Рикун розповів, як відмовився виходити на заміну в матчі проти Франції

На початку 2000-х років Олександра Рикуна хотіли бачити в складі два гранда - «Динамо» і «Шахтар».

– Вас хотіли бачити не тільки в «Металісті», але і в «Шахтарі» та Динамо. Шлагбаумом на шляху до цих переходів стали три мільйони доларів, які «Дніпро» вимагав за ваш трансфер?
– Зокрема. І, будемо чесні, мої проблеми з режимом. Пропозиції надійшли практично одночасно. Про перехід у «Шахтар» зі мною розмовляв Віктор Прокопенко. Я порекомендував вести переговори з «Дніпром». Мабуть, «гірники» вважали, що 3 мільйони – забагато.

З приводу переходу в «Динамо» зустрічався у Києві з Леонідом Буряком. Думаю, не склалося з тих же причин. Я це спокійно сприйняв.

– Ще були пропозиції?
– Запрошували у Росію, у ФК «Москва» і «Локомотив». Сьомін дзвонив Павлову, здається, коли я ще виступав у Маріуполі. Але я тоді був потрібен Петровичу.

– Від європейських клубів запитів не було?
– Із Шандором Варгою зустрічалися у Франції, він пропонував зайнятися моїм працевлаштуванням в Європі. 6 червня 2004 року збірна України проводила матч проти Франції в Парижі. На «Стад де Франс» прийшли 72 тисячі глядачів. Перед грою Шандор сказав, що за мною будуть уважно спостерігати.

– Зачекайте, це той матч, коли ви відмовилися виходити на заміну?
– Так. У ЗМІ цю історію подали не зовсім так, як було насправді. «Сам виходь» Блохіну не казав. Сподівався, що випустять хоча б на півгодини. Зідан нам забив на 89-ій хвилині. Тільки після цього мені запропонували вийти на поле.

Я б зрозумів, якби це була тактична заміна – потягнути час. Але це товариський матч, ми програємо 0:1, що я можу зробити за три додані хвилини? Дива, звичайно, трапляються. І у футболі також. Але це буває вкрай рідко.

Трохи заграло самолюбство. Блохіну відповів, що не можу вийти. Він покликав Венглинського, Олег вийшов на 90-ій хвилині. Якби це був відбірковий матч, то я б собі такого не дозволив.

– Як відреагував Блохін?
– Не думаю, що він образився. Потім казав, мовляв, ми з Рикуном зрозуміли один одного. Після цього інциденту якийсь час не викликав. Але через декілька місяців я знову отримав запрошення. 17 листопада вийшов на заміну у Стамбулі в матчі проти Туреччини.

Коли робив гольову передачу на Шеву, здалося, партнери по збірній думали, що буду бити сам, тож набігали на ворота суперників більше за інерцією. Але я не жадібний – відпасував і Андрій забив.