Бон джорно, серія А!

Сезон в Італії повернувся півфіналами та фіналом Кубка Італії, який в цю середу завоював «Наполі».

20 червня після коронавірусної паузи повертається серія А. З усіх чемпіонатів «великої п'ятірки» саме італійський - найбільш інтригуючий. До того ж, саме там виступає зараз один з двох китів сучасного футболу. Так що поспішайте побачити. Але для початку розставимо акценти і розкладемо все і всіх по поличках.

«Брешія»

На кого дивитися: головний діамант безпросвітного аутсайдера - півзахисник Тоналі. 20-річний універсал - вже стабільний гравець не тільки «Брешії», але і національної збірної Італії. Цей хлопець однаково вправно може зіграти як флангах, так і в центрі поля. Його «коронка» - прекрасне бачення поля, вміння віддати пас метрів на сорок. У наступному сезоні він напевно змінить клуб. Його пріоритет - «Інтер» або «Юве». Був ще один яскравий гравець в команді - відомий Балотеллі, але його рішенням керівництва клубу відсторонили від тренувань. Та й від команди теж.

Твіттер Брешія. Тоналі

Ностальгія: в команді починали майбутні чемпіони світу - 1982 і 2006 років - Альтобеллі і Тоні, грав юний Пірло. Але головне надбання клубу - Роберто Баджо. «Божественний хвостик» на початку двохтисячних провів за «Брешію» понад сотню матчів, в яких забив 46 м'ячів. Десятий номер, під яким виступав в «Брешії» один з найвідоміших італійських гравців, закріплений за ним навічно.

Наші: на початку дев'яностих «Брешію» тренував майбутній багаторічний наставник «Шахтаря» Мірча Луческу. Під керівництвом румуна команда мала славу непростого середняка. У той час під керівництвом Луческу виступав і майбутній капітан «Шахтаря» Матузалем.

Перспективи: зірок з небес команда ніколи не хапала, вкорінившись в свідомості уболівальників італійського футболу, як команда-ліфт, що балансує між серіями А і В. Навряд чи уникне пониження у класі і на цей раз, адже до зони «порятунку» - цілих дев'ять очок. Але кров іншим ще попсує.

Чи є у явного аутсайдера - «Брешія» шанс взяти очки у Флоренції? Parimatch дає на «Фіорентину» непоганий кеф - 1.53.

СПАЛ

На кого дивитися: одна з найбільш колоритних особистостей - голкіпер Етріт Беріша. Основний воротар збірної Албанії належить «Аталанті», а за СПАЛ виступає на правах оренди. Виступає непогано, але один в полі не воїн.

Твіттер СПАЛа. Етріт Беріша

Ностальгія: «Спортивне товариство мистецтва і праці» - саме так перекладається з італійської дивна абревіатура СПАЛ, дало путівку в життя юному Фабіо Капелло. Майбутній тріумфатор Ліги чемпіонів у складі «Мілана» провів в команді з Феррари три сезони. А ще в цьому клубі починав тренер Макс Аллегрі. Правда, починав не дуже: під його керівництвом СПАЛ зайняв лише 9 місце в серії С.

Перспективи: не дуже райдужні. Команда на момент рестарту менше всіх забила в серії А, багато пропускає, в активі лише п'ять перемог. Від пониження в класі її може врятувати лише диво.

СПАЛ від пониження в класі може врятувати лише диво. Перемога над «Кальярі» за 2.75 - може стати першим кроком до порятунку

«Лечче»

На кого дивитися: взимку був орендований у «Удінезе» півзахисник Антонін Барак. Термін угоди - до кінця нинішнього сезону. Чеський універсал - найдорожчий футболіст «Лечче» (його трансферна вартість - 8 млн євро). Біда тільки, що він прямий конкурент за місце в основі нашого Шахова.

Ностальгія: в Лечче народився і починав свою блискучу кар'єру в однойменному клубі Антоніо Конте, майбутній переможець Ліги чемпіонів у складі «Юве», а потім тренер «бьянконері» і збірної Італії. Правда, особливих вершин з «Лечче» футболіст Конте не досяг.

Наші: «Чи вилікує «Лечче» Сергій Ателькін»? З таким заголовком в кінці дев'яностих вийшла одна наша спортивна газета, акцентуючи на тому, що український форвард був головною надією «червоно-жовтих» у атаці. Не вилікував. Зараз «вовків» «лікує» ще один українець - Євген Шахов, який в основний склад потрапляє не завжди.

Твіттер Лечче. Эвген Шахов

Перспективи: дуже навіть може бути, що «Лечче» вдасться зберегти елітну прописку: поки що у команди Ліверані очкова рівність з «Дженоа», який займає рятівне 17 місце. Так що вся боротьба за порятунок ще попереду.

«Дженоа»

На кого дивитися: незважаючи на непоказне 17 місце, в складі команди досить багато відомих виконавців: голкіпер Перин, центрбеки Ромеро і Сапата, опорник Шьоне, захисник Кришито, атакуючий півзахисник Пандєв. Чого вони тоді так невдало виступають? Може, справа в Ніколе (тренері, тобто)?

Ностальгія: «грифони» - беззастережно найкраща команда Італії. Правда, такий стан речей був давно, в кінці дев'яностих років позаминулого (!) століття. Тоді генуезці виграли три стартові чемпіонати Італії. Пропустивши один сезон, вони знову тричі поспіль «озолотилися» в серії А. З тих пір про подібні регалії не доводиться навіть мріяти.

Наші: після київського «Динамо» і «Мілана» в «Дженоа» догравав грузинський захисник Каха Каладзе. В один час з Кахабером грав майбутній київський динамівець Велозу.

Твіттер Дженоа. Мігель Велозу

Перспективи: врятувати нинішній сезон ще можна. Але не більше того: команда не має фірмового почерку, багато пропускає, мало забиває, тому і бореться лише за виживання.

«Сампдорія»

На кого дивитися: Маноло Габбьядіні і Фабіо Квальярелла - дві брили «Сампи», її головна атакуюча міць. Але справжня легенда клубу - тренер Раньєрі. Дон Клаудіо хоч і йде вже з «ярмарки», але напевно захоче піти по-італійськи. Тобто, красиво.

Ностальгія: і другий генуезький клуб свого часу був найкращим в Італії. Свого часу - це 1991 рік: саме тоді «Сампа» вперше і востаннє у своїй історії виграла скудетто. А за рік до цього виграла Кубок кубків, а через рік - поступилася у фіналі Ліги чемпіонів «Барсі». Ту знамениту команду очолював гуру Бошков, а в її складі виступали такі зірки, як Віаллі і Манчіні.

Наші: повноправним чемпіоном Італії в складі «Сампдорії» став і наш Олексій Михайличенко, який перейшов в команду з київського «Динамо». Однак закріпитися в команді він не зумів - провів лише один сезон.

Твіттер Сампдорії. Олексій Михайличенко

Перспективи: не та нині «Дорія», не та. Але ресурсів для того, щоб утримати елітний статус, у генуезців повинно вистачити.

Інтер на Джузеппе Меацца в поєдинку з Сампою явний фаворит. Але X2 за 3.20 виглядають вельми привабливо

«Торіно»

На кого дивитися: в команді достатньо відомих персон. Один Сімоне Дзадза чого вартий. Але головна зірка «биків» - центральний нападник Андреа Белотті, якого оцінюють в понад 35 млн євро.

Твіттер Торіно. Андреа Белотті

Ностальгія: в сорокових роках минулого століття - беззастережно найкраща команда Італії. А може, і всієї Європи. «Торіно» тоді ставав п'ять разів поспіль чемпіоном серії А. Команда-мрія розбилася в авіакатастрофі 1949 року. Від тії трагедії «бики» до сих пір так і не оклигали.

Наші: український захисник Василь Прийма в жовтні 2015-го підписав контракт з «Торіно», але його кар'єра в Італії не задалася. Два сезони в команді провів і майбутній форвард «Шахтаря» Крістіано Лукареллі.

Перспективи: дуже багато поразок - 14, мало забитих м'ячів - 28. Далі навряд чи щось зміниться. Але з еліти не вилетять.

Торіно програв останні 6 (!) матчів в чемпіонаті. На те, що «бордові» не поступляться вдома Пармі коефіцієнт 1.33

«Удінезе»

На кого дивитися: найбільш затребуваний на даний момент гравець фріульців - атакуючий півзахисник Родріго Де Пауль. На 26-річного гравця атаки є попит, але потенційних покупців відлякує висока ціна - понад 20 млн євро.

Твіттер Удінезе. Родріго Де Пауль

Ностальгія: чемпіон світу-2006 у складі збірної Італії Яквінта представляв саме «Удінезе». А ще у фріульському клубі виблискували Біргофф, Дзофф, Ді Натале, Ханданович. Але найбільш знаковий гравець для «Удінезе» - бразилець Зіко, який виступав в середині вісімдесятих років минулого століття.

Перспективи: менше за «зебр» забивав лише СПАЛ, але фріульці досить непогані в обороні власних воріт (пропустили на рівні «Наполі», що йде шостим). Прописку продовжать, але на більше не замахнуться.

«Фіорентина»

На кого дивитися: Федеріко К'єза - пристрасть і талант нинішньої флорентійської команди, її головний діамант і актив. Але найтитулованішим і найавторитетнішим гравцем «фіалок» є, безумовно, нестаріючий 37-річний Франк Рібері.

ФК Фіорентина. Федеріко К'єза

Ностальгія: на «Артеміо Франкі» починав свій великий і славний шлях Роберто Баджо. Але найбільш знаковою фігурою для «фіалок» став незабутній аргентинець Батістута, який вирізнявся в команді в 90-х.

Наші: український атакуючий півзахисник Олександр Яковенко в 2013-му переходив в «Фіорентину» в статусі зірки «Андерлехта». Але заграти в команді не зумів: всього три матчі за майже три роки.

Перспективи: команда з хорошим підбором виконавців і відмінним, навіть за мірками італійських грандів, бюджетом. Але нинішній сезон - однозначно в мінус: не вилетять, але й боротися вже нема за що.

«Кальярі»

На кого дивитися: за «острів'ян» виступає син головного тренера мадридського «Атлетіко» Дієго Сімеоне - Джованні. Виступає непогано: грає в основі, часто відзначається забитими м'ячами і асистами. Але його контракт належить «Фіорентині», так що після закінчення нинішнього сезону він, швидше за все, повернеться на «Артеміо Франкі».

ФК Кальярі. Джованні Сімеоне

Ностальгія: «острів'яни» один-єдиний раз ставали чемпіонами Італії. Сталася ця знаменна подія в уже далекому 1970 році. Тоді «Кальярі» програв лише два матчі в сезоні. Кращим гравцем тієї команди був Луїджі Ріва, за яким в клубі назавжди закріпили 11-й номер.

Наші: після багаторічної кар'єри в «Шахтарі» екс-капітан «гірників» Даріо Срна один рік провів у «Кальярі». Той рік став для хорватського футболіста останнім в якості діючого гравця. Після він повернувся в «Шахтар» вже як тренер.

Перспективи: впевнений середняк серії А: багато пропускає, але ще більше забиває. В середині турнірної таблиці, мабуть, і закінчить поточний сезон.

«Сассуоло»

На кого дивитися: добротна команда, яка прагне грати в тотальний футбол. Зірок першої величини в ній практично немає. Головна її зірка - на тренерському містку: Роберто Де Дзербі вже давненько називають головним італійський новатором «нової хвилі». Рівень своєї команди він вже переріс. Але поки що тримається.

Ностальгія: кого сміливо можна називати італійським «ноунеймом», так це саме «Сассуоло». Команда проводить лише сьомий сезон в еліті, і вищим її досягненням є шосте місце в 2016-му, яке було оцінено, як неймовірна сенсація.

Перспективи: чужого не візьме, але і свого не упустить. Загалом, типовий середняк. Але не без амбіцій.

«Болонья»

На кого дивитися: головне диво нинішньої «Болоньї» - не на футбольному полі, а на тренерській лаві. Очолює «червоно-синіх» легендарний сербський екс-футболіст, а нині тренер Михайлович. Синіша відомий не тільки профільними перемогами: недавно він переміг лейкемію.

Твіттер Болоньї. Сініша Михайлович

Ностальгія: в кінці тридцятих років минулого століття - найкращий клуб країни. Однак головні успіхи «Болоньї» там і залишилися - в глушині минулого століття. Але сім чемпіонських титулів роблять цей клуб одним з найбільш шанованих в Італії.

Перспективи: команда-загадка: може «влетіти» аутсайдеру, а може перемогти і фаворита. Навряд чи щось суттєво зміниться і після рестарту сезону.

«Парма»

На кого дивитися: колишній «фантазіста» лондонського «Арсеналу» і «Роми» Жервіньо після відходу в чемпіонат Китаю пропав з радарів. Здавалося, назавжди. Але влітку 2018-го він несподівано з'явився в «Пармі». Щоб знову закохати в себе футбольну Італію.

goal.com. Жервіньо

Ностальгія: попелюшка, що стала справжньою принцесою. Периферійна команда гриміла в середині-кінці дев'яностих років минулого століття. За цей період в активі «хрестоносців» два Кубки УЄФА, один Кубок володарів кубків і три Кубки Італії. А імена які були: Креспо, К'єза, Верон, Буффон, Тюрам...

Наші: якщо і не золоту, то як мінімум позолочену сторінку в історії клубу написав майбутній тренер донецького «Шахтаря» Скала: під керівництвом дона Невіо «жовто-сині» здобули свої головні перемоги.

Перспективи: порівну перемог і поразок - по десять, приблизно однакова кількість забитих і пропущених м'ячів (32 - 31). Середняк, яким він має бути. Але дуже зубастий.

«Верона»

На кого дивитися: сила нинішньої «Верони» - в її захисті. Головна зірка оборони колективу - 20-річний вихованець клубу Мараш Кумбулла. Гравець збірної Албанії навряд чи довго затримається в «Вероні», тому поспішайте бачити.

Ностальгія: в 1985 році «Верона» виграла чемпіонат Італії. Перші скрипки в тій фантастичній команді грали легіонери: німецький півзахисник Брігель і данський нападник Елькьяєр-Ларсен. Подібного успіху «мастіфи» більше не бачили, зосередившись в подальшому на боротьбі за виживання.

Перспективи: команда забиває небагато (на рівні «Сампи»), але пропускає дуже мало (на чемпіонському рівні «Юве» і «Інтера»). З таким захистом «Верона» здатна боротися навіть за «зону Ліги Європи».

Верона стартує домашнім матчем з Кальярі. Що вибереш: перемогу Верони за 2.12 або поставиш на Кальярі за 3.65

«Мілан»

На кого дивитися: «царівна полів - кукурудза». Тут взагалі без варіантів: поки Златан Ібрагімович залишається в футболі, всім нам залишається ловити ці красиві миті. На початку нинішнього року великий швед повернувся в «Мілан», підписавши угоду до кінця сезону. Але з опцією продовження ще на рік. Чи буде вона активізована - подивимося.

Ностальгія: як і у кожного великого клубу, в історії «россонері» є відразу кілька «золотих» періодів. Але най-най з них - кінець вісімдесятих - початок дев'яностих років минулого століття, коли «Мілан» під керівництвом Саккі зробив чергову тактичну революцію. Головними заводіями в тій феноменальній команді було нідерландське тріо: Райкард, Гулліт і ван Бастен.

Наші: найяскравішу сторінку в літопис «Мілана» вписав і українець Андрій Шевченко. Колишній форвард київського «Динамо» став одним з найкращих нападників «Мілана», вигравши з «россонері» Лігу чемпіонів, а в якості індивідуальної нагороди - Золотий М'яч. Разом з Шевою кольори клубу захищав ще один екс-гравець київського «Динамо» Каладзе.

ФК Мілан. Андрій Шевченко

Перспективи: «Мілан» поки що сьомий, але вище п'ятого місця в нинішньому сезоні він навряд чи опиниться: занадто багато втрачено. А це, батечку, провал. Так що чекаємо в кінці сезону радикальних рішень від клубного керівництва.

Мілану потрібно пробиратися в зону Ліги чемпіонів. Перемога над Лечче за 1.66 повинна бути обов'язковою програмою

«Наполі»

На кого дивитися: всі красені молодецькі, всі рівні, як на підбір: Оспіна, Кулібалі, Манолас, Зелінський, Інсіньє, Мілік, Льоренте. З таким підбором гравців потрібно претендувати як мінімум на друге місце. Але поки що «Наполі» не претендує і на п'яте. Причина: занадто багато було втрачено на старті сезону, коли командою керував Анчелотті.

Твіттер Наполі

Ностальгія: напис на паркані неаполітанського кладовища в 1987 році: «як шкода, що ви не побачили, як «Наполі» став чемпіоном». Подейкують, що на наступний день під цим написом з'явився свіжий: «А хто сказав, що ми це не побачили»?! «Наполі» середини-кінця вісімдесятих років минулого століття - то ікона роботи Дієго Марадони. Аргентинський геній став в Неаполі національним героєм.

Перспективи: Анчелотті не тільки не зміг допомогти команді стати чемпіоном, але і в нинішньому сезоні опустив її в середину турнірної таблиці. Змінив Метра його учень Гаттузо, який запрягав довго, але в підсумку гру налагодив. Але вище п'ятого місця «партенопеї» вже не забратися.

Наполі завоював трофей, обігравши Ювентус в Копа Італія. На черзі Верона. На перемогу команди Ріно Гаттузо дають 1.95

«Рома»

На кого дивитися: після відходу з авансцени великого «Імператора» Тотті «вовки» виглядають не так переконливо: немає колишнього блиску, хоча амбіцій вистачає. Перші скрипки в команді продовжують грати ветерани Коларов, Смолінг, Джеко, Калинич, але є і юні таланти - Клюйверт-молодший і Дзаньоло.

Ностальгія: один з найбільш авторитетних і шанованих футбольних клубів Італії був чемпіоном країни лише тричі. Останній раз - в 2001 році. Тоді фантастичною «вовчою зграєю» керував Капелло, а на поле творили Тотті, Монтелла, Кафу, Батістута.

Наші: римський клуб очолює колишній наставник «Шахтаря» Фонсека. Оцінити роботу португальського фахівця поки що вельми складно: немає цілісної картини, потрібно дочекатися кінця сезону. Але те, що Паулу не дав «вовкам» впасти в нетрі турнірного болота - вже факт. Під керівництвом Фонсеки виступає колишній гравець донецьких «Металурга» і «Шахтаря» Мхітарян, права на якого належать англійському «Арсеналу».

Твіттер Роми

Перспективи: бачиться, що «вовки» роблять все від них залежне, щоб виступити якомога краще. Зараз вони займають хороше п'яте місце. Але, як видно, це їхній максимум.

Рома стартує домашнім матчем з Сампою, яка перед цим проведе на виїзді матч з Інтером. На перемогу команди Фонсеки у Parimatch вельми непоганий коефіцієнт - 1.52

«Аталанта»

На кого дивитися: запасайтеся попкорном: «Богиня» - страшна сила. Поки цю команду не розібрали на запчастини сильні світу цього, встигніть зупинити мить і просто поспостерігати за нею. У складі «синьо-чорних» немає гегемонів на кшталт Роналду, але хлопці під керівництвом неперевершеного Маестро Гасперіні зайвий раз доводять, що футбольна тактика народилася саме на Апеннінах.

Ностальгія: історія пишеться на наших очах. Досі «королева провінціалів» могла похвалитися лише одним здобутим Кубком Італії, та й то в минулому житті. Зараз же вона є істинним обличчям італійського клубного футболу. У минулому сезоні «Аталанта» вперше стала бронзовим призером серії А, в нинішньому вперше пробилася в чвертьфінал Ліги чемпіонів. Далі буде.

Твіттер Аталанти. Руслан Маліновський

Наші: одним із складових успіху бергамасків є український півзахисник Маліновський. Правда, Руслан поки що не має постійного місця в основі, але майже завжди використовує шанс, який йому надає Гасперіні. А справжнім капітаном цієї банди є колишній півзахисник «Металіста» Гомес.

Перспективи: забито 70 м'ячів: поруч ніхто і не валявся. Але, разом з тим, команда з абсолютно найкращою атакою в Лізі не може похвалитися такою ж обороною. Якби був баланс, золоті нагороди були б в кишені. Але на даний момент їхній максимум - місце в першому квартеті. Швидше за все, останнє.

У першому колі Аталанта і Лаціо видали феєрію - 3:3. Як буде цього разу? На нічию, до речі, відмінний коефіцієнт 3.80

«Інтер»

На кого дивитися: Лукаку, Еріксен, Валеро, Ханданович, Янг – такій компанії позаздрить будь-який гранд. Але головна цінність нинішнього «Інтернаціонале» - його тренер. Несамовитий Конте ще зробить своїх нових підопічних чемпіонами. Але навряд чи в цьому сезоні.

Твіттер Інтера

Ностальгія: однозначно за «Інтером» часів Моурінью. Цілком може бути, що команда 1964-65 рр. була крутішою і авторитетнішою, але команда 2010-го була, як і її тренер, особливою. І залишається такою донині.

Перспективи: перед початком сезону практично всі, стомлені «туринським» сонцем, в один голос стверджували, що ось в цьому сезоні вже точно «Інтер» зможе зіпхнути «Юве» з його сідала. Спочатку так і здавалося. Але по ходу сезону команда Конте, разпорошена на два фронти, втратила стратегічну ініціативу. І в чемпіонські розбірки вже навряд чи уклиниться.

«Лаціо»

На кого дивитися: Милинкович-Савич, Іммобіле, Стракоша, Луліч - честь і совість нинішнього «Лаціо». Але його мозок - це Сімоне Індзагі. Не володіючи «засіками» «Інтера», «Мілана» або «Юве», молодий тренер зумів зробити з хороших, але все-таки не зіркових гравців, команду-зірку.

Твіттер Лаціо. Сімоне Індзагі

Ностальгія: були часи, коли найбільш ненависною командою Італії був не «Ювентус». В кінці дев'яностих років минулого століття зійшла зірка «Лаціо». Правда, сяяла вона недовго: феєрична команда під керівництвом Ерікссона встигла раз стати чемпіоном Італії і виграти Кубок кубків. Далі її розібрали «на гвинтики».

Перспективи: вражаюча серія з 11 перемог поспіль вивела «Лаціо» не лише з тіні «Інтера», а й зробила римлян головним конкурентом «Юве» в боротьбі за скудетто. Зараз між командами розрив - одне очко. І все може бути, адже до кінця сезону ще 12 турів.

«Ювентус»

На кого дивитися: якщо вам подобається Роналду, тоді ви знаєте, куди дивитися. А якщо він вам таки не подобається, все одно дивіться в його бік: після карантину він повернеться ще сильнішим. Будьте впевнені: коли майже всі опинилися під домашнім «арештом», зірковий португалець на рідній Мадейрі качав м'язи і намотував кілометраж. Він все ще залишається одним з найсильніших гравців світу. Хоча поруч з ним теж повний «фарш»: Буффон, К'єлліні, Дібала, Пьянич.

Твіттер Ювентуса. Кріштіану Роналду

Ностальгія: незважаючи на величезне число титулів і регалій, «Юве» вигравав Кубок чемпіонів всього двічі. Останній раз - в 1996-му, під керівництвом Ліппі. А ось перший раз - в 1985-му, під проводом Платіні на поле, а Трапаттоні - на тренерській лаві. Той «Юве» вболівальниками команди визнається найсильнішим в історії.

Наші: віртуозного півзахисника київського «Динамо» і збірної СРСР Заварова «Юве» придбав в якості заміни Платіні. Але, на жаль, Олександр заміною зірковому французу не став. Хоча і встиг завоювати з туринською командою Кубок УЄФА.

Перспективи: «Саррі-бол» спочатку прийшовся «Юве» не до душі, але з плином сезону тренер і його підопічні притерлися один до одного. Часом «Юве» Саррі занадто академічний, а часто і нудний, але саме він головний претендент на скудетто: у нього просто найсильніший в лізі кадровий ресурс.

Ювентус після програшу Кубка Італії спробує відігратися на Болоньї. На перемогу команди Мауріціо Саррі дають 1.53