Радомир Антич: серб, який став своїм в Іспанії

Віталій Пасічний розповідає про тренера, який очолював «Реал», «Атлетіко» й «Барселону»

Радомир Антич: серб, який став своїм в Іспанії
© marca.com. Радомір Антіч

Суворі часи ожорсточують людей. Варто було по всесвітній павутині поширитися новині про смерть Радомира Антича, найпопулярнішим відгуком людей стало лаконічне: «Від чого?». Страх коронавiрусу, який плавно стає майже релігійним, затьмарює всі інші емоції. Знаменитий серб, єдиний, хто тренував три головних іспанських гранди, помер від запалення підшлункової залози, але це не привід про нього забувати.

Антич ніколи не приховував, що став тим тренером, яким став, завдяки кар'єрі гравця. Для футболіста сімдесятих-вісімдесятих років великою рідкістю було спробувати свої сили в чотирьох чемпіонатах – тим більше для гравця не рівня збірної (Радомир зіграв за Югославію один-єдиний раз). На додачу до цього талановитий захисник робив переходи, які і зараз виглядають дивно: з Югославії до Туреччини в 28 років, з Туреччини до вищої ліги Іспанії в 29, з Іспанії до Англії в 31…

Швидше за все, все життя Антича склалося б по-іншому, якби не черговий політичний колапс в Туреччині. Ось як Радомир розповідав про етап кар'єри в «Фенербахче»: «Це був особливий час. У мене вже було двоє дітей, і з моєї точки зору, Стамбул був у той час найкрасивішим містом в світі. Місто двох океанів, з двох континентів – і з історією, дуже тісно пов'язаною зі старою історією Югославії. У другому сезоні ми стали чемпіонами, а я забив «Галатасараю». Гол, коли я розбив собі голову! Я опинився в лікарні тієї ночі.

Але сталося те, що вплинуло на моє рішення піти. У той час в Туреччині була велика політична турбулентність, що з часом призвело до державного перевороту генерала Кенана Еврена. В мене була сім'я, двоє дітей. Хоча я був у прекрасному місті, де мені дійсно подобалося грати, я вирішив поїхати до Іспанії».

На Піренеях Антича прихистив Вуядін Бошков – тоді ще просто хороший тренер, який незабаром стане великим. При ньому найкращі роки в своїй історії проведе «Сампдорія», що завоює чемпіонство і вийде в фінал ЛЧ, він же виграє чемпіонство з «Реалом», але на той момент він буде тільки робити собі ім'я.

Про роботу з Бошковим Антич згадував з величезною теплотою. «Коли Бошков говорив, всi слухали. Я дізнався від нього, що не хороші гравці роблять хороші команди, а хороша атмосфера.

Десять років по тому, коли з «Сарагоси» зателефонували мені і попросили керувати ними, я насамперед відправився до Словенії – до озера, де жив Вуядін. Я запитав його, що мені потрібно зробити, щоб управляти в іспанській лізі. В мене ніколи раніше не було таких вимог.

Він розповів мені все. Він навіть лежав на землі і показував вправи для живота! Усе. Бошков був для мене як батько. Він дав мені те, що так важливо як в житті, так і в футболі. Освiту». При цьому Антич з самого початку робив те, чого так не вистачає багатьом нашим легіонерам – намагався стати на чужині своїм. Наприклад, ще в бутність гравцем Радомир віддав своїх дітей до Британської школи саме в Сарагосі.

Хоча в кінцi життя Антич був чи не більшим іспанцем, аніж сербом, дуже яскравий відрізок він видав і в Великобританії. Вже на спаді кар'єри він перейшов в «Лутон Таун», який виступав тоді в другому дивізіоні. Свідомо чи несвідомо, але свої тренерські якості він демонстрував уже на той момент: «Я сказав тренеру Девіду Плiту: «Всi грають з ліберо. Подивіться на Беккенбауера». Він сказав: «Я не маю права змушувати гравця просто чекати в обороні і через це бути слабкішим за супротивника в атаці». «Але Девід, всi так роблять», - наполягав я. «Подивіться на Беккенбауера». «Так, але це Англія…».

Так чи інакше, а Радомир зміг найяскравішим чином проявити себе і на полі. Чотири сезони, які Антич провів в «Лутоні», включили вихід клубу до вищої ліги і виграш боротьби за виживання – і два ключових голи при вирішенні цих цілей провів саме сербський захисник. Спочатку він забив вирішальний гол для виходу в перший дивізіон, а потім в класичному матчі за місце в еліті (останній тур, «залишиться тільки один», «Ман Сіті» влаштовує нічия, «Лутону» потрібна виїзна перемога) забив переможний гол на останніх хвилинах після виходу на заміну.

І ось, настає час вішати бутси на цвях. Антич приходить в «Сарагосу», а потім в «Реал» – між іншим, робить шлях, який міг виконати декількома роками раніше. Бошков, після того як очолив «Реал», хотів забрати з собою знайомого захисника, але керівництво «Реала» подивилося на цифри в паспорті гравця і заблокувало трансфер… Але, так чи інакше, Радомир відразу очолив клуб вищої ліги і перший же сезон у новiй якостi закінчив на високому п'ятому місці. До цього дня такий підсумковий результат виходить в десятку кращих в історії арагонського клубу.

Незважаючи на це, після другого сезону в «Сарагосі», який клуб закінчив вже на дев'ятій сходинці, Антич попрощався з клубом. Взагалі, коли дивишся на деталі його тренерської кар'єри, дивуєшся, наскільки безпардонним було ставлення до тренерів на Піренеях у вісімдесяті-дев'яності роки. У «Реал», наприклад, Радомир приходив в якості третього тренера за сезон: після Джона Тошака й Альфредо ді Стефано. Він перебудував модель гри, видав геніальний старт (дев'ять перемог і нічия з «Барсою» Кройфа в перших десяти турах) наступного сезону, домігся лідерства в чемпіонаті і… був звільнений рівно на середині сезону. «Реал» після цього упустив «золото» в останньому турі, програвши «Тенеріфе».

Чемпіоном тренер став зовсім з іншим мадридським клубом. Про головний успіх у своєму житті Антич говорив: «Я вибрав «Атлетіко», тому що це була найскладніша робота в світі» – і як би це не виглядало спробою додати собі вістів, це правда. «Атлетіко» керував неймовiрний президент Хесус Хіль, який став символом навіженостi і непередбачуваності рішень. Рекорд Хесуса Хіля – шість тренерів за сезон, і він ризикує стати вічним, ніякі «Карпати» навіть близько не підбиралися. Як говорив він сам: «Для мене звільнити тренера – все одно, що прикінчити пляшку пива. Можу прикінчити 20 на рік, а можу і сотню, якщо це необхідно».

І з таким босом Антич не просто виграв чемпіонат, а оформив золотий дубль! При ньому другий мадридський клуб знайшов свого короля в центрі поля: якщо в «Реалі» при ньому почав панувати Йерро, то в «Атлетіко» розкрився Дієго Сімеоне. До Антича в Ель Чоло в Європі були виліт з «Пiзою» і три пересічних сезони в Іспанії (досить сказати, що попередній сезон «Атлетіко» закінчив на 14-му місці), після знайомства з югославом – титули, світове визнання, трансфери в «Інтер» і «Лаціо».

В чемпіонський сезон Сiмеоне заробив фантастичні 18 жовтих, але й забив 12 м'ячів. Команда знову стартувала з упевненістю танка (в цей раз за перші десять турів команда дозволила суперникам дві нічиї), відразу заробила відрив, двічі обіграла «Барселону» і виграла перший чемпіонський титул за 18 років. Команду відрізняли міць в обороні (лише 32 пропущених в 42 матчах) і різноплановість в атаці (двозначну кількість голів забили чотири різних футболісти), іншими лідерами команди стали форвард Любослав Пенєв, півзахисник Камінеро та воротар Моліна.

На жаль, казка виявилася недовгою. Тренер Антич взагалі дуже швидко увірвався в еліту світового футболу – і дуже швидко з неї вилетів. З чотирьох останніх клубів, які він тренував в Прімері, три закінчили вильотом – і навіть «Барселона» до цього, прямо скажемо, прагнула. В «Атлетіко» він приходив тричі: після чемпіонства затримався на два сезони (без особливих успіхів), а потім відгукувався на запрошення Хіля ще два рази, але останній з них закінчився вильотом. Спікірували до Сегунди й «Бетіс» з «Сельтою», а «Барселона», яка запросила Антича після звільнення ван Гаала, до самого кінця сезону йшла в другій половині таблиці.

Навіть участь Антича на чемпіонаті світу-2010, яку напевно можуть пам'ятати багато з читачів, вже була осiнню патріарха. Його кар'єра, напевно, не могла обійтися без збірної Сербії – і на Мундіаль у ПАР він привіз зоряний колектив iз Суботічем, Івановичем, Коларовим на піку кар'єри. Команда здобула, можливо, головну перемогу в своїй історії (1:0 з Німеччиною), але з групи не вийшла. Принципи та напрацювання Радомира рано перестали працювати – так часто буває… Останнім його місцем роботи став китайський «Шаньдун Лунен», який тренер покинув в 2013-му році.

Скорбота по смерті одного з найвідоміших сербських фахівців вийшла далеко за межі його рідної країни. Пост його пам'яті в соцмережах присвятив, наприклад, Георге Хаджи, який співпрацював з Радомиром один календарний рік в «Реалі» майже три десятиліття тому. Про емоції на батьківщині і говорити не доводиться: довгий час Антич був одним з найвідоміших представників країни, яка тільки-тільки з'явилася на політичній карті світу. Антич був дуже великою людиною, який побачив у футболі все і якого любили дуже багато хто.

Підписуйся на наш канал в Telegram і дізнавайся всі найсвіжіші новини раніше за всіх!

Джерело — Sport.ua

(4 голоса)

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl + Enter.

Новини партнерiв
Коментарі
    Коментарі відсутні. Ви можете стати першим.
    Коментарі відсутні. Ви можете стати першим.
Ви не авторизовані.
Якщо ви хочете залишати коментарі, будь ласка, авторизуйтесь.
Якщо ви не маєте облікового запису, ви повинні зареєструватися.
Продовжуючи переглядати SPORT.UA, Ви підтверджуєте, що ознайомилися з Політикою конфіденційності