Доля повернула Ліону боржок. Але чи подарує Кубок чемпіонів?

Навіть «Лейпциг» у півфіналі чемпіонської Ліги виглядав більш очікувано, ніж «Ліон». Молодий геній на тренерському містку, напевно, найсильніша на поточний момент ліга в світі, поставлена ​​гра і рівний склад - багато чого гарного є в цій німецькій команді. А тут - вельми призабутий французький флагман, від колишньої величі якого залишився лише президент клубу. Але іноді трапляються справжні дива, і на вершині виявляються не ті, у кого краще зачіска або більше клубна казна, а ті, хто більше хоче туди дістатися.

Адже не можна сказати, що «Ліону» пощастило. Так, «Ювентус» зараз не найвидатніший, але один вид Кріштіану Роналду здатний наганяти жах на суперників. На це у французів знайшовся свій козир - Депай. Потім Руді Гарсія видав свої вагомі аргументи у відповідь на горе від розуму Гвардіоли, який раптом почав грати в три центральні захисники. Ось так «Ліон» прибив двох беззаперечних грандів.

Може, на черзі наступний? А чому б і ні, адже «Ліон» зовсім не простий, як багато хто вважає.

Швидкий екскурс в історію

Молодий промисловець Жан-Мішель Ола став президентом «Ліона» 15 червня 1987 року. Клуб тоді мешкав у другому французькому дивізіоні, мав заборгованості і зовсім не котирувався у вболівальників. Але наш герой не злякався виклику, і вже через два сезони, в 1989-му році, клуб вийшов у Лігу 1. Перший успіх на внутрішній арені «олімпійці» відзначали в 1995-му році, посівши друге місце в чемпіонаті. Правда, це скоріше виглядало випадковістю, адже серйозних кадрових вливань клуб не робив, а в попередніх розіграшах турніру фінішував на 16-му, 14-му і 8-му місцях. Тим більш закономірним видається їхній результат у наступному сезоні - 95/96: «Ліон» скотився на 11-у позицію, а в Кубку УЄФА вилетів вже на стадії 1/16 фіналу.

Твіттер Ліона

Варто відзначити, що склад команди в роки її становлення кожного разу поповнювали досвідчені футболісти, ще здатні приносити користь. Абеді Пеле прийшов у «Ліон» в 28 років, Мануель Аморос (82 гри за «Ле Бле») - в 31 рік, Даніель Браво (13 ігор / 1 гол за «Ле Бле») - в 34. Але так само в клубі завжди приділяли увагу і своїм вихованцям академії: Флоран Моріс (6/1 за «Ле Бле»), Бруно Женез (екс-тренер «Ліона»). Правда, іноді найталановитіших хлопців доводилося продавати: Людовик Жюлі, Фредерік Кануте і Стід Мальбранк гарненько поповнили клубну казну. Але така політика виховання талановитої молоді досвідченими футболістами дала результат вже через 3 роки.

І ось настав 1999 рік. Команда фінішувала третьою в лізі, а Жан-Мішель прийняв рішення вивести клуб на новий рівень - у «Барселони» за 19 млн євро був придбаний Сонні Андерсон, який відразу став кращим бомбардиром команди з 23 голами. Виступаючи за «Марсель», «Монако» і «Ліон», в сумі нападник забив 138 голів у Лізі 1. І нехай в єврокубках «Ліон» нічого суттєвого не досягав, зате наступні 13 років команда постійно фінішувала на подіумі в Лізі 1, з 2002-го по 2008-й роки незмінно стаючи чемпіоном Франції.

Як воно, бути топ-клубом Франції?

Повернемося у 2000-й. Будучи третьою командою Франції та маючи в складі топ-нападника, власник «Ліона» почав купувати інших майстерних футболістів за серйозні гроші, підписував сильних вільних агентів і продовжував розвивати академію. У команду прийшли: Жуніньо, Едмілсон, Касапа, Гову, Локо і Марле. Вектор трансферів - Бразилія і чемпіонат Франції. Як результат, у 2001-му команді вдалося посісти друге місце в Лізі 1.

І ось він, чемпіонський сезон. Найкращі футболісти Франції продовжували приходити в клуб. У той же час, лідери, що засвітилися, за хороші гроші їхали грати за кордон (Марле). Важливо сказати, що титул команда Ола і Жака Сантіні не без частки везіння виграла в останньому турі, перемігши доволі міцний «Ланс».

Відчувши смак перемог, Ола вже не міг зупинитися. Правда, в чемпіонаті Франції було одне «але»: щороку в цьому турнірі - новий чемпіон. Навіть периферійний «Ланс» (сезон 97/98) отримував золоті медалі за підсумками чемпіонату. Потрібно врахувати і наступне: футболістів, що засвітилися, «Ліон» був нездатний довго утримувати у себе. Та й тренерів теж. Сантіні відразу ж запросили тренувати збірну країни, як тільки той виграв чемпіонство у 2002-му році.

«Підкорити вершину легше, ніж на ній втриматися», і наш герой вирішив піти складним шляхом: змінив вектор розвитку клубу. Відтепер досить зірковому «Ліону» не потрібно було купувати сильних футболістів пачками. Акцент був зроблений на власну академію і кращих молодих гравців чемпіонату Франції. При цьому існувала важлива деталь: клуб продавав сильного футболіста тільки тоді, коли всередині команди йому вже була заміна. Є Елбер - пішов Люйіндюла, засвітився з академії Бен Арфа - продали Кар'єра, заграв роком раніше куплений Ессьєн - Едмілсон вже в «Барселоні», через рік вже заграв Діарра - Ессьєн перебрався до «Челсі». А потім, і сам Діарра до «Реалу». І так далі.

У чому різниця між грандом французького футболу і європейського? У Франку Рібері. Тоді, в 2007 році, гравця «Марселя» дуже хотів підписати «Ліон». Жан-Мішель Ола пропонував більше, ніж «Баварія», але один із лідерів збірної Франції і кращий гравець Ліги 1 вибрав німецьку команду. Це був удар по амбіціях власника команди, який дуже хотів стати на один рівень з європейською футбольною елітою і бути повноправним претендентом на титул Ліги чемпіонів. Тільки уявіть собі тодішній склад «Ліона»: Купе, Гроссо, Тулалан, Гову, Жуніньо, Бен Арфа, Бензема, Барош. Ймовірно, Рібері був здатний зробити реальністю мрію Жан-Мішеля Ола - виграти Лігу чемпіонів. Але того разу пощастило найсильнішим.

Затишшя перед бурею

Почавши штампувати перемоги на внутрішній арені, Ола заспокоївся. І команда, вигравши чемпіонат у 2008 році, зупинилася в своєму зростанні. Академія все так же виробляла таланти високої якості щороку, але команда не могла знайти баланс ні в грі, ні в складі. Рік великих закупівель змінювався роком точкових підсилень і великих продажів. «Ліон» завжди вмів продавати гравців. Але в Лізі чемпіонів не виходило. А чемпіонат Франції? Про це далі.

Синусоїда витрат «Ліона» на трансферному ринку припинилася, коли в Лігу 1 прийшли арабські гроші, а саме - в «ПСЖ». З тих пір у чемпіонаті Франції почалася ера парижан. Але Жан-Мішелю знову пощастило. Будучи антагоністом «Парижа», клуб заробляв симпатію у вболівальників. «Ліон» став третім футбольним клубом за популярністю в країні після «ПСЖ» і «Марселя», які стали популярними ще в 90-і через успішні виступи на міжнародній арені і боротьбу один з одним за чемпіонство у Франції.

Твіттер Лиона

Так, «Ліон» може пропустити наступний розіграш єврокубків, якщо програє Лігу чемпіонів. Але, як мінімум, до півфіналіста найпрестижнішого турніру в Європі (не випадкового, а заслуженого) вже буде зовсім інше ставлення: і у нинішніх гравців, і у потенційних.

А ще важливо не стати «Монако», у якого була мета подорожче розпродати своїх лідерів, а бути самим собою: елітою європейського футболу.

В’ячеслав ШЕВЧЕНКО