Іриша БЛОХІНА: «Перенесення Олімпіади — удар для спортивного світу»

Після того, як ВООЗ оголосила поширення коронавірусу пандемією, спортивний світ завмер. Змагання потрапляють під категорію «масові заходи», тому їх заборонили першими і дозволять останніми. Так, Олімпійські Ігри перенесені на рік. У числі перенесених турнірів опинився і київський чемпіонат Європи з художньої гімнастики.

Ми давно запланували інтерв'ю з тренером збірної України з художньої гімнастики Ірішею Блохіною, але карантин вніс свої корективи. Лише після істотного пом'якшення обмежень ми змогли зустрітися з Іришею і обговорити нагальні питання.

— Вас можна вже привітати з тим, що чемпіонат Європи все-таки відбудеться в Києві в цьому році?
— Ці змагання проводить Європейський гімнастичний союз (EG), тому остаточне рішення було за ним. Нова дата чемпіонату названа — він пройде в Києві з 26 по 29 листопада. Дуже важливо, що Виконавчий комітет EG підтвердив: формат змагань залишається таким же, як і планувалося раніше, включаючи олімпійські кваліфікації.

Для України це буде перший і, не виключаю, єдиний масштабний спортивний захід в цьому році. Ми як організатори готові забезпечити найвищий рівень проведення цього спортивного свята. Тримаємо кулаки за те, щоб ситуація дозволила провести чемпіонат повноцінно — і з глядачами, і з максимальною кількістю учасників.

— Розкажіть, як гімнастки і тренери проходять карантин? Чи були дозволені тренування?
— Художня гімнастика — це такий вид спорту, де простій без перебільшення катастрофічний. Випасти з тренувань на два місяці — це поставити хрест на фізичній формі всіх наших дівчат. Відновлення після такої перерви вимагало б величезних зусиль. Тому, звичайно, ми продовжували тренування. Основний склад збірної самоізолювався в залі, ми провели всі можливі тести, регулярно вимірювали температуру, дезінфікували зал і приміщення бази. Ніхто зі сторонніх не мав доступу в зал.

— Хто з тренерів працює в залі?
— Ірина Іванівна, я, Марина Кардаш, Олена Дмитраш, Вікторія Мазур, Ольга Лобас, Євгенія Гомон. Також ми готуємо в тренери Олену Дьяченко, Вікторію Фотієву, Маргариту Васильєву, Валерію Ханіну — вони зараз проходять стажування в збірній.

Тимчасово з нами зараз Ніна Єресько, засновниця Школи Дерюгіних в Дубаї. Вона зі своїми вихованками прилітала сюди в березні на Кубок Дерюгіних. Через карантин з Ніною тут залишилася 9-річна Ліна, громадянка Єгипту. Ми всією командою піклуємося про дівчинку, вона прекрасно адаптувалася і навіть вивчила російську мову! Нещодавно до Ліни вже змогла прилетіти мама.

— У збірній не було випадків коронавірусу?
— Ні. Сподіваюся, що і не буде.

— Як дівчата сприйняли новину про перенесення Олімпіади на рік?
— Чому тільки дівчата? Можу сказати, що для всіх, хто готувався до Олімпіади — гімнасток, тренерів, функціонерів, батьків — це величезний удар. Неймовірний. Все життя готуватися до виступу на Іграх, покласти стільки праці, сил, нервів, якихось жертв заради єдиної медалі, а у нас в гімнастиці вона одна в особистих і одна в групових вправах. Але ж виховати спортсмена і довести його до Олімпу — це ціла філософія, ціле мистецтво.

— Ірина Дерюгіна в недавньому інтерв'ю говорила, що кілька дівчат з групових вправ пішли зі збірної?
— Остаточно ще ніхто не пішов. Є кілька дівчат, які тимчасово не тренуються. Їм потрібна ця перерва, я їх розумію. У той же час я буду стояти за цією командою горою, тому що вірю в неї. Я хочу бачити їх через рік на п'єдесталі.

— Можете назвати їх?
— Ні, не буду говорити.

— Хто зараз замість них в групі?
— Склад змінюється, і ми в цьому плані довіряємо рішенням головного тренера країни Ірини Дерюгіної. Остаточне слово — за нею. Якийсь час назад в групових вправах, наприклад, почали працювати Єва Мелещук і Ніколь Красюк.

Я вважаю, що бути в команді групових вправах дуже корисно, для тих, хто виступає індивідуально, це допомагає розвиватися. Свого часу наш золотий склад — Тамара Єрофєєва, Анна Безсонова, Наталія Годунко — теж стояли в групі, стали чемпіонками світу в Новому Орлеані в 2002 році.

Зараз же прошу уболівальників: не робіть висновків про склад команди з групових вправ з уривків відео, які з'являлися в інтернеті. Прийде час — і ми обов'язково все офіційно повідомимо. Ірина Іванівна Дерюгіна точно знає, що робить.

— Як проходять тренування збірної під час карантину?
— Ми використовуємо цю перерву з користю, міняємо програму, шукаємо нову музику, щось вдосконалюємо, придумуємо нове. Дуже класну програму з обручем створили для Єви Мелещук, там новий стиль, нова музика. У ситуації з Євою ми завжди прагнемо дати їй те, чого вона боїться. Коли вона виходить із зони комфорту, йде її зростання як спортсменки.

Міняємо програми для Ніколь Красюк і Христини Пограничної. Ретельно працюємо з нашоб головною зірочкою Владою Нікольченко. Оновлюємо програму для юніорів і пре-юніорів. Нові вправи груп в цьому році ще ніде не показували, але ми вже працюємо над ускладненням.

Наш перший пріоритет — скористатися цим часом і дати світу гімнастики якісь нововведення, розвинути і штовхнути вперед.

— Чим ви, Іріша Блохіна, займаєтеся на карантині?
— Я і мама, і тренер, і менеджер, і директор ДЮСШ незалежно від карантину. У нас в «Школі Дерюгіних» щодня по 8 годин проходять онлайн-тренування з чотирма сотнями вихованок ... Іноді мене запитують: «Куди ти пропала з соцмереж?» Я нікуди не пропала, просто немає часу підбирати і викладати фото, в пріоритеті реальне життя.

— Якщо можна, таке питання. Тренер Христини Пограничної Ірина Руда більше не працює з нею?
— Христина тренується в збірній в Києві. Але коли їде додому до Львова, там займається з Іриною.

— Чи була пропозиція Ірині Рудій працювати з Христиною в Києві?
— Наші двері завжди відкриті. Ми хотіли, щоб Ірина була в збірній. І вона була якийсь період тут. Але, ви ж розумієте, що не так просто залишити своє життя, клуб і сім'ю у Львові.

— Ви, можливо, знайомі з розмовами про те, що до Христини ставляться гірше, ніж до інших дівчат.
— Детально не знайома, але дещо чула. Мені незрозуміло, на чому грунтуються ці розмови. Ці люди були в залі? Вони спілкувалися з дівчатами? Христину в збірній люблять, з нею серйозно працюють, вона прекрасно адаптувалася.

Прошу вболівальників не нагнітати і не вигадувати. Краще просто частіше бажайте нам хорошого дня, заряду, енергії, мотивації. Може, дівчатам з групи, які, як я сказала, взяли паузу, саме це і потрібно — щоб вболівальники підтримали.

— Окей, давайте змінимо тему. Як ви оцінюєте сучасні тенденції?
— З 2021 року повинні були змінитися правила. Тепер затвердили, що зміни вступлять в силу з 2022. Можу тут сказати одне — ми в Україні завжди відстоюємо справжню художню гімнастику, ту, яку любить глядач. При будь-яких правилах ми робимо акцент на образ, на натхненність вправи, намагаємося донести певну ідею. Зараз у багатьох спортсменок вправи одноманітні. Вони вибирають елементи подорожче і ними наповнюють вправу. Це не йде на користь гімнастиці. Якщо звичайний глядач — не фанат, який кожні змагання дивиться, а звичайний глядач подивиться, він не зрозуміє, в чому різниця. Ми б хотіли дати гімнасткам і тренерам свободу самим вибирати, якими елементами набирати бали. Нехай кожна використовує свої сильні сторони.

— Давайте поговоримо на іншу цікаву для багатьох тему. Розкажіть про ситуацію навколо Жовтневого палацу?
— Ми дуже сподіваємося, що найближчим часом це питання зрушиться з місця. 1 червня, в День захисту дітей, ми провели відкрите тренування на площі перед Жовтневим, тому що реально дітям більше ніде займатися. Вперше за 63 роки Дитячо-юнацькій спортивній школі Дерюгіних відмовили в оренді, посилаючись на аварійність будівлі. Жовтневий палац належить Федерації профспілок України, а наша школа комунальна, тобто орендна плата для заняття дітей спортом забезпечується з бюджету Києва. Ми просимо, щоб за спільним столом переговорів було прийнято рішення про терміновий ремонт будівлі і продовження оренди для «Школи Дерюгіних».

Жовтневий палац — це будинок художньої гімнастики України. База Атлет, де зараз займається основний склад Національної збірної, з'явилася у нас порівняно недавно. А до цього всі наші чемпіонки виходили лише з Жовтневого палацу. Це і Ганна Різатдінова, і Анна Безсонова, і Тамара Єрофєєва, і Наталя Годунко, і багато інших видатних спортсменів. В цьому залі особлива надихаюча атмосфера.

— За яким принципом ділять, хто тренується в Атлеті, а хто — в Жовтневому?
— Чіткого розподілу немає. Збірна тренується і в Атлеті, і в Жовтневому. В Атлеті кращі умови, але тут не вистачає місця для всіх.

— Якщо говорити про ідеальну модель фінансування спорту, то як, по-вашому, має бути? Державний бюджет або спонсори?
— У нашій країні не може бути застосована ні та, ні інша модель в чистому вигляді. Я думаю, повинно бути поєднання спонсорів і держави. Тому що в Україні на сьогоднішній день не кожні батьки можуть оплачувати заняття дітей в клубах. Ви підрахуйте, скільки буде коштувати таке заняття: власникам потрібно оплачувати оренду залу, зарплату тренерам, комунальні послуги (а з огляду на площу залів, одне опалення вийде недешево), ремонт. Тому, однозначно, нам потрібні державні спортивні школи. Якщо зробити спорт повністю приватним, багато талановитих дітей просто ... позбудуться своєї мрії. Знаєте, на сьогоднішній день, коли всюди карантин, спортивні школи закриті. У нас же дуже оперативно були налагоджені онлайн-тренування, майстер-класи, де збирається близько 400 дітей. Тому, повторюся, ми виступаємо за підтримку дитячого спорту на державному рівні.

Христина ПОЛЬСЬКА