Скрипник і Зоря: на місці кроком руш!
Оглядач Sport.ua - про очевидну стагнацію найкращого українського тренера минулого сезону
«Намагалися, розмовляли, тренувалися, старалися увійти в гру правильно. Але коли знову на початку матчу пропускаємо м'ячі - це вже починає дратувати» - це слова головного тренера «Зорі» Віктора Скрипника після програного начисто матчу Ліги Європи проти АЕКа.
Ці слова, втім, як і вся його післяматчева прес-конференція, однозначно наводять на думку, що тренер луганців дає адекватну оцінку тому, що сталося. Після гри з «Лестером» Віктор Анатолійович говорив, що, мовляв, «ми не були хлопчиками для биття» і що, мовляв, все ще попереду, після «Браги» наставник стверджував, що не має «великих претензій до команди», тепер ось фактично визнає, що майже нічого не виходить. І ось що цікаво: Скрипник не баламутить з цього приводу, не намагається видавати бажане за дійсне, він дійсно щирий у своєму нерозумінні. Пам'ятаєте його вираз обличчя після того, як рахунок в грі з бронзовими призерами чемпіонату Греції став 0:3? Віктор навіть перестав жувати жуйку, а в погляді читався таке відчужений подив, нерозуміння...
За словами очевидців тренувального процесу, на «позакласних» заняттях у футболістів «Зорі» виходить практично все. Але от коли справа доходить до «контрольної роботи», то «знову двійка».
Розібратися в тому, що відбувається нескладно, з одного боку. Тому що чимало причин ігрової кризи «Зорі» і стагнації її головного тренера лежать на поверхні. Але є і такі моменти, про які ми можемо тільки здогадуватися. А то і зовсім не знати.
***
Щоб докопатися до самого «фундаменту» проблеми, давайте підемо від простого до складного. Отже, очевидним фактом є серйозний кадровий недобір в команді. У міжсезоння «Зорю» з різних причин покинули відразу чотири не просто гравці основного складу, а футболісти, що визначають ігровий стиль колективу. Мова, як ви розумієте, про Тимчика, Михайличенка, Чеберка і Леднєва. Якщо в цей список додати і Русина, який пішов трохи раніше, вийде мінус півкоманди. Остання трансферна кампанія «Зорі» виявилася однією з найгірших за останні три роки. З претензією на основний склад з новачків можна згадати, хіба що, Фаворова, та й того - з натяжкою: екс-капітан «Десни» на новому місці стартував жваво, але так само швидко і здав.
Решта поповнення - з когорти «щоб було». Та щоб посилити і без того серйозну роль в клубі відомому вітчизняному агенту Вадиму Шаблію. Плюс до всього - травми. В даному випадку якщо випадуть два гравці, вже проблема. Не було через пошкодження Абу Ханни і Громова, і Скрипник гарячково латав проломи не надто якісним підручним матеріалом. У зв'язку з цим потрібно визнати, що «Зоря» і близько не має «честолюбних дублерів», які, як виявилося, є у «Шахтаря» і «Динамо». Тренер луганчан був змушений ставити на місце лівого захисника гравця атакуючого плану Хомченовського, а на місце центрбека - опорника Цвека. Весь цей клубок кадрових проблем не міг не позначитися на результатах команди. І він позначився. Причому не тільки на міжнародній арені, а й на внутрішній.
З цього приводу виникає цілком логічне запитання: а хіба Скрипник чи клубне керівництво не бачили, що після відходу лідерів «тили» оголилися, і команді потрібна свіжа і кваліфікована кров? Відповім відразу без пересудів: бачили, знали, розуміли. Але в підсумку вийшло так, як вийшло. Чому не вийшло краще? Теж все просто: відповідь «зарита» у літньому міжсезонні. Ну, ви пам'ятаєте тренерську «сагу» в «Зорі»: як Скрипник почав збиратися було в «Динамо», потім в «Дніпро-1», як на зміну Віктору Анатолійовичу майже вже прийшов Олександр Бабич, який начебто навіть провів тренування, але в підсумку Скрипник так нікуди і не пішов. І це як раз той випадок, коли «ложечки знайшлися, але осад залишився».
ФК Зоря. Віктор Скрипник
Після тих мук і торохкань відносини головного тренера «Зорі» Віктора Скрипника і президента луганського клубу Євгена Геллера зіпсувалися по саме «не можу». Євген Борисович так і не зміг пробачити Віктора Анатолійовича за «зраду», що майже трапилася. Більш того, Геллер настільки охолонув до свого «дітища», що, за наполегливими чутками, перестав вкладати в клуб гроші. Главу «Зорі» швидше побачиш на матчах київського «Динамо», а ось на поєдинках своїх підопічних ви його навряд чи зараз знайдете. За словами найближчого оточення президента «Зорі», Геллер вважає, що клуб не повинен функціонувати за рахунок чиїхось подачок, а повинен жити на зароблені власним «горбом» кошти. Тому головним джерелом фінансування в клубі були трансфери: гроші від продажу «ліквідного товару» йшли на зарплати. А оскільки з продажами у «Зорі» справа поставлена, все-таки, не так, як в «Бенфіці» або «Порту», часом доводилося чекати заробленого до чотирьох місяців. Власне, ось цей не надто приємний нюанс і змусив Скрипника дивитися «наліво».
Чому ж тоді Геллер не звільнив Скрипника перед початком нового сезону, адже можливість і привід були? Так, привід дійсно був. Але ось можливість... Справа в тому, що контракт між сторонами підписаний на три роки - до літа 2022-го. І трудовий договір Віктора Анатолійовича - це не якась там «джентльменська угода», а серйозний юридичний документ, який зареєстрований, подейкують, і в Німеччині теж. Нібито німецький агент Скрипника постарався. Загалом, якщо розірвати цей контракт в односторонньому порядку, тобто з боку клубу, Скрипнику відомством Геллера довелося б заплатити майже мільйон євро неустойки. «Воно нам треба»? - приблизно так подумав президент «Зорі», і вирішив залишити Скрипника і на нинішній сезон. Більш того, подейкують, що президент і тренер, котрі побили горщики, таки порозумілися, але від колишньої ідилії вже не залишилося і сліду. Тому і доводиться Віктору Анатолійовичу відшукувати дуже-дуже внутрішні резерви.
***
Але, як ви розумієте, справа аж ніяк не тільки в зіпсованій комунікації чи проваленій трансферній кампанії. Проблема і в Скрипнику теж. Причому проблема чимала. Протягом минулого сезону тренер «Зорі» наочно показав, що вміє поставити своїй команді швидкий, зрілий і атакуючий футбол. Високим пресингом «Зоря» змітала майже всіх своїх суперників, включаючи і двох наших грандів. Непогано виглядала «Зоря» і в кваліфікації Ліги Європи, де була зупинена за крок до групи «Еспаньолом». Підсумкове третє місце в УПЛ, а по ходу «п'єси» - і реальні наміри на друге зробили тренера «Зорі» на нашому затхлому футбольному болоті такою собі копією Брендана Роджерса, ковтком свіжого повітря.
Однак, чим далі в ліс, тим свіже повітря поступово розсіювалося. Отримавши в результаті після всіх пертурбацій в своє управління команду нітрохи не кращу за «Олександрію» або «Колос», тренер «Зорі» теж перестав бути особливим. Відсутність гнучкості - ось головна до нього претензія. Особливо в єврокубках. Його б'ють, потім знову, а потім ще, причому боляче і по справі, а він носиться зі своїми закостенілими 4-3-1-2, як Арсен Венгер зі своїм бажанням змінити правило фіксації офсайду. Та поміняй ти хоч щось, хоч якось, дивись, і не програли хоча б АЕКу. Але все залишається на колишньому місці. І тренер «Зорі» з щирим подивом дивиться, як його команду рвуть на клапті абсолютно нічим не примітні вояжери з Еллади...
Який вихід із ситуації? Ну, якщо прибрати головного тренера «Зорі» дуже непросто, та й його успішний багаж минулого сезону все ще, як та залікова книжка, продовжує грати на його користь, потрібно дати йому ще шанс. Так, євросезон вже не врятувати, адже про вихід в євровесну довелося забути вже після гри з «Брагою», але, може бути, отримавши невеликий перепочинок (через вікно для матчів збірних), Скрипник зможе перебудувати гру і здобути зі своїми підопічними хоч якісь очки, щоб врятувати змагальне лице.
Хоча, якщо чесно, у віддаленій перспективі я вже не дуже вірю в цього тренера саме в цій команді. Не вірю в силу того, про що було сказано вище. А ще й тому, що наступний сезон Скрипнику-тренеру майже завжди давався важче, ніж попередній. Згадайте, як він жваво почав в Бундеслізі з «Вердером» в жовтні 2014-го, і як безславно закінчив з «музикантами» у вересні 2016- го. Напевно, Вікторові Анатолійовичу ще дійсно не вистачає чогось такого, що не дозволяє йому вважатися топ-наставником. Можливо, з роками це пройде. І прийде не тільки досвід, але і чуйка. І я б дуже хотів, щоб було саме так.
Але поки що найкращий тренер минулого сезону загубився десь в степах між Запоріжжям і Дніпром, і разом зі своєю командою наполегливо тренує ходьбу на місці.
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть
ВАС ЗАЦІКАВИТЬ
Ріккі Хаттон висловився про 9-й раунд у поєдинку Олександра та Тайсона
Хавбек «Руха» – про матч 30-го туру УПЛ
"Високим пресингом «Зоря» змітала майже всіх своїх суперників, включаючи і двох наших грандів. Непогано виглядала «Зоря» і в кваліфікації Ліги Європи, де була зупинена за крок до групи «Еспаньолом»." Нічого подібного. Якщо Зоря когось і змітала, то тільки наші посередні команди в УПЛ. Адже минулорічний чемпіонат був явно найслабшим за рівнем за останнє десятиріччя. Провалились Ворскла з Маріуполем, недавні учасники єврокубків, не дуже виразно виглядала Олександрія, особливо навесні. Про Динамо краще взагалі помовчати. От і вийшло, що до верхньої шістки потрапили один дебютант УПЛ і один майже дебютант. Звичайно, з такими суперниками потрібно розбиратися. І все одно ледь не втратили навіть третє місце і героічно тягнули час із Десною, навіть не намагаючись зачепитися за друге, лігочемпіонівське. А з Еспаньолом взагалі вийшов грандіозний провал. Виграний перший тайм першого матчу завдяки неймовірному обсягу бігової роботи, після якої до 60-ї хвилини команда в нуль здохла фізично і добре, що тільки 3 у підсумку пропустила. Так після цього навесні було дві рівно таких же поразки від Динамо. Один в один. Нічому блискучий тренер С. не здатен вчитися.
Ну і зараз. Він з таким здивуванням каже: те, що проходить в УПЛ, не вдається в єврокубках. Дивно, ну чому ж так? Якого рівня той тренер, що не розуміє настільки елементарних речей? Навіть тренер Браги заявляє, що Зоря однаково грає з усіма суперниками, тому вони знали, як протистояти. Ну не можна грати з Брагою, як з Рухом. Ніби ж не біном Ньютона. Але для геніального тренера С. це стає одкровенням. Він продовжує щось розповідати про футбольну філософію Зорі, ще якісь дурниці верзе. Яка там філософія? У Барселони початку 2010-х, у нинішнього Ліверпуля можна казати про свою філософію гри. І ось вони на піку, дійсно, могли грати виключно у свій футбол, не підлаштовуючись під інших. Але тільки на піку, бо нинішня Барса зі своєю тіки-такою вганяє в сум. А у цього філософа провінційна команда, з мінімальними фінансовими можливостями і посередніми виконавцями. У неї немає шансів на позитивний результат навіть проти Браги у відкритому футболі. Не кажучи вже про Лестер. Навіщо ж у такий футбол постійно грати? Отримувати по голові і знову робити те саме?
Коротше кажучи, мені ще минулої осені стало зрозуміло, чому великий тренер С. нікому не був потрібним у Німеччині навіть після стартового успіху з Вердером. Регіональні ліги, ФК Рига - то його максимум. Без вміння адекватно оцінювати рівень і можливості своєї команди, без варіативності тактик навіть на рівні Зорі йому робити нічого. Тому залишається тільки чекати його відставки. Може, тоді й Геллеру знову стане цікавішою власна команда. Здається, що чекати доведеться довго, адже до філософа найпростіші речі доходять, як до жирафа. А то й не доходять взагалі.
---------------
И тут возникает резонный вопрос, а накуя Геллеру тогда вообще нужен клуб?? Невозможно в украинснких реалиях жить футбольной команде по средствам, по крайней мере долгое время. Заря и так достаточно держалась, благодаря героизму Рафаилова и Вернидуба. Один умудрялся находить талантливых игроков и продавать их потом за норм цену, второй каждый год умудрялся липить боеспособную команду из того что было, но так продолжаться вечно не могло.
Евросезон уже провален, но сезон в УПЛ никто не отменял. Думаю со Скрипником Заре светит максимум за шестёрку бороться, но не выше.