Дмитро Михайленко: як позбутися Пафосу за три місяці

Доля Дмитра Михайленка в «Дніпрі-1» опинилася «на волосині» ще минулого літа, коли в ЗМІ активно почали поширюватися чутки про прийдешній прихід на пост головного тренера «дніпрян» Віктора Скрипника. Однак в підсумку вся ця історія в черговий раз лише продемонструвала дивакуватість українського футболу: Скрипник залишився в «Зорі», на його місце не прийшов анонсований в пресі Бабич, а гірше за всіх у цій ситуації було Михайленку. З одного боку, він все-таки залишився на посаді, але з іншого - навряд чи наставник не усвідомлював, що керівництво буде терпіти його тільки в разі якісного поліпшення результатів. Коли вони не пішли, то з Михайленком без особливих церемоній розлучилися - це був негарний кінець гарної історії...

Втім, надовго без роботи Дмитро Михайленко не залишився. Через місяць після звільнення з «Дніпра-1» український фахівець очолив кіпрський «Пафос», що виявилося приємною несподіванкою для більшості вітчизняних уболівальників - як-не-як, а нечасто наші тренери їдуть за кордон, тим більше, не в країни пострадянського простору.

Звичайно, варто згадувати про те, що власниками «Пафосу» є російські бізнесмени, а тому певне лобі у Михайленка могло бути, але в цілому для власного розвитку екс-коуч «Дніпра-1» обрав не найгірший варіант. Нині футбол на Кіпрі - це аж ніяк не таке вже сумне та бездумне перекочування м'яча, про що відразу може подумати необізнаний уболівальник. Тамтешні клуби досить непогано показують себе в єврокубках, завдяки чому Кіпр знаходиться на 15-му місці в таблиці коефіцієнтів УЄФА.

Приходячи в «Пафос», Михайленко певною мірою ризикував. Його попередник валлієць Кемерон Тошак був звільнений, коли команда після невдалого старту опинилася на 10-му місці в турнірній таблиці. Ні про які трансфери і моментальне посилення складу мови бути не могло, адже первинним завданням для Михайленка була стабілізація результатів з поступовим якісним виходом їх на новий рівень. Розбиратися, тестувати і «придумувати велосипед» українському тренеру було ніколи - потрібно було відразу закочувати рукава, і доводити, що вибір на його користь з боку керівництва не був помилковим.

ФК Пафос. Дмитро Михайленко

І з самого початку здалося, що Михайленко дійсно зможе підняти «Пафос» на хороші місця. Після сумних результатів за Тошака команда, коли її очолив екс-наставник «Дніпра-1» швидко змінилася. У прем'єрних для українця шести поєдинках у чемпіонаті Кіпру «Пафос» не програв жодного разу (три перемоги і три нічиї), завдяки чому вибрався з десятого місця на сьоме, і цей момент був дуже важливим для керівництва клубу.

Справа в тому, що розіграш чемпіонату Кіпру в істотній мірі схожий на те, яким чином проходили декілька попередніх розіграшів української Прем'єр-ліги. Спершу команди проводять регулярну частину сезону (в минулому чемпіонаті на Кіпрі в елітарній лізі грало 12 команд, в нинішньому - 14), після чого відбувається поділ на дві групи. Перша (складається з шести команд) визначає чемпіона і учасників єврокубків від Кіпру, друга (в минулому сезоні також складалася з шести команд, а в нинішньому буде складатися з восьми) - головних невдах, які вилетять в нижчу лігу.

Так ось: власники «Пафосу» ставили перед Михайленком завдання боротися за єврокубки, а тому команді дуже важливо пробитися в верхню шістку, яка буде визначена за підсумками 26 турів. І до середини грудня істотних нарікань на роботу українського фахівця у керівництва клубу не було. Команда за Михайленка дійсно ожила, і почала демонструвати головне, що можна було б вимагати від наставника за такий короткий період роботи - результат, тому як над якістю гри ще належало попрацювати на дистанції.

На жаль, але потім в результатах «Пафосу» настало круте піке. У наступних дев'яти поєдинках команда Михайленка виборола лише одну перемогу (нехай і з рахунком 5:0 над «Олімпіакосом» з Нікосії) при двох нічиїх і відразу шести поразках. Остання, яка сталася буквально напередодні від АЕКу з Ларнаки (1:4), і стала визначальною у подальшій долі Михайленка в «Пафосі» - він був відправлений у відставку.

Очевидно, що розбиратися в причинах невдач тренера керівництво клубу не дуже-то й хотіло. Його цікавила виключно можливість потрапляння команди в топ-6 з подальшою боротьбою за єврокубкові місця, а при Михайленку «Пафос» почав лише віддалятися від боротьби за заповітну зону. Зокрема, за чотири тури до завершення регулярної частини сезону «Пафос» на чотири очки відстає від «Докси», яка йде на шостому рядку, маючи попереду, в тому числі, і лобову зустріч на своєму полі проти цієї команди.

Спроби об'єктивно розібратися в кіпрській невдачі Михайленка призводять відразу до декількох аргументів, які можна виставити на захист українського фахівця:

1. Останнім часом «Пафос» зіткнувся з непростою кадровою ситуацією. Ряд футболістів був відсутній через травми і коронавірус, а деякі гравці й зовсім вибули на тривалий термін. Зокрема, через розрив ахіллова сухожилля до кінця червня з ладу випав добре відомий за іграми в УПЛ креативний вінгер Орест Кузик, через проблеми зі спиною до кінця травня в лазареті буде перебувати інший важливий атакуючий півзахисник «Пафосу» Брайан Ангуло, а ще з початку січня травму ніяк не може залікувати відомий за виступами в АПЛ за «Кристал Пелас» англійський атакувальний хавбек Джейсон Панчон.

Крім них, менш серйозні травми за останній час отримували й інші футболісти, через що Михайленку доводилося постійно тактично перебудовувати гру команди. Якщо спочатку «Пафос» з українським тренером намагався грати за схемою 4-3-3, то в останніх поєдинках номінальні ігрові схеми змінювалися частіше, ніж курс долара у вітчизняних обмінниках - 4-4-1-1, 4-2-3-1 , 4-1-4-1, 4-4-2...

3 січня після поразки від «Етнікоса» з Ахни (1:2) Михайленко сказав: «Сьогоднішня гра дуже розчарувала. Ми не створили достатньої кількості можливостей для перемоги. Так, ми домінували на полі, давили, виглядали краще за суперника, але у «Пафосу» не було тієї гостроти, яка б дозволила нам забити більше м'ячів, ніж суперник».

Через чотири дні «Пафос», як мимохіть згадувалося вище, обіграв «Олімпіакос» із Нікосії з рахунком 5:0, але Михайленко після матчу, де його команда забила так багато, несподівано заговорив про необхідність трансферу гравців в лінію атаки. Найбільше український тренер хотів центрального нападника і, по можливості, вінгера. Але тут все також було не так просто...

2. 18 січня стало відомо, що ФІФА сповістила Кіпрську федерацію футболу про застосування санкцій до «Пафосу» у вигляді заборони на реєстрацію нових футболістів. Такому покаранню кіпріотів піддали за наявні борги перед колишнім персоналом, але в керівництві клубу відразу ж заявили про можливість оперативно вирішити проблему. В результаті боси «Пафосу» дійсно спрацювали досить швидко, і вже 28 січня Кіпрська федерація футболу повідомила про зняття заборони на реєстрацію новачків для клубу. Однак час було втрачено, та й над пошуком нападника в «Пафосі» не працювали, оголосивши відразу ж про трансфер лівого фулбека Віктора Альвареса, який останні три роки провів у тульському «Арсеналі»...

Чому боси «Пафосу» так і не пішли на прохання Михайленка посилити атаку? Відповідь на це запитання знають лише самі керівники кіпрського клубу. Український же тренер після поразки 31 січня від АЕКу з Ларнаки (1:4) заявив наступне: «Це дуже поганий результат для нас, я б сказав, що він катастрофічний. У першому таймі у нас нічого не виходило. Другий гол АЕКу став вирішальним. Ситуація для команди непроста. Як тренер я розумію, що коли перемог немає, тоді виникає проблема. Така доля тренера. Я роблю те, що можу і в чому впевнений з самого першого дня перебування тут, працюю професійно, а решта - в руках керівництва».

Навіть потрапивши у вкрай неприємну серію, Михайленко не збирався йти у відставку. У «Пафосі» він, перш за все, хотів збудувати ігрову модель, таку собі концепцію, яка б змогла давати результат в майбутньому. Щось схоже Михайленко раніше намагався зробити і в «Дніпрі-1», але хаотичні рішення керівництва, підкріплені низкою кадрових проблем і вимогою миттєвого результату призвели до невтішного підсумку.

ФК Пафос

Чи можна сказати, що короткостроковим візитом на Кіпр, який тривав трохи більше трьох місяців, Михайленко перекреслив своє тренерське майбутнє? Категорично ні. У свої 47 років екс-коуч «Дніпра-1» все ще шукає себе, хоча його погляди і розуміння футболу цілком і повністю відповідають сучасним віянням. У кар'єрі кожного тренера бувають моменти невдач, які просто потрібно пережити. В ідеалі - разом з керівництвом клубу та вболівальниками. При нормальному розкладі - хоча б за підтримки керівництва (приклад «Шахтаря» в кінці 2008 року, коли Мірча Луческу був близький до відходу з клубу, але залишився і виграв Кубок УЄФА, дуже показовий). У Михайленка особливо не було ні того, ні іншого в його поки єдиних двох командах, де він був повноправним головним тренером. У «Дніпрі-1» боси не робили ставку на Михайленка «в довгу» (переговори за спиною тренера зі Скрипником виглядали вельми симптоматично), а багато вболівальників в Дніпрі банально досі не сприймають «спортклубівців», і всіх, хто перейшов до їхніх лав з ортодоксального «Дніпра».

Що стосується «Пафосу», то історія цього клубу, яка бере свій початок в 2014 році, поки нічим, крім, власне, пафосу власників, не примітна. Отже, невеликою втратою для Михайленка буде й відхід з цього клубу. Важливо тільки зробити висновки, і наступного разу не йти працювати туди, де де-факто відсутня підтримка з боку керівництва, а при першій же (!) низці невдач (від яких в футболі не застраховані навіть топ-тренери) відправляють у відставку, приносячи у жертву власним амбіціям...