Надмірна інтелігентність. Чому Каштру прийшов до такого фінішу в Шахтарі

Навряд чи когось здивувало вчорашнє прощання Луїша Каштру з вболівальниками «Шахтаря» та всією футбольною Україною, яке відбулося після матчу заключного туру «гірників» в чемпіонаті-2020/21 проти «Інгульця». Відхід португальського фахівця назрівав і ключове питання поки стоїть лише одне - хто замінить Луїша на тренерському містку команди. Але поки відповіді на нього ми не отримали, спробуємо розібратися, чому ж Каштру настільки безславно, з точки зору спортивних досягнень у другому році, завершує своє перебування в Україні.

На відміну від співвітчизника Фонсеки, Каштру дійсно виграв з «Шахтарем» дуже мало - всього один чемпіонський титул в минулому сезоні. Обидва розіграші Кубка країни «гірники» за Луїша програли, а Суперкубок також двічі підкорявся «Динамо», а не підопічним Каштру. З іншого боку, Фонсека й близько не підібрався до таких досягнень, як його послідовник, в єврокубках - один вихід в півфінал Ліги Європи в минулому сезоні чого вартий, не кажучи вже про драматичну бійню в групі Ліги чемпіонів-2020/21, де «гірники» змогли двічі (і, що найважливіше, - по грі!) здолати «Реал», а також залишити позаду себе «Інтер», який в результаті впевнено виграв чемпіонство в Італії.

Напевно в пам'яті уболівальників «Шахтаря» (та й «Динамо» теж) залишаться і ті легендарні «плюс 23» очки фори, які в минулому сезоні чемпіонський склад «гірників» на фініші «привіз» своїм принциповим опонентам з «Динамо». Хтось скаже, що минулий сезон кияни самі провалили, і частково буде правий, але силу, міць та мотивацію того «Шахтаря» в жодному разі не можна недооцінювати.

У своєму першому сезоні Каштру дійсно вдалося зробити дуже багато. Після того, як пішов Фонсека, чомусь рясно критикований більшістю вболівальників, новий тренер бачився для більшості чимось схожим на чистий аркуш в зошиті, з якого можна сміливо починати писати новітню історію. Насправді ж, мудрований роками і самим життям Каштру, на відміну від свого попередника, не став з ходу все ламати і перебудовувати під себе. Зміни в команді були мінімальними, якщо й зовсім не «косметичними». Принаймні, на перший погляд.

Підтверджує вищевикладену тезу і статистика. Досить оцінити те, хто складав кістяк команди в трьох крайніх сезонах - останньому Фонсеки та двох Каштру. Ці цифри дають чітке розуміння ситуації: Луїш не став в прем'єрному сезоні влаштовувати глобальну перебудову складу. По суті, у нього грали ті ж обличчя, що і у Фонсеки в сезоні-2018/19. Молодих футболістів в когорті ключових був мінімум, а якщо точніше, то один лише Матвієнко. Всі інші - перевірені часом Пятов, Кривцов, Мораес, Тайсон, Степаненко і Патрік. На цих «китах», до яких варто ще додати Ісмаїлі та Марлоса, по суті, і будувався феноменальний успіх минулорічного «Шахтаря». Якщо бути ще більш чесним, то це була команда, яку вибудував й довів до розуму Фонсека, а Каштру вистачило досвіду і розуміння, щоб не знищити все те хороше, що насправді залишив йому попередник.

У сезоні-2020/21 Каштру вже не зміг зіграти так, як раніше. Можливо, він і хотів би цього, але на заваді стали як мінімум два фактори. Перший - пандемія коронавірусу, через яку сучасний футбол частково схожий на гру в рулетку, адже ніколи не знаєш, кого і коли підступна інфекція «викосить» з лав команди на певний відрізок часу. Другий, і куди більш важливий зі стратегічної точки зору - необхідність проводити зміну поколінь в команді (це, власне те, що не поспішав робити Фонсека і, по суті, єдина претензія до попереднього тренера «гірників»). Остання відверто перезріла в «Шахтарі», і її відтягували, як могли, але коли основній масі ключових гравців «раптом» виявилося далеко за тридцять, стало очевидним - зміни повинні бути рішучими.

В якийсь момент здалося, що Каштру дуже пощастило. Коронавірус, який восени викосив практично всю колишню основу «Шахтаря», призвів до того, що на матч Ліги чемпіонів проти «Реала» в Іспанію донецька команда поїхала фактично в молодіжній своїй варіації. І той перший тайм у Мадриді, коли ошелешений «Реал» йшов з поля за рахунку 0:3, не розуміючи, що взагалі відбувається, залишиться, мабуть, найбільш сильним і яскравим спогадом від усього дворічного періоду роботи Каштру в «Шахтарі».

Але потім настав момент, коли тренер повинен був проявити свою рішучість. Молодь показала йому, що здатна на великі результати, але й ветерани, які видужали через пару тижнів від коронавірусу, не бажали здаватися та миритися з раптовим статусом резервістів. По суті, лише через рік з невеликим перебування Каштру в «Шахтарі», португалець дійсно зіткнувся з завданням, під яке його спочатку і звали в клуб. Тренеру потрібно було впритул займатися питанням зміни поколінь, причому так, щоб це було не на шкоду результатами.

Першою «ластівкою» стало питання з Андрієм Пятовим. Подейкували, що у досвідченого ветерана команди трапився конфлікт з Каштру, але згодом версія прямої сварки була спростована, хоча факт того, що Пятов на правах капітана намагався донести тренерському штабу позицію «центуріонів» команди мав місце бути. Складно сказати, чи став воротар «Шахтаря» безпосередньою жертвою своїх дискусій з Каштру, та й гра Трубіна показала, що вибір тренерського штабу в цьому аспекті не був нелогічним, але певні сумніви щодо спроможності португальця вирішувати ключове завдання закралися вже тоді.

Ще більше сумніватися в здатності Каштру впоратися з атмосферою в роздягальні і всередині команди довелося під час та відразу після зимових зборів. Саме тоді сталася незрозуміла історія з запізненням Тайсона, який прибув безпосередньо до Туреччини, пропустивши кілька днів традиційного перебування команди в Україні, де всі гравці проходили необхідні медичні процедури і тестування. Сам тренер вважав за краще ніяк не коментувати цю історію, створивши видимість благополуччя і повної запланованості того, що відбувається.

Але та витівка Тайсона дала про себе знати пізніше. Футболіст після небажання виходити на заміну в матчі проти «Роми» був засланий в дубль, і після цього стало очевидним, що Каштру свою партію програв. Після свого приходу в «Шахтар» Луїш, як людина досвідчена та неймовірно інтелігентна, довірився тим гравцям, які були лідерами команди часів попереднього тренера, тим паче, що всі як один, це були досвідчені та якісні футболісти, які прекрасно розуміють ази гри № 1. Тайсон входив у цю когорту і, вочевидь, Каштру чекав від «центуріонів» певної допомоги в налагодженні атмосфери в колективі та «спайці» молодої і досвідченої частин команди. Але португалець, здається, надто недооцінив спортивний фактор. Кожен футболіст - це, перш за все, спортсмен, який думає про свою особисту кар'єру. Гравцеві, на відміну від тренера, немає необхідності будь-що-будь переживати про команду і колектив. Йому, в першу чергу, важливо самому залишатися на вершині і давати максимум, щоб отримати кращий контракт, запрошення від більш відомого клубу, виклик в збірну і т.п.

Зв'язок Каштру з ветеранами давав відмінний результат в минулому сезоні, але по ходу нинішнього (офіційно в Україні він ще не завершений, оскільки не зіграний фінал Кубка) виникла потреба давати більше шансів молоді. І саме тут ветерани стали в позу, не бажаючи спокійно поступатися дорогою до складу тим, хто став перевершувати їх у більшості компонентів. Тайсон, як людина зі специфічним характером, «вибухнув» першим, і ця порохова бочка стала початком кінця кар'єри Каштру в «Шахтарі».

Надмірна інтелігентність Каштру та його віра в деяких футболістів, зіграла з тренером злий жарт. У колективі з двох-трьох десятків амбітних мужиків не завжди вийде обійтися домовленостями та розмовами на філософські та «вічні» теми. У якийсь момент обов'язково потрібно бахнути кулаком по столу, і дати зрозуміти, хто в роздягальні господар. Так, як колись вчинив Алекс Фергюсон з Девідом Бекхемом, який поставив себе вище за тренера та команду. Але Каштру, очевидно, такий стиль управління колективом не подобався, через що він вважав за краще до останнього використовувати людський і м'який підхід.

Навіть останню свою прес-конференцію Каштру дав у своєму стилі. Він послав чіткий меседж оточуючим, що єдиним, хто оступився в цьому сезоні в «Шахтарі», став він сам. Тренер, як і годиться в класичному розумінні ситуації, взяв всю відповідальність на себе, пішовши з гордо піднятою головою, і не ставши, подібно до багатьох, ховатися за обставинами і помилками інших. Ця позиція Луїша Каштру, безумовно, здатна викликати захоплення його людськими якостями, але ж з іншого боку, як би гірко це не звучало, в світі давно існує поширена думка, що хороша людина - не професія...