Стрибки з трампліну
| Оновлено 07 сiчня 2021, 19:01
2437
1

Третій титул Стоха, скандал перед стартом. Підсумки Турне-2021

Sport.ua підводить підсумки Турне чотирьох трамплінів сезону 2020/2021

| Оновлено 07 сiчня 2021, 19:01
2437
1
Третій титул Стоха, скандал перед стартом. Підсумки Турне-2021
Skijumping.pl

Стох завоював свій третій титул

Вчора 69-те в історії Турне чотирьох трамплінів завершилося тріумфом Каміла Стоха, який виграв найпрестижніші стрибкові змагання втретє за кар'єру. При чому, як і в попередніх двох випадках в 2017 і 2018 роках, Стох не підходив до Турне в статусі головного фаворита. Але від цього перемога великого поляка не стає менш заслуженою - майже 50-очкова перевага над найближчим переслідувачем у загальному заліку говорить сама за себе. Але про все по порядку.

До Турне Стох знову підходив досить обережно, і перші проблиски чемпіонської форми показав лише в Енгельбергу, де став другим в перший день змагань. Для Каміла то був перший особистий подіум в сезоні, куди він піднявся на одному з його улюблених трамплінів - тоді впевненості в тому, що це ознака набору чемпіонської форми, не було ніякої.

Однак, як тільки почалося Турне, стало зрозуміло, що Стох налаштований на боротьбу за титул дуже серйозно. В Оберстдорфі він став другим, програвши менше трьох балів Карлу Гайгеру. Під час новорічних стрибків у Гарміш-Партенкірхені Стох допустив єдину помилку на Турне. Після третього місця в першому раунді поляк видав невдалий другий стрибок і відступив на четверте місце, показавши лише 11-й результат чисто по другому раунду і розгубивши весь запас над Гайгером.

Однак, як тільки Турне переїхало до Австрії, Стох став просто непереможним. В Інсбруку він переміг з 12-очковою перевагою над найближчим переслідувачем, а в Бішофсхофені поставив масну переможну крапку - 20,3 бала над Гайгером. У загальному заліку у другого призера, все того ж Гайгера, він виграв 48,1 бала - повний і беззаперечний тріумф.


Skijumping.pl

Стох в черговий раз показав своє феноменальне вміння виходити на пік форми в найпотрібніший момент, а також неймовірну психологічну стійкість: в той час, як всі його прямі конкуренти допускали помилки, Каміл не затремтів жодного разу - якість дійсно великого чемпіона. Стох став лише п'ятим стрибуном у історії, який виграв Турне більше двох разів: п'ять перемог у Янне Ахонена, чотири - у Йенса Вайссфлога, по три - у Хельмута Рекнагеля, Бьорна Вірколи, і тепер до їхньої компанії приєднався Стох. Камілу вже 33 роки - з огляду на вік, побити чи навіть повторити рекорд Ахонена буде практично нереально.

Проте, одне досягнення великого фіна по ходу Турне він перевершив - тепер на його рахунку 38 перемог на Кубку світу, а у Ахонена залишилося 36. Стоху не вистачає всього однієї перемоги до свого легендарного співвітчизника Адама Малиша. Каміл продовжує вписувати своє ім'я в історію стрибків золотими літерами, і вже зараз може по праву вважатися одним з найвеличніших стрибунів у історії.

Нинішнє Турне стало тріумфом не тільки Стоха, але і всієї збірної Польщі - команда Міхала Долежала виглядала найсильнішою командою на нинішньому Турне. Давід Кубацкі, який приїхав в Оберстдорф в статусі діючого чемпіона Турне, на старті сезону, як і Стох, не виблискував, але в підсумку став третім в загальному заліку, зумівши підтвердити невипадковість свого торішнього успіху. Проте, стабільності (а саме вона стала ключем до перемоги Кубацкі рік тому) йому не вистачило: він феноменально провів другий і третій етап Турне, але провалив перший в Оберстдорфі і фінальний в Бішофсхофені, де займав 15-ті місця. Проте, саме Кубацькі видав найкращий за якістю стрибок нинішнього Турне: у другій спробі в Гарміші він побив рекорд трампліну - 144 метра з прекрасним приземленням.

Солідно виглядав і другий ешелон збірної Польщі - Пьотр Жила, Андржей Стенькала та інші. За рахунок цього поляки перехопили лідерство в загальному заліку Кубка націй, хоча перед Турне програвали Німеччині та Норвегії по 200 очок і більше. Зі знаком «+» з підопічних Міхала Долежала не вразив тільки Жила. На стартовому відрізку сезону він був найкращим з поляків, але на самому Турне виглядав набагато блідіше, лише замкнувши топ-5 загального заліку за рахунок провалів Анже Ланішека і Маркуса Айзенбіхлера на останньому етапі в Бішофсхофені.

Інсбрук залишився проклятим трампліном для німців

Збірна Німеччини їхала на нинішнє Турне відразу з двома топ-фаворитами і в хорошій загальнокомандній формі: шанси перервати 19-річну серію без перемог в загальному заліку Турне були дуже високі. Однак в підсумку для Бундестіму Турне вийшло повним розчарувань.

Участь Карла Гайгера в Турне до останнього моменту була під питанням, проте він все ж встиг вилікуватися від коронавірусу і вийшов на старт в Оберстдорфі. І на домашньому трампліні Карл стартував з перемоги - початок був ідеальним. Гайгер перетворився на головного фаворита Турне, і цей вантаж очікувань почав тиснути на нього психологічно. Першу осічку він допустив вже в Гарміші - лише 14-те місце після першої спроби. У другому раунді Карл виправився, піднявшись на п'яте місце і мінімізувавши свої втрати в загальному заліку. Хоча лідерську майку довелося віддати Халвору Егнеру Гранеруду.

А потім настала черга Інсбрука - трампліна, який за останні 5 років на Турне став для німців просто проклятим - вже п'ять сезонів поспіль німецькі надії на перемогу в загальному заліку знищуються саме на старомодному і специфічному «Бергізелі». Так сталося і цього разу.

Якщо першу спробу Гайгера в Гарміші можна назвати просто осічкою, то на третьому етапі стався справжній провал: лише 117 метрів і найгірший результат серед тих, хто пробився в другу спробу. При чому, система КО, по якій розігруються перші раунди на Турне, зіграла на користь німця: за чистою сумою його результат не увійшов навіть до топ-30, але свого дуельного суперника, Сімона Аммана, він обіграв, і до другого раунду пробився. Там Гайгер, як і в Гарміші, пішов в контратаку, але цього разу в першому стрибку було програно занадто багато. На фіналі в Бішофсхофені Гайгер у впертій боротьбі вирвав друге місце в загальному заліку, проте відставання від Стоха було гігантським - мрії про перемогу були зруйновані знову в Інсбруку.

Особистий і командний турніри чемпіонату світу 2019 року розігрувалися все на тому ж «Бергізелі», і там збірна Німеччини просто домінувала. В особистому турнірі Гайгер взяв срібло, Маркус Айзенбіхлер - золото, а командний турнір Бундестім виграв з рекордним розривом. Але при цьому в рамках Турне чотирьох трамплінів саме етап в Інсбруку рік за роком стає фатальним для німців - знайти цьому якесь логічне пояснення неможливо.


Skijumping.pl

На Маркуса Айзенбіхлера статус топ-фаворита Турне почав тиснути з самого початку: в першій спробі в Оберстдорфі він показав скромний 27-й результат, після чого зумів прорватися на п'яте місце завдяки фантастичному польоту на 142 метри в другому раунді. Однак після цього нестабільність від Маркуса нікуди не поділася. В Інсбруку він, як і Гайгер, першу спробу провалив, нехай і не так фатально. Зате на фіналі в Бішофсхофені він до другого раунду взагалі не пройшов, через що в загальному заліку Турне з п'ятого місця відступив відразу на 16-те.

Провал, враховуючи, що на Турне Маркус їхав у статусі фаворита №2. Так, в значній мірі причини цього провалу лежать в області психології, але, варто визнати, що і чисто з фізичної та технічної точок зору у Айзенбіхлера настав спад. І назвати його несподіваним не можна: Маркус знаходився в піковій формі ще з кінця жовтня, і рано чи пізно це повинно було трапитися. Тепер йому варто постаратися для того, щоб цей спад не був тривалим: попереду домашній чемпіонат світу в Оберстдорфі, та й в загальному заліку Кубка світу Айзенбіхлер йде другим і зберігає шанси на завоювання Великого кришталевого глобуса (ВКГ).

Якщо виступ двох лідерів збірної Німеччини на Турне просто розчарував, то другий-третій ешелони команди провалилися. П’юс Пашке перед Турне був зразком стабільності та прицілювався до призових місць, проте на самому Турне лише двічі потрапив у другу спробу, жодного разу не фінішувавши в топ-15.

Слабкість другого ешелону збірної Німеччини найкраще характеризує той факт, що в Оберстдорфі в другу спробу пробилися всього три представники збірної Німеччини - і це при тому, що на першому етапі німці виставили національну групу! Тому можна сміливо констатувати, що головний тренер Бундестіму Штефан Хорнгахер підвів свою команду до Турне відверто погано. Два лідери виступили гірше за свій рівень старту сезону, а всі інші взагалі провалилися.

І тут ми підходимо до того, що ще за часів роботи Хорнгахера зі збірною Польщі його критикували за те, що, одночасно з великими успіхами лідерів команди, другий ешелон і резерв «біло-червоних» різко деградує. І зараз у збірній Німеччини ми бачимо те ж саме. Особливо це впадає в очі в світлі нинішніх виступів Стенькали, Мураньки, Жніщоля та інших - другий ешелон збірної Польщі після відходу Хорнгахера помітно додав.

Так, звичайно, друге місце в загальному заліку Турне і перемога на етапі в Оберстдорфі - це дуже солідний результат для Бундестіму. Однак і тривожних моментів в роботі Хорнгахера зараз дуже багато. Кредит довіри до австрійського фахівця надалі дуже високий, і ніяких перестановок на тренерському містку Бундестіму до кінця нинішнього олімпійського циклу чекати не варто. Однак якщо нинішні тенденції збережуться, то майбутнє Хорнгахера в збірній Німеччини буде під питанням.

Гранеруд помилився в найбільш невдалий момент

Головним фаворитом перед стартом нинішнього Турне був Халвор Егнер Гранеруд. Здавалося, у норвежця є абсолютно все для завоювання Золотого орла: на Турне він приїхав з серією з п'яти поспіль перемог на Кубку світу і впевненим лідерством в загальному заліку. При цьому найбільше вражало навіть не це, а феноменальна стабільність Гранеруда: до Турне він в жодній спробі в сезоні не випадав з топ-10. При чому, стосується це не тільки змагань, а й тренувальних сесій - феноменально!

На самому Турне все спочатку також йшло за сценарієм Халвора: після двох етапів він лідирував у загальному заліку саме завдяки своїй стабільності. Але коли ти за більш ніж 30 стрибків в сезоні не допустив жодного найменшого збою, то навіть за теорією ймовірності він повинен був колись статися. І він стався - на жаль для Гранеруда, в самий невідповідний момент: він, як і Гайгер, провалив першу спробу в Інсбруку. В результаті склалася досить дика картинка: два лідери загального заліку Турне показали два найгірших результати серед тих, хто пробився в другу спробу! Причому, як і в випадку з Гайгером, без системи КО Гранеруда в другому раунді не було би.

У другому раунді Гранеруд і Гайгер синхронно контратакували, але, знову ж таки: в першому раунді було програно занадто багато. При чому сам Гранеруд визнав, що провал в першому раунді в Інсбруку був обумовлений в першу чергу психологією - норвежець не впорався з тиском.

Взагалі, нинішнє Турне було особливим через те, що вперше в історії проходило без глядачів на трибунах. І було дуже цікаво поспостерігати за тим, наскільки важливим буде психологічний фактор, коли на трибунах немає звичних десятків тисяч глядачів. І виявилося, що навіть при порожніх стадіонах тиск на лідерів неймовірно високий: навіть якщо на тебе не дивляться наживо десятки тисяч очей, все одно дуже складно викинути з голови те, за який престижний трофей ти борешся, що стоїть на кону.

Повертаючись до Гранеруда, після етапу в Інсбруку він в серцях наговорив досить багато неприємних речей про Стоха та інших поляків, сказавши, що їм постійно везе з погодними умовами. З огляду на те, за яких обставин Гранеруд здобув свої перші дві перемоги в нинішньому сезоні, чути скарги на погоду від нього було досить дивно. Так чи інакше, незабаром після тієї тиради Гранеруд публічно вибачився перед поляками і розсипався перед ними в компліментах - повноцінного треш-току в боксерському стилі не вийшло.


Skijumping.pl

Незважаючи на 20-очкове відставання в загальному заліку, Гранеруд заявив, що ще не здався в боротьбі за перемогу, і в Бішофсхофені буде контратакувати. І спочатку в це вірилося: в першому тренуванні він розгромив всіх суперників - 143 метри! З таким рівнем стрибків норвежець, здавалося, дійсно мав шанси відіграти відставання від Стоха і повернутися в боротьбу за титул. І тут же почали лізти в голову думки про те, що для контратаки Гранеруду потрібні наддалекі польоти, при яких складно виконати якісне приземлення. А, значить, є резон почати тактичні ігри зі скороченням стартових воріт.

Мабуть, ці думки прийшли в голову і головному тренеру збірної Норвегії Александеру Штоклю, і в першій спробі він скоротив розгін на одну сходинку. І прогадав: Гранеруд не подолав необхідні 95% від потужності трампліну і не отримав компенсації за скорочення розгону. У підсумку саме це відкинуло норвежця з другого на четверте місце в загальному заліку. Тактична помилка? Якщо судити виключно за результатом - то так. Але, за великим рахунком, іншого варіанту повернутися в боротьбу за титул у Гранеруда не було. Ризик не завжди спрацьовує, але він завжди гідний поваги.

Гранеруд цілком міг виявитися не єдиною надією збірної Норвегії на призові місця в загальному заліку Турне. Роберт Йоханссон втратив всі шанси вже на першому етапі, не зумівши пробитися в топ-30, а Даніель Андре Танде і Йоханн Андре Форфанг так і не зуміли зібрати себе в кулак. Але був у норвежців і козирний туз в рукаві у вигляді торішнього віце-чемпіона Маріуса Ліндвіка. І він почав блискуче - третє місце в Оберстдорфі!

Однак після цього Маріуса почав мучити нестерпний зубний біль - дав знати про себе зуб мудрості. Ситуація була дуже складною, і Ліндвіку довелося піти на операцію і пропустити етапи в Гарміш-Партенкірхені і Інсбруку - всі шанси, звичайно ж, були втрачені. Ліндвік зумів повернутися в Бішофсхофені, і відразу став другим - якби не злощасний зуб мудрості, який розболівся в самий невідповідний момент, Маріус мав би дуже непогані шанси другий рік поспіль піднятися на подіум загального заліку.

Крафт гідно боровся з обставинами

Однією з головних невідомих перед стартом нинішнього Турне був Штефан Крафт. Через постійні проблеми зі спиною австрієць в нинішньому сезоні практично не стрибав, але при цьому в тих стрибках, які все-такі зробив, показував дуже високий рівень - навіть незважаючи на те, що ті ж проблеми зі спиною привели до того, що значну частину передсезонної підготовки він пропустив. Так чи інакше, було очевидно, що Крафт здатний на топові стрибки, і питання лише в тому, чи дозволить йому здоров'я розкрити весь потенціал.

І на першому етапі в Оберстдорфі Крафт втрутився в боротьбу за найвищі місця, замкнувши топ-6. Якщо для збірної Німеччини проклятим є етап в Інсбруку, каменем спотикання для Штефана на Турне в останні роки є Гарміш-Партенкірхен. Причому, ніякої містики в цьому немає - Крафт раз по раз просто виявлявся не готовим до того, щоб показувати високі результати на «Олімпіашанце», і його виступи в основних змаганнях були закономірним продовженням того, що австрієць показував в тренуваннях.

Однак в цьому році, здавалося, Крафт нарешті зумів підібрати ключі до трампліну в Гарміші, і показував дуже високий рівень: четвертий результат у другому тренуванні (перше він пропустив, щоб поберегти спину), четвертий в кваліфікації. У першій спробі основного турніру Крафт трохи розчарував, але 13-те місце давало йому, як і Карлу Гайгеру, шанси відігратися. Німець це зробив, міг здійснити рейд в топ-6 і врятувати свої шанси і Крафт, але в другій спробі йому страшенно не пощастило з погодними умовами: порив попутного вітру буквально прибив його до гори приземлення і відправив на 28-ме місце на етапі. Шанси на «Золотого орла» для Крафта на цьому випарувалися, непереборним бар'єром знову став Гарміш - тільки цього разу провини самого Штефана в цьому немає ніякої.


Skijumping.pl

Незважаючи на такий удар під дих, австрієць не розклеївся, і домашні етапи провів дуже гідно: восьме місце в Інсбруку і четверте в Бішофсхофені. Як підсумок - восьме місце в загальному заліку Турне. Зім'ята передсезонка, проблеми зі спиною, коронавірус, невезіння в Гарміші - доля робила все можливе, щоб зламати Крафта, але австрієць дуже гідно боровся з обставинами, показавши, напевно, максимум того, що можна було показати в такій ситуації. Штефан своїми перемогами вже давно довів, що є великим чемпіоном. Виграти Турне йому не вдалося, але австрієць довів, що деякі поразки бувають гіднішими за перемоги.

Решта збірна Австрії на нинішньому Турне виглядала солідно, але крім Крафта, претендентів на Золотого орла не було. Після двох стартових етапів замикав топ-6 загального заліку Філіп Ашенвальд. Але провал на домашніх етапах (двічі 22-ге місце) відкинув його на 11-те місце в загальному заліку. Трохи розчарував Даніель Хубер, який як раз випередив Ашенвальда в боротьбі за топ-10. Але все ж від Хубера ми очікували більшого - на старті сезону він був третім-четвертим за силою стрибуном світу.

Турне почалося зі скандалу

Говорячи про тріумф збірної Польщі на Турне, не можна забувати про те, що всього цього могло не бути. Увечері 27 грудня, за день до старту Турне, стало відомо про те, що польський стрибун Клеменс Муранька здав позитивний тест на коронавірус. Це загрожувало не тільки його участі в першому етапі Турне в Оберстдорфі, але і участі всієї збірної Польщі - а пропуск одного етапу Турне позбавляє всіх шансів у загальному заліку.

Вранці 28 грудня місцеві органи охорони здоров'я прийняли рішення відправити в карантин всю збірну Польщі - виступати в Оберстдорфі вони не мали права. Після цього Муранька здав повторний тест на коронавірус - точність першого була під сумнівом.

Відсторонення збірної Польщі від першого етапу Турне викликало справжню бурю серед польських журналістів, уболівальників, та й самої команди. Масла у вогонь підлив той факт, що позитивний тест на коронавірус здав і фізіотерапевт національної групи збірної Німеччини, що не спричинило за собою відсторонення Бундестіму.

Про подвійні стандарти по відношенню до команди Долежала в Польщі не писав тільки ледачий. Хоча причиною, по якій всю збірну Німеччини не відправили на карантин, було те, що фізіотерапевт, у якого виявили коронавірус, працював з командою дистанційно і прямого контакту зі спортсменами не мав. Дистанційна робота фізіотерапевта - звучить досить абсурдно. Але на старті нинішнього сезону багато говорилося про те, що саме в збірній Німеччини найбільш жорсткі антиковідні внутрішні правила, тому в версію про дистанційну роботу фізіотерапевта все ж можна повірити. Але поляки, звичайно ж, не вірили.


Skijumping.pl

Далі більше. Кваліфікація в Оберстдорфі проходила в дуже важких і багато в чому лотерейних погодних умовах. У журі були всі підстави її скасувати, що дало б полякам додаткові 24 години на те, щоб якимось чином добитися права виступити на першому етапі. Але Сандро Пертіле і компанія наполегливо намагалися довести кваліфікацію до кінця, і з горем навпіл таки зробили це, що ставило хрест на надіях поляків.

Але потім буквально вибухнула інформаційна бомба. Через півгодини після завершення кваліфікації стало відомо, що повторний тест Мураньки був негативним - перший був помилковим. Виходило, що збірну Польщі позбавили всіх шансів на Турне через помилку лікарів. Комічності цій ситуації додала новина про те, що і повторний тест того самого німецького фізіотерапевта також дав негативний результат.

Керівництво польської збірної і лижної федерації усіма силами відстоювало права своїх спортсменів, і таки добилося свого. Поляки здали ще один тест на коронавірус, всі отримали негативні результати, після чого Міжнародна лижна федерація (FIS) прийняла безпрецедентне рішення: скасувати результати кваліфікації, що вже відбулася, і допустити поляків до першої спроби! Рішення абсолютно справедливе і правильне з чисто моральної та спортивної точок зору, але при цьому абсурдне з юридичної.

Польське стрибкове співтовариство всіх собак спустило на FIS і місцевий оргкомітет, хоча насправді їхньої провини в цьому не було ніякої - всю цю абсурдну ситуацію створила лабораторія, яка недостатньо кваліфіковано провела перше тестування Мураньки. Пред'явити FIS можна хіба що за те, що вони всіма силами намагалися провести кваліфікацію, незважаючи на жахливі погодні умови, хоча скасування цієї кваліфікації вирішило б усі ці проблеми самі собою.

Поляки, звичайно ж, впевнені, що все це було змовою з метою позбавити їх усіх шансів на Турне, і те, що потім FIS пішла на безпрецедентне порушення регламенту, щоб дати їм шанс виступити, їх не цікавило. Рівень адекватності польської стрибкової спільноти завжди викликав питання, і після нинішнього Турне цих питань стало ще більше.

Можна лише поставити одне просте запитання: чи пішла б FIS на таке порушення регламенту, якби в аналогічній ситуації опинилася не Польща, а якась збірна-середняк - скажімо, Чехія чи Швейцарія? Здається, відповідь очевидна. Тому полякам, перш ніж кричати про подвійні стандарти, слід пам'ятати, що, якби не подвійні стандарти, Каміл Стох нинішнє Турне б не виграв ні за яких обставин.

Олег Дидух
Оцініть матеріал
(13)
Повідомити про помилку

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Коментарі 1
Введіть коментар
Ви не авторизовані
Якщо ви хочете залишати коментарі, будь ласка, авторизуйтесь.
владимир мазепа
Ну і де той спеціаліст,який не вірив,що поляки є фаворитами?Після першої кваліфікації,яка була без поляків,я казав,що це на користь німців.І де німці в чесній грі?Так само поступили швейцарці зі збірною України.Але і тут,я гадаю,справедливість візьме гору.
Продовжуючи переглядати SPORT.UA, Ви підтверджуєте, що ознайомилися з Політикою конфіденційності