Як Малиновський стає важливим гравцем в структурі Аталанти

Нещодавно агент Руслана Малиновського – Вадим Шаблій в одному з інтерв'ю заявив, що його клієнт вже коштує 30 мільйонів євро і готовий грати в топ-клубах калібру «Реала», «Челсі» або «Манчестер Сіті». Не заперечуючи слова агента, оглядач Sport.ua на прикладі останніх матчів клубу з Бергамо спробував оцінити роль українця в структурі гри «Аталанти», і прийшов до висновку, що Малиновський стає одним з лідерів команди.

Атака

В «Аталанті» Малиновському відводиться досить різнобічна роль в атакуючих діях. На «папері» досить часто він виходить у позиції правого/лівого інсайда або єдиного атакуючого півзахисника залежно від того, яку формацію обере Гасперіні, де найчастіше вибір йде між 3-4-1-2 і 3-4-2-1. Але в цей же час при білд-апі може спускатися досить глибоко і виконувати роль чи не розігруючого опорника. У поєдинку з «Шахтарем» Малиновський виконував саме таку роботу, опускаючись за середню лінію «гірників» і намагаючись розігрувати м'яч з опорної зони. Схожі дії він робив і в першому поєдинку проти «Манчестер Сіті», лише з невеликим коригуванням в силу високого пресингу «городян». При дуже непоганому баченні поля і якості передач, ця роль для Руслана є цілком виправданою. А ось в зустрічі з «Лаціо», який грав у п'ять захисників, Руслан глибоко не опускався, намагаючись знайти позиції між лініями вище.

По безпосередньо грі з «Шахтарем», то Малиновський там відіграв єдиного атакуючого півзахисника у формації 3-4-1-2, але грав частенько роль опорника при побудові атаки, заходячи в зону між двома центральними півзахисниками «Шахтаря», де в цей же момент один центральний півзахисник «Аталанти» піднімався вище між ліній. Отримуючи м'яч від центрбеків, Малиновський витягав на себе опорника «Шахтаря» Тараса Степаненка, що в перспективі давало свободу гравцям «Аталанти» в зоні між лініями захисту і півзахисту «Шахтаря». Навіть якщо Степаненко не піднімався занадто високо, він все одно був орієнтований на центр, і зона напівфлангів між лініями була відкритою.

У інших випадках Малиновський просто намагався відвалитися нижче, запропонувати себе для пасу в стороні від Мораеса і далі зробити верхову передачу в лінію атаки. У цій грі спроби пошуку зон між лініями були рідкісними.

В матчі з «Манчестер Сіті» більшою мірою все було аналогічно: Малиновський куди частіше опускався для побудови білд-апу в його початковій фазі і куди менше чекав м'яча вище, не намагаючись знайти зони між лініями. Відмінність тут полягає лише в тому, що пропонував себе центрбекам Руслан не за лінією півзахисту суперника, а за першою лінією його пресингу, за спинами Агуеро, Фодена і пари вінгерів в особі Стерлінга та Мареза. Ще один момент, який більше властивий виходам в контратаку, але також простежується і при позиційній атаці: Руслан у штрафний не входить, десь уповільнює свій рух і підходить до лінії другим темпом.

А ось у зустрічі з «Лаціо», який грав у п'ять захисників, Руслан глибоко не опускався, намагаючись знайти позиції між лініями вище. Спочатку, виходячи, як правий інсайд, він так і грав у правому напівфланзі. Більшість атак за участю Малиновського відбувалися за чи не одним і тим же сценарієм, лише з різними варіантами закінчення. При просуванні м'яча фулбеком «Аталанти» вище по флангу на нього висувався фулбек «Лаціо», лівий центральний півзахисник намагався подвоювати пресинг у фланзі, тоді як на можливий пас на Малиновського у напівфланзі повинен був реагувати опорник «орлів». Враховуючи вміння Руслана розгортатися з м'ячем на його прийомі, з його умінням на неправдивому русі корпусу йти під сильну ліву ногу, цього опорника він практично завжди обходив.

А вже далі були два варіанти: або віддати розрізну передачу в напівфлангову зону на партнерів, що забігають у штрафний, або ж завдати прямого удару. І перше, і друге Малиновський може робити відмінно.

Оборона

В обороні «Аталанта» частенько намагається зустрічати суперника досить високо, причому це стосується і гри з «Манчестер Сіті». Завдання Малиновського по опіці міняються від суперника до суперника, але в цілому можна сказати, що в цьому компоненті він показує себе добре. Чіпкий, непогано грає у відборі 1в1, а головне - читає гру і своєчасно перемикається по пресингуємих гравцях. Бувають проблеми, коли іноді втрачає гравця за своєю спиною, але це вкрай рідко. У низькому блоці аналогічно проявляє себе добре. На прикладі гри з «Манчестер Сіті», де Малиновському довелося попрацювати в обороні найбільше, можна побачити все вищесказане. До речі, опікав Руслан опорника №8 (Гюндоган) як вгорі, так і внизу.

Стандарти

Малиновський подає практично всі кутові. Стосовно штрафних, то і тут у Руслана привілеї над партнерами, як на штрафних з прямим ударом, так і флангових з середньої дистанції з обох флангів. Ну, а момент із пробиттям пенальті в матчі з «Манчестер Сіті» в першому таймі за рахунку 0:0, говорить лише про тотальну довіру до Малиновського.

В обороні на кутових Руслан закриває дальню штангу незалежно від того, чи є на ній суперник, чи ні. Під час флангових штрафних «Аталанта» використовує при обороні зональний блок 5-3. Малиновський розміщується у верхній трійці з краю.

Резюмуючи, варто відзначити, що Малиновський добре бачить поле, вміє робити якісні загострюючі передачі, як верхом, так і низом, читає гру при обороні. Також він дуже непоганий на стандартах в якості гравця, що подає і, зокрема, при прямому ударі по воротах з його траєкторією падаючого м'яча. Одним з головних достоїнств можна назвати відсутність боязні розгортатися з м'ячем на прийомі, маючи біля себе гравців (добре крутить головою до прийому, знаходячи коридор для відходу), що істотно загострює атаку.

Маючи такі якості, а також можливість грати як внизу, так і вгорі при побудові атаки, думається, місце в основному складі йому знаходитиметься все частіше і частіше. Мінуси є, але вони занадто малі порівняно з тим, що Малиновський може дати «Аталанті».

Антон ПРИЙМАК