Тоня проти всіх – спекотний лід навколо Оксани Баюл

Спорт встав на паузу в усьому світі, але це не привід про нього забувати. За часів, коли всі ми замкнені в чотирьох стінах, саме час переглянути або відкрити заново для себе хороші фільми, в тому числі і про спорт. Продовжуємо нашу рубрику кіноспорт.

Майже два десятиліття перемога Оксани Баюл на ОІ в Ліллехаммері була єдиною для України на Білих Олімпіадах. При цьому головним ньюсмейкером жіночого фігурного катання на турнірі була зовсім не вона. Суперництво двох американок, які посіли друге і восьме місця на турнірі, затьмарило все і вийшло далеко за межі спорту.

Прототип

Є якась видатна іронія в тому, що найбільш аристократичний і красивий спорт наповнений скандалами й провокаціями більше будь-якого умовного регбі. Атмосфера всередині фігурного катання традиційно токсична, сповнена заздрощів і взаємних претензій, і часто це призводить до інформаційних вибухів. Вибухи на кшталт скандальної зміни тренера або звинувачення суддів в упередженості давно стали нормою, але початок дев'яностих подарував справжню Хіросіму, яка зачепила навіть кримінальнi роздiли газет.

Чемпіонат США з фігурного катання-1994 повинен був визначити учасників і учасниць найближчих Олімпійських ігор в Ліллехаммері. Американці – єдині, хто визначає олімпійців в цьому виді чисто за спортивним принципом, і одна з головних імперій виду повинна була відправити найкращих в жорстокій боротьбі. Одна з головних фавориток турніру, Ненсі Керріган, проводила останні тренування перед виступом, як раптом з нею сталося це:

Нападник вдарив Керріган поліцейською палицею трохи вище коліна – тобто намагався нанести травму, яка була б несумісна з виступами на льоду. Страшна історія, яка все ж змогла закінчитися без моторошних наслідків (Ненсі все ж уникла серйозних травм), але поліцейське розслідування призвело до самих несподіваних результатів. Виконавець нападу виявився пов'язаний з людьми, близькими до… однієї з безпосереднiх конкуренток Керріган, фігуристки Тоні Хардінг!

Як і Керріган, Хардінг на той момент була вже фігуристкою з великим бекграундом. Дівчина першою в світі виконала потрійний аксель на офіційних змаганнях, брала участь на Олімпіаді-1992 і конкурувала з Ненсі за найвищі сходинки п'єдесталу на всіх серйозних турнірах. Зокрема, в Альбервиллi Хардінг стала четвертою, програвши «бронзу» саме Керріган. Не було жодних сумнівів, що на передолімпійському старті ці дві дівчини знову стали б конкурентками за все головні призи – і як мінімум мотив Тоні в усуненні конкурентки був очевидний.

Найцікавіше, що «неба в клітинку» і навіть моментального відсторонення від змагань Тоня уникла: вдалося довести, що напад на Керріган організовували її охоронець і колишній чоловік, але їхній зв'язок з самою фігуристкою довести не вдалося. Вигравши чемпіонат США, Хардінг поїхала на Олімпіаду – так само, як і Керріган, яка вiдновилася. Жертва і головна підозрювана розминалися на одній ковзанці…

Відгук у ЗМІ був таким, що навіть слова «ефект бомби, що розірвалася» виглядають не штампом, а реальним відображенням ситуації. Хардінг з’явилася на обкладинках журналів «Time» і «Newsweek», на тренувальний каток в Ліллехаммері приходило до 400 журналістів, а трансляція короткої програми стала однією з найбільш популярних телевізійних передач в американській історії.

Цікаво, що подібний тиск вплинув в першу чергу на Хардінг: вона зірвала перший же стрибок в довільній програмі, зажадала від суддів почати прокат заново і закінчила змагання лише восьмою. Керріган ж додала до олімпійської «бронзи» ​​ще й «срібло», поступившись тільки нашiй Оксані Баюл.

Надалі, в ході розслідувань, Тоня зізналася в змові зі злочинцями. У змові не з метою покалічити, а «лише» з метою уникнути переслідування – але стала б абсолютно невинна людина взагалі вигороджувати якихось відморозків? Справа була шита білими нитками, і Хардінг стала чужою в світі фігурного катання. Три роки умовного терміну, яка вона отримала в звичайному суді, додалися до позбавлення титулу на чемпіонаті США і довічного відсторонення від турнірів від суду спортивного.

Реалізація

Ми можемо посміхатися над жартами на кшталт «це Фран Соль підсипав допінг Артему Бєсєдіну», але в даному випадку боротьба за високі місця довела конкретних людей до абсолютно реального і дуже криміналу. Історія, яка увійшла в культурний код сотень мільйонів американців, тільки чекала якісної реалізації – і дочекалася до 2017-го.

Знімати кіно взявся Крейг Гіллеспі – режисер, раніше вже зняв досить відому спортивну драму «Рука на мільйон» про першіх індійців в американському бейсболі. Звичайно, з урахуванням сюжету складно переоцінити значимість виконавиці ролі Хардінг, і нею стала Марго Роббі – одна з найперспективніших актрис нового покоління. І, треба сказати, «Тоня проти всіх» примножила популярність обох: Гіллеспі був номінований на звання найкращого режисера на батьківщині в Австралії, а Роббі – на Оскар.

Звичайно, «Тоня проти всіх» - не «Гра їхніх життів», а кіно зовсім іншого масштабу. Фільм знятий з великим старанням: наприклад, заради буквально секундних епізодів режисери не полінувалися включити в сюжет кілька дівчат, які грають Хардінг в дитячому та юнацькому віці. Дуже гідно для фільму, знятого за мірками Голлівуду за копійки: бюджет «Тоні проти всіх» склав 11 мільйонів доларів.

Королеву, як і короля, грає свита, і навіть актори, що з'являються в кадрі на лічені хвилини, виглядають абсолютно незамінними для канви сюжету. Особливо відзначу Еллісон Дженні, яка зіграла роль Лавони Голден, матері Хардінг. Груба, що не розлучається з сигаретою навіть на льоду, вкрай вимоглива жінка зіграла ключову роль як у житті справжньої Тоні, так і в фільмі. За виконання ролі Лавони Дженні отримала «Оскар».

Сюжет фільму – життя Хардінг з дитинства і до наших днів. Величезний акцент поставлений на важке дитинство Тоні: батьки розлучилися, коли вона була зовсім маленькою, і мати гнобила її, вимагаючи все кращих і кращих результатів. «Корова, як її не назви, орлом не стане» – далеко не найжорсткіша характеристика Лавони на адресу доньки.

Відповідний характер викувався і в Тоні: жорсткою, тою, що не бачить перешкод при видимості мети, гранично нерозбірливою при виборі методів. У фільмі ніколи прямо не сказано, що Хардінг замовила напад на Керріган, але перегляд не залишає сумнівів: вона на це здатна. Штрих до портрету: Тоня після дискваліфікації заробляла гроші в тому числі й боксом…

При цьому треба розуміти: цей фільм – саме про Тоні Хардінг, а не про конкретну подію 1994 року і навіть не про протистояння двох фігуристок. Керріган з'являється в кадрі на лічені секунди, Баюл взагалі жодного разу не потрапила в кадр цілком, і навіть Олімпіада продемонстрована як епізод в кар'єрі Тоні – безумовно, найважливіший, але не менш значимий, ніж рекордний потрійний аксель. Чергове втілення американської мрії: гранично грубе, багато в чому злочинне, але все з тією ж готовністю будь-яку ціну пробитися через терни до зірок…

Фігурне катання, звичайно, набагато більш кінематографічний вид спорту, ніж футбол – головним чином завдяки можливості концентруватися на одній особистості. Але творці «Тоні проти всіх» в цьому плані вийшли на новий рівень: видовищність сцен на ковзанці просто неймовірна. Ковзання, обертання, стрибки складно відрізнити від того, що відбувається на справжніх змаганнях, і в таких речах уважність Гіллеспі і його команди особливо нереальна. Роббі робили спеціальну перуку, щоб надати зачісці неестетичності (у кого які проблеми), а номінацій на Оскар у фільма три: крім акторських, кіноакадемія відзначила монтаж фільму.

І, звичайно ж, як будь-яке гарне кіно, «Тоня проти всіх» піднімає вічні й близькі всім нам теми. Що важливіше: бути успішною або вихованою, чемпіонкою або правильною? Не у всіх спочатку є шанси на те й інше одночасно, і Хардінг стала прикладом того, хто спочатку домігся висот, а потім перейшов норми моралі.

При цьому саме до спортивних деталей Гіллеспі неуважний. У момент, коли після нападу на Керріган Тоня посіла перше місце на чемпіонаті, коментатор кричить: «У неї нарешті вийшло стати чемпіонкою США». Взагалі-то Хардінг ставала першою в країні ще за три роки до Олімпіади в Ліллехаммері, і ніякі успіхи на внутрішньому чемпіонаті до 1994 му році для неї вже не були винятковими.

Це, до речі, скидає кримінальний флер з історії нападу на Керріган. Хардінг і Керріган, звичайно ж, не були двома найкращими фігуристками світу – вони навіть на чемпіонатах США ніколи не займали два перших місця. На чемпіонаті країни-1993 Хардінг залишилася навіть без медалей і права виступити на ЧС. Першу трійку склали Керріган, Лайза Ервін і Тоня Квятковські – щоб на ЧС-1993 посісти п'яте, тринадцяте та тридцять перше місце. Виграла Баюл…

У зв'язку з цим напад на Керріган перестає виглядати спробою усунути головну конкурентку - інакше б виконавець з поліцейською палицею напад не в Детройті, а на однiй з київських ковзанок. Швидше за все, це був той випадок, коли колективне несвідоме трансформувалося не в абстрактну злобу, а в щось реальне. Аристократична, вихована, інтелігентна Керріган могла так дратувати роками Хардінг і її команду, що хтось із них набрався потрібних почуттів до того, що взяти у руки зброю.

Ну і, звичайно, відверто наївними, щоб не сказати смішними, з України виглядає постійне педалювання до «важкого дитинства» Хардінг. У фігурне катання взагалі потрапляють дівчата, для яких це єдиний шанс досягти успіху в житті – і щоб це довести, досить подивитися на верхню сходинку п'єдесталу в Ліллехаммері.

Коли Оксані Баюл було тринадцять, у неї померла мати. Батько на той час давно покинув сім'ю і ніколи не виходив з дочкою на контакт; бабусі та дідусі померли ще до мами. Оксана буквально жила на ковзанці, не маючи, крім неї, в житті взагалі нічого – ніякої іншої можливості ані себе реалізувати, ані заробити на життя. Порівнювати з цим «складність» дитинства Хардінг, яка полягала просто в ранньому розлученні батьків і грубості її матері, неможливо.

Немає на світі успішних людей без труднощів на шляху до досягнень, а вже спорту це стосується особливо явно. Та ж Керріган була з такої ж простої пролетарської родини, і її близькі чомусь не нападали на Хардінг. Просто одним людям доводиться виправдовуватися хоч чимось за свої гріхи, а іншим виправдовуватися немає за що. Ім'я Хардінг вписано в історію фігурного катання, але аж ніяк не тільки золотими літерами.

А сам фільм, безумовно, став однією з найкращих спортивних драм в історії і обов'язковий до перегляду.

Віталій ПАСІЧНИЙ

Фільм: «Тоня проти всіх»
Жанр: спортивна драма
Рік: 2017
Спорт: фігурне катання
Зірка: Марго Роббі, Еллісон Дженні
Оцінка «Кіноспорту»: 9/10

Читайте також: Гра їхніх життів: як в Голлівуді зняли, можливо, найкраще кіно про соккер