Катерина БЕХ: «Це мої перші в житті чотири нулі»

22-річна біатлоністка збірної України Катерина Бех прокоментувала дев'яте місце в гонці переслідування на чемпіонаті Європи-2021 в польському Душники-Здруй.

– Катя, вітаю тебе з відмінною стрільбою! Нарешті тобі підкорилися чотири нулі! Перед останньою стійкою думка «треба нуль», - в голові не засіла?
– Так, це мої перші в житті чотири нулі! Нарешті (сміється)! Вірю, що не останні (посміхається)! Стосовно думок... чесно кажучи, то я не думала про це. Коли виходила з третього рубежа, в думці проскочило: «Пройшла три рубежі на нуль, лишається останній. Треба все грамотно зробити, і не думати про це». По ходу кола ці думки відлетіли, забулися. Коли я прийшла на останній вогневий рубіж, то голова була абсолютно холодна: не думала про те, що мені потрібно стріляти на «нуль», чи відпрацювати чисто, чи все чітко зробити. Просто механічно робила всі дії: спокійно: стала і відстріляла.

– Які емоції у тебе були після останнього 20-го пострілу?
– Правду кажучи, особливо думок та емоцій не було ніяких. Я це усвідомила лише після фінішу, коли підійшли тренери і привітали мене з хорошою роботою на рубежі. Тільки в цей момент я зрозуміла, що так, нарешті я зробила чотири нулі! (посміхається)

– Як проходила пристрілка напередодні старту, адже в трансляції перед гонкою прапорці добре майоріли...
– Сьогодні пристрілка пройшла доволі швидко. Ми пристрілювалися лише пів години. Все було спокійно. Так, із самого початку, коли тільки приїхала на стрільбище, я бачила, що були дуже сильні пориви вітру. З огляду на  це, доволі важко було стріляти на пристрілці, особливо стоячи, тому що вітер дув то в одну сторону, то різко змінював свій напрямок в іншу. Але, тим не менш, пристрілка пройшла спокійно, в принципі, як і завжди.

– Як сьогодні себе почувала під час гонки?
– Було дуже не легко. Швидше навіть важко (посміхається). Сьогодні вранці йшов дощ, тому траса була сира, на ній була каша. Потім різко похолодало, траса примерзла і стала льодянистою. Через це було досить важко тримати рівновагу на такій трасі, дуже сильно затікали ноги.

На останньому колі мене вели по часу. Казали, що всі поряд, всі у секундах, що можна дотягнути до шостого місця. Але я розуміла, що з таким самопочуттям дуже важко буде потрапити у шістку. Але, принаймні, я боролася до останніх метрів дистанції, і з огляду на такий стан, у мене це вийшло.

– Проблем з лижами не було?
– Як таких проблем – не було. Так, звичайно, ми програємо топ-країнам: Норвегії, Німеччині, Франції, Італії, Росії… У них все ж вищий рівень змащення. На кожній гонці спортсмени цих країн нас накатують. Тому з лижами конкретних проблем не було, але, все ж, ними я була не дуже задоволена.

– Зараз у тебе значно покращилася стрільба. Зловила впевненість?
– Так, стрільба покращилася, це точно (посміхається). Щодо впевненості, то так, вона з кожною гонкою все більше з’являється. Як тільки я приїхала на Кубок IBU, мені вийшло розгрузити голову, розслабитися самій. Чітко працюю на рубежах. Дуже дякую Роману Андрійовичу Примі! Йому вдалося знайти до мене підхід (посміхається). Мені дуже комфортно з ним пристрілюватися.

До того ж, я зрозуміла свою помилку, яка у мене була вже багато років. Вона сиділа у мене в голові, так би мовити. Роман Андрійович щодня, після кожного «п’ятака», нагадує мені про це: «Контроль, контроль дій». Це також додає мені певної впевненості, та й загалом мислення змінилося.