Улі Хенесс: людина, яка зробила Баварію великою

Здається, що «Баварія» править німецьким футболом вічно, але колись все було зовсім інакше. Зірка Півдня і грала у другому дивізіоні, і навіть у своєму місті вважалася клубом номер два. Сьогодні на пенсію йде людина, яка зробила все, щоб «Баварія» стала європейським грандом – спочатку в футболці і бутсах, а потім в діловому костюмі.

Кілька днів тому Франц Беккенбауер написав відкритого листа, в якому були, крім усього іншого, такі слова:

«Дорогий Улі, для початку я хотів би підкреслити одну річ: «Баварія» ніколи не стала б такою, якою вона є сьогодні, якби не ти… За межами поля після занадто раннього завершення кар'єри ти почав працювати так старанно, як ніхто інший. Я б хотів, щоб ти провів на газоні ще кілька років, але твоя історія в якості менеджера, президента і керівника наглядової ради є воістину унікальною для футбольного світу. Що найбільше мені подобається в цій історії, так це її людська сторона.

Ти зробив «Баварію» своєю сім'єю. Ти допомагав кожному, хто потребував допомоги і атакував кожного, хто нападав на твоїх близьких. Якщо ти помічав, що з командою щось не так, то ти відразу звертався до неї. Вже протягом 50 років кожен футболіст відгукується про Улі Хенесса з великою повагою. Тому що в складні моменти ти все брав на себе».

Чи міг подумати простий син м'ясника, який в шістдесяті умовляв маму відпустити його займатися футболом, що про нього будуть говорити як про патріарха, символ «Баварії»? Улі Хенесс завжди був простим і чесним, на жодному етапі кар'єри не давши собі захворіти зірковою хворобою. А приводів, між тим, у нього було більше, ніж у багатьох.

До облачення в костюм

Хенесс з юних років показав себе як талановитий і класний гравець: вже в 17-річному віці він став героєм перемоги юнацької збірної над англійцями 6:0, а за збірну ФРН U-23 дебютував вже в 19. Улі відзначали як гравця швидкого і, головне, креативного: на позиції під нападником він моментально приймав рішення і віддавав розрізнi передачі.

Проблемою німецького футболу кінця шістдесятих – початку сімдесятих було те, що навіть найяскравіші футболісти того часу заробляли невеликі гроші: національний чемпіонат з'явився тільки в 1964-му році, ані ТБ, ані спонсори не приносили значні доходи. І Хенесс зважився поєднувати навчання з тренуваннями: вставав о шостій, йшов на тренування, після нього – у школу, потім на друге тренування, а потім робив домашні завдання. Навчався Улі на совість, і розуміння не тільки футбольних істин дуже сильно стало йому в нагоді.

Вже у 17 років Хенесс перейшов до «Баварії». Його по збірним зауважив легендарний Удо Латтек: найкращий тренер в історії Зірки Півдня, перша людина, при якому вона злетіла до небес. Бюджет у клубу був маленький, але Улі погодився на аматорський статус в перші два роки: підробляв оператором франкiровальної машини. Було через що: велика команда з Мюллером, Беккенбауером, Майєром манила чи не кожного німецького хлопчика.

З Гердом Мюллером

Пройде час, і з Хенессом в складі вона почне вабити і кожного європейського гравця: після появи в команді Улі «Баварія» завоювала три Кубка чемпіонів, ставши справжньою Зіркою Півдня. Зоряним часом Хенесса став фінал КЄЧ з «Атлетіко», якому він оформив дубль. «Доповненням» до клубних перемог стали виграші чемпіонатів світу та Європи, причому в тій же компанії: Майер, Беккенбауер, Шварценбек, Мюллер, Брайтнер… Хенесс був невід'ємною частиною, можливо, найсильнішої команди в історії футболу.

На жаль, один з виступів на самому піку змусив Хенесса дуже рано закінчити кар'єру. У черговому фіналі Кубка чемпіонів, з «Лідсом», правий захисник Грей травмував супернику коліно. Футболіста довелося замінити, матч все одно виграли, та й взагалі Хенесс після цього провів майже сотню матчів, але рецидиви змусили Улі повісити бутси на цвях в 27 років.

Він завжди ненавидів борги

Тут варто зупинитися і пояснити, що з себе представляла «Баварія» рівно сорок років тому.

На відміну від «Реала», «Ювентуса» й більшості інших клубів, які зараз входять в європейський пантеон, «Баварія» зовсім не була топ-клубом з перших років свого існування. Досить сказати, що її взагалі не включили в список учасників першого розіграшу Бундесліги: від регіону взяли «Мюнхен-1860» і «Нюрнберг», просто тому що заслуг і досягнень в німецькому футболі у цих клубів станом на 1963-й рік було більше.

Геніальний, майже безпрецедентний для історії футболу прорив (в середині шістдесятих – клуб нижчої ліги, в середині сімдесятих – найсильніший клуб світу) «Баварії» був забезпечений безліччю вдало сформованих факторів. Перш за все, це поява в команді декількох геніальних гравців: тих самих Мюллера, Майєра, Беккенбауера, що опинилися в Мюнхені майже одночасно. Цих майстрів тренували люди, які приходили і йшли в ідеальному порядку: Златко Чайковські впровадив юніорів у дорослий футбол, Бранко Зебец навчив грати на результат, а Удо Латтек зіграв класичну роль топ-тренера, вивівши команду на світовий рівень.

Але, звичайно, величезну роль в такому вертикальному зльоті зіграв і президент. Вільгельм Нойдеккер витягнув клуб з фінансової ями, в якій вона опинилася після Другої Світової (а положення було просто катастрофічним: президент-єврей з приходом до влади Гітлера втік з країни, і «Баварія» тоді звалилася на саме дно), реорганізував академію і скаутську систему, та й взагалі зробив її великим клубом. Та ж сама історія Хенесса демонструє майстерність підписувати гравців на зльоті: гравець, який ще не дебютував у професійному футболі, перебрався в топ-клуб і зовсім там не загубився.

Минув час, і залишати Зірку Півдня прийшов час і Нойдеккеру. Авторитарний, важкий в спілкуванні президент дійшов до відкритого конфлікту з командою, що і вилилося в його відставку в 1979-му році. Хенесс, який тільки закінчив кар'єру, був призначений генеральним менеджером клубу. Новим президентом клубу став тезка Нойдеккера Хоффманн, але він відразу сказав: «У мене функції виключно представницькі. У вас розв'язані руки: у Вас, Пауль Брайтнер, у футбольній частини, й у Вас, Ульріх Хенесс – у фінансовій». Тут саме час зазначити: не мало ніякого значення, яка посада була написана в конкретний момент у Хенесса (Брайтнера, Беккенбауера, Румменігге) – клубом вони керували разом, а дебет і кредит завжди залишалися за Улі.

Момент, коли Хенесс взявся за справи, не назвеш простим. Команду тільки-тільки покинув Мюллер (а ще Хенесс з Брайтнером, так), два роки як покинув Беккенбауер, 35 років виповнилося і Майєру - а боргів у команди й так накопичилося на 3.5 мільйона марок, де вже тут пiдсилюватися. При цьому зрозуміло, що звикла до постійних перемог публіка вимагала нових і нових титулів, їй не можна було просто показати фінансову звітність.

І Хенесс прийняв кермо влади, вчепився в них залізною хваткою. Він використовував видатну популярність команди, її знайомий усій планеті бренд: підписував рекламні контракти, знаходив спонсорів, налагоджував зв'язки з телебаченням, яке тільки-тільки заглядало на футбольний ринок. Розрахувавшись з рештою боргів після Нойдеккера, Хенесс не вводив клуб в них ніколи – навіть кредит по «Альянц-Арені» баварці погасили раніше, ніж це було необхідно.

Родзинки роботи

Першим трансфером в кар'єрі Улі Хенесса став рідний брат. Дітер Хенесс не досяг тих успіхів, що Улі, але в будь-якому випадку був великим нападаючим і став тією самою заміною Герду Мюллеру. За брата Дітер заплатив 175 тисяч марок, а той в 224 матчах чемпіонату за «Баварію» забив 102 м'ячі. Цікаво, що через роки Дітер теж став футбольним босом, керував «Гертою», але й на цьому поприщі не домігся того ж, що старший брат.

Домагався, щоб його футболіст грав два матчі в день. До своїх підопічних Улі завжди був дуже суворим, й одного разу це на собі відчув не хто інший, як Марк Хьюз.

 «Я повинен був зіграти в кваліфікації чемпіонату Європи проти Чехословаччини, нам була дуже потрібна перемога. Тижнем раніше я підписав контракт з «Баварією». За обідом президент Улі Хенесс запитав, у скільки починається матч Уельсу, і сказав: «Ось і славно, значить, ввечері ти зможеш зіграти і за нас». Улі прибув на гру Уельсу, а потім ми стрибнули в літак і полетіли на матч «Баварії» - по суті, просто на іншу сторону чеського кордону».

Хенесса не зупинив навіть той факт, що вони встигали тільки до другого тайму: його випустили на заміну. Але найбільш показово тут навіть не це. Зверніть увагу: розповідаючи цю історію, Марк жодного разу не згадав тренера «Баварії». Улі не те що не відповідав принципом «директора потрібні, щоб підписувати чеки», а демонстративно плював на нього. Завжди він означав більше, ніж будь-який тренер Зірки Півдня, і при цьому його завжди поважали: гравці – за чемпіонські медалі, тренери та інші керівники – за неоціненний внесок у розвиток «Баварії».

Дивом вижив в авіакатастрофі. Всього цього, однак, могло і не бути – життя Хенесса мало не забрало падіння літака в 1982-му. З чотирьох осіб, які летіли на крихітному одномоторному літачку, він один залишився живим – і тільки тому, що поруч проходив мисливець.

«Баварія» - не єдина справа в житті Хенесса. Син м'ясника ще в 1983-му організував фабрику з виробництва ковбаси. Тоді це було підприємство на 19 осіб, а зараз «HoWe» випускає ковбаски мільйонами і є дуже прибутковим.

Для мене головний символ роботи Хенесса – те, якою акулою була «Баварія» на трансферному ринку. До літа 2019 їй навіть трансферний рекорд Бундесліги не належав: «Вольфбсург», який в свій час кидався грошами направо й наліво (і мало не вилетів в роки голодні), за Дракслера виклав більше, ніж Зірка Півдня за будь-яку зі своїх суперзірок.

Нойер прийшов з «Шальке» за 30 мільйонів, Боатенг – з «Ман Сіті» за 13.5, Левандовскі – вільним агентом з «Боруссії», Кімміха і Мюллера виростили самі… І це навіть нікого не дивувало: поки «Реал» і «Барса» викладали дев'ятизначні суми за гравців, «Баварія» залишалася їхнім конкурентом, витрачаючи не більш середняків АПЛ.

Сам Хенесс говорив: ««Bayern» – це частина мене, це моя друга сім'я. Коли я чую, як співають фани на трибунах, у мене мурашки біжать по шкірі. Коли ми граємо десь на виїзді, а нас чекають вже тисяч двадцять наших уболівальників, я думаю – як же ми повинні бути вдячні цим людям! І я кажу гравцям, коли вони грають як лайно (Scheissdreck): «Побачите, що вас чекатиме через тиждень!»

При всьому при цьому про Хенесс складно говорити, використовуючи епітети «великий», «легендарний» і тому подібні. Всю свою кар'єру в клубі він поводився, як і належить синові м'ясника: виступав без натяків, різко, по суті і відразу через пресу. Ульріх вважає, що він, а не тренер або гравці, повинен брати удар на себе, і всі ці 40 років не боявся вступати до перепалки з конкурентами: від «Кельна» до «Манчестер Сіті».

Улі не чуже благородство. Колись «Баварія» оплатила борги легендарного «Санкт-Паулі», врятувала гамбурзький клуб від перекладу в аматорську лігу. Коли Хенесса запитали, навіщо він це зробив, він відповів просто: «Це ж найстаріший клуб, наша історія…». Нинішній лідер Бундесліги теж міг би не існувати, якби не Улі: в 1992-му «Баварія» погодилася перерахувати менхенгладбахської «Боруссії» гроші за Штефана Еффенберга в повному обсязі і раніше, ніж спочатку домовлялися – щоб врятувати від банкрутства.

Рятувала вiд розформування Зірка Півдня й дортмундську «Боруссію», зайнявши в 2003 році два мільйони євро. Про допомогу конкретним гравцям я взагалі мовчу: саме Хенесс витягнув Герда Мюллера з безодні алкоголізму, особисто доглядав вдома гравця Ларса Лунде, коли той потрапив в автокатастрофу, постійно допомагає різним фондам і т.д і т.п.

А ще Хенесс відсидів близько двох років у в'язниці. Раніше мене дивувало: як же так вийшло, що саме такий порядний бос футбольного клубу в звичайному житті так безглуздо спалився на несплаті податків? Через деякий час мені здається: в тому і справа, що Улі завжди поділяв свою діяльність в клубі і за його межами. «А ти не плутай свою особисту шерсть з державною!» - говорив відомий кіноперсонаж, і Хенесс, навіть скоюючи злочини (за мірками України, втім, гомеопатично дрібні) в побутовому житті, залишався зразком керівництва футбольним клубом.

П'ятдесят років тому «Баварія» довірилася юнакові з «Ульма» – і придбала ідеальну фігуру в атаці на багато років. Сам Хенесс погодився два роки грати за дубль, отримуючи копійки – і отримав місце в команді мрії. Сорок років тому клуб дав ключову посаду в клубі людині, якій потрібно знайти себе – і став ще сильнішим. Хенесс і «Баварія» стали ідеальним союзом на довгі роки, навіть жіночий на нашій мові рід імені клубу в даному випадку виглядає символічно.

Хенесс – приклад того, як треба керувати футбольним клубом, для всіх президентів у світі. Займатися його справами кожен день, контактувати з гравцями не через помічників – при цьому не боятися призначати сильних і харизматичних фахівців. Забути про «я», але й не поспішати з «ми». Рости і вдосконалюватися разом з клубом, відповідаючи духу часу. Керувати так, щоб кожен з тисяч працівників в клубі знав: в цьому клубі є Головна Людина, яка дізнається про будь гидоти, яка в ньому відбудеться. І так, щоб навіть Кайзер в день, коли ти йдеш на пенсію, писав тобі: ««Баварія» ніколи не стала б такою, якби не ти»…

Віталій ПАСІЧНИЙ