Дмитро Михайленко: негарний кінець гарної історії

Свій шлях у професійному футболі Дмитро Михайленко починав в «Дніпрі». Тут він, по суті, заявив про себе в якості гравця, що допомогло хавбеку згодом перебратися в «Динамо», де за сім років Михайленко виграв одинадцять трофеїв, будучи безпосередньо причетним до «золотого» періоду киян в історії розіграшів чемпіонатів незалежної України.

Тим символічніше виявилося те, що після завершення ігрової кар'єри Михайленко подався в тренери саме в команду, що стала рідною для нього - «Дніпро», де спочатку працював з молодими футболістами, і заслужив імідж людини, яка вміє чудово знаходити спільну мову з перспективними виконавцями. Коли влітку 2016 року у відставку з поста головного тренера «Дніпра» подав Мирон Маркевич, який заявив, що не бачить більше сенсу продовжувати працювати на цій посаді, довгих сумнівів в тому, хто змінить одного з найбільш поважних вітчизняних тренерів не виникало. В «Дніпрі» почали робити курс на суттєве скорочення фінансування, а тому і на довіру власній молоді. В першу команду перевели перспективних Луніна, Вакулка, Баланюка, Кочергіна, Луньова, Чеберка, Когута, Кожушка, Костишина-молодшого та інших. І хто, як не Михайленко, міг найкраще знайти спільну мову з талантами академії «Дніпра», бути авторитетом для них і змушувати розвиватися кожен день.

Але сезон-2016/17 в УПЛ став справжньою катастрофою для «Дніпра» і зовсім не через відсутність досвіду самостійної тренерської роботи на найвищому рівні у Дмитра Михайленка. Навпаки, молодий фахівець показав, що має цікаві погляди на розвиток футболу, і намагається навчити молодь дійсно грати, а не мучити себе і суперника на полі, а глядачів на трибунах і біля телеекранів. У 32 турах «Дніпро» здобув 8 перемог при 13 нічиїх та 11 поразках. Цього цілком вистачило б, щоб спокійно зберегти прописку в еліті, якби «дніпрян» не переслідував шлейф покарань за небажання платити по боргах. У підсумку до фінішу сезону «Дніпро» прийшов з «-24» очками в пасиві, які утворилися зовсім не з вини футболістів і тренерського штабу. Фактично на тому і завершилася славна історія славного клубу з більш ніж сторічною історією...

Але кидати розпочате Михайленко не став. Він прийняв пропозицію очолити новостворений «Дніпро-1», в якому опинилася частина його колишніх підопічних по «Дніпру», але в цілому тренеру потрібно було побудувати вже абсолютно новий колектив. Завдання були прості - за два сезони забезпечити повернення клубу з Дніпра в еліту українського футболу. І Михайленко блискуче з цим впорався, вигравши групу Б у Другій лізі, а потім і впевнено здобувши «золото» за підсумками сезону у Першій лізі. Причому, два сезони поспіль «Дніпро-1», будучи представником нижчих ліг, добирався до півфінальної стадії Кубка України, де поступався дорогу лише двом визнаним грандам вітчизняного футболу - «Динамо» і «Шахтарю».

За цей період робота Михайленка в «Дніпрі-1» знаходила виключно компліментарні відгуки в пресі і вболівальницькому середовищі. Навіть фанати істинного «Дніпра», які не прийняли появу в їхньому місті спортивного клубу з одиницею в назві, розуміли, що Михайленко подався в цей колектив виключно в бажанні прогресувати і розвивати місцевий футбол. Іншої мотивації і бути не могло, адже молодий коуч після непоганого дебюту і фактичного розвалу «Дніпра» міг претендувати й на куди більш престижний варіант, ніж перехід відразу в Другу лігу. Але Михайленко не здригнувся, і домігся успіхів.

Повернення футбольного Дніпра на карту України сприймалося багатьма, як початок чогось нового. Хтось вірив, що «Дніпро-1» через сезон-другий в УПЛ доросте до рівня серйозного конкурента для «Шахтаря» і «Динамо», але в цілому переважна більшість уболівальників не мала сумнівів, що «дніпряни» зуміють в прем'єрному сезоні в еліті здобути путівку в єврокубки, тим більше, що теперішній рівень конкуренції в УПЛ далеко не настільки серйозний, яким він був років 7-8 назад...

І початок в УПЛ-2019/20 був в цілому непоганим. До 8-го туру «Дніпро-1» опинився на 6-му рядку в турнірній таблиці, але потім волею календаря команді Михайленка довелося поспіль зіграти проти «Динамо» і «Шахтаря». Обидва ці матчі «дніпряни» програли з однаковим рахунком 0:2, після чого потрапили в досить затяжну кризу, здобувши в 9 матчах лише 2 перемоги при 2 нічиїх і відразу 4 поразках, причому дві з них були досить болючими - 1:4 - від «Зорі» вдома та 0:4 від «Колоса» на виїзді. Повернутися в верхню «шістку» команді Михайленка не допомогла навіть блискуча сенсаційна перемога над «Динамо» (3:1) в 20-му турі...

Втім, шанс на єврокубки в «Дніпра-1» залишався навіть в нижній «шістці». Підопічні Михайленка виконали обов'язкову програму, фінішувавши сьомими за результатами регулярної частини сезону, а ось в єврокубковому плей-оф знову несподівано провалилися там, де цього від них ніхто не чекав. І знову кривдником «дніпрян» виступив «Колос», що розбив команду Михайленка в пух і прах - 4:1. Цікаво, що наставником команди-суперниці, яка фактично відібрала в «Дніпра-1» єврокубкову путівку, є прекрасний знайомий Михайленка за спільними виступами в «Дніпрі» Руслан Костишин. Ось такі повороти долі...

Очевидно, що пробачити «проліт» повз єврокубки керівництво «Дніпра-1» Михайленку не змогло. Воно й зрозуміло: взимку «дніпряни» були чи не найактивнішим гравцем на вітчизняному трансферному ринку, витратившись на підписання відразу п'ятьох новачків - Адамюка, Сватка, Тейлора, Ді Франко та Цурікова. Подібні витрати говорили про одне: від команди Михайленка чекають виходу в Лігу Європи. Тому, коли це не відбулося, в пресі резонно почали поширюватися чутки про ймовірне звільнення тренера.

Найбільш явним претендентом на те, щоб очолити «Дніпро-1» в міжсезоння називався коуч «Зорі» Віктор Скрипник. Подейкували, що цей тренер вже про все домовився з виконавчим директором «дніпрян» Андрієм Русолом, а «Зоря» нібито погодила прихід на тренерський місток Олександра Бабича, що покинув «Маріуполь», але в підсумку в самий останній момент фінальний штрих в цій історії так і не був поставлений. За досить дивних причин боси «Дніпра-1» та «Зорі» все переграли, залишивши і Михайленка, і Скрипника на колишніх посадах.

Як показав старт УПЛ-2020/21 подібні кадрові лже-пертурбації негативно позначилися, як на тренері «Дніпра-1», так і на його колезі з «Зорі». І якщо навколо Скрипника домисли про відставку поки не витають, то Михайленко відчув подібний прес вже після стартової фактично домашньої нічиєї з новачком турніру «Інгульцем» (1:1). Матч, в якому «дніпряни» створили значно більше суперника (за очікуваними голами суттєва перевага на користь «Дніпра-1» - 2,24:0,76) завершився безладною втратою очок, а Михайленко заговорив про необхідність нових трансферів.

У підсумку до третього туру «Дніпро-1» зумів підписати екс-бека «Дніпра» Дугласа, який не мав повноцінної ігрової практики з початку року, коли покинув «Шапекоенсе», і повернув у команду знову на правах оренди Сергія Булецу, але налагодити ігровий механізм, який раптом почав істотно давати збої, Михайленку так і не вдалося, навіть незважаючи на паузу, викликану проведенням міжнародних матчів.

Недивно, що після домашньої поразки від «Маріуполя» (1:2) в 3-му турі Михайленко заявив про відхід у відставку. Фактично ще до цієї гри тренер усвідомив, що його дні в команді полічені. В пресі до непристойності багато говорилося про інтерес керівництва «Дніпра-1» до співпраці з екс-коучем «Карпат» Ігорем Йовічевічем, а трохи пізніше - й про нібито бажання призначити наступником Михайленка колишнього наставника донецького «Металурга» Сергія Ташуєва.

Разом з Михайленком з «Дніпра-1» йде істотна частина історії цього поки ще дуже молодого, але вже настільки амбіційного клубу. Справа в тому, що цей тренер був з командою фактично з самого першого дня, і пройшов з нею непростий шлях від Другої ліги до команди, яку всі вважають одним з неодмінних претендентів на зону Ліги Європи. Було б дуже логічно і красиво, якби саме Михайленко, як, наприклад, Костишин в «Колосі», вивів команду в єврокубки, але доля розпорядилася інакше.

Історія співпраці «Дніпра-1» та Дмитра Михайленка, яка так гарно починалася, отримала зовсім негарне завершення. Тепер кожна сторона піде своєю дорогою. «Дніпряни» обов'язково спробують зачепитися все ж за єврокубки на наступний сезон, а Михайленко... Чомусь здається, що цей фахівець якийсь час повинен побути поза футболом, щоб як слід переварити накопичений інформаційний потік, зробити висновки з виконаної роботи, а потім повернутися ще більш сильним та грамотним фахівцем.

Колись футболіст Дмитро Михайленко, який робив перші серйозні кроки в «Дніпрі», доріс до рівня київського «Динамо» та збірної України. Хто знає, можливо, тренеру Дмитру Михайленку колись теж підкоряться подібні, або навіть ще більш серйозні вершини, і тоді в «Дніпрі-1» ще пошкодують, що не проявили трохи більше терпіння і не надали підтримки наставнику в потрібний момент...