Міжнародні турніри
| Оновлено 05 лютого 2020, 12:20
10966
14

Збірна України завершила відбір на ЧС-2020 нічиєю з Францією

Команди заробили перші очки в еліт-раунді, але припинили боротьбу

| Оновлено 05 лютого 2020, 12:20
10966
14
Збірна України завершила відбір на ЧС-2020 нічиєю з Францією

Національна команда України провела матч 3-го туру елітного раунду відбору на Чемпіонат світу в групі Б. Суперниками наших футзалістів були французи. Поєдинок не вирішував нічого для жодної зі збірних, оскільки обидві позбулися всіх шансів поїхати на Мундіаль.

Наша збірна розпочала зустріч дуже потужно. В першу половину стартової 20-хвилинки вона повністю домінувала на паркеті: 10:1 за ударами. Зрозуміло, така перевага не могла не вилитися в гол. Разуванов вивів на удар Журбу, і той сильним ударом відкрив рахунок - 1:0. На жаль, незабаром суперники відігралися. Наші невдало розіграли штрафний, Мухудін перехопив пас, сам рвонув до воріт і прокинув м'яч повз голкіпера - 1:1. І тут же Корсун сфолив на Раміресі поблизу власних воріт, чим заробив жовту картку і пенальті. Сам потерпілий привів вирок у виконання потужним ударом під поперечину - 1:2.

Рахунок був явно не по грі, але дуже добре грав голкіпер і капітан французької збірної Арун. Він набагато частіше за свого візаві вступав в гру. А перед самою перервою отримав травму - грудьми зупинив м'яч після потужного пострілу Білоцерківця. На паркет вибігли лікарі, поставили воротаря на ноги. Він дограв до кінця тайму, але на другий вже не вийшов.

Після перерви картина не змінилася: наші атакували, французи раз у раз організовували контрвипади, причому дуже гострі. І змінивший Аруна Дюро вступав в гру навіть частіше за свого попередника, однак на 29-й хвилині і він не допоміг. Після розіграшу кутового відбив удар Педяша, але нічого не зміг вдіяти з добиванням - 2:2.

Збірна України прагнула будь-що-будь одержати перемогу, наші навіть зняли воротаря на останній хвилині - на жаль, всього лише нічия. І останній рядок в турнірній таблиці з-за найгіршої різниці забитих і пропущених м'ячів: ось такий підсумок відбору на чемпіонат світу. Який пройде без нашої команди.



Елітний раунд кваліфікації ЧС-2020. Група В. 3-й тур.

Франція - Україна – 2:2


 Мухудін (10), Рамірес (13, з пенальті) - Журба (7), Педяш (29).

 Корсун (13), Малишко (34).

Франція: Арун (Дюро) - Рамірес, Лютен, Н'Галя, Мухудін, Бельхадж, Кебе, Ба, Айгун, Алла, Ді.

Україна: Ципун (Іваняк) - Малишко, Разуванов, Журба, Педяш, Єрьомін, Микитюк, Дмитро Сорокін, Фаренюк, Корсун, Шотурма, Білоцерківець, Зварич.

Арбітри: Кріштіану Сантуш, Філіпе Дуарте, Мігель Кастілья (всі - Португалія).

ТЕКСТОВА ТРАНСЛЯЦІЯ МАТЧУ

Джерело Sport.ua
Оцініть матеріал
(31)
Повідомити про помилку

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter

Налаштувати стрічку
Налаштуйте свою особисту стрічку новин
Налаштувати стрічку

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Українець відмовився виступати в одній команді з росіянином. Як то було
Волейбол | 26 сiчня 2023, 15:13 6
Українець відмовився виступати в одній команді з росіянином. Як то було

Конфлікт вдалося владнати, Тимофій Полуян уже знайшов новий клуб у Туреччині

Фартовий жереб. Україні надали суперника у півфіналі жіночого ЧЄ з футзалу
Футзал | 24 сiчня 2023, 20:15 0
Фартовий жереб. Україні надали суперника у півфіналі жіночого ЧЄ з футзалу

У півфіналах Україна зіграє з Угорщиною, а Іспанія – з Португалією

Коментарі 14
Введіть коментар
Ви не авторизовані
Якщо ви хочете залишати коментарі, будь ласка, авторизуйтесь.
ser_nat
Игроки вроде еще есть, но нужен специалист - итальянец, испанец.
Andy Chak
в топ-4 в групі, красавци!!!
Санс сация Исаченко
Почти в тройке .
Ivan-Bogun
Мда....Щось пішов в нас регрес в міні-футболі...
keegan
Почетное последние место...
Андрей Саламаха
Треба щось змінювати! Риба гниє з голови! Аналогічна історія і в біатлоні! Дорвалися до "кормушки", так й бульдозером їх не витягнеш з федерацій!
keegan
так у нас это произошло со всеми игровыми видами спорта, так что футзал не исключение, на очереди футбол....
Владимир Копяк
Думал, что больше писать не о чем, но... Во-первых. Прошу прощения за ошибку во времени пребывания Владыко у руля ассоциации, не почти 8 лет, а только почти 7. Но хрен редьки не слаще. Во-вторых. Я не знал о том факте, что главный тренер сборной перед архиважным сбором команды, который длился всего 4 (!!!!!) дня, неделю отсутствовал в Украине (участвовал в ветеранском турнире за одну из украинских команд) и появился только в первый день сборов! Интересно, руководство АФУ знало об этом? А если знало, то я вообще не понимаю роли этой фейковой организации в вопросе руководства сборной команды страны. Или Владыко был в составе делегации на этом турнире? Более дилетанского подхода к самым важным соревнованиям 4-х летия трудно себе представить. Я вспоминаю март 2013 года, когда эта компашка во главе с Владыко рвалась любыми путями к руководству украинским футзалом, сколько грязи было сброшено на Лисенчука и его команду, как нас всех убеждали, что с приходом к власти реформаторов с гандбола, отечественный футзал будет цвести и пахнуть. Я тогда старался убедить людей, что это авантюра, которая плохо закончится для национального футзала... Не поверили, и с грубейшими нарушениями Устава АМФУ, незаконно избрали нынешнего президента,для которого была только одна цель при прорыве к руководству АМФУ - деньги, деньги и еще раз деньги. Я не буду говорить о тех грубейших нарушениях всего чего только можно было в работе АМФУ в последние годы, не об этом речь. Но все это стало возможным только под "чутким" руководством президента ФФУ/АФУ Павелки, на котором висят с десяток уголовных дел .... Так что ни о каком контроле в отношении своего коллективного члена не могло быть и речи, финансовые вопросы я вообще не поднимаю,это компетенция правоохранительных органов... Я думаю, что это безобразие по отношению к футзалу не вечно, и скоро будут перемены к лучшему, но не с этой обанкротившейся командой...
Oleynik_sport
Не плохой результат.
stasina
Не захищаю поточного очільника футзалу в Україні, але зниження рівню вітчизняного футзалу почалося не за нього. Ми двічі ставали призерами Євро - в 2001 та 2003 роках, ще двічі виходили до півфіналу - у 1996 на ЧС та 2005 на Євро. Це й були золоті часи. Ми стабільно були в топ-5, позаду Бразилії та Іспанії, але на рівних сперечались з Італією, Росією, Португалією та Аргентиною. Лисенчука прибрали на початку 2013, здається, тобто, вже при ньому ми 10 років не були призерами нічого ) Збірна потрохи, але здавала. Росія, Італія та Португалія вже були явними фаворитами з нами, ми ставали ближче до другої десятки. Нове покоління не тягнуло рівень Корідзе, Москвичова, Шайтанова тощо. А потім і нове покоління наблизилось до 30 років, стало зрозумілим, що вже Рогачова, Овсяннікова, Легачова та Чепорнюка "ривкінці" навряд чи змінять.
Кожне покоління було трохи гірше попереднього. Вважаю, що технічною збірною ми перестали бути, коли вищезагадана четвірка перейшла пік кар'єри. Стали типовою українською командою швидких та настирних дєрєвях )
Потім настало Євро 2018, де поїхало 2 четвірки легів, а також четвірка Сокола, який тоді був при грошах. Ця четвірка рвала всіх у чемпі, але на Євро було помітно, що вони не здатні виконувати завдання рівня виходу з групи. І справа в тому, що через декілька років уже закінчать професійну кар'єру більшість "ривкінців" і основа нашої збірної буде складатись переважно з таких гравців внутрішнього чемпу та декількох легів команд рівнем не набагато вище (ті ж білоруські, чеські або російські команди).
Ну й головне - 20 років тому футзал був спортом десяти країн, які грали на напівлюбительському рівні. Зараз це вже дуже комерціоналізований спорт із декількома професійними топ-лігами та багатьма повноцінними чемпіонатами. Поки ми потроху здавали в рівні, майже в усій Східній Європі з'явились непогані збірні, Казахстан взагалі став топом, Сербія вже точно вище нас рівнем.
Ну ось і виходить, що друга половина панування Лисенчука - сповзання із топ-5 десь ближче до десятого місця, без шансів щось протиставити елітним збірним, а панування нового чувака - подальше сповзання у купу другорядних команд, які виникли за останні 15-20 років.
Були золоті часи на радянській заквасці масовості спорту, їх вистачило до 2003-05 років, а потім очікуваний спад, тільки не такий гострий, як у хокеї.
Продовжуючи переглядати SPORT.UA, Ви підтверджуєте, що ознайомилися з Політикою конфіденційності