чемпіонатів країни знаходити нову мотивацію складно. Та й якою вона може бути, ця мотивація? Вихід з групи в плей-оф чемпіонської Ліги? Так це маячня, міраж, і тверезомислячий Ребров це розумів краще за нас. Він захотів нових емоцій, нового виклику. І за це його нерозумно звинувачувати.

***

За наявною інформацією, у нього дійсно була попередня домовленість з президентом УАФ Павелком про роботу в національній збірній країни після закінчення Євро-2020. Однак виникли непередбачені обставини: нинішній тренер збірної Шевченко, який пів року тому твердо вирішив покинути головну команду країни після континентального чемпіонату, зараз втратив цю твердість. Андрій Миколайович досі сумнівається. Сумніви ці викликані, в першу чергу, відсутністю конкретного інтересу до його персони - в першу чергу, з топ-клубів Англії і Італії. Ось Шевченко і має намір утримати хоча б синицю в руці.

Не зрослося у Реброва і з поверненням в «Динамо». Луческу, який виграв все з командою на внутрішній арені в минулому сезоні, логічно захотів залишитися. Суркіси логічно не відмовили. В підсумку досвідченого румуна перепідписали на два найближчі роки. Не виключено, що тренер не відпрацює відведене за договором, але те, що відпрацює наступний сезон - очевидно.

Не покликали до себе Реброва ні «Фенербахче», ні «Тоттенхем». І ці дві колишні рідні для нього команди не вважали за потрібне співпрацювати. З різних причин. Але підсумок однаковий. 

Власне, далі у Реброва і особливого простору для маневру не залишалося. Виходить, або чекати, що Шевченко зі збірною України прогримить на Євро, після чого укатить на білому коні в серію А, у що віриться насилу, або можна залишитися взагалі ні з чим. Чекати з моря погоди прагматичний Ребров не захотів. І кинув свій погляд на азіатський ринок. Тому що на європейському йому якщо щось і світило тепер, то явно не вище статусом за «Ференцварош».

***

У підсумку на авансцені з'явився «Аль-Айн», який запропонував українцеві за дев'ять місяців стільки, скільки він не заробляв на колишньому місці за два роки.

Чи можна вважати згоду Реброва очолити команду з ОАЕ «від безвиході»? Ну, в якійсь мірі так. Вочевидь, Сергій переоцінив власні сили. Він напевно припускав, що зараз, після геройств із «Ференцварошем», за нього будуть битися серйозні клуби. Не билися. Що ж, буває. Трохи прорахувався. Зі збірною України не зрослося вже з іншої причини. І щоб не чекати з моря погоди, адже можна було наступний сезон взагалі пропустити, Ребров подався туди, де, як правило, тренери заробляють собі на безбідну старість. Ну, вже краще так, ніж взагалі ніяк.

Чи можна вважати суто в спортивному плані рішення Реброва кроком назад? Однозначно. Адже одна справа, коли ти граєш в цій чемпіонській Лізі, нехай і не з найсильнішою командою, і на тебе з цікавістю дивляться в Стамбулі, Києві, Лондоні, і у тебе є перспективи реального зростання. І зовсім інша, коли ти граєш в кишеньковому чемпіонаті еміратських шейхів, для яких ти - щось середнє між дорогим скакуном чи породистим псом.

Однак це зовсім не означає, що на тренерській кар'єрі Реброва відтепер потрібно ставити хрест. Якщо Сергій зі своїм новим клубом знову стане чемпіоном, він все одно буде цікавим, як мінімум, на Батьківщині. А там, дивись, або Шева піде зі збірної, або Луче - з «Динамо». А Сергій Станіславович - ось він, під рукою. Але от якщо Сергій провалиться в ОАЕ, пропозицій про подальше працевлаштування може бути менше. Серйозно менше.

Зате буде чотири мільйони євро. Таким подарунком можна втішити кого завгодно.