Чому Лень здав в нинішньому сезоні НБА

Український центровий «Атланти» Олексій Лень, м'яко кажучи, непереконливо почав нинішній регулярний сезон-2019/20 в НБА. Наш співвітчизник минулої першості вніс нові фарби як у свою гру, так і в стиль гри «Яструбів», коли несподівано для більшості став успішно атакувати кільце суперника з периметру. І ось, коли з «олдскульного» центрового постперебудовного періоду 90-х років минулого століття Лень відразу спочатку зробився відмінним шутером (36,3% дальніх, навіть краще, ніж у Святослава Михайлюка - 32,6%), а потім у передсезонних матчах і дебюті першості нинішньої просто «здувся», то багато уболівальників і навіть баскетбольних аналітиків стали бити тривогу.

Спробуємо розібратися в тому, наскільки хороша або ні гра українського центрового, призиваючи на допомогу статистику, яка знає все, і відповісти на питання: «Що ж відбувається з ігровими показниками Олексія, чи дійсно у нього ігрова криза, і чи є перспектива не лише швидкого виходу з неї, але і зльоту гравця, який ніяк не може знайти своє місце в НБА?»

NCAA - стартовий майданчик для вихованця луганського баскетболу

Незважаючи на свій високий зріст (в 14 років, у хлопця було 192 сантиметри, прим.), Олексій Лень, що народився і виріс в місті Антрацит (Луганська область), займався в секціях шахів, боксу, кікбоксингу, спортивної гімнастики, а не баскетболу, що було б більш традиційним в такій ситуації. Звичайно ж, перші ази баскетболу йому були представлені в ранньому віці в загальноосвітній школі в 10 років, але залучення до баскетболу на рівні тренувань в команді ДЮСШ у майбутнього гравця НБА сталося в 13 років, коли Олексій, змінивши декілька команд, у результаті потрапив до вищого училища фізичної культури і переїхав до Луганську. Проте після чемпіонату України-2006 хлопця запросили в Дніпропетровське вище училище фізичної культури і СДЮШОР-5 (тренер - Олександр Мунтян), де він багаторазово ставав чемпіоном України і неодноразово визнавався кращим гравцем ВЮБЛ, був відмічений званням «MVP Європейської юнацької баскетбольної ліги». Такий бурхливий розвиток кар'єри привів Леня у баскетбольний клуб «Дніпро». Граючи за дніпрян, Олексій став чемпіоном української Суперліги серед дублюючих складів-2011. Також він був визнаний найкращим центровим тієї першості.

Олексій Лень, що значно додав у майстерності, брав участь в чемпіонаті Європи і різних європейських турнірах, а на чемпіонаті Європи U -18 в 2010 році хлопець став лідером збірної України. За словами самого Леня, у 9 класі він великими буквами написав: «Потрапити до НБА - головне завдання!» і став збиратися за океан в NСАA - головну студентську лігу США. 

Найвищий з двох представників України в НБА регулярного сезону-2019/20, Олексій Лень (216 сантиметрів - це вам не жарти), так само, як і Святослав Михайлюк, про долю якого не знає хіба що житель острівної частини Тихого океану, пройшов класичний шлях для попадання в еліту світового баскетболу через першість NCAA, відігравши 2 студентські роки в Америці за університет Меріленд, як основний центровий «Террапінс».

Прогрес гравця в головній студентській Лізі Північної Америки простежувався як візуально, коли, наприклад, 7 років тому, 9 листопада 2012 року, Олексій (23 очки, 12 підбирань, 4 блок-шоти) буквально перекрив кисень центровому університету Кентуккі, а нині гравцеві «Оклахоми» Нерлесу Ноелю (4 очки, 9 підбирань, 3 блок-шоти), так і статистично, оскільки усі свої показники першого року другокурсник-випускник Лень поліпшив і довів до 11,9 очок, 7,8 підбирань і 2,1 блок-шоти в середньому за матч. Гра українця відзначалася в приємну сторону ґрунтовністю у фарбі і домінуванням під обома кільцями.

У результаті на драфті-2013, навіть не дивлячись на отриману ним травму, проведену на лівій нозі операцію і спеціальний черевик для реабілітації, українець був вибраний в першому раунді під #5 «Фініксом», який, як виявилося згодом, так і не знайшов місця в складі для Олексія.

Не всякий «Фінікс» сонячний

Доля Олексія Леня в «Фінікс Санз» не була яскравою, а настрій і перспективи сонячними, незважаючи на назву франшизи. Довгі 5 років в основному були витрачені не на розвиток нових навичок і умінь (стабільний середній кидок, в потрібний час 3-очкові влучання після пікенролів, агресивний захист на периметрі від кидка снайперів суперника), а на завоювання довіри тренерів і отримання хвилин в ротації команди.

Не можна стверджувати, що українець не старався. Навпаки, залікувавши травму, в сезоні- 2013/14 Олексій провів в НБА 42 гри (3 - в старті), отримав в середньому 8,6 хвилин, набирав трудові 2,0 очки, 2,4 підбирання і 0,4 блокшоти, а сезоном пізніше у Леня було вже: 69 матчів (44 - в старті), 22 хвилини ігрового часу, за які він набирав 6,3 очки, 6,6 підбирань і 1,5 блокшоти в середньому за гру. Хай невеликий, але все таки - прогрес.

За п'ять сезонів, проведених у «Фініксі», Лень так і не зміг підняти свій статус вище за простого рольовика в непоказній команді, яка всі останні роки знаходилася на дні турнірної таблиці НБА і навіть не мріяла про постсезон.

За три останні сезони «Фінікс» в середньому терпів по 59 поразок при 23 перемогах, тоді як статистика Леня знаходилася на рівні приблизно 9 очок і 7 підбирань за гру. Після чотирьох сезонів «Сонячні» не запропонували Леню довгострокового контракту, а замість цього зробили річну кваліфікаційну пропозицію. Зрештою, Олексій вийшов на ринок вільних агентів у 2018 році та уклав дворічний контракт з «Атлантою Хокс», а сезон 2019/20 принесе нашому земляку 4,1 мілліона долларів.

«Атланта», як злітний майданчик українського «яструба» Леня

Ще Конфуцій стверджував: «Не дай вам Бог жити в епоху змін»! Наш герой Олексій Лень може служити яскравим підтвердженням цієї тези, оскільки навіть його хороша гра і високі показники дебютного сезону в «Атланті» не могли стати і не стали перепусткою в такий же успішний другий сезон. І це не провина Олексія, про що нижче.

«Хокс», що постійно перебудовуються упродовж 60 років, на нашій пам'яті ніяк не можуть виграти що-небудь в НБА. У 2018 році не тріумфом завершилася і «п'ятирічка» Майка Буденхольцера, який з 2013 року мав певні локальні успіхи, але окрім перемог і лідерства в «регулярці» досить голосно «пошуміти» він так і не зумів. Замість нього 11 травня минулого року до керма був приставлений екс-тренер штабу «Голден Стейт Ворріорз» Ллойд Пірс. І понеслося!

Чи то намагаючись жорстко довести профнепридатність Олексія, чи то у бажанні отримати найвищого «бомбардувальника» на периметрі, з Леня в терміновому порядку стали «ліпити» шутера. Чи не жарт, після 25 далеких кидків за усі 5 років в НБА, українець став успішно атакувати з далекої дистанції, зробивши 203 кидки. При цьому рекорд точності був доведений до 6 влучань за матч. Ай да Льоша, ай да бомбардир!

Рекорд українця в НБА був оформлений 7 квітня 2019 і склав 33 очки, при 6 (шести!) 3-очкових.

За підсумками сезону 2018/19 Олексій не лише перетворився на грозу кільця суперників з периметру (правда, практично переставши кидати з середньої дистанції: 23% - в 2016, і тільки 3% в минулому сезоні), але і надійно відпрацьовував в обороні. Усі позитивні зрушення ми можемо довести статистично, заглянувши в «Реал «плюс»/«мінус» НБА» на ESPN/. У останньому оновленні 19 червня після Фіналу-2019, українець з коефіцієнтом RPM = 0,20 зайняв в НБА загальне 30 місце.

ТОП кращих бигменів сезону 2018/19 за коефіцієнтом RPM (реальний «плюс»/«мінус»)

1. Нікола Джокіч («Денвер») - 6, 48 (3,89 + 2,59)*
2. Джоел Ембід («Філадельфія») - 6,40 (2,68 + 3,72)
3. Нікола Вучевич («Орландо») - 5,49 (1,9 + 3,59)
4. Руді Гобер («Юта») - 4,64 (0,29 + 4,35)
5. Юсуф Нуркіч («Портленд») - 4,16 (0,81 + 3,35)
6. Брук Лопес («Мілуокі») - 4,07 (0,53 + 3,54)
7. Карл Ентоні Таунс («Міннесота») - 3,86 (3,02 + 0,84)
8. Марк Газоль («Мемфіс»/ «Торонто») - 3,37 (0,39 + 2,98)
9. Ед Девіс («Бруклін») - 2,69 (-1,44 + 4,13)
10. ДеМаркус Казінс («Голден Стейт») - 2,68 (-0,89 + 3,57)

…..

22. Якоб Поелтл («Сан-Антоніо») - 1,03 (-0,37 + 1,40)

23. Томас Брайант («Вашингтон») - 0,96 (0,01 + 0,95)

30. Олексій Лень - 0,20 (-0,58 + 0,78)

….

RPM* = ORPM + DRPM, де RPM* - реальный «плюс»/ «мінус»),

ORPM - RPM в нападі,

DRPM - RPM в захисті.

Як нескладно здогадатися, в сезоні 2018/19, незважаючи на феєрверки 3-очкових, українець все ж недопрацьовував у нападі (про що свідчить знак «мінус»), а приносив команді більше користі якраз в обороні, а не в атаці.

Як озвучив Лень перед початком нового сезону, він кидатиме і надалі! «З нетерпінням чекаю нового сезону. Я вже знаю свою роль, налагодив комунікацію з тренером. Тренер сказав мені робити те ж, що і в минулому сезоні, але з деякими змінами. У минулому сезоні я працював над триочковим кидком. Я збираюся покращувати цей аспект гри. Моя мета на сезон - підкорити відмітку 40% реалізації 3-очкових. Крім того, я працюю над веденням м'яча. Я хочу комфортніше відчувати себе під час дриблінгу. Я хочу стати ще яскравіше вираженим розтягуючим п'ятим номером», - заявляв Олексій напередодні старту регулярки. Але не тут-то було:

• нові придбання менеджменту «Атланти» у міжсезоння-2019 в особі тонганійського американця Джаббарі Паркера і Чендлера Парсонса зробили смолл-болл «Яструбів» цілком конкурентоздатним.
• дорослішання другорічки «Атланти» Джона Коллінза, як основного бігмена в недалекому майбутньому, привело до того, що він грав не 25+ хвилин, а всі 35+,
• ніхто не знімав завдання для підготовки нових бігменів - Деміана Джонса і Бруну Фернанду, яким коуч виділяє по 15+ хвилин, втім, як і Олексію!

Тому скорочення ігрового часу Леня не залежало і не залежить від українця і його гри, він стабільно як отримував, так і отримуватиме по 15+ хвилин в середньому.

Чому це не пояснили Олексію в доступній формі, щоб не викликати спад в його грі на підставі психологічного чинника боязні втратити «навіть те, що залишилося» для нас - величезне питання, адже тривога, і, як наслідок, непереконлива гра нашого земляка викликана тим, що його контракт з «Хокс» закінчується майбутнього літа, а переконливої статистики для виходу на ринок вільних агентів поки немає.

Давайте подивимося уважніше на «Яструбів» зразка осені 2019.

Профайл команди «Атланта Хокс» (Atlanta Hawks) на 10 листопада 2019 року:

• матчі: 3/5 усього (2/4 вдома) , 
• середній вік - 25 років,
• середній зріст - 202 см.,
• середня вага - 95 кг.,
• займає загальне 20-е місце в НБА, 
• знаходиться на 11 місці у Східній Конференції НБА,
• очок за сезон: 822 (102,8 за матч)
• 2-очкових кидків: 240/423 (56,7%)
• 3-очкових кидків: 72/245 (29,4%)
• підбирань за сезон: 342 (42,8 за матч)
• передач за сезон: 182 (22,8 за матч)
• перехоплень за сезон: 69 (8,6 за матч)

Ростер команди «Атланта Хокс» на сезон-2019/20

Як ми бачимо, команда переповнена молодими гравцями, що прагнуть самореалізації, де всього 4 ветерани, включаючи й Олексія. Так, вже в 26 років в цьому ростері Лень – ветеран. На 90 відсотків Лень виходитиме в старті, і його завдання гравця не тринькати час, який він отримує.

І нехай Олексій, за оцінкою обивателя, грає жахливо, огидно (список можна продовжити), але у НБА керуються не емоціями, а оперують цифрами статистики. А тут у Леня не все так погано, як могло здатися.

Нижче ми склали таблицю оцінювання гравців за методикою RAPTOR, яку до сьогоднішнього дня не знали практично 100% з вас (включаючи і фахівців-аналітиків), яку треба розуміти, як:

R - Robust

A -  Algorithm

P - Player 

T - Tracking

O - On/Off

R - Ratings,

Тобто Robust Algorithm (using) Player Tracking (and) On/Off Ratings - Надійний алгоритм (з використанням) відстежування гравця (та) рейтингів включення/виключення його в гру (у адаптованому перекладі)

Таблиця коефіцієнту RAPTOR у центрових (С) та потужних форвардів (PF) станом на 10 листопада

1. Монтрез Харрелл («Кліпперс», С) - 1,6

2. Тристан Томпсон («Кливленд», С/PF) - 1,4

3. Андре Дреммонд («Детройт», С) та Карл Ентоні Таунс («Міннесота», С) - обидва по 1,3
4. Арон Бейнс («Фінікс», С), Едрис «Бем» Адебайо («Маямі», С) та Руді Гобер («Юта», С) - всі по 1,2
5. Клінт Капелла («Х’юстон», С) - 1,0,
6. Кевін Лав («Клівленд», PF/С) та Аль Хорфорд («Філадельфія», PF/С) - обидва по 0,9
7. Дуайт Ховард («Лейкерс», С) та Домантас Сабоніс («Індіана», PF/С) - обидва по 0,8
8. Івіца Зубац («Кліпперс», С) та Рішон Холмс («Сакраменто», PF/С) - обидва по 0,7
9. Морітц Вагнер («Вашингтон», PF/С) та Брук Лопес («Мілуокі», С) - обидва по 0,6
10. Нерлес Ноель («Оклахома», С), Джаррет Аллен («Бруклін», С), Мейсон Пламлі («Денвер», PF/С), Джоел Ембід («Філадельфія», С) та  Нікола Вучевич («Орландо», С)  - всі по 0,5
11. Олексій ЛЕНЬ («Атланта», С), Якоб Поелтл («Сан-Антоніо», С), Келлі Оліник («Маямі», PF/С),  ЛаМаркус Олдридж («Сан-Антоніо», PF/С) - всі по 0,4
12. Нікола Йокіч («Денвер», PF/С) та Джаліл Окафор («Нью-Орлеан», С) - обидва по 0,3
13. Дуайт Пауел («Даллас», PF/С), Серж  Ібака («Торонто», PF/С) та Джавейл МакГі («Лейкерс», С) - всі по 0,2
14. Вендел Картер, джуніор («Чикаго», С), Йонас Валанчунас («Мемфіс», С), Деніел Тейс («Бостон», С), Патрік Петерсон («Кліпперс», PF/С), 15. Маркіз Крісс («Голден Стейт», PF/С), Хассан Вайтсайд («Портленд», С) та Мейерс Леонард («Маямі», С) - всі по 0,1
15. Томас Брайант («Вашингтон», С) та Робін Лопес («Мілуокі», С) - обидва по 0,0
16. Боббі Портіс («Нью-Йорк», PF/С), Дуейн Дедмон («Сакраменто», С), ДеАндре Джордан («Бруклін», С) та Коді Зеллер («Шарлотт», PF/С) - всі по «-0,1»
17. Стівен Адамс («Оклахома», С) – «- 0,2»
18. Марк Газоль («Торонто», С), Джаррен Джексон-молодший («Мемфіс», PF/С) та Віллі Колей-Стейн («Голден Стэйт», С) - всі по  «- 0,3»
19. Тон Мейкер («Детройт», PF/С) – «-0,4»
20.Ларрі Ненс, джуніор («Клівленд», PF/С) – «-0,5».

Навіть при такій непереконливій грі на старті сезону, Лень має більш високі показники не лише у порівнянні з його товаришами по команді (не представлені взагалі), а й багатьма майстровитими колегами за амплуа з інших команд.

Відзначимо, що в останньому поєдинку з «Портлендом» виразно простежується тактична побудова «Атланти» без використання в грі C і навіть PF.   Кінцівка матчу» красномовно показала прихильність наставника «Яструбів» Ллойда Пірса до гри в смолл-болл: активний захист, починаючи з периметра, де наявність високих бігменів і центрових та їхня відносна повільність на думку головного коуча може розірвати оборонні побудови «Атланти» (побудова «Голден Стейт» без «великих»).

Склад «Яструбів» у клатчі:  #11 - Трей Янг (PG), #8 - Тайрон Воллес (PG), #3 - Кевін Хьюртер (SG), #12 - Де’Андре Хантер (SF) і # 95 ДеАндре Бембрі (SF).

У свої традиційно менші від «належних за статусом лідера 25+ хвилин» (в даному випадку, 15 хвилин на паркеті), стартовий центровий «Атланти» набрав усього лише 4 очки (2/3 - 2-очкові та 0/2 - 3-очкові), 2 підбирання (по одному в захисті та нападі), відважив 2 блокшоти і отримав 4 персональні зауваження.

Вальдемар ХОЛМСЬКИЙ