Найкращі з найкращих. Топ-10 лівих захисників чемпіонату України всіх часів

Ми продовжуємо ворушити минуле і визначати найкращих. На цей раз - серед лівофлангових гравців оборони. Критерії відбору та розподіл по місцях - наші, оцінки - ваші.

10. Іван Стрініч
 

Клуб: «Дніпро»
Роки кар'єри: 2011-2014.

Цей хорватський захисник з'явився в «Дніпрі» в той самий час, коли команду тренував Хуанде Рамос і вона була серйозною бойовою одиницею чемпіонату країни. За Стрініча дніпряни заплатили «Хайдуку» чотири мільйони євро. І захисник відпрацював щедрі аванси. Уже в першій грі в футболці «Дніпра» Стрініч відзначився диво-голом: забив у ворота «Таврії» метрів з двадцяти п'яти.

Але не тільки гольовими досягненнями відрізнявся Іван. Він був дуже надійним і непоступливим на своєму фланзі, а також часто підключався до атак.

9. Віталій Миколенко
 

Клуб: «Динамо»
Роки кар'єри: 2017-н.ч.

Юний Миколенко дебютував у першій команді «Динамо» в 18 років. Дебют цей був вимушеним: через травму основного на той час лівофлангового оборонця «біло-блакитних» Піваріча, наставник «Динамо» Хацкевич зважився кинути в бій необстріляного молодика. Але вимушений захід обернувся в результаті унікальною кадровою знахідкою. Миколенко практично відразу ж завоював місце в основі і «Динамо», і збірної України. Дуже швидкий, з хорошим ударом, з «двома серцями» - цей хлопець на довгі роки повинен стати основним і в своєму клубі, і в збірній.

8. Бадр Ель-Каддурі
 

Клуб: «Динамо»
Роки кар'єри: 2002-2012.

Невтомний динамівський крайок, який за свою невичерпну енергію отримав прізвисько «енерджайзер». Змагатися з конкурентами за місце в основі з точки зору потужності і жорсткості Бадр навряд чи міг - не ті габарити, але ось з точки зору швидкості цей мініатюрний марокканець міг дати фору кожному. У «Динамо» Ель-Каддурі потрапив за протекцією Валерія Лобановського. Однак зіграти під керівництвом Метра Бадр не встиг: іменитого наставника «Динамо» не стало, коли Каддурі вже перебрався до Києва. Марокканець дуже швидко вивчив російську мову і став своїм і для партнерів, і для уболівальників.

7. Кахабер Каладзе

Клуб: «Динамо»
Роки кар'єри: 1998-2000.

Каха в цьому рейтингу міг би бути значно вище, якби провів за «Динамо» більше матчів. Але найкращі свої роки універсальний захисник провів у «Мілані», з яким виграв два Кубки чемпіонів. До столиці України Каладзе запрошували в якості центрального захисника. Але дуже швидко перекваліфікували на лівофлангового. До того ж, Каха міг зіграти і на позиції опорного півзахисника. Рослий, потужний, швидкий, з відмінним ударом і баченням поля - практично ідеальний захисник. Шкода для всіх нас, що він рано пішов з «Динамо» в «Мілан». Після закінчення кар'єри Каладзе подався в політику. Зараз він є мером Тбілісі.

6. В'ячеслав Шевчук

Клуби: «Поділля», «Металург» Зп, «Металург» Д, «Дніпро», «Шахтар»
Роки кар'єри: 1996-2016.

Вихованець луцького футболу вперше голосно про себе заявив у запорізькому «Металурзі». Звідти перспективного захисника запросили в «Шахтар». Але в свій перший прихід в Донецьк Слава не зміг пробитися в основу. Довелося грати і за дубль, і за «молодшого брата» - донецький «Металург». Але і там не склалося. А ось в «Дніпрі» склалося непогано. У 2005 році «Шахтар» повернув Шевчука, і з тих пір В'ячеслав більше нікуди не переходив. За ці роки Шевчук став однією з клубних легенд, виграв Кубок УЄФА, хоча і не був основним в тій команді Луческу. Цього футболіста відрізняла неймовірна працездатність. Природа дала йому унікальну витривалість і високу швидкість. За збірну України Шевчук провів більше півсотні поєдинків.

5. Віктор Скрипник

Клуби: «Металург» Зп, «Дніпро»
Роки кар'єри: 1992-1996.

Вихованець запорізького «Металурга». За цю команду Скрипник встиг зіграти ще в чемпіонаті СРСР. Два роки він провів за «металургів» і в чемпіонаті України. Часто забивав, ще частіше асистував. Загалом, привернув увагу «Дніпра». У Дніпропетровську Скрипник став справжнім майстром. За два роки, проведених в «Дніпрі», Віктор забив 16 м'ячів: дуже хороший показник для гравця оборони. Забивав і за збірну України. У його активі два м'ячі в 24 матчах. Але кращі роки своєї кар'єри Скрипник провів, все-таки, в Німеччині. У складі «Вердера» він став чемпіоном Бундесліги і володарем Кубка Німеччини. Пізніше тренував «музикантів». У минулому році очолив «Зорю».

4. Юрій Дмитрулін

Клуби: «Динамо», «Таврія»
Роки кар'єри: 1992-2006.

Один з основних «гвинтиків» феноменального «Динамо» часів Лобановського. Дмитрулін міг зіграти на обох флангах оборони. Але частіше діяв саме на лівому крилі, оскільки праве було зайнято Лужним. Мав прізвисько «Бос». За роки, проведені в «Динамо», виграв все, що тільки можна було виграти в чемпіонаті країни. Напевно його кар'єра склалася б ще успішніше, якби не часті травми. За словами самого Дмитруліна, під ніж хірурга він був змушений лягати чотирнадцять разів. Після закінчення кар'єри залишився працювати дитячим тренером в рідному клубі.

3. Ісмаїлі

Клуб: «Шахтар»
Роки кар'єри: 2013-н.ч.

Один з найбільш затребуваних футболістів нинішнього «Шахтаря». В команду з Донецька Ісмаїлі потрапив з португальської «Браги». Цей скромний клуб зміг пробитися в груповий етап Ліги чемпіонів, де футбольна Європа отримала можливість вперше побачити талант Ісмаїлі. Незважаючи на те, що в дебютному поєдинку за «Шахтар» Ісмаїлі зумів відзначитися забитим м'ячем, шлях до місця в основі для нього виявився непростим. Ісмаїлі потрапив до «Шахтаря» в той період, коли багато провідних легіонерів їхали з команди. Почалася війна, «Шахтар» перебрався до Києва, почалися негаразди. Ісмаїлі разом з земляками намагався було бунтувати, щоб розірвати контракт, але бунт був «придушений». Після чого Ісмаїлі став гравцем основи. І у Луческу, і у Фонсеки, і в Каштру. Ісмаїлі володіє всіма необхідними якостями флангового захисника: швидкість, надійність, бачення поля, пас. Більш того, у нього ще є і майстерність, що робить його одним з кращих лівих захисників, які коли-небудь грали в УПЛ.

Разван Рац

Клуб: «Шахтар»
Роки кар'єри: 2003-2013.

Незважаючи на те, що в «Шахтар» Рац прийшов досить молодим футболістом - в 22 роки, на той час він був уже досить відомим і авторитетним гравцем на Батьківщині. У складі бухарестського «Рапіда» Рац двічі вигравав титул чемпіона країни. Сходу взяти цей рубіж в Україні Рацу не вдалося: його «Шахтар» під керівництвом Шустера програв чемпіонську гонку «Динамо». Але з приходом Луческу ситуація змінилася в кращий бік. Разван став гравцем основного складу, виграв і чемпіонат України, і Кубок. А вінцем його шахтарської кар'єри є перемога в Кубку УЄФА. Відрізнявся вмінням видати точну передачу, мав поставлений удар і високу швидкість. У «Шахтарі» провів десять років, ставши безперечним гравцем основи. Але за цей час провів «лише» трохи більше 170 поєдинків. Всьому виною - травми. За збірну Румунії Рац зіграв аж 113 матчів.

1. Андрій Несмачний

Клуб «Динамо»
Роки кар'єри: 1997-2011.

Хлопчина з сімферопольського училища олімпійського резерву потрапив у київське «Динамо» в 17 років. І дуже швидко з дубля (за особистою ініціативою Лобановського) був переведений в основу, на довгі роки застовпивши за собою ліву бровку. Рано «Смак» заграв і в збірній України - в 21 рік. Андрій виграв зі своїм клубом абсолютно все на внутрішній арені. Нерідко забивав, ще частіше віддавав передачі. Мав відмінні фізичні дані, міг невтомно борознити ліву бровку. На довгі роки став еталоном флангового захисника. Учасник ЧС-2006. Зі збірною зав'язав рано - в 30 років. У 32 завершив і клубну кар'єру. Міг ще грати і грати, але через свої релігійні переконання (він є Свідком Єгови) прийняв рішення закінчити з футболом на піку кар'єри. Але навіть цього вистачило, щоб досі мати негласний титул кращого лівого захисника чемпіонату України.

Валерій ВАСИЛЕНКО

Читайте також: Найкращі з найкращих. Топ-десять воротарів чемпіонату України всіх часів