Парад дебютантів. Головне про сезон в УПЛ для Руху, Інгульця та Миная

У серпні минулого року стали відомі імена трьох щасливчиків, яким вдалося витримати непросту рубку в Першій лізі, і поповнити число учасників української Прем'єр-ліги на сезон-2020/21. Примітно, що всі три путівки в елітарний дивізіон вітчизняного футболу дісталися абсолютним його дебютантам - «Минаю», «Руху» та «Інгульцю».

Після всієї турнірної дистанції, пропонуємо сьогодні більш детально зупинитися на підсумках виступів кожної з цих команд в УПЛ, а також спробувати зрозуміти, яке майбутнє чекає на ці колективи.

РУХ

Львівський «Рух» фінішував другим в минулому розіграші Першої ліги, і в Прем'єр-лігу входив з пристойною кількістю кадрових змін. Команда досить активно попрацювала на трансферному ринку, причому як на «вхід», так і на «вихід», але, як це прийнято в українському футболі, ставка робилася або на вільних агентів, або на оренду, хоча з «тимчасовиками» клуб, до щастя, не переборщив, подібно до багатьох інших, зупинившись тільки на двох футболістах - Давиді Зеці з «Бенфіки» та Андрії Борячуку з «Шахтаря», причому другий прийшов уже під час зимового вікна.

Головним питанням в аспекті «Руху» було тренерське. Команду амбітного президента Григорія Козловського до успіху в елітарному дивізіоні мав вести молодий і недосвідчений, як для такого рівня, Іван Федик. Саме цей фахівець забезпечив «Руху» путівку в УПЛ, а тому надзвичайно справедливо, що йому керівництво і довірило стартувати на новій висоті. Щоправда, серед уболівальників та експертів на старті сезону існувало чимало сумнівів в тому, що Федик збереже свій пост до кінця сезону.

Почав «Рух» дійсно катастрофічно: у перших дванадцяти турах (майже половина всієї турнірної дистанції!) команда зі Львова не здобула жодної перемоги, і з 6 нічиїми при 6 поразках посідала останнє місце в турнірній таблиці. Щоправда, одну з цих нічиїх львів'яни сенсаційно відстояли проти «Шахтаря» (1:1), коли команда Каштру ще не перебувала в затяжній кризі, а нещодавно відіграла в півфіналі Ліги Європи проти «Інтера». Першу перемогу в УПЛ «Рух» здобув лише в 13-му турі, коли на своєму полі сенсаційно прибив «Дніпро-1» (4:1).

ФК Рух

По весні справи у «Руху» не сказати, щоб налагодилися відразу, але кінцівку чемпіонату львів'яни провели впевнено. У шести останніх турах команда Федика не програла жодного разу, здобувши чотири перемоги при двох нічиїх. Цього вистачило, щоб виконати завдання-мінімум на сезон, яке полягало у збереженні прописки в еліті.

В цілому, не можна сказати, що «Рух» чимось вразив або здивував. Команда показала, що перехід від Першої ліги до Прем'єр-ліги апріорі не може бути легким, та й серйозних інвестицій у склад з боку керівництва не було. Козловський робить ставку на інфраструктуру, що здається вельми розсудливим і стратегічно правильним рішенням. Коли клуб буде повністю відповідати вимогам найвищого рівня, тоді перед командою і гравцями й потрібно ставити відповідне завдання.

Якщо ж говорити гіпотетично, то за очікуваними очками «Рух» опинився на восьмому місці серед всіх учасників УПЛ з показником в 32,5 пункти. Реально ж львів'яни набрали 28 очок, і фінішували десятими. Стало бути, команда Федика далеко не на повну реалізувала свій потенціал, і навіть в такому складі, який у неї був в сезоні-2020/21, можна було б замахуватися на більше.

Важливо відзначати й те, що «Рух» Федика намагається грати в комбінаційний футбол. За індексом передач ця команда посіла п'яте місце в УПЛ з показником 13,6 після «Шахтаря» (15,5), «Динамо» (14,9), «Маріуполя» (14,5) та «Дніпра-1» (13,9). Також в когорті кращих львів'яни виявилися за числом пасів в останню третину - 1292 (5-е місце в УПЛ), розумними передачами - 149 (5-е місце в УПЛ) та пасами з просуванням - 1892 (5-е місце в УПЛ).

На наступний сезон Григорій Козловський, судячи з усього, ставить перед «Рухом» завдання виступити не гірше, ніж в нинішньому чемпіонаті, тобто фінішувати в чільній десятці, хоча бос львів'ян відразу ж обмовився, що найголовніше - зберегти прописку в УПЛ. Здається, що при належному ставленні до справи, команді Федика це цілком під силу, адже вона вже притерлася до вищого дивізіону, та й вимоги тренера футболістам знайомі куди краще, ніж роком раніше.

ІНГУЛЕЦЬ

«Інгулець» застрибнув в УПЛ практично в останній момент. Команда Сергія Лавриненка набрала порівну очок з «Агробізнесом» у минулому сезоні Першої ліги, але обійшла опонента за рахунок кращих додаткових показників. Колоритний президент «Інгульця» Олександр Поворознюк був у нестямі від щастя після такого результату, а все Петрове, за словами керівника клубу, «наливало горілку в бідони й гуляло до ранку з алюмінієвими кружками».

Втім, епатаж епатажем, а в УПЛ для досягнення серйозних завдань потрібно ще й грати відповідним чином. У Першій лізі команда Лавриненка була в лідерах за інтенсивністю пресингу з показником PPDA в 6,6. У Прем'єр-лізі очікувалося, що «Інгулець» буде відходити від цієї стратегії, але насправді все вийшло зовсім не так. Проти лідерів команда з Петрового дійсно грала досить закрито та збалансовано, але з іншими колективами намагалася бодатися на рівних. У підсумку «Інгулець» і в УПЛ опинився серед кращих за пресингом - четверте місце з показником PPDA 9,19 (вищим цей індекс був тільки у «Зорі», «Десни» та «Ворскли», а відразу за «Інгульцем» опинилися «Шахтар», «Колос» і «Динамо»).

shakhtar.com

Не було у «Інгульця» й спроб повальної зміни основного складу. Лавриненко та Поворознюк дали шанс зіграти і проявити себе в УПЛ багатьом гравцям, які допомогли команді вибратися в елітарний дивізіон. Спроба посилитися була, скоріше, точковою, а з тих, хто прийшов у два трансферних вікна, ніхто за своєю значущістю не зумів переплюнути старожилів команди. Багато в чому результат «Інгульцю» забезпечили Січінава, Бартулович, Балан, Запорожець, Кучеренко, Козак та інші.

Зміни тренерського штабу по ходу сезону також варто було очікувати тільки в екстреному випадку, з огляду на величезну прихильність та повагу, які публічно демонструє до Лавриненка президент Поворознюк. Та й в цілому, 46-річний тренер, який раніше мав досвід виступів в УПЛ лише з «Зіркою», де проявив себе досить непогано, повністю виправдав очікування, витиснувши ледве не максимум зі своїх підопічних. Раптово стати могутнім грандом УПЛ досить скромна команда з селища міського типу могла лише в казці, а ось в реальності Лавриненко зробив все, щоб зберегти своєму клубу прописку в еліті ще як мінімум на сезон.

Гіпотетично «Інгулець» навіть фінішував вище того місця, на яке напрацював, якщо спиратися на сухі статистичні викладки та розрахунки. За очікуваними очками команда з Петрового виявилася найгіршою в сезоні з показником в 23,2, але в реальності набрала 26 пунктів, фінішувавши на досить комфортній 12-й позиції. Більш того, реально по ходу чемпіонату на останньому місці «Інгулець» опинився лише одного разу - після поєдинку 16-го туру, але відразу після цього зіграв внічию з «Колосом», обіграв «Минай» та «Олександрію», чим поліпшив турнірне становище, і більше в небезпечну зону не провалювався.

Що чекати від «Інгульця» надалі? Це буде залежати від того, наскільки втіляться в реальність слова Олександра Поворознюка, який заговорив про серйозні амбіції та бажання поміняти команду практично на половину. Якщо в Петрове дійсно прибудуть досвідчені або майстровиті виконавці, то Лавриненку буде набагато простіше замахнутися на місця в «турнірці», про які мріє президент його клубу. А пан Поворознюк, як відомо, спить та бачить, що одного разу його дітище битиметься з мадридським «Реалом». Як мінімум, поки «бланкос» не відчалять в Суперлігу, яка настільки їм подобається, чисто теоретичні шанси на таку баталію в «Інгульця» існують, а якщо так, то гріх не спробувати реалізувати їх в життя.

МИНАЙ

Тріумфатор минулого сезону Першої ліги «Минай» заходив в Прем'єр-лігу з великими амбіціями. У клубі відбулися досить серйозні зміни з точки зору футболістів, в тому числі контракти були підписані з досвідченими екс-гравцями національної збірної Денисом Кожановим та Антоном Шиндером, до яких вже взимку додався й зірковий в минулому Артем Мілевський, а ще закарпатці посилилися екс-кіпером «Дніпра» та «Шахтаря» Антоном Каніболоцьким.

ФК Минай. Анатолій Нурієв

На тренерському містку «Миная» після перемоги в Першій лізі прогнозовано залишився молодий спеціаліст Василь Кобін, який дебютував в УПЛ поразкою від «Львова» (0:1), проте вже в другому турі зумів здобути й прем'єрну перемогу - над «Олександрією» (1:0). В цілому під керівництвом Кобіна команда грала в міру своїх можливостей, навіть здолавши куди більш міцний в кадровому плані «Дніпро-1» (3:2) і зігравши внічию проти «Ворскли» (1:1). Але після зимового антракту результати «Миная» здалися керівництву клубу незадовільними, і Василь Кобін був відправлений геть, а на його місце фактично запрошений скандально відомий Олександр Севідов, хоча формально головним тренером команди був 36-річний екс-асистент Кобіна Микола Цимбал.

З відходом Кобіна відійшов від справ і спортивний директор клубу Михайло Кополовець, який своєю харизмою створював позитивний імідж «Миная» у пресі та вболівальницькому середовищі. Навколо закарпатців почали роїтися різні чутки, переважно скандальні, але до пори до часу все це залишалося десь всередині колективу. Назовні «гній» вийшов уже в кінцівці чемпіонату, коли «Минаю», по ідеї, потрібно було максимально засукати рукава й битися за право залишитися в елітарному дивізіоні. Але в передостанньому турі команда саботувала початок поєдинку проти «Шахтаря», чим створила великий скандал в УПЛ. Подейкували, що гра могла носити характер договірної, і що деякі представники «Миная» планували ще в першому таймі забезпечити потрібний результат для тих, хто по-крупному зіграв «на контору».

Все це, в сукупності з введеними РНБО України санкціями проти президента «Миная» Валерія Пересоляка, створило вкрай негативний фон навколо закарпатців, які безславно завершили свій дебютний сезон в українській Прем'єр-лізі, опинившись її єдиним, а від того й головним невдахою. Після вильоту з елітарного дивізіону, в пресі було розтиражовано безліч чуток про майбутнє розформування «Миная», але згідно з останніми даними, команда ніби як продовжить грати, і буде заявлятися на Першу лігу, хоча і після серйозної кадрової реформації.

Дивлячись на цифри, «Минай» істотно недобрав очок там, де міг би це робити. Показник очікуваних очок у закарпатців дорівнює 25,4, а в реальності колектив зумів розжитися лише 18 пунктами. Втім, більш детальний аналіз даних дозволяє зрозуміти, що в цілому те, що сталося з «Минаєм», не було випадковістю. Команда виявилася найгіршою за пресингом, потрапила в топ-5 за допущеними фолами, отриманими жовтими і червоними картками, а ще менше за всіх в лізі завдала ударів, опинилася третьою за кількістю офсайдів та найгіршою за кількістю ключових передач.

Що чекає «Минай» в наступному сезоні? Мабуть, це задача із зірочкою для будь-якої людини, яка більш менш поглиблено стежить за українським футболом, а тому, при відсутності можливості відразу заглянути у відповіді, треба лише дочекатися моменту, коли все само по собі проясниться...