Революція і розвал. Історія злету і падіння харківського Металіста

Днями виповнилося вісім років з останнього разу, коли «Ньюкасл Юнайтед» пройшов так далеко в єврокубках. Видатний сезон 2011/12 дозволив «сорокам» посісти п'яте місце в турнірній таблиці - немислимий по нинішніх реаліях результат. До того моменту знаменита смугаста команда вже шість років як не виступала в Європі, і ось нарешті сталося довгоочікуване повернення.

По дорозі до однієї восьмої фіналу «Ньюкасл» переграв «Атромітос», «Марітіму», «Брюгге» і «Бордо». Попереду ж манячіла незнайома для англійського вуха назва - «Металіст». Клуб із Харкова домігся нульової нічиєї в гостях, і коли «сороки» готувалися до виїзду в Україну, не вони вже вважалися фаворитами.

До того моменту «Металіст» користувався заслуженою репутацією «вбивці гігантів». На зустріч із грізним і маловідомим суперником приїхало всього трохи англійських уболівальників, які не звикли до поїздок у країни колишнього СРСР.

На щастя для англійців, їм вдалося-таки вирвати перемогу, але тільки за допомогою точного удару з одинадцятиметрового. Далі на «Ньюкасл» чекав збагатившийся «Анжі», який теж був битий. Знахабнілих «сорок» вдалося зупинити тільки «Бенфіці» у чвертьфіналі.

Через три сезони після того пригоди «Ньюкасл» вилетить з Прем'єр-ліги. Це була трагічна, навіть травматична подія для тисяч фанатів, але їм не слід було так переживати, тому що все могло бути набагато гірше. Той же «Металіст», що так пошарпав їм нерви, і зовсім перестав існувати.

Давайте згадаємо, як «Металіст» добився такого успіху - і що з ним сталося.

Заснований у 1925 році, «Металіст» став уособленням футбольного життя в Харкові - одному з найбільших міст УРСР. Втім, добитися істотного успіху тоді не вдалося - мабуть, найкращим досягненням команди став Кубок СРСР у 1988 році.

У 1991 році Україна стала незалежною, але клуб залишався тим же середняком, що і завжди. Змінилося все у 2005 році, коли команда стала стрімко міцніти. За це слід дякувати олігарху Олександру Ярославському, чиї багатства дозволили команді посилюватися потужними легіонерами і платити місцевим гравцям хороші зарплати.

Головним конкурентом «Металіста» був дніпропетровський «Дніпро», разом з яким вони формували такий собі другий ешелон. Ну а грандами залишалися донецький «Шахтар» і київське «Динамо», до яких наблизитися було важко.

Саме Ярославський покликав працювати тренера Мирона Маркевича, який тренував збірну України у 2010 році і привів «Дніпро» до фіналу Ліги Європи у 2015. Зусиллями тренера «жовто-сині» посідали третє місце чемпіонату шість років поспіль.

Поступово клуб обзавівся сучасним містким стадіоном і почав кликати до складу обдарованих південноамериканців. Це означало, що час уже пошуміти і в Європі. Взагалі, трансферна політика харків'ян нагадувала чимось «Шахтар», хоча без таких крайнощів. У складі було багато аргентинців і інших легіонерів на кшталт серба Марко Девіча, який став не тільки найкращим бомбардиром в історії «Металіста», а й отримав український паспорт і навіть пограв за збірну.

Вбивці гігантів

Вперше про «Металіст» іноземці дізналися в сезоні 2007/08, коли «Евертон» насилу переграв його в рамках Кубка УЄФА. Наступного року харків'яни повернулися і переграли «Бешикташ», «Галатасарай», «Олімпіакос», «Бенфіку» і «Сампдорію», поки в одній восьмій шлях їм перегородило до болю знайоме «Динамо».

Три сезони «Металіст» підкріплював репутацію «вбивці гігантів», і у 2012 році навіть дійшов до чвертьфіналу Ліги Європи. Пройти далі завадив «Спортинг».

На відміну від «Шахтаря», «Металіст» був при грошах, але витрачався економно, на маловідомих гравців за невеликі гроші. Він був гарний як в атаці, так і в обороні, де улюбленцем публіки став сенегалець Папа Гуйє.

На жаль, той матч із «Ньюкаслом» поклав край європейським амбіціям українців, хоча у 2013 році їм і вдалося історичне досягнення - «жовто-сині» опинилися другими в лізі, змістивши «Динамо» на третє місце. Це дозволило вперше в житті пробитися в Лігу чемпіонів. Але для початку потрібно було переграти «Шальке-04» в плей-оф. Здавалося, все було в їхніх руках, але тут раптово прилетіла річна дискваліфікація УЄФА на участь в єврокубках.

Біда прийшла, звідки не чекали - з минулого, а точніше, з сезону 2008/09. Тоді «Металіст» і «Карпати» провели скандальний матч, який після довгого розслідування контрольно-дисциплінарний комітет Федерації футболу України (ФФУ) визнав договірним. Команди оштрафували на дев'ять очок і отримали технічну поразку, не кажучи вже про численні довічні дискваліфікації для багатьох учасників. Харків'яни з таким миритися і не думали, і подали заяву про апеляційне оскарження до Спортивного арбітражного суду. Це ні до чого не привело: українців не тільки позбавили бронзових нагород, а й оштрафували і відсторонили від участі в єврокубках. Це був найгірший час для подібного рішення: «Динамо» тоді грало геть погано, і за чемпіонство боровся, по суті, тільки «Шахтар».

У сезоні 2014/15 «Металісту» дісталася найлегша група в ЛЄ, але вони все одно завершили виступи на останньому місці. Не допомогла навіть традиційно потужна підтримка ультрас - в Україні «Металіст» був відомий, можливо, найбільш відданими фанатами; на матчі частенько приходили 25 тис. осіб, що дуже багато для УПЛ.

Революція

За три роки від команди з претензією на Лігу чемпіонів «Металіст» перетворився на тінь колишнього себе. А потім і зовсім перестав існувати.

Почалося все в грудні 2012 року, коли в керівництві клубу трапилися різкі зміни. Напередодні Євро в місто потекли гроші, і Ярославський вклав великі суми в додаткову реновацію арени, на якій повинні були відбутися матчі збірної Нідерландів. У той же час мер Харкова відчайдушно домагався того, щоб стадіон став міським. Так і вийшло, що (за непідтвердженою теорією) Ярославському довелося продати клуб таємничому бізнесменові, пов'язаного з екс-президентом Віктором Януковичем.

«Янукович сприймав себе таким собі главою мафії, і в нього було багато фаворитів у «сім'ї», одним з яких був Сергій Курченко, новий власник «Металіста», - вважає фахівець. - «Все вийшло дивно, тому що сам Ярославський продавати клуб не хотів. У нього не було жодної причини йти на такий крок».

У перші півтора роки під управлінням нового боса «Металіст» зайняв друге місце в лізі, зіграв з «Ньюкаслом» і мало не потрапив до Ліги чемпіонів, але потім сталася революція в Україні, президента зняли з поста, і слідом за Януковичем країну спішно покинув і Курченко, що тільки підтверджує підозри.

Після цього потік грошей припинився, а футболісти перестали отримувати зарплати. Аргентинці і бразильці пішли, а потім і Маркевич. В кінці сезону 2015/16 команда знялася з турніру і перейшла в аматорську лігу Харкова.

Після остаточної смерті клубу було вирішено створити «Металіст 1925», який належав би фанатам і місцевим бізнесменам. А потім утворився ще один, другий клуб під назвою «ФК Метал». Цілком можливо, що в майбутньому дві команди зіллються в одну. Але для цього одній з них потрібно пробитися в УПЛ. Вже зараз існують ультрас, які підтримують обидва клуби, і багато хто до цих пір не визначилися, яка саме команда може вважатися продовженням ідей того «Металіста». Тільки майбутнє покаже, чи повернеться до Харкова великий футбол.

Текст: chroniclelive.co.uk
Переклад Денис КОШЕЛЕВ