Я це робила! Російська біатлоністка зізналася у вживанні допінгу

Російська біатлоністка і лижниця Анфіса Резцова, триразова олімпійська чемпіонка (1988, 1992, 1994), зізналася, що використовувала допінг під час спортивної кар'єри:

«До Олімпіади-1988 ми готувалися двома групами. У нашій групі допінгу не було – тільки кров. У нас забирали кров 3 або 4 рази на підготовчий період. Тренери бачили, коли ми відчуваємо себе добре, і відправляли на здачу. У нас брали 800 мл, виливали в банку. Її в холодильник, потім нам вводили взимку – нашу ж кров. Напевно, комусь це допомагало – чесно, за ефектом я нічого не відчувала.

Біатлоністу Сєргєю Тарасову ввели кров на Олімпіаді-1992 – клінічна смерть, ледве відкачали. У нього трохи інший випадок. Нам вводили як: в Москві забирали, заморожували, потім піднімали температуру до 36,6 перед введенням – все в стаціонарі. Сєрьожі ввели вже у Франції. Доктор Кузнецов, царство небесне, взяв все на себе: ми довеземо до Франції, і вона як раз розморозиться до 36,6, я проконтролюю. А вона не доїхала до Франції живою – так розморозилася, що вводити вже не можна.

Тільки приїхали в Альбервіль – ми пішли в їдальню, а Кузнецов до Тарасова: потрібно якнайшвидше ввести, поки не зіпсувалася. Але кров вже була мертва. Тарасову вводили першому, хоча там ще інші хлопці були – кров брали на всю естафетну четвірку. Ми йшли з їдальні – вже приїхала амбулаторка. Така тривога, я все дізналася тільки потім. Іншим хлопцям вже не вводили – вони й не дуже виступили там. Тарасов довго лежав в реанімації між життям і смертю – спочатку у Франції, потім вдома в Новосибірську. Але слава Богу.

Коли кров вводили мені, я не відчувала. А відчувала допінг, коли нас кололи в усі місця: і сюди, і сюди, і сюди. Так, ефект був. Це коли я повернулася у лижі в 96-м. Працювала як лось, і мені сказали: треба ще робити це. У нас була Данилка – Ольга Данилова, тренувалася у Грушина, дві або три Олімпіади проїздила чисто символічно. І тут в 98-м раптом виграє. Нічого не розумію – яким місцем? А у неї був спонсор, Владімір Александров – по-моєму, виробник телевізорів «Рубін». Він їй робив програму через доктора.

Так ось, в 96-му я повернулася у лижі після пологів Кристюши. Бігала літо-осінь, всіх обігравала на контрольних. І тут на першому етапі Кубка світу в Фінляндії підходить Александров: треба робити це, це і це – я все проплачу. Я: а це що? Він: ну це потрібно, це вітаміни, всі роблять. Я: ладно, а чого мені проплачувати? Я сама проплачу. Заплатила 2,5 тисячі доларів доктору. Хоча тренери говорили: їй не треба нічого робити, вона з біатлону, не повинна нас обігравати. Не побіжить – значить, не побіжить, мінус конкурент.

Я прийшла до лікаря: всім робите, давайте і мені. Треба заплатити за 4 місяці. І ось тут насправді відчула добавку в організмі. Не відрікаюся від допінгу, я це робила. Я не знаю, допінг це чи не допінг, допомога або не допомога? Жодного препарату не знаю і знати не хочу. Мені це допомагало – і все. Якби мене зловили б, то, напевно, вже відповідала б. Перед іконою кажу: я не знаю, що мені кололи. Добавка – по кайфу, я їх обігрую і слава Богу. Я знаю, що зараз допінг усюди.

Чому попалася Лазутіна, знаю. Я приходила до неї, вона весь час підвищувала гемоглобін до 16 – таке значення дозволялося. Я питала: це що? А вона: тобі не треба, у тебе і так його багато. Гаразд, не питання. У неї було написано: гемоглобін – треба зробити сьогодні, щоб післязавтра було 16. І ще у неї багато-багато чого було. Я дивувалася: навіщо, нам же доктор все це робить? Тоді я не вникала, а потім стала розуміти. Нікого не засуджую».